Рішення № 140406990, 07.10.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/4434/26

2-а/583/53/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючої судді Семенової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Гайдейчук К.В.,

учасників справи:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Грищенко В.Л. /в режимі відео конференції/,

розглянувши відкритому судому засіданні в залі судових засідань № 1 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області, старшого інспектора СРПП Охтирського РВП ГУНП в Сумській області, третя особа ОСОБА_2 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 28 серпня 2026 року звернувся до суду з цим адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7753836 від 21 серпня 2026 року його було притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, за змістом якої він 21.08.2026 року о 08:04:15 год в с. Мала Павлівка, на вулиці Заводській керував автомобілем МАЗ (номерний знак НОМЕР_1 ) поза межами населеного пункту в денний час доби з вимкненим ближнім світлом фар, чим порушив п. 9.8 Правил дорожнього руху України.

У зв`язку з цим поліцейським здійснено притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн (квитанція серія ЕНА № 7753836).

Проте вказує, що диспозиція частини 2 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів. 3 системного та буквального аналізу ч. 2 ст. 122 КУпАП вбачається, що відповідальність за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами настає виключно у випадку здійснення маневрів, а саме при початку руху чи зміні його напрямку. Разом з тим, згідно з п. 9.8 ПДР України на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар. При цьому п. 9.8 ГДР України розміщений у Розділі 9 ПДР «Попереджувальні сигнали». Отже, рух транспортного засобу без увімкненого ближнього світла фар або денних ходових вогнів під час безперервного руху поза межами населеного пункту (без здійснення маневрів початку руху чи зміни напрямку) не охоплюється складом правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. У разі виявлення факту руху автомобіля з вимкненим ближнім світлом фар у денний час, такі дії водія підпадають під ознаки загальної норми статті 125 КУЛАП (Інші порушення правил дорожнього руху), яка встановлює відповідальність у вигляді попередження, а не грошового штрафу. Вказаний правовий висновок є сталим та послідовним у судовій практиці України (зокрема, постанови апеляційних судів та ухвали судових інстанцій у справах № 569/20316/18, № 658/3286/16-а тощо).

Але поліцейський кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 122 КУпАП та застосував штраф у розмірі 510,00 грн замість винесення попередження за ст. 125 КУпАП (навіть за умови доведеності вини). Крім цього у фабулі оскаржуваної постанови інспектором зазначено місце вчинення правопорушення: с. Мала Павлівка, вулиця Заводська. Водночас інспектор стверджує, що він здійснював керування автомобілем МАЗ поза межами населеного пункту. Зазначене твердження є взаємовиключним та позбавленим логічного й правового сенсу. Вулиця Заводська у селі Мала Павлівка розташована в межах цього населеного пункту. Оскільки вимога п. 9.8 ПДР України поширюється виключно на рух транспортного засобу поза межами населених пунктів, обов`язок вмикати денні ходові вогні або ближнє світло фар на вулиці Заводській у с. Мала Павлівка законодавством не передбачений. Наведене свідчить про відсутність самої події та складу адміністративного правопорушення. Також під час винесення постанови інспектор поліції діяв неупереджено та формально, не роз`яснив позивачу його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 59 Конституції України (право на юридичну допомогу, право надавати пояснення та докази), позбавив можливості скористатися правовою допомогою та клопотати про відкладення розгляду справи, чим порушив процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлену ст. 278, 279, 280 КУпАП.

09 вересня 2026 року від представника відповідача Колодченко О.В. надійшов відзив на адміністративний позов, в якому вона вказала, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки 21.08.2026 о 08:04 год. на автомобільній дорозі Н-12 поблизу населеного пункту с. Мала Павлівка, поза межам населеного пункту, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом МАЗ 5551, державний номерний знак НОМЕР_1 , без увімкнених фар ближнього світла (або денних ходових вогнів), чим порушив вимоги пункту 9.8 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП. Ці фактичні обставини зазначені у фабулі постанови серії ЕНА № 7753836 від 21.08.2026 та зафіксовані на відеозаписі. Посилання позивача на те, що рух транспортного засобу без увімкненого ближнього світла фар або денних ходових вогнів під час безперервного руху поза межами населеного пункту (без здійснення маневрів початку руху чи зміни напрямку) не охоплюється складом правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, а підпадає під ознаки статті 125 КУпАП є хибним твердженням та не заслуговують на увагу, оскільки згідно із частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Пунктом 9.8. ПДР України визначено, що під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене: а) у колоні; б) на маршрутних транспортних засобах, що рухаються по смузі, позначеній дорожнім знаком 5.8, назустріч загальному потоку транспортних засобів; в) на автобусах (мікроавтобусах), що здійснюють перевезення організованих груп дітей; г) на великовагових, великогабаритних транспортних засобах, сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів; г) на транспортному засобі, що буксирує; д) у тунелях. На всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар. Ближнє світло фар є зовнішнім освітлювальним приладом, та у разі його не увімкнення відповідно до вимог ПДР України передбачена відповідальність за частиною 2 статті 122 КУпАП. Таким чином, постанова серії ЕНА № 7753836 від 21.08.2026 стосовно ОСОБА_1 складена уповноваженою на те посадовою особою дотриманням вимог статті 283 КУпАП. Також під час винесення спірної постанови ОСОБА_1 роз`яснено права, передбачені статтею 268 КУпАП, строк на оскарження постанови за статтею 289 КУпАП, а також, відповідно до статті 285 КУпАП, вручена копія постанови по справі про адміністративне правопорушення, що підтверджується підписом останнього. Щодо аргументів позивача про ненадання йому можливості скористатися послугами адвоката, слід зазначити, що позивач клопотання про надання йому юридичної допомоги під час винесення спірної постанови не заявляв, на підставі цього просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв`язку з їх необґрунтованістю /а.с. 19-27/.

29 вересня 2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з мотивів викладених у ній, та заява про уточнення третьої особи, що це не ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 /а.с. 38-44/.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні адміністративний позов підтримав в повному обсязі та надав показання про те, що 21 серпня 2026 року він їхав на службовому автомобілі МАЗ, його було зупинено працівниками поліції Михайленком О.М. та ОСОБА_3 , причина зупинки - не увімкнене ближнє світло, за що на нього наклали стягнення у виді штрафу 510,00 грн. Проте в постанові вказано, що він рухався на вулиці Заводській в с. Мала Павлівка, хоча фактично це була вулиця Центральна в с. Мала Павлівка. До того ж у відзиві вказано, що він рухався автомобілем на автомобільній дорозі Н-12, хоча там проходить траса Т-1705. Він працює водієм протягом 15 років і йому відомо, що поза межами населеного пункту слід включати світло. Але він на момент зупинки перебував в межах населеного пункту. Просив постанову скасувати.

Представник відповідача ГУНП в Сумській області Грищенко В.Л. позовні вимоги не визнала, підтримала позицію, викладену у відзиві на адміністративний позов.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не прибув, надав письмові пояснення, додані до відзиву, про те, що з доводами позивача не погоджується, оскільки постанова серії ЕНА № 7753836 від 21 серпня 2026 року винесена ним в межах наданих законом повноважень та з дотриманням вимог законодавства. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 21 серпня 2026 року о 08-04 год на автомобільній дорозі Н-12 поблизу населеного пункту с. Мала Павлівка, поза межами населеного пункту керував транспортним засобом МАЗ 5551 ДНЗ НОМЕР_1 без увімкнених фар ближнього світла / або денних ходових вогнів/, чим порушив п. 9.8 Правил дорожнього руху України / а.с. 34-35/.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, дослідивши докази та оцінюючи їх, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС, місцем загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може мати вигляд індивідуального акта, яким відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС є акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Одним з таких актів може бути постанова про накладання адміністративного стягнення, оскільки зазначений акт виноситься суб`єктом владних повноважень на виконання своїх владних функцій щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності та стосується лише прав та інтересів конкретно визначеної особи, яка піддається впливу накладеного адміністративного стягнення як форми адміністративної відповідальності, а дія такого акта вичерпується його виконанням.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що відповідно до постанови серії ЕНА 7753836 від 21 серпня 2026 року, яка надана стороною відповідача разом із відзивом на позовну заяву, ОСОБА_1 21.08.2026 року о 08:04:15 год в с. Мала Павлівка на вулиці Заводській керував автомобілем МАЗ державний номерний знак НОМЕР_1 поза межами населеного пункту в денний час доби з вимкненим ближнім світлом фар, чим порушив п. 9.8 Правил дорожнього руху України, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн /а.с. 33/.

Пунктом 9.8 ПДР України встановлено, що на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

Згідно з ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі статтею 280 КУпАП Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З аналізу наведеної норми слідує, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положеннями статті 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 1.10 ПДР України населений пункт це забудована територія, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються спеціальними дорожніми знаками.

Крім цього стороною відповідача до відзиву на позовну заяву додано відеозапис з нагрудної камери поліцейського, на якому містяться події, вказані в постанові. Так з оглянутого в судовому засіданні відео встановлено, що ОСОБА_1 21.08.2026 року о 08:04:15 год керував автомобілем МАЗ (номерний знак НОМЕР_1 ) з вимкненим ближнім світлом фар, в межах населеного пункту с. Мала Павлівка на вулиці Заводській, оскільки неподалік проїзної частини дороги знаходяться жилі будинки, на місці зупинки розташований продовольчий павільйон, який був зачинений, що в свою чергу дає суду можливість дійти висновку, що це є населеним пунктом, що також підтверджено обставинами, викладеними у постанові про те, що позивач рухався на вулиці Заводській в с. Мала Павлівка.

Також пояснення представника відповідача та третьої особи є суперечливими, оскільки в оскаржуваній постанові вказано, що позивач рухався на вулиці Заводській в с. Мала Павлівка, а у відзиві - що ОСОБА_1 рухався на автомобільній дорозі Н-12 поблизу населеного пункту с. Мала Павлівка.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідач не дослідив усіх передбачених нормою матеріального права юридичних (доказових) фактів, наявність чи відсутність яких впливає на остаточний результат справи, порушив правила оцінки доказів.

Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п. 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України», в п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Вказані обставини та відсутність будь-яких доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, свідчать про недоведеність відповідачем наявності в діях ОСОБА_1 порушення ПДР України, а саме керування транспортним засобом без увімкненого ближнього світла фар поза межами населеного пункту, що у свою чергу свідчить про недоведеність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП ,за яке позивача було піддано адміністративному стягненню у виді штрафу.

Згідно ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови старшим інспектором Охтирського РВП ГУНП в Сумській області старшим лейтенантом поліції Савескулом Д.М. факт вчинення правопорушення належним чином не доведено, твердження позивача в судовому засіданні не спростовані, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7753836 від 21 серпня 2026 року слід скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 241-246, 286, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 , виданий 04 лютого 2009 року Охтирським МВ УМВС України в Сумській області.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7753836 від 21 серпня 2026 року відносно ОСОБА_1 у виді штрафу в сумі 510,00 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях ознак складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області за рахунок бюджетних асигнувань /юридична адреса: вул. Герасима Кондратьєва, буд. 23, м. Суми Сумської області, 40000, код ЄДРПОУ 40108777/ на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 , виданий 04 лютого 2009 року Охтирським МВ УМВС України в Сумській області, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 532,50 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області О.С.Семенова