Рішення № 140406029, 28.09.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1048/26

Провадження № 2/455/765/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

28 вересня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Пошивака Ю.П.,

секретар судового засідання Сенета Г.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду - залі судових засідань, цивільну справу №455/1048/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати,

В С Т А Н О В И В:

03.06.2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» (надалі - ДЛГП «Галсільліс») про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно наказу № 13-к від 01.03.2018 вона була прийнята на роботу у ДЛГП «Галсільліс» на посаду інженера по застосуванню комп`ютерів та була звільнена з посади інженера по застосуванню електронного обліку деревини за згодою сторін ч.1 ст.36 КЗпП України.

З дня звільнення і по сьогоднішній час їй безпідставно не виплатили заробітну плату в сумі 112555,85 грн., хоча при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства проводиться в день звільнення.

Вона неодноразово зверталася усно до керівництва ДЛГП «Галсільліс» з проханням виплатити їй заборгованість, однак її звернення залишені без відповіді.

Враховуючи наведене, просить суд, стягнути з ДЛГП «Галсільліс» на свою користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 112555,85 грн. та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, визначену відповідно до чинного законодавства на день ухвалення рішення суду.

Ухвалою судді від 08.06.2026 позовну заяву залишено без руху.

16.06.2026 року недоліки позову усунуто.

Ухвалою судді від 16.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 11 годину 00 хвилин 14.07.2026.

06.07.2026 позивачка ОСОБА_1 подала в канцелярію суду уточнену позовну заяву, в якій просила уточнити найменування відповідача (а.с.33-34).

09.07.2026 позивачка ОСОБА_1 подала в канцелярію суду уточнену позовну заяву про стягнення середнього заробітку у зв`язку з невиплатою належних сум заробітку при звільненні (а.с.36-37).

Протокольною ухвалою суду від 14.07.2026 в прийнятті уточненої позовної заяви про стягнення середнього заробітку у зв`язку з невиплатою належних сум заробітку при звільненні відмовлено, підготовче засідання відкладено на 10 годину 00 хвилин 24.07.2026.

Ухвалою суду від 24.07.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 12 годину 30 хвилин 10.09.2026, яке відкладено на 11 годину 30 хвилин 28.09.2026.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просила їх задовольнити та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не надав, заяву про розгляд справи у його відсутності не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасним існуванням умов, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підставний і підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» № 13-к від 01 березня 2018 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду інженера по застосуванню комп`ютерів з 01.03.2018 з оплатою праці згідно посадового окладу. З колективним договором, правилами внутрішнього розпорядку, умовами праці та «Положенням про персональні дані» ознайомлена (а.с.21).

Наказом Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» №64-К від 19.08.2025 ОСОБА_1 звільнено з посади інженера по застосуванню електронного обліку деревини Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» з 19.08.2025 за згодою сторін (ст.36 п.1 КЗпП України). Бухгалтерії наказано нарахувати і виплатити компенсацію за 11 днів невикористаної відпустки (а.с.20).

Згідно довідки Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» №102 від 19.08.2025 року, загальний розмір заборгованості відповідача по невиплаченій позивачці ОСОБА_1 заробітній платі становить 112555,85 грн. (а.с.9).

Факту наявності заборгованості заробітної плати відповідачем не спростовано, заперечень щодо суми такої заборгованості перед позивачкою, станом на день винесення рішення суду не подано.

Так, відповідно до ст. 7 ч. 4 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищене законом.

Відповідно до вимог частини першої статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Статтею 141 КЗпП встановлено, що обов`язок неухильного додержання законодавства про працю лежить на власнику або уповноваженому ним органі.

Таким чином, вимога ОСОБА_1 в частині стягнення заробітної плати в 112555,85 грн. є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (стаття 2).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3).

Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Пунктами 4, 5 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).

Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-43цс14, від 14 грудня 2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР, Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

За змістом цих нормативних актів підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги і 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Таким чином право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Використане у статті 3 Закону та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 19 грудня 2011 року у справі № 6-58цс11, у постанові від 11 липня 2017 року у справі №21-2003а16).

Позивачкою ОСОБА_1 заявлено до стягнення компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 8711,82 грн. за період з 01 вересня 2025 року по 31 травня 2026 року.

Нормативне урегулювання відносин щодо компенсації громадянам втрати частини доходів вказує на те, що така компенсація пов`язана, по-перше, з порушенням встановлених строків виплати таких доходів; по-друге, з виключним переліком доходів як систематичних грошових виплат громадянам; по-третє, з фактом виплати нарахованих доходів.

При цьому, підставою для компенсації є затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців. Тому розмір компенсації невід`ємно пов`язаний з видом та розміром невчасно виплаченого доходу, а також з тривалістю часу, протягом якого була затримка його виплати.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що сума 112555,85 грн. є загальною сумою заборгованості, така нарахована не лише за серпень 2025 року та до складу цієї суми входять і компенсація за невикористані дні відпустки.

А отже, суд приходить до висновку про недоведеність вказаних вимог, та вважає за необхідне зазначити, що хоча у трудових відносинах обов`язок доведення покладається на роботодавця, проте позивачка ОСОБА_1 в силу положень ст. 81, 82 ЦПК України не звільняється від обов`язку доведення обставин на, які вона посилається, вона звільняється лише від подання копій документів при зверненні до суду (ч.2 ст. 177 ЦПК України).

Суд звертає увагу, що позивачка ОСОБА_1 мала можливість отримання відповідних доказів, проте при зверненні з вказаними вимогами таких доказів не надала, та розрахунок провела виходячи із загальних сум не обмежуючись сумами заробітної плати.

Відповідач у справі також не надав жодних доказів щодо вказаних вимог. Внаслідок цього суд позбавлений можливості правильно визначитись з видом та розміром невчасно виплаченого доходу, а також з тривалістю часу, протягом якого була затримка його виплати.

З огляду на наведене, позов підлягає до часткового задоволення.

Враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», з відповідача на користь держави слід стягнути 1331,20 грн. судового збору.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

В той же час,оскільки з матеріалів справи неможливо встановити розмір невиплаченої заробітної плати саме за один місяць, то підстав для застосування положень ст.430 ЦПК України суд не вбачає.

На підставі ст. ст. 115, 141, 233 КЗпП України, ЗУ «Про оплату праці», ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», керуючись ст. ст. 10, 12, 27, 77-81, 141, 259, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати - задовольнити частково.

Стягнути з Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс», юридична адреса: м.Старий Самбір, вул.Коцюбинського, будинок №6, Самбірського району Львівської області, поштовий індекс 82001, код ЄДРПОУ 30742131, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в розмірі 112555 (сто дванадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 85 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс», юридична адреса: м.Старий Самбір, вул.Коцюбинського, будинок №6, Самбірського району Львівської області, поштовий індекс 82001, код ЄДРПОУ 30742131 в дохід держави 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) грн. 20 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Дата складання повного судового рішення 06.10.2026.

Суддя Пошивак Ю.П.