Ухвала суду № 140404975, 28.09.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/4866/25

Провадження № 4-с/541/6/2026

У Х В А Л А

іменем України

28 вересня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Циганової Ю.М.,

представника приватного виконавця Караулова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Яніни Вікторівни,

встановив:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пеньшіна С.О., звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Я.В., мотивуючи свої вимоги наступним. На виконанні у приватного виконавця Лавріненко Я.В. перебуває виконавче провадження № 81340600, відкрите 24 червня 2026 року на підставі виконавчого листа № 541/4866/25 про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». ОСОБА_1 є власницею поточного рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Універсал банк». 05 серпня 2026 року о 21:02:09 на цей рахунок зараховано 28 843,01 грн, у графі «Призначення» банком зазначено: «Виплата допомоги по вагітності та пологам від 05.08.2026». 12 серпня 2026 року о 16:14:18 із цього рахунку банком списано 28 843,01 грн, у деталях операції зазначено: «Виконавче провадження». 21 серпня 2026 року представник завниці надіслала на електронну адресу приватного виконавця заяву, в якій просила перевірити правомірність арешту та списання коштів; у разі встановлення законної заборони звернення стягнення - зняти арешт; у разі встановлення належності списаних коштів до виплат, на які не може бути звернено стягнення, - вжити заходів щодо їх повернення. Листом № 5883 вих. від 24 серпня 2026 року приватний виконавець відмовила у задоволенні заяви, оскільки АТ «Універсал банк» прийняло постанову про арешт до виконання, не повернуло її без виконання та не повідомляло виконавця про спеціальний режим рахунку; виконавець також послалася на ненадання боржницею документів щодо такого режиму рахунку. На цій підставі виконавець дійшла висновку про правомірність списання. На думку заявниці, посилання виконавця на те, що банк не повідомив про спеціальний режим рахунку, не усуває обов`язку оцінити документи про характер конкретних коштів і, за наявності передбаченої законом підстави, усунути порушення. П. 5 ч. 1 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» прямо встановлює, що стягнення не може бути звернено на допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами. Таким чином, відбулося звернення стягнення на виплату, на яку законом установлено заборону. Відмова, викладена у листі № 5883 вих. від 24 серпня 2026 року, не забезпечила належного вирішення питання про усунення наслідків списання коштів, які за банківськими документами є допомогою у зв`язку з вагітністю та пологами. На думку заявниці оскаржувана відмова порушує її права та підлягає визнанню неправомірною.

18 вересня 2026 року від приватного виконавця Лавріненко Я.В. надійшили заперечення на скаргу, в яких вона просила відмовити у задоволенні скарги та зазначила наступне. Саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти, на які заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно з ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». У межах виконавчого провадження банк, боржник не надали жодного належного документа, що рахунок має спеціальне призначення. Банківська виписка від 13 серпня 2026 року, додана до заяви представника боржника про зняття арешту з коштів від 21 серпня 2026 року, не містила жодної інформації про призначення рахунку та платежів, які надходять на такий рахунок. Крім того, 11 серпня 2026 року ОСОБА_1 зверталась із заявою про визначення поточного рахунку НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк» для здійснення видаткових операцій на суму, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати. Боржник обрала спосіб реалізації свого права та визначила рахунок для здійснення видаткових операцій та користування рахунком. Отже, приватний виконавець діяла у межах своїх повноважень, правомірно наклала арешт на рахунки боржника та списала кошти на платіжну інструкцію у зв`язку з примусовим виконанням виконавчого документа.

Заявниця та її представник в судове засідання не з`явилися, представник надала заяву про розгляд скарги у їх відсутність.

Представник приватного виконавця під час судового розгляду просив відмовити у задоволенні скарги з підстав, зазначених у запереченнях.

Заслухавши думку представника, дослідивши надані докази, суд прийшов до наступного.

У провадженні приватного виконавця Лавріненко Я.В. перебуває виконавче провадження № 81340600 щодо примусового виконання виконавчого листа № 541/4866/25, виданого 02 червня 2026 року Миргородським міськрайонним судом Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором від 09 червня 2025 року № 1562-1539 в розмірі 49 664,00 грн, судових витрат в розмірі 2 016,39 грн.

27 травня 2026 року ОСОБА_3 уклала шлюб із ОСОБА_4 та змінила прізвище на ОСОБА_5 (а.с. 141-143, 121).

Виконавче провадження № 81340600 відкрито 24 червня 2026 року, постанова про відкриття виконавчого провадження від 24 червня 2026 року була направлена боржнику (а.с. 140, 144).

24 червня 2026 року було винесено постанову про арешт коштів боржника, накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, крім коштів що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику (а.с. 146).

Відповідно до заяви від 09 серпня 2026 року ОСОБА_1 просила визначити поточний рахунок НОМЕР_1 у банку АТ «Універсал Банк» для здійснення видаткових операцій на суму, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати (а.с. 151).

Згідно з постановою приватного виконавця від 11 серпня 2026 року поточний рахунок НОМЕР_1 у банку АТ «Універсал Банк» визначений для здійснення видаткових операцій на суму, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати. Постанову направлено до банку, на виконанні в якому перебуває документ стосовно боржника для виконання, боржнику для відома (а.с. 152,153).

24 червня 2026 року приватним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, яку направлено боржнику (а.с. 153, 154).

24 червня 2026 року приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди (а.с. 154).

11 серпня 2026 року виконавцем було виявлено кошти на рахунку боржника НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк» та списано кошти у сумі 28 843,01 грн.

Відповідно до довідки про рух коштів по картці від 13 серпня 2026 року ОСОБА_1 на рахунок боржника НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк» 05 серпня 2026 року надійшли кошти в розмірі 28 843,01 грн, в графі: деталі інформації зазначено «Універсал Банк», а 12 серпня 2026 року о 16 год 14 хв. списано ці кошти у сумі 28 843,01 грн, в графі: деталі інформації зазначено «виконавче провадження» (а.с. 116).

Згідно з довідкою про рух коштів по картці від 14 серпня 2026 року ОСОБА_1 на рахунок боржника НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк» 05 серпня 2026 року надійшли кошти 28 843,01 грн, в графі: призначення зазначено «виплата допомоги по вагітності та пологам від 05 серпня 2026 року» (а.с. 123).

21 серпня 2026 року на електронну адресу приватного виконавця в інтересах ОСОБА_1 її приедставником направлено заяву про зняття арешту з коштів на рахунку, повернення безпідставно списані коштів (а.с. 114-115, 117).

Листом від 24 серпня 2026 року приватний виконавець Лавріненко Я.В. відмовила у задоволенні заяви про скасування арешту з коштів боржника (а.с. 118, 119).

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Порядок судового оскарження передбачено Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі Закон № 1404-VIII), відповідно до ст. 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII).

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно з ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що знаходяться на рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, небанківські надавачі платіжних послуг, емітенти електронних грошей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про накладення арешту на кошти, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повернути постанову виконавця без виконання в частині накладення арешту на такі кошти, що знаходяться на рахунках, із зазначенням причини її повернення.

У відповідності до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Виходячи з наведеного, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів.

У постанові від 22 липня 2021 року у справі № 280/3860/20 (провадження № К/9901/32604/20) Касаційний адміністративний суд сформулював позицію, що у випадку надходження на рахунок боржника коштів відмінних від коштів, що мають цільове призначення, та у випадку наявності в постанові виконавця застереження для банку про неможливість накладення арешту на кошти, звернення стягнення на які заборонено законом, така постанова виконавця є законною.

У постанові про арешт коштів боржника від 24 червня 2026 року у межах виконавчого провадження № 81340600 має місце припис про неможливість накладення арешту на кошти, звернення стягнення на які заборонено Законом.

Приватний виконавець діяла у межах своїх повноважень, правомірно наклала арешт на рахунки боржника та списала кошти на платіжну інструкцію у зв`язку з примусовим виконанням виконавчого документа. Банки прийняли постанову виконавця до виконання у повному обсязі, постанову у порядку передбаченому ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» не повернули, повідомлень про те, що рахунок/рахунки боржника є рахунками із спеціальним режимом використання/соціальної допомоги/пенсії/заробітної плати від банків не надходило, боржник та його представник, звертаючись 21 серпня 2026 року до виконавця із заявою про зняття арешту з коштів, належних документів та документальних підтверджень того, що рахунок має будь-який спеціальний статус/спеціальний режим використання, виконавцю не надали. Крім того, у межах даного виконавчого провадження боржник раніше зверталася до виконавця із заявою про визначення рахунку та їй було визначено рахунок для здійснення видаткових операцій. Таким чином, права боржника жодним чином не порушені, доводи скарги є безпідставними, виконавець діяв у межах та спосіб, визначений Законом у частині примусового виконання рішення суду

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що в даному випадку дії приватного виконавця відповідали положенням Закону України «Про виконавче провадження», а тому вимоги заявниці не ґрунтуються на законі, її скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 260, 353-354, 447-451 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Яніни Вікторівни відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 05 жовтня 2026 року.

Суддя: О. М. Вірченко