Ухвала суду № 140403751, 03.10.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

1-кс/381/1074/26

381/6240/26

Ухвала

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

03 жовтня 2026 року слідчий суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , слідчого ОСОБА_6 , розглянувши матеріали клопотання начальника слідчого відділення відділення поліції № 3 Фастівського РУП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_7 , погодженого з прокурором ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12026111460000251, відомості про яке внесено до ЄРДР 02.10.2026, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України, -

встановив:

На розгляд слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання начальника слідчого відділення відділення поліції № 3 Фастівського РУП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_7 , погодженого з прокурором ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12026111460000251, відомості про яке внесено до ЄРДР 02.10.2026, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що слідчим відділенням ВП № 3 Фастівського РУП ГУ НП здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026111460000251, відомості про яке внесені до ЄРДР 02.10.2026 року, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України.

Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Штатні посади територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки комплектуються військовослужбовцями, державними службовцями та працівниками Збройних Сил відповідно до їх штату та штатного розпису.

Майор ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обіймає посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) від 16.09.2026 № 274 прибув у відрядження до ІНФОРМАЦІЯ_4 та приступив до виконання службових обов`язків з 16.09.2026.

Солдат ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , призначений наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 24.08.2026 № 28-РС відповідальним виконавцем групи розгляду та супроводження адміністративних правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 24.08.2026 № 251 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

01 жовтня 2026 року близько 17 години 00 хвилин майор ОСОБА_8 перебував за місцем несення служби у ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 та виконував службові обов`язки старшого групи супроводу військовозобов`язаних осіб для проходження військово-лікарської комісії. За цією ж адресою службові обов`язки виконував солдат ОСОБА_9 , відповідальний виконавець групи розгляду та супроводження адміністративних правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_4 .

01 жовтня 2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 прибув ОСОБА_4 на належному йому автомобілі марки «Audi», моделі «A4», чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , з метою передачі речей та документів своєму знайомому військовозобов`язаному ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який перебував у приміщенні вказаного відділу РТЦК та СП.

Ініціатор клопотання зазначає, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 08.08.2025 № 224 солдат ОСОБА_4 є водієм 3 автомобільного відділення 3 автомобільного взводу 1 автомобільної роти автомобільного батальйону.

ОСОБА_4 , прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_4 , безпосередньо звертався до його працівників, повідомляв мету свого прибуття та з`ясовував можливість передачі ОСОБА_10 речей і документів. За таких обставин ОСОБА_4 достовірно усвідомлював, що особи у військовій формі, які перебували на території ІНФОРМАЦІЯ_4 та здійснювали супровід ОСОБА_10 , виконують покладені на них службові обов`язки.

Близько 17 години 00 хвилин того ж дня із території ІНФОРМАЦІЯ_4 через відчинені ворота вибіг ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який у подальшому сів на переднє пасажирське сидіння запаркованого автомобіля «AudiA4», за кермо якого після цього сів ОСОБА_4 .

У подальшому, ОСОБА_4 , маючи намір залишити прилеглу територію ІНФОРМАЦІЯ_4 , розпочав рух на вказаному автомобілі «Audi A4», здійснив рух заднім ходом, після чого здійснив розворот на проїзній частині вулиці Вокзальної та продовжив рух у напрямку автомобільної дороги М-05 «Київ - Одеса».

У цей час ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які перебували у військовій формі та при виконанні своїх службових обов`язків, вживали заходів для зупинення автомобіля та перешкоджання втечі ОСОБА_10 , а саме: знаходилися перед автомобілем та безпосередньо у напрямку його подальшого руху, що ОСОБА_4 об`єктивно бачив та усвідомлював.

Саме в цей момент у ОСОБА_4 ,який усвідомлював, що дії ОСОБА_9 та ОСОБА_8 обумовлені виконанням службових обов`язків та спрямовані на зупинення подальшого руху автомобіля та недопущення втечі ОСОБА_10 , виник умисел на застосування фізичного насильства щодо вказаних службових осіб задля подолання здійсненої ними протидії та забезпечення безперешкодного подальшого руху автомобіля.

Реалізуючи зазначений умисел, ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «Audi A4», моделі «A4», чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, бачачи ОСОБА_9 та ОСОБА_8 безпосередньо перед автомобілем, розуміючи, що продовження руху транспортного засобу в їхньому напрямку неминуче створює реальну небезпеку заподіяння шкоди їхньому здоров`ю, не припинив рух, не вжив заходів до безпечної зупинки автомобіля, а навпаки продовжив рух уперед у напрямку зазначених осіб та здійснив на них наїзд.

Унаслідок наїзду автомобіля «Audi A4», моделі «A4», чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 опинилися на капоті та в подальшому здійснили падіння на дорожнє покриття.

У результаті зазначених протиправних дій потерпілому ОСОБА_9 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді відкритого двокісточкового перелому правої гомілки з вивихом стопи назовні, а також внутрішньосуглобового перелому виростків лівої велико-гомілкової кістки.

Разом із тим, унаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_8 заподіяно наступні тілесні ушкодження: садно волосяної частини голови справа, садно ліктя та кисті справа, садно лівої кисті, садно правого стегна, садна обох колінних суглобів, забій грудної клітки.

Разом із тим, ОСОБА_4 після вчинення вказаних вище протиправних дій автомобіль не зупинив, продовжив рух, залишив місце події.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється в умисному заподіянні службовим особам середньої тяжкості тілесного ушкодження у зв`язку з їхньою службовою діяльністю, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України.

02.10.2026 ОСОБА_4 був затриманим о 11 годині 56 хвилин.

03.10.2026 ОСОБА_4 слідчим за погодженням з прокурором повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України.

В судовому засіданні слідчий та прокурор зазначене клопотання підтримали, просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення цією особою, фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, його тяжкості та доведеного існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, а також із урахуванням обставин переховування підозрюваного після вчинення кримінального правопорушення.

Відповідаючи на питання слідчого судді, прокурор вказала, що визначення застави у відповідності до приписів частини 3 статті 183 КПК України відноситься до дискреційних повноважень слідчого судді, тому, за наявності для того підстав на внутрішнього переконання слідчого судді, прокурор не буде заперечувати проти визначення підозрюваному розміру застави, одночасно із обранням запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Слідчий, як ініціатор клопотання, підтримав висловлені прокурором доводи, зазначив, що існує необхідність запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, а належну процесуальну поведінку підозрюваного може забезпечити виключно запобіжних захід у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний та захисник проти задоволення клопотання заперечували частково, в тому числі, враховуючи часткову незгоду з обґрунтованістю підозри, та недоведеністю вказаних прокурором ризиків та обставин щодо переховування підозрюваного.

Зокрема, підозрюваний зазначив, що обставини наїзду на потерпілих не заперечує, проте зазначив, що не мав умислу спричинення тілесних ушкоджень потерпілим, деталізував, що вони намагалися зупинити транспортний засіб, коли той рушив, однак підозрюваний не став зупинятись, бо ОСОБА_10 , який знаходився в салоні автомобіля, кричав, щоб вони їхали далі. Підозрюваний, злякавшись, продовжував рух, поки потерпілі не впали на проїзну частину.

Підозрюваний не заперечував, що усвідомлював службовий статус потерпілих, які були одягнені у форму, однак не у однострій.

Далі, підозрюваний повідомив, що після цього висадив ОСОБА_10 , а потім поїхав до тещі. До тещі їхав не з метою переховуватись, а з метою поїсти, так як вона приготувала обід. В подальшому залишився у тещі ночувати. Ввечері приходили люди, які його розшукували та кликали. Він думав, що то службовці відповідного відділу РТЦК та СП і за проханням тещі, яка була налякана, виходити не став. Після цього, зранку до тещі знову прийшли чоловіки, які, як виявилось в подальшому, були працівниками поліції та почали його кликати, після чого він вийшов, добровільно прослідував за працівниками поліції та показав їм місце знаходження автомобіля.

Підозрюваний зазначив, що не мав наміру переховуватись, був напередодні ввечері відпущеним до ранку згідно з усним наказом командира з місця дислокації. Мав на 6 ранку з`явитись за місцем проходження служби, проте не встиг.

Адвокат підтримав доводи підозрюваного, вважав, що відсутні підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, додатково зазначив, що час затримання має бути відрахованим з 8 години ранку, коли підозрюваного було фактично обмежено в можливості вільного пересування.

Заслухавши доводи і міркування прокурора і слідчого, підозрюваного та захисника, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя приходить до переконання щодо необхідності задоволення клопотання та застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Зокрема, в частині 1 статті 176 КПК України визначений перелік запобіжних заходів, що можуть бути застосованими до підозрюваного чи обвинуваченого. Серед них особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Згідно приписів частини 3 статті 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Згідно частини 4 цієї статті, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Згідно приписів частини 1 статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно приписів частини 1 статті 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно приписів частини 1 статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, за виключенням застосування цього запобіжного заходу під час дії воєнного стану до підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні злочинів згідно переліку, вказаного в статті 176 КПК України.

Згідно приписів частини 2 статті 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:

до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов`язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;

до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років;

до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;

до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ цього Кодексу або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

до особи, стосовно якої надійшло прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, у порядку і на підставах, передбачених розділом IX-2 цього Кодексу.

Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 3 цієї статті, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

В частині 4 статті 183 КПК України визначений перелік випадків, коли слідчий суддя має право не визначати розмір застави, застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, зокрема, у випадку вчинення злочину із застосуванням насильства.

Згідно приписів частини 4 цієї статті, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Згідно приписів частини 1 статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно приписів частини 5 цієї статті, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:

прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;

пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

носити електронний засіб контролю.

Згідно приписів частини 7 цієї статті, обов`язки, передбачені частиною 5 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Згідно приписів частини 1 статті 196 КПК України, в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зазначає відомості про:

кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа;

обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу;

обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу;

посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини;

запобіжний захід, який застосовується.

Згідно приписів частини 4 цієї статті, слідчий суддя, суд зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.

Згідно приписів частини 1 статті 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Аналізуючи клопотання про застосування запобіжного заходу та додані до нього документи та враховуючи зміст пояснень прокурора, слідчого, підозрюваного, захисника, слідчий суддя, перш за все, вважає за необхідне зосередитись на дослідженні питання доцільності застосування запобіжного заходу, а потім, у випадку наявності правових та фактичних підстав для його застосування, вирішити питання щодо обрання запобіжного заходу конкретного виду.

Отже, в контексті процитованих вище приписів ч. 1, 2 статті 177, ч. 1 ст. 194 КПК України, для вирішення питання можливості застосування запобіжного заходу, необхідним є встановлення обґрунтованості підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може вчинити наступні дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Вказані висновки наведенні в рішення ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

Зміст наданих стороною обвинувачення матеріалів свідчить про достатність доказів для висновку про ймовірну причетність особи до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, а отже виправдовує можливість застосування до неї певних обмежень для забезпечення належної процесуальної поведінки, попередження вчинення нових правопорушень та забезпечення реалізації цілей і завдань кримінального провадження.

Про ймовірну причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого злочину та наявність між цієї особою і вчиненим кримінальним правопорушенням об`єктивного зв`язку, свідчать, зокрема, протоколи допиту потерпілого ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та інших очевидців; протоколи огляду автомобіля й відеозапису, протоколи затримання ОСОБА_4 та його допиту в якості підозрюваного, медична документацією щодо завданих потерпілим тілесних ушкоджень, інші матеріали кримінального провадження в їх сукупності.

На відповідній стадії кримінального провадження слідчий суддя не встановлює всі ознаки складу кримінального правопорушення, обмежуючись перевірку наявності ознак об`єктивної сторони, що дають можливість для обґрунтованого припущення про зв`язок підозрюваного з подією, кваліфікованою органом досудового розслідування, як кримінальне правопорушення.

В цьому випадку обставини наїзду на потерпілих автомобіля під керуванням підозрюваного підтверджуються сукупністю наданих до клопотання доказів та визнаються підозрюваним. А форма вини, як елемент суб`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, встановлюється на інших стадіях кримінального провадження і не має визначального значення при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри та наявності підстав для обрання запобіжного заходу.

Отже, в даному випадку підозра є обґрунтованою та виправдовує необхідність застосування запобіжного заходу.

Також, враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість вчиненого правопорушення, яке є нетяжким злочином та максимальний розмір покарання за яке становить п`ять років позбавлення волі, особу підозрюваного та його поведінку після вчинення діяння, кваліфікованого, як злочин, слідчий суддя приходить до переконання про існування ризиків вчинення дій, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, а саме ризиків переховування від органів досудового розслідування і суду та незаконного впливу на свідків та потерпілих.

Про існування ризику переховування від органу досудового розслідування і суду свідчить, зокрема, усвідомлення підозрюваним можливості призначення покарання у виді позбавлення волі у випадку доведення його вини, а також подальша поведінка підозрюваного, який після вчинення діяння з місця події зник і переховувався від органів досудового розслідування.

В цьому випадку слідчий суддя погоджується з позицією сторони обвинувачення щодо переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, так як після вчинення дій, пов`язаних з наїздом, підозрюваний залишив місце події, знаходився не за місцем свого проживання, і як військовослужбовець в погоджений з командиром час за місцем дислокації не з`явився.

Крім того, під час дослідження протоколу допиту свідка ОСОБА_14 , командира підозрюваного, було з`ясовано, що підозрюваний подзвонив командиру наступного ранку після події і вказав, що «прокатав» працівника ТЦК на капоті, після цього зник з місця події і його розшукує поліція.

Підозрюваний обставини і зміст відповідної розмови із свідком підтвердив.

Тому, слідчий суддя вважає, що поведінка підозрюваного була усвідомленою і спрямованою на переховування від представників органу досудового розслідування, а та обставина, що підозрюваний в подальшому вийшов до працівників поліції і добровільно прослідував за ними не спростовує існування ризику його переховування для цілей вирішення питання обрання запобіжного заходу.

Про існування ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків свідчать, зокрема, обставини щодо обізнаності підозрюваного з анкетними даними свідків та потерпілих.

Ризик вчинення інших кримінальних правопорушень слідчий суддя вважає недоведеним.

Визначаючи конкретний вид запобіжного заходу, слідчий суддя враховує наступні обставини та правові норми, що мають бути застосованими при вирішенні цього питання.

Так, згідно приписів статті 28 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно приписів статті 5 Європейської конвенції про захист прав людини і її основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:

законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом;

законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом;

законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;

затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу;

законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг;

законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Згідно роз`яснень, викладених в пункті 3 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження стоків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства», взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків і його належної поведінки.

Згідно положень пункту 13 цієї Постанови, обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Згідно позиції, висловленої у Рішенні ЄСПЛ по справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Зміст наведених правових норм та роз`яснень, свідчить про те, що можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена винятковими випадками, коли інші, більш м`які запобіжні заходи, не можуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного чи обвинуваченого та унеможливити ризики його втечі чи перешкоджання кримінальному провадженню.

При цьому, право на особисту свободу презюмується, і для спростування цієї презумпції повинні бути наведені вагомі аргументи щодо існування публічного інтересу для тримання особи під вартою.

В даному випадку, встановлені під час розгляду клопотання обставини свідчать про те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 350 КК України, а тяжкість злочину і вид покарання, яке може бути застосованими до підозрюваного у випадку визнання його винним, а також подальша поведінка підозрюваного щодо переховування від органу досудового розслідування, істотно підвищують ризики його переховування від органів досудового розслідування і суду.

При цьому, можливість настання таких ризиків розцінюється, як вірогідний варіант поведінки підозрюваного.

При цьому, конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень обґрунтовано доводять існування вагомого ризику впливу підозрюваного на потерпілих і свідків. Слідчий суддя не може ігнорувати існування цього ризику, а також не брати до уваги обґрунтовані посилання представників сторони обвинувачення з приводу того, що уникнення цього ризику не можливо у спосіб інший, ніж застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тому, слідчий суддя приходить до висновку, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Слідчий суддя відхиляє посилання представників сторони захисту щодо можливості передачі на поруки підозрюваного його командиру, так як відповідне письмове зобов`язання командира за правилами статті 180 КПК України наданим не було.

Отже, до підозрюваного має бути застосованим запобіжних захід у вигляді тримання під вартою і, враховуючи тимчасовий характер такого запобіжного заходу та відповідний рівень втручання в право особи на особисту недоторканість, цей захід не матиме надмірно обтяжливого характеру та забезпечить досягнення публічного інтересу щодо реалізації цілей і завдань кримінального провадження.

В судовому засіданні було досліджено протокол затримання від 02 жовтня 2026 року, згідно якого час фактичного затримання 11 година 56 хвилин 02 жовтня 2026 року. Час і дату затримання, що зазначені в протоколі затримання підозрюваного. Протокол підписаний підозрюваним без зауважень.

Суд відхиляє доводи захисника щодо неправильного визначення часу затримання і необхідності визначення часом затримання 08 годину ранку 02 жовтня 2026 року, так як згідно тверджень підозрюваного, коли працівники поліції прибули за адресою його знаходження, він вийшов добровільно до ним і слідував за ними, заходи обмеження щодо нього, як і будь-які заходи впливу не застосовувались.

Отже, у відповідності до приписів частини 2 статті 197 КПК України, строк тримання під вартою обчислюється з моменту затримання, зазначеного у протоколі, а саме з 11 години 56 хвилин 02 жовтня 2026 року.

Далі, вирішуючи питання обрання для ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, керуючись приписами частини 3 статті 183 КПК України, визначає заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в межах, визначених пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України.

В цьому випадку слідчий суддя переконаний, що внесення застави у відповідному розмірі може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і компенсувати вплив ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу.

Підозрюваний в судовому засіданні зазначив, що відповідний розмір застави не є для нього занадто обтяжливим, у випадку застосування приписів частини 3 статті 183 КПК України, застава буде внесеною.

У випадку внесення підозрюваним або іншою особою застави, у визначеному розмірі, на підозрюваного будуть покладені обов`язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України.

У випадку внесення застави, підозрюваний підлягатиме звільненню з під варти, з моменту звільнення підозрюваного з під варти у зв`язку із внесенням застави, строк дії процесуальних обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України, що покладаються на підозрюваного, становитиме 2 місяці.

Враховуючи вище наведене, керуючись приписами статті 176, 177, 178, 183, 194, 196 КПК України, -

Постановив:

Клопотання начальника слідчого відділення відділення поліції № 3 Фастівського РУП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_7 , погодженого з прокурором ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12026111460000251, відомості про яке внесено до ЄРДР 02.10.2026, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця села Бобрик, Роменського району, Сумської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні малодітного сина ОСОБА_15 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , водія 3 автомобільного відділення 3 автомобільного взводу 1 автомобільної роти автомобільного батальйону, у військовому званні «солдата», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 01 грудня 2026 року до 11 години 56 хвилини.

У порядку ч. 3 ст. 183 КПК України визначити розмір застави - двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень (1 прожитковий мінімум 3 328,00 грн. х 20).

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на р/р UA 768201720355259001000018661, Отримувач коштів: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268119, Банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, з подальшим наданням прокурору, слідчому документу, що підтверджує внесення коштів.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У випадку внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, місця перебування та місця служби;

- утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілими у даному кримінальному провадженні.

Строк дії вказаних вище процесуальних обов`язків 2 місяці з дати внесення застави.

У разі якщо після внесення застави, підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_8 , за адресою: АДРЕСА_4 .

Ухвала щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний тест ухвали складено та проголошено 07 жовтня 2026 року о 09 год. 45 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1