Постанова № 140403727, 07.10.2026, Тетіївський районний суд Київської області

07.10.2026 Провадження по справі № 3/940/460/26 Справа № 940/1686/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 жовтня 2026 року суддя Тетіївського районного суду Київської області Мандзюк С.В., розглянувши матеріали, які надійшли з батальйону № 2 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 332387 від 13.09.2026 вбачається, що 13.09.2026 приблизно о 18 годині за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчиняла стосовно сина ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, що виражалося в нецензурній лайці та ляпасі по обличчю, що могло завдати шкоди психічному та фізичному здоров`ю дитини, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину у вчиненому правопорушенні визнала частково та зазначила, що 13.09.2026, перебуваючи вдома, почула крик доньки. Підбігши, побачила, що син ОСОБА_3 наносить доньці тілесні ушкодження. Конфлікт між дітьми виник через мобільний телефон. Далі, вона розборонила дітей та вказала сину на недопустимість такої поведінки щодо сестри. З метою недопущення конфліктів, та як захід виховного характеру, почала вимагати, щоб син передав їй мобільний телефон. Після цього син зателефонував до батька та просив забрати його. Також ОСОБА_1 стверджує, що сину не давала ляпасів по обличчю, лише наказала його через конфлікт з сестрою, в тому числі забороняючи користуватись телефоном.

Захисник особи, яка притягається до відповідальності, адвокат Неживок І.В. зазначив, що зазначені в протоколі обставини не відповідають дійсності, таких дій стосовно дитини ОСОБА_1 не вчиняла, тому просив провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Потерпілий ОСОБА_2 , в присутності законного представника батька ОСОБА_4 , пояснив, що дійсно 13.09.2026 у нього з сестрою виник конфлікт через телефон, у ході якого мама почала на нього кричати та забирати телефон, після чого вдарила рукою по обличчю. У подальшому він зателефонував до батька, який забрав його до себе додому.

Розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Пунктом 17 статті 1 вказаного Закону передбачено, що фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення учасників справи, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, що є підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності, оскільки її вина підтверджується належними та допустимими доказами, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 332387 від 13.09.2026; терміновим заборонним приписом серії ЕТ № 115191; письмовим поясненням, відібраним у ОСОБА_2 ; рапортом поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону № 2 ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського від 13.09.2026.

Водночас суд враховує, що в ході розгляду справи ОСОБА_1 не заперечувала, що дійсно 13.09.2026 у неї з сином ОСОБА_2 відбувся конфлікт, у ході якого мали місце словесні образи.

Зазначені обставини також підтверджуються матеріалами справи, поряд з цим, жодних доказів на їх спростування ОСОБА_1 не надано.

Водночас, зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку, узгоджуються між собою, у зв`язку з чим твердження захисника про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП, не заслуговують на увагу.

Обираючи ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, обставини його вчинення, з урахуванням чого застосовує адміністративне стягнення у межах санкції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу.

Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 283 КУпАП постанова суду про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, повинна містити обґрунтування необхідності або відсутності необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Щодо застосування заходів, передбачених ст. 39-1 КУпАП, то суд враховує, що це право суду, а не обов`язок, оскільки вказана норма передбачає, що у разі вчинення домашнього насильства суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

З огляду на зазначене, враховуючи характер вчиненого правопорушення, обставини його вчинення, зважаючи на особу порушниці, ступінь її вини, суд дійшов висновку про те, що з метою виховання ОСОБА_1 у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою правопорушницею, так й іншими особами, необхідним і достатнім буде застосування до неї адміністративного стягнення в межах санкції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без застосування ст. 39-1 КУпАП.

Саме таке стягнення, враховуючи викладені вище обставини, буде достатньою мірою відповідальності за вчинене правопорушення і відповідатиме меті адміністративного стягнення.

Водночас, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп.

Керуючись статтями 39-1, 40-1, 173-2 ч. 2, 283, 284 КУпАП, Закону України «Про судовий збір», суд

постановив:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, притягнути до адміністративної відповідальності та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів до Київського апеляційного суду.

Суддя С.В.МАНДЗЮК