Рішення № 140401863, 07.10.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/1020/26

Провадження № 2/156/726/26

Рядок статзвіту № 40

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Малюшевської І. Є.,

за участю секретаря судового засідання Киці Л. Ф.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в приміщенні суду у сел. Іваничі цивільну справу № 156/1020/26 за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", представник Лисенко Олена Сергіївна,

до ОСОБА_1 , представник відповідача адвокат Білецька Інна Миколаївна,

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

учасники справи не з`явилися,

в с т а н о в и в :

І. Зміст спору

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 26.12.2025-100002125 від 27.12.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 27.12.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» і фізичною особою ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (sgroshi.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Споживчий центр», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний кредитний договір № 26.12.2025-100002125.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 15000,00 грн.; строк кредитування 182 днів; комісія, пов`язана з наданням Кредиту - 20% від суми Кредиту та дорівнює 3000,00 грн.; процентна ставка 1,00 % за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит.

Умовами Кредитного договору, укладеного між позичальником та відповідачем передбачено, що тип процентної ставки за користуванням Кредитом фіксована та процентна ставка за користуванням Кредитом не змінюється протягом усього строку користування Кредитом.

Додатковим договором від 02.01.2026 року до Кредитного договору № 26.12.2025-100002125 від 27.12.2025 року кредитодавець та позичальник домовились про збільшення суми кредиту до 18 000,00 грн, у зв`язку з чим кредитодавець зобов`язався надати відповідачу 2-й транш у розмірі 3 000,00 грн; дата надання/видачі кредиту (2-го траншу) - 02/01/2026.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Надалі відповідач всупереч умовам кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором навіть після спливу строку кредитування встановленого умовами кредитного договору.

Станом на 11.08.2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 45 194,10 гривень, а саме: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 16 451,86 гривень; заборгованість за нарахованими процентами 19 742,24 гривень; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК 9 000,00 гривень.

Виходячи із вищенаведеного, позивач вважає, що його позовні вимоги, викладені в позовній заяві, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом в повному обсязі (повністю), а тому просить позов задовольнити та стягнути з відповідача вказану суму боргу, а також понесені у справі судові витрати у розмірі 2 662,40 гривень.

З відзиву на позовну заяву слідує, що відповідач заперечує проти позову в повному обсязі посилаючись на нечитабельність позовної заяви та додатків, оскільки позовна заява та ключовий додаток («Розрахунок заборгованості») виготовлені надзвичайно дрібним, розмитим та частково накладеним шрифтом, що позбавляє відповідача можливості провести детальний аудит нарахувань та порушує принципи рівності сторін і змагальності. Надані позивачем копії документів не містять обов`язкових реквізитів засвідчення згідно з ДСТУ 4163:2020 (відсутні власноручний підпис уповноваженої особи, посада, дата та відмітка «Згідно з оригіналом»), що, на думку сторони відповідача, робить їх недопустимими доказами.

Крім того, позивач просить стягнути 9 000,00 грн як нарахування за ст. 625 ЦК України (шляхом щоденного фіксованого платежу в 234 грн). Відповідач зазначає, що за своєю правовою природою це є прихованим штрафом/неустойкою, нарахування яких у період дії воєнного стану прямо заборонено п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Строк повернення кредиту закінчився 26.06.2026 року, проте позивач продовжував нараховувати 1% на день за період з 27.06.2026 по 11.08.2026, що суперечить сталій правовій позиції Великої Палати Верховного Суду (зокрема, у справі № 444/9519/12), за якою після спливу строку кредитування право нараховувати договірні проценти припиняється.

Відповідач фактично отримав 18 000,00 грн (чисте тіло кредиту) та сплатив 16 128,14 грн. Проте позивач спрямував 0,00 грн на погашення тіла кредиту, розподіливши всі сплачені кошти на внутрішні комісії (зокрема, комісію 20% за видачу траншу) та проценти, що порушує ст. 3, 509 ЦК України та ст. 5 Закону «Про споживче кредитування».

З урахуванням зарахування сплачених 16 128,14 грн у погашення основного боргу та виключення незаконних нарахувань, за котрнрозрахунком відповідача, реальний залишок боргу становить близько 5 371,86 грн (із них тіло кредиту 1 871,86 грн). Відповідач наголошує, що заявлені вимоги у розмірі 45 194,10 грн збільшені майже у 8,5 разів та є виявом істотного дисбалансу прав на шкоду споживач).

З урахуванням викладеного сторона відповідача просить у задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 в частині стягнення 9 000,00 грн (нарахованих за ст. 625 ЦК України) відмовити повністю. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення договірних відсотків, нарахованих поза межами строку дії договору (за період з 27.06.2026 року по 11.08.2026 року) відмовити повністю. Суму позовних вимог в частині стягнення залишку основного боргу та відсотків в межах строку договору зменшити із застосуванням контррозрахунку відповідача, врахувавши фактично сплачені відповідачем кошти у розмірі 16 128,14 грн.

У відповіді на відзив ТОВ «Споживчий центр» відхиляє заперечення відповідача та наводить такі ключові контраргументи. Позивач стверджує, що не здійснював жодних нарахувань у порядку ст. 625 ЦК України або поза межами строку кредитування, а заявлені вимоги стосуються виключно процентів за правомірне користування кредитом у межах визначеного договором строку.

Сплата процентів за користування коштами є базовим обов`язком боржника за ст. 526, 536 та 1048 ЦК України.

Заявлена за договором денна процентна ставка (1%) повністю відповідає вимогам ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» та п. 17 його Прикінцевих положень, якими дозволялася ставка до 1,5%2,5% у відповідні періоди.

Комісія нараховувалася за надання конкретних супутніх послуг (інформаційна підтримка по телефону та в особистому кабінеті, онлайн-платежі, відновлення пароля тощо), які за законом не є безоплатними.

Позивач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 363/1834/17, за якою умова про плату за обслуговування/управління кредитом є оспорюваною, а оскільки відповідач її в судовому порядку не оскаржував, підстави для відмови у стягненні відсутні.

Позивач наголошує, що у разі недостатності сплаченої суми кошти першочергово спрямовуються на відшкодування витрат та проценти/комісії, і лише потім на основний борг. Тому розподіл коштів відповідача відбувся у чіткій відповідності до закону. Часткові платежі відповідача на суми 8 604,07 грн та 7 524,07 грн є діями, що свідчать про офіційне визнання ним наявності боргу (згідно з правовою позицією ВС у справі № 916/2403/18).

Позивач також зазначає, що є фінансовою установою (а не банком) і надає кредити без відкриття банківських рахунків, тому не може надати первинні банківські виписки, а наданий ним розрахунок заборгованості є належним і допустимим доказом.

Позивач вказує, що відповідач не надав власного належного математичного розрахунку на спростування заборгованості, що за практикою Верховного Суду (справи № 753/7883/15 та № 367/4970/13-ц) робить заперечення боржника безпідставними.

Відтак, представник позивача просить позовні вимоги задовольнити, розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.

ІІ. Позиції сторін

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у своєму позові просив розгляд справи проводити за його відсутності, позов задовольнити, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує (п. п. 3, 5 прохальної частини позову).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, конверт із судовою повісткою про виклик до суду на 09:30 07.10.2026 вручено 19.09.2026 особисто ОСОБА_1 (а.с.100).

Також в судове засідання не з`явилася представник відповідача адвокат Білецька І. М., яка теж належним чином була повідомлена про дату, час та міце розгляду справи (а.с.87).

Причин неявки ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 суду не повідомили. Будь-яких заяв чи клопотань від них не надходило.

21.09.2026 сторона відповідача надала до суду відзив на позовну заяву, зміст якої викладено у розділі І цього рішення.

23.09.2026 сторона позивача надала до суду відповідь на відзив на позовну заяву, зміст якого викладено у розділі І цього рішення.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-какого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Сторона позивача скористалася наданим їй правом та, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявила клопотання про розгляд справи без її участі.

Про дату, час і місце розгляду справи сторона відповідача повідомлена у встановленому законом порядку, а тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

За змістом позиції Верховного Суду, сформованої у справі від 01.10.2020 №361/8331/18, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

ІІІ. Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору № 26.12.2025-100002125 від 27.12.2025 року між позивачем ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір, за умовами якого відповідачу було надано кредит для задоволення особистих потреб в сумі 15 000,00 грн.; строк кредитування 182 днів; комісія, пов`язана з наданням кредиту - 20% від суми кредиту та дорівнює 3 000,00 грн.; процентна ставка 1,00 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Денна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає: 0.88% (нуль цілих, вісімдесят вісім сотих процентів).

Згідно з умовами Договору у разі невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту або будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати Кредиту/його частини та/або Процентів/їх частини та/або Комісії(їй)/ її(їх) частини у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу Кредитодавця зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

Сторони визначили, що вказаний кредитний договір та Правила разом складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.

Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи вебсайту ТОВ «Споживчий центр» (sgroshi.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле. Із дослідженого судом договору про укладення Кредитного договору № 26.12.2025-100002125 від 27.12.2025 року встановлено, що відповідач ознайомлений та згоден з умовами договору, що підтверджується його електронним підписом (одноразовим ідентифікатором).

Також, відповідач був ознайомлений з паспортом споживчого кредиту відповідно до методики Національного банку України, про що свідчить його підпис електронним одноразовим ідентифікатором, код підтвердження A989.

Додатковим договором від 02.01.2026 року до Кредитного договору № 26.12.2025-100002125 від 27.12.2025 року Кредитодавець та Позичальник домовились про збільшення Суми Кредиту до 18000,00 грн, у зв`язку з чим Кредитодавець зобов`язався надати відповідачу 2-й Транш у розмірі 3000,00 грн; дата надання/видачі Кредиту (2-го Траншу) - 02/01/2026. Судом також встановлено, що сторонами змінено умови кредитування. У зв`язку із зазначеним після укладення цієї Додаткової угоди та отримання Позичальником додаткових грошових коштів у Кредит: Сума Кредиту становить: 18000,00 грн. (яка складається з 1-го Траншу у розмірі 15000,00 грн та 2-го Траншу у розмірі 3000,00 грн); строк, на який надається Кредит (2-й Транш) 176 днів з дати його надання; комісія за надання 2-го Траншу 20% від суми 2-го Траншу, що дорівнює 600,00 грн. Денна процентна ставка з дати укладення Додаткового договору становить 0.89% (денна процентна ставка) = (28224.43/18000)/176 ? 100%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка (РРПС) за кредитом становить 6345.18%, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача - 46 224,43 грн, а загальні витрати за споживчим кредитом - 28224,43 грн. Дата повернення (виплати) кредиту 26.06.2026 року.

Таким чином сукупний розмір кредитних коштів, які були отримані відповідачем від позивача становить 18 000,00 гривень (15 000,00 гривень за договором від 27.12.2025 року + 3 000,00 гривень за додатковим договором від 02.01.2026 року).

Позивач (через партнера ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (ТОВ «УПР»), з яким укладено договір на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 та який діє на підставі Ліцензії Національного банку України № 3 від 11.11.2013 року) успішно перерахував відповідачу кредитні кошти в національній валюті без відкриття рахунків на платіжну картку відповідача:

- 27.12.2025 року о 08:12:32 у сумі 15 000,00 грн на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 (номер транзакції в системі iPay.ua 961690582, призначення платежу: Видача за договором кредиту №26.12.2025-100002125);

- 02.01.2026 року о 20:34:57 у сумі 3 000,00 грн на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 (номер транзакції в системі iPay.ua 967932362, призначення платежу: видача траншу за додатковим договором до кредитного договору №26.12.2025-100002125-1 до кредитного договору №26.12.2025-100002125); чим виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі.

З дослідженого судом розрахунку заборгованості по кредиту встановлено, що відповідач здійснював лише часткові платежі по погашенню кредиту, а саме: на суму 8604,07 грн. від 26.01.2026 року, та на суму 7524,07 грн. від 26.02.2026 року, а тому неналежно виконує умови договору. Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 11.08.2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить: 45 194,10 гривень, а саме: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 16 451,86 гривень; заборгованість за нарахованими процентами 19 742,24 гривень; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК 9 000,00 гривень.

Відповідач заперечує проти позову в повному обсязі з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, зміст якого розкрито у розділі І цього рішення. З урахуванням викладеного сторона відповідача просить у задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 в частині стягнення 9 000,00 грн (нарахованих за ст. 625 ЦК України) відмовити повністю. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення договірних відсотків, нарахованих поза межами строку дії договору (за період з 27.06.2026 року по 11.08.2026 року) відмовити повністю. Суму позовних вимог в частині стягнення залишку основного боргу та відсотків в межах строку договору зменшити із застосуванням контррозрахунку Відповідача, врахувавши фактично сплачені Відповідачем кошти у розмірі 16 128,14 грн.

ІV. Застосоване судом законодавство

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися уклати договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого вида договором не вимагалася; якщо сторони домовилися уклати договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав суду доказів, які б спростували твердження позивача щодо невиконання ним умов договору, наявність заборгованості за цим договором, а також її розмір.

V. Висновки суду

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд встановив, що між кредитором та відповідачем виникли договірні відносини у зв`язку з укладенням кредитного договору № 26.12.2025-100002125 від 27.12.2025 року та додаткового договору від 02.01.2026 року.

Відповідач, будучи вільним в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписав кредитні документи. Отже, сторонами договору в належній формі було погоджено умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання і повернення, розмір відсотків за користування кредитом. Кредитодавець за вказаним договором виконав взяті на себе зобов`язання, натомість відповідач умови кредитного договору належним чином не виконав, внаслідок чим у нього утворилася заборгованість.

Суд відхиляє посилання представника відповідача про штучне обмеження права відповідача на захист через нечитабельність позову та додатків з огляду на те, що відповідач виконав покладений на нього ч. 7 ст. 43 ЦПК України обов`язок та надіслав відповідачу такі матеріали. Відповідач скористався послугами адвоката, який відповідно до ч. 6 ст. 14 ЦПК України має зареєстрований електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі та, відповідно, доступ до позовної заяви та інших матеріалів справи через особистий кабінет підсистеми «Електронний суд». У строк, встановлений судом, стороною відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, а тому відповідач не був позбавлений чи обмежений у праві на захист.

Суд також відхиляє твердження представника відповідача про неналежне засвідчення копій письмових та електронних доказів з огляду на таке.

Згідно з ч. 5 ст. 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до ст. 100 ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Представник позивача подав до суду копії письмових та електронних доказів з накладенням кваліфікованого електронного підпису, а отже, такі засвідчені належним чином. Ні суд, ні сторона відповідача не ставить під сумнів відповідність оригіналам поданих позивачем копій письмових та електронних доказів.

Суд дослідив і проаналізував докази у справі, та керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, однак істотно порушив умови кредитного договору, ст. ст. 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України та не повернув суму простроченого кредиту у зв`язку з чим утворилась заборгованість, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів (частини коштів) на рахунок ТОВ «Споживчий центр» відповідач не надав, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) в розмірі 16 451,86 грн необхідно задовольнити.

Позивач наполягає на правильності нарахування відповідачу суми відсотків за користування кредитом у розмірі 19 742,24 грн згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, а відповідач заперечує з мотивів включення позивачем до розрахунку суми відсотків незаконних нарахувань та надає контррозрахунок.

Суд не приймає контррозрахунок сторони відповідача через його необґрунтованість та недостовірність. Так, у відзиві на позовну заяву вказано, що сторона відповідача провела контррозрахунок заборгованості, однак у такому вказано лише складові частини кредитної заборгованості. Розмір процентів, розрахований стороною відповідача, вказаний приблизно. Проте, обґрунтований розрахунок повинен містити обчислення суми заборгованості за усіма її складовими, періоду нарахування, відсоткової ставки, штрафних санкцій, тощо (суми боргу, процентної ставки, комісії, пені); початок періоду нарахування за усіма складовими: процентів, комісії, пені; закінчення періоду нарахування боргу за усіма складовими; кількість днів прострочення, тощо, та порядок нарахування відповідних сум за кожною складовою заборгованості (додавання, множення, нарахування процентів, підсумок тощо) та підстави такого нарахування, передбачені законом або умовами договору.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19 Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Під час перевірки заявленої до стягнення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами суд врахував, що за умовами Кредитного договору № 26.12.2025-100002125 від 27.12.2025 та Додаткового договору від 02.01.2026 встановлено фіксовану процентну ставку у розмірі 1% за кожен день користування кредитом (365% річних). Проценти розраховуються шляхом множення суми невиплаченого залишку основного боргу (тіла кредиту) на кількість днів та на денну ставку (1%).

З 27.12.2025 до 01.01.2026 тіло кредита становило 15 000,00 грн; розмір відсотків, які нараховувалися становив 150,00 грн/день.

З 02.01.2026 до 25.02.2026 після отримання 2-го траншу, тіло кредита становило 18 000,00 грн; розмір відсотків, які нараховувалися становив нараховувалося 180,00 грн/день.

З 26.02.2026 до 26.06.2026 після часткового зарахування платежу позивачем, тіло кредита зменшено до 16 451,86 грн; розмір відсотків, які нараховувалися становив 164,52 грн/день.

Проценти за користування кредитними коштами позивач нараховував в межах строку кредитування з 27.12.2025 до 26.06.2026. Загальний розмір заборгованості за процентами, нарахованими та непогашеними відповідачем, становить 19 742,24 грн.

Суд відхиляє твердження сторони відповідача про недобросовісність кредитодавця при розподілі сплачених на погашення кредитної заборгованості коштів, враховуючи те, що відповідно до п. 9.2 кредитного договору у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором у повному обсязі черговість погашення вимог за договором встановлюється законом. Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача слідує, що на сплату комісій за надання кредитау загальному розмірі 3 600,00 грн кредитодавець спрямував: з 1-го платежу - 3 204,07 грн; з 2-го платежу - 395,93 грн (це повністю покрило комісію 20% за видачу кредиту та другого траншу). На погашення нарахованих відсотків у сумі 10 980,00 грн: з 1-го платежу 5 400,00 грн; з 2-го платежу 5 580,00 грн. На погашення тіла кредиту (основного боргу) у розмірі 1 548,14 грн: з 1-го платежу на тіло кредиту спрямовано 0,00 грн; з 2-го платежу на тіло кредиту спрямовано 1 548,14 грн.

Такий розподіл коштів кредитодавцем повністю відповідає умовам кредитного договору № 26.12.2025-100002125 від 27.12.2025 року, додаткового договору від 02.01.2026 року та вимогам закону.

Суд також відхиляє твердження сторони відповідача про неправомірність комісії за надання кредита та зазначає, що у частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 11 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування»). Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до п. 7 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 26.12.2025-100002125 (кредитної лінії) від 27.12.2025, п. 1.3 відповіді кредитодавця про прийняття пропозиції (акцепт) про укладення додаткового договору до кредитного договору (кредитної лінії) № 26.12.2025-100002125 комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі "Комісія", економічна сутність плата за надання Кредиту) 20% від суми кредиту та дорівнює 3000 грн. 00 коп. Отже, за умовами кредитного договору та додаткового договору до нього необхідно вважати, що позивачем заявлено до стягнення комісію за надання кредита не як штрафну санкцію, а як складову кредитного договору.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, пов`язану з наданням кредиту і ця умова договору не визнана недійсною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що: «Закон № 1734-VIII (ЗУ Про споживче кредитування) у редакції, чинній до 19 жовтня 2019 року (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року), до загальних витрат за споживчим кредитом відносив витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цей же пункт з 19 жовтня 2019 року визначив, що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

В цьому висновку Велика Палата Верховного Суду зауважує, що згідно з п. 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року, що набрав чинності 19 жовтня 2019 року і положення якого зберігають свою чинність на день розгляду справи, пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» виклали в такій редакції, згідно якої до загальних витрат за споживчим кредитом відносять витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цими ж змінами починаючи з 19 жовтня 2019 року визначено у частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб».

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісії, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Кредитний договір відноситься до оспорюваних договорів. Відповідач укладений кредитний договір не оспорювала ні в цілому, ні в будь-якій окремій його частині, а тому в силу вимог ст. 204 ЦК України цей правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Отже, встановлення у договорі комісії за надання кредиту є правомірним, а її розмір узгоджений сторонами у кредитному договорі № 26.12.2025-100002125 (кредитної лінії) та додатковому договорі до кредитного договору, і така сума стягнута позивачем з відповідача у порядку черговості погашення вимог, погодженої сторонами у кредитному договорі та відповідно до закону.

Враховуючи вищевикладене, суд кладе в основу цього рішення розрахунок заборгованості, здійснений позивачем, оскільки дійшов висновку, що такий розрахунок є достовірним, має математичне обчислення, результати якого є точними, об`єктивними та у своїй сукупності узгоджуються з іншими доказами, наявними у матеріалах справи. Під час перевірки розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем, суд не встановив нарахування та стягнення прихованих відсотків та незаконних комісій.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за відсотками у сумі 19 742,24 грн.

Разом з цим, суд погоджується зі стороною відповідача та зазначає, що заявлена позивачем до стягнення сума процентів річних, нарахованих за прострочення виконання зобов`язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України в розмірі 9 000,00 грн, задоволенню не підлягає з огляду на те, що указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває нині, що є загальновідомим фактом. Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 9 000,00 грн не ґрунтується на вимогах Закону, оскільки прострочення відповідачем виконання грового зобов`язання за кредитним договором відбулося у період дії на території України воєнного стану, у зв`язку із чим відповідач звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а тому заявлену позовну вимогу у цій частині слід залишити без задоволення.

Врахувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 26.12.2025-100002125 від 27.12.2025 року є такими, що підлягають до часткового задоволення у розмірі 36 194,10 грн.

VІ. Судові витрати

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн, що підтверджено платіжною інструкцією № СЦ00134484 від 14.08.2026 року, яка міститься у матеріалах справи. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково (80.09 %), тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 132,32 грн судового збору та 107,79 грн витрат пов`язаних з розглядом справи, а саме надсилання стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 16, 203, 526, 530, 599, 610, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 187, 211, 247, 263-265, 273, 274, 353-355 ЦПК України, Законом України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», Законом України «Про судовий збір», суд,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором № 26.12.2025-100002125 від 27.12.2025 року в розмірі 36 194 (тридцять шість тисяч сто дев`яносто чотири) гривні 10 коп., з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 16 451,86 гривень; заборгованість за нарахованими процентами 19 742,24 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2 132 (дві тисячі сто тридцять дві) гривні 32 копійки та 107 (сто сім) гривень 79 коп. витрат пов`язаних з розглядом справи.

Апеляційна скарга на рішення подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 , місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032;

Представник позивача: Лисенко Олена Сергіївна, адреса для листування: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача: адвокат Білецька Інна Миколаївна, ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя І. Є. Малюшевська