Рішення № 140401828, 07.10.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/3757/26

2/154/2041/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 Володимирський міський суд Волинської області під головуванням судді Пустовойт Т.В., при секретарі судового засідання Мазій І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі ТОВ «Споживчий центр») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.01.2026 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір (кредитної лінії) № 15.01.2026-100000422, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 8 000 грн, строком на 217 днів, із датою повернення кредиту 19 серпня 2026 року. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування договором не передбачено.

Протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом договором установлена фіксована процентна ставка «Стандарт» у розмірі 1 % за один день користування кредитом, а протягом наступних чергових періодів - фіксована процентна ставка «Економ» у розмірі 0,5 % за один день користування кредитом.

Крім того, умовами договору передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 9 % від суми кредиту - 720 грн, та комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 720 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим.

Позивач зазначав, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та перерахував відповідачці кредитні кошти, однак остання належним чином взятих на себе зобов`язань не виконала.

Згідно з розрахунком позивача станом на 31 серпня 2026 загальний розмір заборгованості становить 30 560 грн, з яких: 8 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту;12 400 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом;8 000 грн - проценти, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України; 2 160 грн - заборгованість за комісіями.

Позивач просив стягнути з відповідачки зазначену заборгованість, понесені судові витрати, у тому числі судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Відповідачка подала відзив на позовну заяву, в якому заперечила проти задоволення позову в заявленому розмірі, зокрема висловила заперечення щодо розміру нарахованих платежів, та просила у разі задоволення позову розстрочити виконання судового рішення строком на 24 місяці, посилаючись на своє матеріальне та сімейне становище.

29 вересня 2026 року представником ТОВ «Споживчий центр» подано відповідь на відзив, у якій позивач підтримав заявлені вимоги та наполягав на правомірності укладення електронного кредитного договору, нарахування процентів і комісій.

Учасники справи належним чином повідомлялись про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з,явились, подали заяви в яких просили провести розгляд за їх відсутності.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Судом встановлені наступні обставини справи.

15 січня 2026 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір (кредитної лінії) № 15.01.2026-100000422, який складався з пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки на отримання кредиту та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту). Дата та час укладення договору зазначені як 15.01.2026 о 10-04 год., а документи позичальника підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором E682.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачці надано кредит у розмірі 8 000 грн строком на 217 днів, починаючи з 15.01.2026, з кінцевою датою повернення кредиту 19.08.2026. Продовження строку кредитування договором не передбачено.

Умовами договору встановлено процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом, та процентну ставку «Економ» у розмірі 0,5 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом наступних чергових періодів.

Також умовами договору передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 9 % від суми кредиту, що становить 720 грн, а також комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 720 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим.

Графіком платежів визначено сім чергових періодів користування кредитом: з 15.01.2026 по 14.02.2026, з 15.02.2026 по 17.03.2026, з 18.03.2026 по 17.04.2026, з 18.04.2026 по 18.05.2026, з 19.05.2026 по 18.06.2026, з 19.06.2026 по 19.07.2026 та з 20.07.2026 по 19.08.2026.

У заявці до кредитного договору зазначено реквізити належного відповідачці електронного платіжного засобу для отримання кредитних коштів - 4149-51XX-XXXX-4848.

Факт надання кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 1-1804 від 18.04.2026, відповідно до якого 15.01.2026 на платіжну картку № НОМЕР_1 було успішно перераховано 8 000 грн, номер транзакції у системі iPay.ua - 978767938, призначення платежу: «Видача за договором кредиту №15.01.2026-100000422».

Отже, реквізити платіжної картки, зазначеної відповідачкою при укладенні кредитного договору, узгоджуються з реквізитами картки, на яку фактично були перераховані кредитні кошти.

Матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачкою платежів на погашення основної суми кредиту, процентів чи комісій протягом строку кредитування.

З наданого ТОВ «Споживчий центр» розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 31 серпня 2026 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №15.01.2026-100000422 визначена позивачем у загальному розмірі 30 560 грн, а саме: 8 000 грн основного боргу, 12 400 грн процентів за користування кредитом, 8 000 грн процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, та 2 160 грн комісій. Штрафи позивачем не нараховані.

Із деталізованого розрахунку вбачається, що протягом перших трьох чергових періодів проценти нараховувалися із застосуванням ставки 1 % на день, тобто по 80 грн щоденно від суми 8 000 грн, а починаючи з четвертого чергового періоду - із застосуванням ставки 0,5 % на день, тобто по 40 грн щоденно.

Таким чином, за період із 15.01.2026 по 17.04.2026, що становить 93 дні, позивачем нараховано 7 440 грн процентів, а за період із 18.04.2026 по 19.08.2026, що становить 124 дні, - 4 960 грн процентів, усього 12 400 грн.

Щодо укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Законом України «Про електронну комерцію» передбачено можливість укладення електронного договору шляхом направлення оферти та її акцепту, в тому числі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Із матеріалів справи встановлено, що електронний кредитний договір складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту).

У документах зазначено дату та час укладення договору - 15.01.2026, а документи позичальника підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором E682.

Дані особи позичальника підтверджені інформацією центрального вузла Системи BankID НБУ.

Відповідно до наданих даних BankID НБУ ідентифіковано ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер телефону НОМЕР_3 , місце проживання у АДРЕСА_1 , та паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 18.10.2012.

У заявці позичальника зазначено реквізити електронного платіжного засобу для отримання кредитних коштів - 4149-51XX-XXXX-4848.

Факт фактичного надання кредиту підтверджується також листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 1-1804 від 18.04.2026, відповідно до якого 15.01.2026 на платіжну картку № НОМЕР_1 успішно перераховано 8 000 грн, номер транзакції у системі iPay.ua - 978767938, призначення платежу: «Видача за договором кредиту №15.01.2026-100000422».

Останні чотири цифри картки, зазначеної відповідачкою при укладенні договору, та картки, на яку здійснено переказ кредитних коштів, збігаються.

Сукупність наведених доказів підтверджує як факт укладення електронного договору саме відповідачкою, так і виконання позивачем свого основного обов`язку з надання кредитних коштів.

Таким чином, суд вважає доведеними факт укладення сторонами кредитного договору №15.01.2026-100000422 та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 8 000 грн.

Щодо заборгованості за основною сумою кредиту

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та порядку, встановлених договором.

Кінцевою датою повернення кредиту за спірним договором визначено 19 серпня 2026 року.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачкою отриманих 8 000 грн повністю або частково.

Отже, позовна вимога про стягнення 8 000 грн основної суми кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо процентів за користування кредитом

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок одержання процентів установлюються договором.

Умовами кредитного договору №15.01.2026-100000422 встановлена процентна ставка «Стандарт» - 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших трьох чергових періодів, та ставка «Економ» - 0,5 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом наступних чергових періодів.

Проценти згідно з договором розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту або її залишку на кількість днів користування кредитом та на процентну ставку, що застосовується у відповідному періоді.

Графіком платежів визначено такі періоди: з 15.01.2026 до 14.02.2026; з 15.02.2026 до 17.03.2026;з 18.03.2026 до 17.04.2026; з 18.04.2026 до 18.05.2026; з 19.05.2026 до 18.06.2026; з 19.06.2026 до 19.07.2026; з 20.07.2026 до 19.08.2026.

Отже, ставка 1 % застосовується протягом перших 93 днів, а ставка 0,5 % - протягом наступних 124 днів.

Доказів внесення відповідачкою платежів, які б зменшували основну суму кредиту, матеріали справи не містять, а тому база нарахування процентів протягом усього строку кредитування залишалася незмінною - 8 000 грн. За період із 15.01.2026 до 17.04.2026: 8 000 грн ? 1 % ? 93 дні = 7 440 грн. За період із 18.04.2026 до 19.08.2026:8 000 грн ? 0,5 % ? 124 дні = 4 960 грн. Всього 12 400 грн.

Такий розрахунок відповідає розрахунку заборгованості, наданому позивачем.

Суд також враховує, що зазначена у договорі денна процентна ставка 0,72 % не є тотожною визначеним договором ставкам плати за користування кредитом 1 % та 0,5 %.

Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка є окремим розрахунковим показником загальних витрат споживача за кредитом, який визначається виходячи з припущення, що договір діятиме протягом погодженого строку, а сторони виконуватимуть свої обов`язки відповідно до умов та графіка платежів.

У договорі такий показник визначений як: 0,72 % = (12 541,54 грн / 8 000 грн) / 217 днів ? 100 %.

За графіком платежів передбачалося поступове зменшення основної суми кредиту, у зв`язку з чим зменшувалася б і база нарахування процентів.

Однак у зв`язку з невнесенням відповідачкою передбачених договором платежів сума основного боргу залишалася 8 000 грн, що і зумовило нарахування процентів у сумі 12 400 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого передбачені договором проценти за користування кредитом можуть нараховуватися лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення такого строку право кредитодавця нараховувати договірні проценти припиняється.

У даному випадку 12 400 грн договірних процентів нараховано саме у межах строку кредитування - із 15 січня 2026 до 19 серпня 2026 включно, тобто протягом погоджених сторонами 217 днів.

Тому суд доходить висновку про правомірність та обґрунтованість вимоги про стягнення 12 400 грн процентів за користування кредитом.

Щодо комісій

Згідно з умовами кредитного договору відповідачка зобов`язалася сплачувати: комісію, пов`язану з наданням кредиту, - 9 % від суми кредиту, що становить 720 грн; комісію за обслуговування кредитної заборгованості - 720 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим, тобто 1 440 грн.Таким чином, загальний розмір комісій становить 2 160 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальними витратами за споживчим кредитом є витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника та третіх осіб.

Частиною другою ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» прямо передбачено включення до загальних витрат за споживчим кредитом комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісій за обслуговування кредитної заборгованості.

Комісія за надання кредиту у сумі 720 грн визначена договором у фіксованому та зрозумілому для споживача розмірі - 9 % від суми наданого кредиту, зазначена у заявці та включена до графіка платежів.

Щодо комісії за обслуговування кредитної заборгованості, умовами договору конкретно визначено перелік послуг, за організацію та забезпечення яких встановлено таку плату.

До них віднесено: інформаційну підтримку позичальника по телефону, в особистому кабінеті та у відділеннях; забезпечення можливості здійснення платежів онлайн; забезпечення можливості відновлення забутого пароля для входу до особистого кабінету; інформування про дати сплати чергових платежів; консультаційні та інші пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості послуги.

При цьому умовами договору прямо передбачено, що до складу цієї комісії не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до законодавства, зокрема надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про стан споживчого кредиту.

Суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19. Велика Палата зазначила, що умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» має право отримувати безоплатно один раз на місяць, є нікчемною. Водночас із цієї правової позиції не випливає заборона встановлювати комісію за інші визначені договором додаткові або супутні послуги, якщо їх оплатність допускається законом.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 сформулювала висновок, відповідно до якого положення кредитного договору про щомісячну комісію за обслуговування кредиту є нікчемним, якщо кредитодавець не зазначив та не надав доказів наявності конкретного переліку додаткових і супутніх послуг, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, за які встановлено таку комісію.

Фактичні обставини цієї справи відрізняються від обставин справи №204/224/21.

У спірному кредитному договорі ТОВ «Споживчий центр» конкретний перелік послуг визначений безпосередньо у тексті заявки, яка є складовою кредитного договору, а послуги, які відповідно до закону повинні надаватися споживачу безоплатно, прямо виключені зі складу платної комісії.

Таким чином, відсутня визначальна обставина, з якою Об`єднана палата КЦС ВС у справі №204/224/21 пов`язувала нікчемність умови договору, - відсутність конкретного переліку платних додаткових чи супутніх послуг.

Крім того, розмір комісій, підстави їх нарахування, періодичність та строки сплати були визначені у договорі до його укладення та відображені у графіку платежів.

Відповідачка акцептувала відповідні умови разом з іншими умовами електронного кредитного договору шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Те, що окремі складові послуги полягають у забезпеченні можливості користування відповідним сервісом, а не в обов`язковому фактичному зверненні позичальника за кожною такою послугою, не спростовує самої природи відповідного обслуговування, оскільки договором передбачено саме організацію та забезпечення кредитодавцем доступності таких сервісів протягом визначеного періоду.

За таких обставин суд не встановив підстав вважати умови договору про комісію за надання кредиту та комісію за обслуговування кредитної заборгованості такими, що суперечать положенням Закону України «Про споживче кредитування» або наведеним правовим висновкам Верховного Суду.

Отже, вимоги про стягнення 720 грн комісії за надання кредиту та 1 440 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості, всього 2 160 грн, підлягають задоволенню.

Щодо процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України

У цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що позивач включив до загального боргу 8 000 грн процентів за ст. 625 ЦК України.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення.

Пленум Верховного Суду в постанові від 07 лютого 2025 року №6 звернув увагу, що зазначене правило поширюється на кредитні та позикові правовідносини і означає звільнення позичальника від відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, протягом установленого законом періоду.

Кредитний договір укладений 15 січня 2026 року, а всі зазначені позивачем нарахування здійснювалися протягом 2026 року.

Отже, на них поширюється передбачене пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільнення позичальника від відповідальності за ст. 625 ЦК України.

Суд також звертає увагу, що у відповіді на відзив позивач зазначив, що ним нібито не здійснювалося нарахування за ст. 625 ЦК України та такі вимоги не заявлялися.

Разом з тим це твердження прямо спростовується розрахунком самого позивача, відповідно до якого до загальної заборгованості включено 8 000 грн «залишку відсотків за ст. 625 ЦК України».

У зв`язку з цим у задоволенні позовної вимоги про стягнення 8 000 грн процентів за ст. 625 ЦК України необхідно відмовити.

Таким чином, із заявленої суми 30 560 грн стягненню підлягає:8 000 грн - основний борг;12 400 грн - проценти за користування кредитом;2 160 грн - комісії, усього 22 560 грн.

Щодо клопотання про розстрочення виконання рішення

Відповідачка просила у разі задоволення позову розстрочити виконання судового рішення строком на 24 місяці.

Суд не знаходить правових підстав для задоволення такого клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Частиною третьою цієї статті визначено, що підставою для встановлення або зміни способу чи порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи таке питання, суд враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, а щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Таким чином, заявлений відповідачкою строк розстрочення - 24 місяці - сам по собі перевищує максимально допустимий законом строк.

Разом із тим суд не вбачає підстав і для розстрочення виконання рішення в межах одного року.

Інститут розстрочення виконання судового рішення має винятковий характер та застосовується лише за наявності доведених обставин, які об`єктивно і суттєво перешкоджають виконанню рішення у звичайному порядку.

Саме сторона, яка просить про розстрочення, повинна довести існування таких обставин належними, допустимими та достатніми доказами.

Надані відповідачкою документи підтверджують окремі відомості щодо її особи та сімейних обставин, однак не містять повної інформації, яка б давала можливість об`єктивно встановити реальну неможливість або істотне утруднення виконання рішення.

Зокрема, суду не надано достатніх доказів щодо повного майнового стану відповідачки, сукупного розміру її постійних доходів, наявності або відсутності рухомого і нерухомого майна, грошових заощаджень чи інших активів, повного обсягу обов`язкових щомісячних витрат та інших обставин, які б свідчили саме про неможливість виконати судове рішення без розстрочення.

Саме по собі посилання на складне матеріальне становище або сімейні витрати не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення, оскільки при вирішенні цього питання суд зобов`язаний забезпечити справедливий баланс прав та інтересів не лише боржника, а й стягувача.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що протягом установленого договором 217-денного строку кредитування відповідачка здійснювала хоча б часткове погашення основного боргу чи процентів.

Відтак відповідачкою не доведено існування передбачених ст. 435 ЦПК України виняткових обставин, які істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання судового рішення.

Разом з тим суд зазначає, що питання відстрочення або розстрочення виконання рішення за своєю процесуальною природою пов`язане зі стадією його виконання. Відмова в задоволенні заявленого під час розгляду справи клопотання не позбавляє відповідачку права після ухвалення судового рішення, за наявності відповідних обставин, звернутися до суду першої інстанції із заявою в порядку ст. 435 ЦПК України та надати актуальні докази свого матеріального стану й інших обставин, які існуватимуть на момент вирішення такого питання.

За таких обставин клопотання ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає.

Відповідно до платіжної інструкції № СЦ00142067 від 04 вересня 2026 ТОВ «Споживчий центр» сплатило при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із заявлених 30 560 грн задоволенню підлягає 22 560 грн, що становить 73,82 % ціни позову.

Отже, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1 965,44 грн.

У позовній заяві позивач також просив покласти на відповідачку витрати, пов`язані з надсиланням копії позовної заяви у паперовій формі, у розмірі 120,18 грн. Разом із тим у досліджених судом матеріалах відсутні належні докази фактичного понесення позивачем саме цих витрат, у зв`язку з чим підстав для їх стягнення суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 274, 279, 435 ЦПК України, статтями 11, 202, 205, 207, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ( АДРЕСА_2 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», (01032, м.Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, рахунок НОМЕР_5 , МФО 305299), заборгованість за кредитним договором № 15.01.2026-100000422 від 15 січня 2026 у загальному розмірі 22 560 (двадцять дві тисячі п`ятсот шістдесят),00 грн, з яких:8 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 12 400грн - заборгованість за процентами за користування кредитом;2 160 грн - заборгованість за комісіями.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1 965 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят п`ять) 44 грн.

У задоволенні решти позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» - відмовити.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Тетяна Пустовойт