Рішення № 140397044, 07.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року № 520/23474/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2026 року до Харківського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просить:

1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в зарахуванні спеціального педагогічного стажу та відмови в призначенні пенсії за вислугу років за заявою від 12.09.2025 року;

2) визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 053130014781 від 11.06.2026 року, № 60 від 10.07.2026 року про відмову у призначенні пенсії;

3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального педагогічного стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, усі підтверджені трудовою книжкою та архівними довідками періоди педагогічної роботи до 30 серпня 2025 року;

4) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити, нарахувати та здійснювати виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з моменту первинного звернення з 12 вересня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 12 вересня 2025 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії. Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 19.09.2025 № 053130014781 їй було відмовлено в призначенні пенсії, оскільки стаж за вислугу років відсутній.

04 червня 2026 року позивач повторно звернулася із заявою про призначення пенсії за вислугу років. Проте, рішенням від 11 червня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовило у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу.

На думку позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправно відмовило у призначенні пенсії, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано неконституційними норми статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Законів № 213-VIII та № 911-VIII щодо збільшення стажу та віку, а отже її спеціальний стаж є достатнім.

18 серпня 2026 року відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, про що постановлена відповідна ухвала. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Вказану ухвалу було доставлено в електронний кабінет Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 19.08.2026 року.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві своїм правом на подання відзиву не скористалося.

27 серпня 2026 року представником Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що право на пенсію за вислугу років мають особи після досягнення віку встановленого ст. 55 ЗУ №1788, та які станом на 11.10.2017 року мають необхідний стаж роботи за спеціальністю не менше 26 років 06 місяців. Тобто, після 11.10.2017 року не зараховується до спеціального стажу період роботи за спеціальністю, що дає право на пенсію за вислугу років.

На підставі наведеного, представник відповідача вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

28 серпня 2026 року позивачем подано відповідь на вказаний відзив.

04 вересня 2026 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що періоди роботи позивача з 15.08.1990 року по 10.12.1993 рік не були зараховані, оскільки дату наказу про прийняття внесено з порушенням вимог інструкцій № 162 та № 58.

На підставі наведеного, представник відповідача вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

04 вересня 2026 року позивачем подано відповідь на відзив, у якій викладено заперечення щодо доводів відповідача та підтримано заявлені позовні вимоги.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить копія паспорту громадянина України.

04 червня 2026 року позивач звернулася із заявою про призначення пенсії. Вказана заява опрацьована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області за екстериторіальним принцом.

11 червня 2026 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №053130014781 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно пункту 2-1 «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за відсутності необхідного спеціального стажу станом на 11.10.2017 26 років 06 місяців. Спеціальний стаж станом на 11.10.2017 25 років 11 місяців 06 днів.

Вказаним рішенням враховано спеціальний стаж роботи позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років станом на 11.10.2017 року.

Позивачем оскаржено рішення від 11 червня 2026 року №053130014781 до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Рішенням №60 від 10.07.2026 року за результатами розгляду скарги на рішення від 11.06.2026 № 053130014781, скаргу залишено без задоволення.

Позивач оскаржує вищевказане рішення відповідача, як таке, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства та порушує її конституційні права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Основного Закону).

Відповідно до статті 51 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Згідно зі статтею 52 цього Закону право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти відповідно до пункту «е» статті 55.

Пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-XII (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII, який набув чинності 01.04.2015, цей пункт було викладено в іншій редакції, якою встановлено поетапне збільшення спеціального стажу (на 11.10.2017 26 років 6 місяців). Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII з 01.01.2016 додатково запроваджено умову щодо досягнення 55-річного віку.

Проте рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII та № 911-VIII, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), та такими, що втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 04.06.2019.

Отже, з 04 червня 2019 року при визначенні права на отримання пенсії за вислугу років необхідно виходити з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-ІV.

03 жовтня 2017 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII, яким з 11 жовтня 2017 року розділ XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1.

Згідно пункту 2-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Також, Законом № 2148-VІІІ були внесені зміни до пункту 16 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції:

"До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії".

Враховуючи положення п.2-1 та п.16 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пенсія за вислугу років згідно положень пункту «е» статті 55 Закону України № 1788-XII може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11 жовтня 2017 року.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.07.2022 у справі № 440/1286/20.

Як встановлено судом, згідно спірного рішення ОСОБА_1 станом на 11.10.2017 має 25 років 11 місяців 06 днів спеціального стажу, що є достатнім для призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-XII в редакції, чинній з 04.06.2019.

Отже, позивач має право на призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-XII.

Стосовно позовних вимог про зарахування до спеціального педагогічного стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, усіх підтверджених трудовою книжкою та архівними довідками періодів педагогічної роботи до 30 серпня 2025 року суд зазначає наступне.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що у відповідності до записів у трудовій книжці позивача ОСОБА_1 працювала в Краматорській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 35 на посаді вчителя початкових класів (в межах спірного періоду) з 11.10.2017 року до 30.08.2025 року.

Відмовляючи у зарахуванні вищезазначеного періоду, відповідач виходив з того, що такий період після 11.10.2017 року не зараховується до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років.

Разом з цим, як вже було вказано, Законом №2148-VIII, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, доповнено пунктом 2-1 розділ XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV.

Відповідно до пункту 2-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачених статтями 52, 54 та 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України Про пенсійне забезпечення.

Згідно із п. 16 Закону розділу XV Прикінцеві положення №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого в частині обмеження права на спеціальний стаж, здобутий після 11 жовтня 2017 року.

Приписами ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У Рішенні від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що "положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності" (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України зазначає, що до основних обов`язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави. Гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй.

Одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної (абзац шостий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 № 1-р/2018).

Юридична визначеність є ключовою у питанні розуміння верховенства права; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин; юридична визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов`язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття „легітимні очікування) (Доповідь „Верховенство права, схвалена Європейською Комісією „За демократію через право (Венеційською Комісією) на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року).

Принцип юридичної визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).

Таким чином, суд дійшов висновку що, обмеження пунктом 2.1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV врахування спеціального стажу, здобутого після 11.10.2017 є порушенням принципу юридичної визначеності та верховенства права.

Так, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 3 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20 сформовано наступну правову позицію: «Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду також не погоджується з посиланням скаржника на абзац другий пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, відповідно до якого положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку скаржника, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону № 1788-ХІІ відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду вважає, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788-ХІІ всі інші положення, чого зроблено не було.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України, а не Закону № 1058-ІV».

Крім того суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 06.11.2023 у справі №240/24/21 зазначено що, обмеження врахування спеціального стажу, здобутого після 11.10.2017 для набуття права на призначення пенсії за вислугою років, є порушенням принципу юридичної визначеності та верховенства права.

Зважаючи на наведені норми права та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування до спеціального педагогічного стажу, що дає право на пенсію за вислугу років періоду роботи з 11.10.2017 року до 30.08.2025 року.

Позовні вимоги про зобов`язання зарахувати до спеціального педагогічного стажу вислугу років, усіх підтверджених періодів педагогічної роботи до 30 серпня 2025 року задоволенню не підлягають, оскільки спірним рішенням позивачу відмовлено в зарахуванні до стажу саме періоду роботи з 11.10.2017 року до 30.08.2025 року.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 11 червня 2026 року №053130014781 є необґрунтованим, прийнято без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, а отже підлягає скасуванню.

Разом з цим, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №60 від 10.07.2026 року не є таким, що прийняте у зв`язку з реалізацією управлінських повноважень, а є актом вирішення спору в досудовому порядку, не створює юридичного наслідку для позивача, а визнання цього рішення протиправним та його скасування не призведе до відновлення порушеного права.

Позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задоволенню не підлягають, оскільки у спірних правовідносинах належним та повним способом захисту порушених прав позивача є скасування рішення, через те, що самі по собі дії відповідача не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків, тобто, не впливають на обсяг прав та інтересів позивача. Правові наслідки в даному випадку має акт індивідуальної дії рішення УПФ від 11 червня 2026 року № 053130014781.

Позовні вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задоволенню не підлягають, оскільки останнім не розглядалась заява позивача про призначення пенсії.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити пенсію за вислугу років з 12 вересня 2025 року, тобто з дати первинного звернення, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 № 121, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» правління Пенсійного фонду України затвердило Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (Постанова Пенсійний фонд № 22-1 від 25.11.2005).

Згідно із пунктом 1.8. Порядку, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій, якщо інше не передбачено цим Порядком), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).

Право на призначення пенсії за віком при автоматичному призначенні (без звернення особи) визначається на підставі даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб), наявних на дату досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону. У разі якщо даних про страховий стаж у системі персоніфікованого обліку (у тому числі за періоди до впровадження персоніфікованого обліку) недостатньо для призначення пенсії за віком, орган, що призначає пенсію, повідомляє особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на вебпорталі або засобами Порталу Дія, про відсутність таких відомостей та порядок подання необхідних для призначення пенсії документів (за наявності). При надходженні документів про страховий стаж протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, пенсія призначається у строк, визначений абзацом другим пункту 1 частини першої статті 45 Закону. Якщо документи не будуть подані у зазначений строк, вважається, що особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв`язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

12 вересня 2025 року позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за вислугу років. Вказана заява за принципом екстериторіальності розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке 19.09.2025 року прийняло рішення № 053130014781 про відмову в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу.

Вказане рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 19.09.2025 року № 053130014781 не оскаржено позивачем в судовому порядку та є чинним.

До того ж, позивач повторно звернулася із заявою про призначення пенсії 04 червня 2026 року, тобто після спливу трьох місяців з дати розгляду первинної заяви (12 вересня 2025 року).

З огляду на наведене, відсутні підстави для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача призначити пенсію з 12 вересня 2025 року.

Разом з цим, суд звертає увагу, що у даній справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Враховуючи, що судом встановлено достатність відповідного стажу роботи позивача, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, а саме: визначення пенсійному органу обов`язку призначити пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 04 червня 2026 року із зарахуванням до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років періоду роботи з 11.10.2017 року до 30.08.2025 року.

Посилання відповідача на роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 05.09.2019 № 16079/0/2-19/54 не приймається судом до уваги, оскільки вказаний лист не є нормативно-правовим актом, носить інформаційний, роз`яснювальний та рекомендацій характер.

Водночас, вимога позивача про зобов`язання виплатити пенсію не підлягає задоволенню як така, що є передчасною.

Цей висновок ґрунтується на тому, що на час розгляду справи Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області ще не здійснювало позивачу призначення пенсії та, як наслідок, не визначав конкретної суми до виплати після її призначення. Спірні правовідносини виникли у зв`язку з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у призначенні пенсії. При цьому, вирішення питання про призначення пенсії належить до повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за принципом екстериторіальності, а фактичну виплату має здійснювати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за зареєстрованим місцем проживання позивача.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що ухвалою суду від 18 серпня 2026 року позивача звільнено від сплати судового збору, судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: проспект Соборний, 158-б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 11 червня 2026 року № 053130014781 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 04 червня 2026 року із зарахуванням до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років періоду роботи з 11.10.2017 року до 30.08.2025 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лазарєв В.В.