Рішення № 140397010, 06.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 жовтня 2026 року № 520/22313/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Зеленова А.С.., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 22 травня 2026 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 , нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 22 травня 2026 року в загальній сумі 386 161,14 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 . Позивач зазначає, що у березні 2018 року розмір підвищення його грошового доходу був меншим за суму можливої індексації, у зв`язку з чим відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, у нього виникло право на щомісячну індексацію-різницю, яка до дня звільнення у належному розмірі не виплачувалась.

Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду. Позивач посилається, зокрема, на правове регулювання статті 233 КЗпП України, зміну судової практики щодо моменту, з якого особа може достовірно дізнатися про склад та розмір грошового забезпечення, а також на Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025.

Ухвалою суду від 03.08.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач вважає, що право позивача на індексацію-різницю не виникло, посилається на зміни розміру премії та інших складових грошового забезпечення у різні періоди, відсутність відповідних кошторисних призначень, а також заявляє про пропуск строку звернення до суду. Крім того, відповідач вважає передчасними вимоги про компенсацію податку з доходів фізичних осіб та компенсацію втрати частини доходів. Вказує також, що позивач порушено строк звернення до суду.

Дослідивши заяви по суті справи та наявні письмові докази, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи встановлено, що позивач - ОСОБА_1 проходить службу у Військовій частині НОМЕР_2 .

Згідно з витягу послужного списку особової справи позивача, останній призваний 01.03.2012 ІНФОРМАЦІЯ_1 та, зокрема, з 30.10.2016 по 21.07.2025 працював на посаді «Помічник командира бригади з фінансово - економічної роботи - начальник фінансово - економічної служби» ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_2 ), наказ №449 від 30.10.2016; з 21.07.2025 «Начальник фінансово-економічної служби - головний бухгалтер» ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_2 ), наказ № 19 від 21.07.2025».

Після звернення представника позивача до відповідача останнім листом та довідкою від 23.06.2025 надано відомості про грошове забезпечення за період з січня 2016 року та повідомлено позицію щодо відсутності підстав для нарахування позивачу спірної індексації-різниці.

З наданих позивачем розрахунків та документів про склад грошового забезпечення вбачається, що сума постійних складових грошового забезпечення за лютий 2018 року становила 11 955,60 грн, а за березень 2018 року 12 506,66 грн.

Відповідно до довідки про грошове забезпечення позивача за спірний період посадовий оклад встановлений 5220,00 грн., обчислений із розрахунку прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 (1762 грн.) шляхом його множення на відповідний тарифному розряду займаної позивачем посади тарифний коефіцієнт та оклад за військовим званням в діапазоні 1 270-1 340 грн, обчислений із розрахунку прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 (1 762 грн.) шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт.

Позивач вважає, що у період проходження військової служби не у повному обсязі було виплачено індексацію грошового забезпечення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України гарантовано право на заробітну плату не нижчу від визначеної законом та право на своєчасне одержання винагороди за працю.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначені Законом України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII). Відповідно до статей 1, 2 цього Закону індексація є встановленим законом механізмом підвищення грошових доходів населення, а індексації підлягають грошові доходи громадян, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно зі статтями 4-6 Закону №1282-XII індексація проводиться у разі перевищення величиною індексу споживчих цін установленого порогу індексації, а порядок її проведення визначається Кабінетом Міністрів України. Для установ, що фінансуються з державного бюджету, індексація здійснюється за рахунок відповідних бюджетних коштів. Водночас відсутність або недостатність бюджетних асигнувань не скасовує встановленої законом державної гарантії та не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку правильно визначити належний особі розмір грошового забезпечення.

Правила обчислення індексу споживчих цін та сум індексації встановлені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078). Пунктами 1-1, 2, 4 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягає, зокрема, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу, а сума індексації визначається виходячи з доходу, що підлягає індексації у межах прожиткового мінімуму, та величини приросту індексу споживчих цін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 істотно змінено механізм проведення індексації. Після 01.12.2015 визначальним для нового обчислення індексу споживчих цін є саме підвищення тарифної ставки (посадового окладу), а не будь-яке збільшення загального грошового доходу за рахунок премій, надбавок чи інших постійних складових.

Абзацами третім-шостим пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму можливої індексації. Якщо ж розмір підвищення доходу не перевищує суму можливої індексації, сума індексації у цьому місяці визначається як різниця між сумою можливої індексації та розміром підвищення доходу. Визначена таким чином сума виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів), а до неї надалі додається поточна індексація, що виникає після перевищення порогу індексації.

Отже, Порядок №1078 передбачає два різні за правовим механізмом види індексації: поточну індексацію та індексацію-різницю. Нарахування поточної індексації у певних місяцях не припиняє і не замінює право на індексацію-різницю, якщо таке право виникло у місяці підвищення посадових окладів.

Такий підхід відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21 та від 09.05.2023 у справі №120/2234/22-а. Із цих висновків випливає, що для вирішення питання про право на індексацію-різницю необхідно встановити: розмір підвищення доходу у березні 2018 року (А), суму можливої індексації у березні 2018 року (Б) та співвідношення цих величин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, яка набрала чинності 01.03.2018, встановлено нові розміри посадових окладів осіб рядового і начальницького складу. Отже, березень 2018 року є місяцем підвищення посадового окладу для цілей застосування пункту 5 Порядку №1078.

Розмір підвищення доходу у березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення за березень 2018 року та сумою грошового забезпечення за лютий 2018 року з урахуванням складових, які не мають разового характеру.

Як встановлено судом, грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року (виплачено в березні 2018 року) становить 11955,60 грн. , а саме:

- посадовий оклад 120.00 грн;

- оклад за військовим званням - 1075.00 грн;

- надбавка за вислугу років - 239.00 грн;

- надбавка за таємність 107,50 грн;

- надбавка за класну кваліфікацію 53,75 грн;

- надбавка ВОВЗ 717.00 грн;

- премія 5160.00 грн;

- ЩДГВ 4483,35 грн.

Грошове забезпечення позивача за березень 2018 року (виплачено в квітні 2018 року) становить 12506,66 грн., а саме:

- посадовий оклад 1270.00 грн;

- оклад за військовим званням - 5220.00 грн;

- надбавка за вислугу років - 1947.00 грн;

- надбавка за таємність 522,00 грн;

- надбавка за класну кваліфікацію 156,60 грн;

- надбавка ВОВЗ 843.70 грн;

- премія 2547.36 грн;

Отже, у березні 2018 року грошовий дохід позивача збільшився на 551,06 грн порівняно з лютим 2018 року (12506,66 11955,60 = 551,06 грн). Тобто у цій справі «А» становить 551,06грн.

Сума можливої індексації у березні 2018 року (Б) визначається шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на березень 2018 року у розмірі 1762,00 грн, на величину приросту індексу споживчих цін 253,30 відсотка та ділення на 100: 1762,00 грн х 253,30 % / 100 = 4463,15 грн.

Оскільки розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року - 551,06 грн - є меншим за суму можливої індексації - 4463,15 грн, відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 у позивача виникло право на щомісячну індексацію-різницю у розмірі 3912,09 грн (4463,15 грн - 551,06 грн).

Суд вказує, що право на індексацію припинялося у зв`язку зі зміною розміру премії та інших складових грошового забезпечення, суд відхиляє. Після 01.12.2015 абзаци 3-6 пункту 5 Порядку №1078 пов`язують припинення виплати раніше визначеної індексації-різниці саме з наступним підвищенням тарифної ставки (посадового окладу), а не зі збільшенням премії, надбавок чи інших складових без зміни окладу.

При цьому з довідки про грошове забезпечення позивача станом на травень 2026 убачається посадовий оклад 5220 грн та оклад за спеціальним званням 1270-1340 грн, тобто ті самі базові розміри, які враховані у складі грошового забезпечення позивача за березень 2018 року. Доказів наступного нормативного підвищення посадового окладу позивача у спірний період відповідач суду не надав.

Отже, саме зміни премії, на які посилається відповідач, не є передбаченою абзацом шостим пункту 5 Порядку №1078 підставою для припинення виплати індексації-різниці. Так само не впливає на це право нарахування позивачу поточної індексації у певні місяці, оскільки поточна індексація та індексація-різниця є самостійними складовими.

Окремо суд враховує законодавче регулювання індексації у 2023-2026 роках. Прикінцевими положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 2023 рік було зупинено дію Закону №1282-XII. Тому правові підстави для нарахування індексації-різниці за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 відсутні.

Водночас положення статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та статті 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», якими встановлено новий початок обчислення індексу споживчих цін для поточної індексації, не змінюють механізму індексації-різниці, передбаченого абзацами 3-6 пункту 5 Порядку №1078, та самі по собі не є підвищенням тарифної ставки (посадового окладу). Тому право на раніше визначену індексацію-різницю підлягає врахуванню також за період з 01.01.2024 по 22.05.2026.

Таким чином, індексація-різниця у розмірі 3912,09 грн підлягає нарахуванню за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 - 58 повних місяців, за період з 01.01.2024 по 30.04.2025 - 28 повних місяців, а також пропорційно за 22 календарних днів травня 2026 року.

Розрахунок належної суми становить: 3912,09 х 58 місяців = 226901,22 грн; 3912,09 грн х 28 місяців = 109538,52 грн; 3912,09 грн. / 31 календарний день х 22 календарних днів = 2776,32 грн.

Загальна сума індексації-різниці за періоди, за які наявні правові підстави для її виплати, становить 339216,06 грн.

Заявлена позивачем спірна сума охоплює також 12 місяців 2023 року. Різниця між заявленою сумою та сумою, що підлягає задоволенню, становить 46945,08 грн (3912,09 грн х 12 місяців), тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо доводів відповідача про пропуск строку звернення до суду суд зазначає таке.

У частині вимог, що стосуються періоду до 18.07.2022 включно, застосовується частина друга статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19.07.2022, якою право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувалося будь-яким строком. Аналогічний підхід щодо грошового забезпечення осіб публічної служби викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №280/6779/22.

Щодо правовідносин після 19.07.2022 суд враховує висновок Верховного Суду від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 про те, що перебіг строку для звернення до суду у спорах щодо розміру грошового забезпечення пов`язується з моментом отримання особою достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер нарахованих та виплачених сум.

Відомості, необхідні для перевірки спірного розрахунку, позивач отримував після звернення представника до відповідача у травні 2026 року.

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025 визнано неконституційною частину першу статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду з вимогами про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Вказане положення втратило чинність із дня ухвалення цього Рішення.

Суд погоджується з відповідачем у тому, що Рішення Конституційного Суду України саме по собі не має наслідком автоматичного відновлення всіх процесуальних строків, перебіг яких розпочався раніше. Водночас позивач подав окрему заяву про поновлення строку, спір охоплює тривалий період щомісячного грошового забезпечення, а правове регулювання та судова практика щодо строків звернення у таких спорах зазнали істотних змін. Позивач звернувся до суду 20.01.2026, тобто невдовзі після ухвалення Рішення Конституційного Суду України №1-р/2025.

За сукупністю наведених обставин, з урахуванням необхідності забезпечення реального доступу до суду та недопущення надмірного формалізму, суд визнає причини пропуску строку звернення поважними у тій частині вимог, до якої такий строк підлягав застосуванню, та поновлює його. Тому підстав для залишення позову без розгляду з мотивів пропуску строку суд не вбачає.

Щодо вимоги про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає таке.

Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44), передбачено відшкодування сум податку з доходів фізичних осіб, утриманих із грошового забезпечення та інших виплат, право на які особа набула у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Відповідно до пунктів 2-5 Порядку №44 така компенсація здійснюється одночасно з виплатою відповідного грошового забезпечення у розмірі утриманого податку. Аналогічний механізм закріплено пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України.

У цій справі суд не визначає наперед конкретну суму податку, яка буде утримана при виконанні рішення, а лише покладає на відповідача обов`язок одночасно з виплатою належної індексації-різниці виконати встановлений Порядком №44 кореспондуючий обов`язок щодо компенсації фактично утриманого податку. Тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Водночас вимога позивача про зазначення у судовому рішенні конкретної ставки військового збору у розмірі 1,5 відсотка задоволенню не підлягає. Обов`язок податкового агента щодо утримання податків і зборів та їх розмір визначаються податковим законодавством, чинним для відповідної операції на момент її проведення, а тому суд не має підстав наперед визначати конкретну ставку військового збору при майбутній виплаті присуджених сум.

Щодо вимог про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації суд зазначає таке.

Правове регулювання такої компенсації визначене Законом України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159. Відповідно до статей 1-4 Закону №2050-III компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, у тому числі грошового забезпечення та індексації, а її виплата здійснюється у тому самому місяці, у якому виплачується відповідна заборгованість.

Суд враховує сформований Верховним Судом підхід, за яким право на компенсацію не залежить виключно від факту попереднього бухгалтерського нарахування доходу, якщо належність такого доходу встановлена, у тому числі судовим рішенням. Разом з тим у цій справі на момент її розгляду визначена судом заборгованість з індексації-різниці ще фактично не виплачена, а позивач просить нарахувати компенсацію «по день фактичної виплати», тобто до події, яка ще не настала.

За таких обставин вимога про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на цей час є передчасною. Відмова у задоволенні цієї вимоги не позбавляє позивача права вимагати відповідну компенсацію під час або після фактичної виплати заборгованості за наявності передбачених Законом №2050-III умов.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності своєї поведінки покладається на відповідача. Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на підставі їх безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження.

Відповідач не довів наявності після березня 2018 року такого підвищення тарифної ставки (посадового окладу), яке відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку №1078 припинило б виплату визначеної у березні 2018 року індексації-різниці, а наведені ним зміни премій не є такою правовою підставою. Водночас позивач безпідставно включив до розрахунку 2023 рік, упродовж якого дію Закону №1282-XII було зупинено.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у неповному розмірі та зобов`язання нарахувати і виплатити позивачу індексацію-різницю за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 22.05.2026 у загальній сумі 339216,06 грн з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44.

Позивач звільнений від сплати судового збору за вимоги щодо виплати належного йому грошового забезпечення. Доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, тому питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 22.05.2026 без урахування індексації-різниці, визначеної відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 22.05.2026 у загальній сумі 339216,06 грн, виходячи з розміру 3912,09 грн за повний місяць, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум індексації-різниці, якщо такі виплати мали місце, та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

У задоволенні інших вимог, зокрема, у частині позовних вимог щодо нарахування індексації-різниці за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, визначення конкретної ставки військового збору у розмірі 1,5 відсотка, а також щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Зеленов А.С.