Рішення № 140396910, 07.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 жовтня 2026 року № 520/18568/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ) щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 (п.і. АДРЕСА_4 ) середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 19 липня 2021 року по 19 січня 2023 року, у сумі 183711 (сто вісімдесят три тисячі сімсот одинадцять) грн. 32 коп.;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України код ЄДРГІОУ НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 (п.і. АДРЕСА_4 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 19 липня 2021 року по 19 січня 2023 року, у сумі 183711 (сто вісімдесят три тисячі сімсот одинадцять) грн. 32 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, допущено протиправну бездіяльність щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі через його необґрунтованість.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - позивач) проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України.

Відповідності до наказу Командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 12.07.2021 року № 35о/с позивача звільнено з військової служби та у відповідності до наказу Командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 14.07.2021 року №150 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 19.07.2021 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 року по справі №520/6651/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні ді задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 24.11.2016 по 31.12.2019 в повному обсязі. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 24.11.2016 по 31.12.2019 із застосуванням базового місяця в період з 24.11.2016 по 28.02.2018 - січень 2008, в період з 01.03.2018 по 31.12.2019 з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у період в період з 29.01.2020 по 14.07.2021 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: надбавок, премій, грошової допомоги на оздоровлення, визначивши їх розмір із використанням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 14.07.2021 рік, а також виплачених за вказаний період: надбавок, премій, грошової допомоги на оздоровлення, визначивши їх розмір із використанням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позовних вимог залишено без задоволення.

На виконання зазначеного рішення суду відповідач здійснив нарахування належних позивачу сум, які виплатив 09.06.2026 р.

Тобто позивачу була виплачена частину недоотриманого грошового забезпечення лише 09.06.2026 р.

Проте відповідач не нарахував та не виплатив позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені з військової служби з 19.07.2021 року (з моменту виключення зі списків військової частини) по 09.06.2026 р. (по час повного розрахунку).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати грошового забезпечення у належному розмірі, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

З аналізу вищенаведених законодавчих норм вбачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Для захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця можливо застосувати відповідальність. Однак, вказаною нормою, починаючи з 19.07.2022 року (дата набрання чинності Закону № 2352-IX) передбачено обмеження, згідно з яким максимальний період за який можлива виплата середнього заробітку складає 6 місяців.

Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення, однак не більше ніж за 6 місяців такого прострочення.

Отже, період затримки розрахунку у цій справі охоплюється періодом з 19.07.2021 року (з моменту виключення зі списків військової частини) по 09.06.2026 р. (по час повного розрахунку).

Так, відповідно до наказу Командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 12.07.2021 року № 35о/с позивача звільнено з військової служби та у відповідності до наказу Командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 14.07.2021 року №150 позивач виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 19.07.2021 року, тобто вказана дата є останнім днем служби.

Разом з тим, остаточний розрахунок відповідач провів з позивачем лише 09.06.2026 року, що підтверджується матеріалами справи, а саме копією платіжної інструкції, яка додана до позову.

Розраховуючи відповідну суму середнього заробітку суд зазначає таке.

Оскільки відповідачем не проведено з позивачем в день його звільнення остаточного розрахунку, зокрема, не здійснено нарахування та виплату позивачу належних коштів, зокрема індексації грошового забезпечення, позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (далі - Порядок №100), відповідно до пункту 2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 зазначеного Порядку).

Судом встановлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 року по справі №520/6651/25, позивачу були фактично виплачені суми грошового забезпечення у розмірі 99074,61 грн. лише 09.06.2026 року, тобто поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 117 КЗпП, оскільки на момент звільнення позивачу не було виплачені всі належні йому суми.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 року ухваленої у справі №489/6074/23 (провадження №14-85цс5) сформувала правовий висновок, щодо порядку визначення розміру відповідальності роботодавця за затримку розрахунку, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обрахування (визначення) розміру компенсаційної виплати здійснюється виходячи з розміру заборгованості, що існувала на момент виникнення спору, суми загального розміру належних працівникові при звільненні з урахуванням заборгованості, а також суми обґрунтованої компенсації за затримку розрахунку при звільненні. Виходячи з вказаних вихідних даних та принципу співмірності слід вирахувати частку заборгованості у сумі загального розміру належних працівникові при звільненні.

Зазначена частка від обґрунтованої компенсації за затримку розрахунку при звільненні є розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що визначена виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності.

При цьому зазначена сума не може перевищувати розмір середнього заробітку, обрахованого у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, за шість місяців.

Ураховуючи вищезазначені висновки Великої Палати Верховного Суду для обрахування обґрунтованої компенсації за затримку розрахунку при звільненні слід за основу прийняти строк з 19.07.2021 по 18.07.2022 року (364 дні), а також з 19.07.2022 по 19.01.2023 року (184 дні), а всього 548 днів, тобто строк до та після змін запроваджених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX.

Судом встановлено, що днем звільнення позивача зі служби є 19.07.2021 року, а відповідно двома попередніми місяцями перед звільненням є травень - червень 2021.

Згідно з особовою карткою про грошове забезпечення №1775, що міститься в матеріалах справи, грошове забезпечення позивача за два повних місяця перед звільненням становить 25475,82 грн. (12737,91 грн. + 12737,91 грн., а відповідно середньомісячна заробітна плата позивача складає 12737,91 грн. (25475,82/2).

Так, у травні і червні 2021 року було всього 61 день, отже середньоденна заробітна плата (грошове забезпечення) позивача за два повних місяці служби склала 417,64 грн. (25475,82 грн./61).

За таких обставин обґрунтована компенсація за затримку розрахунку при звільненні складає за період з 19.07.2021 року по 19.01.2023 року складає 228866,72 (548 днів Х 417,64 грн.)

Виходячи з інформації, що міститься в особовій картці про грошове забезпечення №1775, позивачу при звільненні було нараховано і виплачено грошове забезпечення у загальній сумі у загальній сумі 24357,56 грн.

Поряд з цим на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 року по справі №520/6651/25 позивачу здійснено нарахування тат виплату заборгованості з грошового забезпечення у сумі 99074,61 коп.

Ураховуючи наведене сума загального розміру належного при звільненні позивачу грошового забезпечення складає 123432,17 грн. (24357,56 + 99074,61).

Частка заборгованості у сумі загального розміру належного при звільненні грошового забезпечення складає 80,27 % (99074,61/123432,17 Х 100).

Отже, суми середнього заробітку, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, що підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільнені, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду складає 183711,32 грн. (228866,72 Х 80,27%).

Так, з метою належного та ефективного захисту прав позивача в спірних правовідносинах, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 183711,32 грн.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 19.07.2021 року по 19.01.2023 року, у сумі 183711 (сто вісімдесят три тисячі сімсот одинадцять) грн. 32 коп.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 19.07.2021 року по 19.01.2023 року, у сумі 183711 (сто вісімдесят три тисячі сімсот одинадцять) грн. 32 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кухар М.Д.