Ухвала суду № 140396875, 07.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

07 жовтня 2026 рокуСправа № 520/29576/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Бадюков Ю.В., розглянувши в приміщенні суду у м. Харкові матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

1.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо застосування при обчисленні пенсії за віком мені, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 . показника середньої заробітної плати (доходу ) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки у розмірі 3764.40 грн замість належного показника за 2018-2020 роки та щодо неврахування належного показника при подальших перерахунках та індексаціях пенсії.

2.Здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком мені, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 01.03.2021.

3.Провести подальші перерахунки та індексації пенсії з 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024, 01.03.2025 та 01.03.2026 із застосуванням коефіцієнтів, установлених постановами Кабінету Міністрів України №118, №168, №185, №209 та №236, до належно визначеного базового показника.

4. Виплатити суму недоотриманої пенсії, що утворилася внаслідок неправильного застосування показника середньої заробітної плати, починаючи з 01.03.2021, з урахуванням уже здійснених виплат.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та доказів поважності причин його пропуску, а також документу про плату судового збору, у розмірі 7987, 20 грн.

На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, представником позивачки подано заяву, в якій просить суд поновити строк звернення до суду, визнати заявлені у позовній заяві вимоги такими, що становлять одну вимогу немайнового характеру, та визначити належний розмір судового збору за подання позову у сумі 1 331,20 грн, а також відкрити провадження у справі.

Розглянувши подану заяву та матеріали позовної заяви, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено судом, позивачка оспорює правильність обчислення та виплати їй пенсії, починаючи з 01.03.2021, у тому числі застосування при її обчисленні показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки замість показника за 2018-2020 роки.

Таким чином, предметом спору є правомірність визначення розміру пенсії та здійснення її виплат, про які позивачка отримувала відповідні пенсійні виплати протягом спірного періоду.

У постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 вказано, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У даному випадку позивачка посилається на те, що про застосування відповідачем показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки їй стало відомо лише у травні 2026 року.

Разом із тим, у поданій заяві про поновлення строку звернення до суду позивачкою не зазначено конкретних обставин, у зв`язку з якими саме у травні 2026 року вона дізналася про застосування спірного показника, не наведено джерела отримання відповідної інформації та не надано доказів, які б підтверджували неможливість дізнатися про складові пенсійної виплати раніше.

Саме по собі посилання на те, що про спірний показник позивачці стало відомо лише у травні 2026 року, не є достатнім для висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду.

З матеріалів справи вбачається, що лише 17.07.2026 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про проведення перерахунку пенсії та виплату недоотриманих сум.

Відповідь відповідача від 10.08.2026, на яку посилається позивачка, містить інформацію щодо застосованого при обчисленні її пенсії показника середньої заробітної плати та правової позиції органу Пенсійного фонду. Однак зазначена відповідь не є моментом виникнення спірних правовідносин та не змінює того факту, що оскаржуваний розмір пенсії виплачувався позивачці починаючи з 01.03.2021.

При цьому між початком спірного періоду (01.03.2021) та зверненням позивачки до відповідача (17.07.2026) минуло понад п`ять років.

Суд враховує, що звернення особи до суб`єкта владних повноважень після тривалого часу з моменту, коли особа отримувала відповідні виплати, саме по собі не може розглядатися як своєчасне вжиття заходів для з`ясування обставин нарахування пенсії.

Посилання позивачки на те, що вона є внутрішньо переміщеною особою та її пенсійна справа перебуває в Донецькій області, не свідчить про об`єктивну неможливість отримати інформацію щодо розміру та складових пенсії протягом спірного періоду.

Також позивачкою не наведено обставин, які б об`єктивно перешкоджали їй звернутися до відповідача за відповідною інформацією раніше.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що встановлений ухвалою від 22.09.2026 недолік щодо пропуску строку звернення до суду позивачкою не усунуто, оскільки наведені у заяві від 02.10.2026 обставини не підтверджують поважності причин пропуску встановленого Законом строку.

Отже, позивачкою не наведено об`єктивних, непереборних та незалежних від її волі обставин, які перешкоджали їй своєчасно звернутися до суду за захистом своїх прав.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачка не усунула недолік позовної заяви щодо пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Щодо сплати судового збору суд зазначає, що ухвалою від 22.09.2026 позивачці було запропоновано усунути також недолік щодо сплати судового збору.

Позивачка просить визнати заявлені у позовній заяві вимоги такими, що становлять одну вимогу немайнового характеру, та визначити належний розмір судового збору за подання позову у сумі 1 331,20 грн достатнім.

Питання щодо сплати судового збору вже було предметом розгляду суду під час постановлення ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2026 про залишення позовної заяви без руху.

Так, ухвалою суду від 22.09.2026 судом було надано оцінку доводам позивачки щодо звільнення її від сплати судового збору та встановлено відсутність передбачених законом підстав для задоволення відповідного клопотання.

Зокрема, судом зазначено, що позивачем не надано суду доказів того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік, або інших доказів на підтвердження відсутності у позивача коштів для сплати судового збору, підстави для звільнення позивача від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору відсутні.

За результатами розгляду зазначеного питання судом було визначено розмір судового збору, який підлягає сплаті позивачкою, та запропоновано усунути відповідний недолік позовної заяви у встановлений судом строк.

Натомість представник позивачки фактично повторно порушує питання щодо визначення розміру судового збору, посилаючись на те, що заявлені позовні вимоги є одним позовом немайнового характеру, а також повторно просить вважати достатньою сплату судового збору у розмірі 1331, 20 грн.

Разом із тим зазначені доводи не свідчать про усунення недоліку позовної заяви, встановленого ухвалою суду від 22.09.2026.

Суд звертає увагу, що ухвала про залишення позовної заяви без руху не містила пропозиції позивачці повторно порушити перед судом питання щодо визначення розміру судового збору, а містила конкретний обов`язок усунути встановлений судом недолік шляхом сплати визначеної судом суми судового збору.

Отже, звернення із заявою, в якій представник позивача не погоджується з визначеним судом розміром судового збору та просить повторно оцінити це питання, саме по собі не є усуненням недоліку позовної заяви.

При цьому суд зазначає, що питання щодо судового збору було вирішено судом саме в межах ухвали від 22.09.2026 р.

Станом на 07.10.2026, з урахуванням нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, визначених наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013 р., позивачем не в повному обсязі виконано вимоги ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху, як не надано заяви про продовження строку для усунення недоліків.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява вважається поданою без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу та відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України має бути повернута позивачеві.

Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді (ч. 6 ст.169 КАС України).

Згідно ч. 8 цієї статті повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 169, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Повна ухвала складена 07.10.2026 року.

Суддя Бадюков Ю.В.