Рішення № 140396844, 07.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 жовтня 2026 року № 520/24759/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- скасувати рішення, індивідуального акту суб`єкта владних повноважень, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №808 від 18 серпня 2025 року, яке складалось Відділом перерахунку пенсій №1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області;

- визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, які полягають у відмові провести перерахунок призначеної пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993, у редакції Закону від 12.07.2001 року №2663-111;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок призначеної, позивачу у цій справі ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, з 15.12.2019 року, виходячи із розрахунку 90 відсотків від суми заробітної плати, без обмеження розміру заробітної плати для перерахунку пенсій, з урахуванням посадового окладу, надбавки за вислугу років, матеріальної допомоги для оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, згідно довідки Полтавської обласної прокуратури №21-18 вих. 24 від 15.01.2025 року, без обмеження граничного розміру виплати пенсії та здійснювати виплати пенсії з урахуванням перерахунку, у повному обсязі без обмеження її максимального розміру, без оподаткування та нарахування військового збору, сплатити різницю в призначеній пенсії і фактичній що виплачувалась у межах 12 місяців.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач вважає протиправною відмову відповідачів у проведенні перерахунку його пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України №1789-ХІІ у редакції, чинній на момент призначення пенсії, виходячи з 90 % заробітної плати. Зазначає, що 11.08.2025 звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою та довідкою про розмір заробітної плати, однак рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 18.08.2025 №808 йому відмовлено у перерахунку, хоча до цього органу він безпосередньо не звертався. Вважає також протиправним застосування обмеження максимального розміру пенсії та просить скасувати рішення ГУ ПФУ в Харківській області №1619 від 06.03.2020, №7062 від 07.12.2020 та рішення №808 від 18.08.2025. Просить зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області провести перерахунок пенсії з 15.12.2019 у розмірі 90 % заробітної плати без обмеження її максимального розміру та виплатити відповідну різницю за 12 місяців.

Ухвалою суду від 22.09.2025 позовну заяву - залишено без руху. Надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску процесуального строку щодо частини позовних вимог.

Ухвалою суду від 06.10.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про скасування рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №1619 від 06.03.2020 року та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №7062 від 07.12.2020 року - повернуто позивачу.

Ухвалою суду від 06.10.2025 в решті позовних вимог позов прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Від ГУ ПФУ в Харківській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував зазначаючи, що з 15.07.2015 положення статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури втратили чинність, а спірні правовідносини підлягають регулюванню статтею 86 Закону № 1697-VII. Зазначає, що рішенням Конституційного Суду України № 7-р(II)/2019 від 13.12.2019 відновлено первинну редакцію частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, однак, на думку відповідача, це не дає підстав для застосування 90-відсоткового розміру, визначеного статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ. Також відповідач вважає правомірним обмеження пенсії максимальним розміром, передбаченим статтею 2 Закону № 3668-VI, та зазначає, що вимога про здійснення подальших перерахунків у майбутньому є передчасною. У зв`язку з цим ГУ ПФУ в Харківській області вважає, що діяло в межах наданих повноважень та просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Від ГУ ПФУ в Запорізькій області до суду також надійшов відзив, в якому відповідачем зазначено, що позивач 11.08.2025 звернувся із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням довідки Полтавської обласної прокуратури від 15.01.2025 №21-18 вих 24, однак рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 18.08.2025 №808 у перерахунку відмовлено, оскільки розмір заробітної плати за цією довідкою становить 82 264,00 грн і не змінився порівняно з довідкою від 30.12.2022 №21-161 вих 22, на підставі якої пенсію вже було перераховано за заявою від 01.03.2023. Вважає, що для спірного перерахунку не може застосовуватися стаття 50-1 Закону №1789-ХІІ у редакції, чинній на момент призначення пенсії, оскільки з 15.07.2015 діє Закон №1697-VII, а з 13.12.2019 застосовується частина двадцята статті 86 цього Закону; при цьому підстав для застосування 90-відсоткового розміру пенсії відповідач не вбачає. Також заперечує проти перерахунку без обмеження максимального розміру, посилаючись на чинність обмежень, установлених Законом №3668-VI та статтею 86 Закону №1697-VII. З огляду на відсутність підстав для перерахунку пенсії та правомірність рішення №808 відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У подальшому від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначив, що рішенням від 18.08.2025 №808 йому безпідставно відмовлено у перерахунку пенсії, а наведені відповідачем норми законодавства суперечать Конституції України. Посилається на постанову Верховного Суду від 11.08.2023 у справі №380/103/22, за якою суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, що не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи були вони оскаржені та чи є чинними. Вказує, що відповідачі не спростували наведених ним прикладів судових рішень у справах прокурорів, якими зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок пенсій за нормами Закону №1789-XII, а мотиви відмови ГУ ПФУ в Запорізькій області фактично збігаються з доводами ГУ ПФУ в Харківській області. У зв`язку з цим позивач просить долучити відповідь на відзив до матеріалів справи та врахувати наведені в ній заперечення.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив таке.

ОСОБА_1 з 20.12.2001 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ у редакції, чинній на момент призначення пенсії.

11.08.2025 позивач звернувся до Відділу обслуговування громадян №14 ГУ ПФУ в Харківській області із заявою про перерахунок пенсії, надавши довідку Полтавської обласної прокуратури від 15.01.2025 №21-18 вих 24 про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії. За твердженням позивача, заяву та додані до неї документи ГУ ПФУ в Харківській області передало для розгляду до ГУ ПФУ в Запорізькій області.

18.08.2025 ГУ ПФУ в Запорізькій області прийнято рішення №808, яким позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії. Зазначене рішення отримано позивачем 22.08.2025 у Відділі обслуговування громадян №14 ГУ ПФУ в Харківській області. При цьому позивач зазначає, що безпосередньо до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про перерахунок пенсії не звертався.

Звертаючись до суду, позивач також послався на попередні спори щодо перерахунку його пенсії. Зокрема, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 у справі №520/4584/20 позов було задоволено та, серед іншого, ГУ ПФУ в Харківській області зобов`язано здійснити з 13.12.2019 перерахунок і виплату пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у редакції, чинній на момент призначення пенсії, виходячи з 90 відсотків заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 у справі №520/4584/20 зазначене рішення суду першої інстанції в цій частині скасовано. Суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 06.03.2020 №1619 та від 07.12.2020 №7062, якими, за матеріалами справи, вирішувались питання щодо заяв позивача про перерахунок пенсії, були чинними та не скасованими.

У цій справі позивач стверджує, що про існування зазначених індивідуальних актів йому стало відомо лише після отримання постанови суду апеляційної інстанції, а самі рішення №1619 та №7062 йому не надавалися. У зв`язку з цим позивач просить суд витребувати їх у ГУ ПФУ в Харківській області.

Підставою для нового звернення до суду позивач визначає відмову у проведенні перерахунку пенсії за результатами його звернення від 11.08.2025. Позивач вважає, що при визначенні розміру пенсії має застосовуватися стаття 50-1 Закону №1789-ХІІ у редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001, яка передбачала обчислення пенсії у розмірі 90 відсотків відповідної заробітної плати, а також наполягає на проведенні перерахунку без обмеження максимального розміру пенсії.

Позивач також оскаржує застосування до його пенсійних виплат встановлених законодавством обмежень та посилається на рішення Конституційного Суду України, зокрема від 03.06.2013 №3-рп/2013, від 12.10.2022 №7-р(ІІ)/2022 та від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024, вважаючи, що законодавчі зміни призвели до звуження обсягу його права на пенсійне забезпечення.

З урахуванням наведеного позивач просить, зокрема, скасувати рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 06.03.2020 №1619 та від 07.12.2020 №7062, рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 18.08.2025 №808, визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії та зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити з 15.12.2019 перерахунок пенсії за вислугу років у розмірі 90 відсотків заробітної плати згідно з довідкою Полтавської обласної прокуратури від 15.01.2025 №21-18 вих 24, без обмеження максимального розміру, а також виплатити різницю між належною та фактично виплаченою пенсією за 12 місяців.

Суд розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, виходив з такого.

Предметом судового розгляду у цій справі є правомірність відмови територіальних органів Пенсійного фонду України у перерахунку пенсії позивача за вислугу років, призначеної відповідно до статті 50-1 Закону України №1789-ХІІ, із застосуванням 90-відсоткового розміру заробітної плати та без обмеження максимального розміру пенсії, виходячи з довідки Полтавської обласної прокуратури від 15.01.2025 №21-18 вих 24.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

На час призначення позивачу пенсії (2001) особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури визначалися статтею 50-1 Закону Про прокуратуру № 1789-ХІІ (до 15 липня 2015 року) (далі - Закон № 1789-ХІІ).

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області, як отримувач пенсії за вислугу років згідно Закону України № 1789-ХІІ.

Так, пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо.

Статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ врегульовані питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих.

14.10.2014 прийнято Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ (далі Закон № 1697-VІІ).

Питання пенсійного забезпечення почали унормовуватись статтею 86 Закону № 1697- VІІ.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо, (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справах щодо права на пільги, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 щодо пільг, компенсацій і гарантій та від 11.10.2005 № 8-рп/2005 про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказує на те, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення, (рішення № 5-рп/2002).

22.05.2008 Конституційний Суд України в рішенні № 10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005, згідно з яким «...конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Визнання законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянин Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Так, частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VII передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIIІ внесені зміни до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, зокрема частину двадцяту викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019 визнано неконституційним положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України та встановлено, що частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції.

Виходячи з викладеного, з 13.12.2019 частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII, відповідно до якої Кабінет Міністрів України мав встановити певний порядок перерахунку пенсії, не діє, а діє її первинна редакція, що автоматично надає пенсіонерам право на перерахунок пенсії.

Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2021, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 13 грудня 2019 року здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до статті 50-1 "Про прокуратуру" №1789-ХІІ (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90% відсотків від суми заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат. Рішення набрало законної сили 19.10.2021 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у подальшому звернувся 11.08.2025 до Відділу обслуговування громадян №14 ГУ ПФУ в Харківській області із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною надбавки, надавши довідку Полтавської обласної прокуратури від 15.01.2025 №21-18 вих 24 про розмір заробітної плати станом на 01.01.2022 року, що враховується для перерахунку пенсії.

З даної довідки від 15.01.2025 №21-18 вих 24 вбачається, що вона видана станом на 01.01.2022 року, в ній зазначено посадовий оклад у розмірі 54240 грн; надбавку за вислугу років у розмірі 30% на суму 16272 грн; а також матеріальні допомоги (для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань) (1/12) 11752 грн. Відтак, загальний розмір грошового забезпечення становить 82264 грн.

Відмовляючи у здійсненні перерахунку пенсії позивачу, ГУ ПФУ в Запорізькій області зазначило, що згідно матеріалів електронної справи встановлено, що ОСОБА_1 проведено перерахунок згідно заяви від 01.03.2023 щодо врахування довідки виданої Полтавською обласною прокуратурою № 21-161 вих 22 від 30.12.2022 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії. У наданій для перерахунку пенсії довідці № 21-18 вих 24 від 15.01.2025 розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, не змінився та становить 82264,00 гри. Враховуючи вищевикладене. прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю підстав.

Як вбачається зі змісту довідки № 21-161 вих 22 від 30.12.2022 виданої також станом на 01.02.2022, посадовий оклад у розмірі 54240 грн; надбавку за вислугу років у розмірі 30% на суму 16272 грн; а також матеріальні допомоги (для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань) (1/12) 11752 грн. Відтак, загальний розмір грошового забезпечення становить 82264 грн.

Отже, довідка від 15.01.2025 №21-18 вих 24 не підтверджує зміни розміру чи складових заробітної плати, які враховуються при обчисленні пенсії позивача, порівняно з довідкою, на підставі якої відповідний перерахунок уже проведено. За таких обставин відсутня передбачена частиною двадцятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» підстава для повторного перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати, оскільки фактичної зміни розміру заробітної плати позивачем не доведено.

На підставі чого, суд дійшов висновку про правомірність рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області №808 від 18 серпня 2025 року та відсутність підстав для його скасування.

Щодо позовних вимог про виплату пенсії без обмеження граничним розміром та наявність підстав для обмеження пенсії максимальним розміром, суд зазначає таке.

За змістом статті 2 Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668-VІ), який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Цим Законом було внесено зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, положення частини п`ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції.

При цьому, абзацом 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Абзацом 2 цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.

Суд зазначає, що положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв`язку із застосуванням Закону №3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.

15.07.2015 набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014, відповідно до пп. 1 п. 3 розділу XII "Прикінцеві положення" якого, норми Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ, які регулювали, зокрема, питання перерахунку пенсії, втратили чинність.

Відповідно до абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Так, з моменту набрання чинності Законом №1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п`ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.

Суд звертає увагу, що положення абз. 6 ч.15 ст. 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII Про прокуратуру не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже є чинними і підлягають виконанню.

Аналізуючи питання правомірності встановлення таких обмежень, необхідно зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 N20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Крім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке «поле» для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.

Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з`ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.

За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа Valkov and Others v. Bulgaria(заява №2033/04); справа Khoniakina v. Georgia (заява №17767/08)).

Хоча виплати соціального страхування є «майном» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав.

Водночас розмір пенсії працівників прокуратури, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні. Тобто, встановлення максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, оскільки їх право на соціальне забезпечення було за ними збережене, вони не були позбавлені своїх засобів для існування і не були піддані ризикові недостатності таких засобів для життя. Тому встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду від 21.12.2021 по справі № 580/5962/20 та узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2022 року у справі №440/12531/21, та від 13.07.2026 у справі № 520/1589/26.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м-н Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 пов., м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022 ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158Б, м. Запоріжжя, Запорізька обл., Запорізький р-н, 69005 ЄДРПОУ 20490012) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.