Рішення № 140396840, 07.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 жовтня 2026 року № 520/26369/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Стойки В.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_2 в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування індексації грошового забезпечення до складу місячного грошового забезпечення за період з 14.03.2016 року по 10.12.2017 року при обрахунку ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, обчисленої з урахуванням індексації грошового забезпечення у складі місячного грошового забезпечення за період з 14.03.2016 року по 10.12.2017 року, у сумі 39 909 гривень 10 копійок із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог зазначено що під час проходження військової служби індексація грошового забезпечення йому не нараховувалась та не виплачувалась у визначеному законодавством розмірі. Право на таку індексацію встановлено рішенням Харкіського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 у справі №520/26182/24, а відповідні суми фактично виплачено лише 07.08.2026.

Оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, обчислюються виходячи з місячного грошового забезпечення, а індексація є складовою такого забезпечення, зазначені виплати були здійснені у заниженому розмірі.

Непроведення відповідачем перерахунку цих виплат після виплати індексації позивач вважає протиправною бездіяльністю, що й стало підставою для звернення до суду.

31.08.2026 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач позовну заяву не визнав. У письмовому відзиві, що надійшов до суду 09.09.2026 посилається на те, що правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо віднесення щомісячної додаткової грошової винагороди за постановою №889 до складу грошового забезпечення для обчислення одноразової допомоги при звільненні підтверджують правову природу самої винагороди, однак безпосередньо не вирішують зворотного питання про те, чи повинна індексація грошового забезпечення включатися до розрахункової бази, з якої визначається розмір цієї винагороди. У самому позові наведені правові позиції Великої Палати саме стосовно включення винагороди за постановою №889 до розрахунку інших виплат.

Щодо посилання ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2026 у справі №480/5955/25 відповідач зазначає, що при вирішенні цієї справи суд має виходити з конкретних обставин справи, фактичного порядку нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 та нормативного регулювання, чинного у відповідний період. Водночас частина п`ята статті 242 КАС України передбачає врахування судами при виборі і застосуванні норм права саме висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Щодо вимоги про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб військова частина НОМЕР_2 зазначає, що така компенсація є похідною від відповідної основної виплати. Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, відповідна компенсація здійснюється у зв`язку з фактичним нарахуванням та виплатою оподатковуваних сум грошового забезпечення. Отже, за відсутності встановленої правової підстави для додаткового нарахування щомісячної додаткової грошової винагороди відсутня і самостійна підстава для задоволення похідної вимоги про компенсацію ПДФО.

Відтак відповідач вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 14.03.2016 по 22.07.2022 проходила військову службу у військовій частині Військової частини НОМЕР_2 .

У період проходження військової служби з 10.12.2015 до 28.02.2018 та з 01.03.2018 до 10.12.2018 позивачу не в повному обсязі нараховувалось та виплачувалось індексація грошового забезпечення, у зв`язку із чим, для захисту своїх прав останній звернувся до суду із позовом в адміністративній справі №520/26182/24.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 року у справі №520/26182/24 зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14.03.2016 по 10.12.2017 (час виконання обов`язків військової служби) включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

- індексацію грошового забезпечення за період з 10.12.2015 до 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходів, з урахуванням раніше виплачених сум;

- індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 10.12.2018 в сумі 4 046,51 грн щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідачем на виконання судового рішення в адміністративній справі №520/26182/24 перераховано 07.08.2026 на банківський рахунок позивача кошти загальній у сумі 51 216,68 грн., що до утримання податків та зборів складає 66515,16 грн.

З аналізу матеріалів справи та пояснень сторін слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, обчислена позивачу виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого індексація грошового забезпечення не врахована.

Вважаючи, що відповідачем протиправно не враховано індексацію грошового забезпечення до складу місячного грошового забезпечення при обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, за період з 14.03.2016 по 31.07.2017, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII). Згідно з ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовано Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII). Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до пункту 3 статті 9-1 Закону №2011-XII при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Згідно з пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 №889 (далі - постанова №889; чинна до 01.03.2018) встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду, зокрема військовослужбовцям Збройних Сил, з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII). Згідно зі статтею 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078). Пунктом 2 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III (далі - Закон №2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Згідно зі статтею 19 Закону №2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 наголосив, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати, мають компенсаторний характер та як складові належної працівникові заробітної плати спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. У постанові від 06.02.2019 у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

У постанові від 10.11.2021 у справі №825/997/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер, а тому входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців. Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що структура грошового забезпечення військовослужбовців визначена законом, а тому не може бути звужена нормами підзаконних нормативно-правових актів.

За усталеною практикою Верховного Суду індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. Індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня грошового забезпечення внаслідок його знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі місячного грошового забезпечення, з якого обчислюються похідні від нього виплати (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №825/1987/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19, від 05.02.2020 у справі №825/565/17, від 21.12.2021 у справі №820/3423/18, від 30.11.2023 у справі №380/21619/21).

У постанові від 07.01.2026 у справі №200/65/25 Верховний Суд додатково зазначив, що індексації підлягають усі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а тому механізм індексації має універсальний характер; виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні, а обмежене фінансування не впливає на право особи отримати індексацію.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Як вже було зазначено вище, Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 року у справі №520/26182/24 встановлено право позивача на отримання індексації грошового забезпечення у тому числі за період з 10.12.2015 до 28.02.2018.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, обставини щодо наявності у позивача права на індексацію грошового забезпечення за спірні періоди та щодо порядку її обчислення повторному доказуванню у цій справі не підлягають.

Факт нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 10.12.2015 до 28.02.2018 підтверджується матеріалами справи. При цьому індексацію нараховано позивачу за кожен місяць відповідних періодів, що підтверджує її щомісячний (систематичний), а не разовий характер.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця.

В свою чергу, розмір щомісячної додаткової грошової винагороди за Постановою №889 визначається виходячи з місячного грошового забезпечення та обмежений його розміром. Відтак заниження місячного грошового забезпечення внаслідок невключення до нього індексації безпосередньо зумовлює заниження розміру кожної з наведених виплат.

Оскільки індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 10.12.2015 до 28.02.2018 нараховано та виплачено із порушенням строків, а саме лише у 2026 році на виконання судового рішення, тоді як щомісячна додаткова грошова винагорода за Постановою №889 була обчислена та виплачена у 2016-2017 роках виходячи з непроіндексованого (заниженого) грошового забезпечення, відповідач, виплачуючи індексацію із запізненням, був зобов`язаний здійснити перерахунок зазначених виплат з урахуванням такої індексації. Такого перерахунку відповідач не здійснив, що є протиправною бездіяльністю.

При вирішенні даної справи судом враховується, що матеріалами справи підтверджується її безперервне щомісячне нарахування та виплата позивачу з березня 2016 року по липень 2017 року включно, натомість з серпня 2017 по грудень 2017 (кінець спірного періоду) щомісячна грошова додаткова винагорода не нараховувалась.

За таких обставин така винагорода не може вважатися одноразовою виплатою, відповідає ознакам щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, що має постійний характер, а її розмір, визначений виходячи із заниженого місячного грошового забезпечення, підлягає перерахунку. Доказів того, що при обчисленні цієї винагороди індексацію грошового забезпечення було враховано, відповідач не надав, хоча обов`язок доказування правомірності своєї бездіяльності покладено саме на нього.

За таких обставин, виплачуючи позивачу щомісячну додаткову грошову винагороду відповідно до Постанови №889, без врахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення за період з березня 2016 року по липень 2017 року, відповідач порушив право позивача на отримання належної заробітної плати.

При цьому позовна вимога в частині визначення конкретної суми, яку відповідача зобов`язано виплатити на користь позивача за наслідком перерахунку щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови №889, є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідач станом на виникнення спірних правовідносин посилається на відсутність підстав для такого перерахунку.

До того ж, обраховуючи суму щомісячної додаткової грошової винагороди представник позивача рахував таку допомогу із загальної суми індексації, яка була виплачена на виконання рішення суду. Разом з цим в суму 66515,16грн. входять два види індексації за два різні періоди у той час як позивач має право на перерахунок грошової винагороди з урахуванням лише одного виду індексації за один період (поточна індексація з 10.12.2015 до 28.02.2018).

Щодо вимог позивача в частині виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (у редакції постанови КМУ від 21.08.2019 № 799) затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок №44).

Відповідно до пункту 2 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб (п.3).

Згідно з п. 4 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Вказані положення кореспондуються з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, яким встановлено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Суд вважає передчасними позовні вимоги в цій частині до військової частини НОМЕР_2 , оскільки нарахована сума на виконання рішення суду фактично виплачена не була, а тому суд відмовляє позивачу у задоволенні таких вимог.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір", тому питання розподілу витрат на сплату судового збору не розглядалося.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування індексації грошового забезпечення до складу місячного грошового забезпечення за період з 14.03.2016 по 31.07.2017 при обрахунку ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, обчисленої з урахуванням індексації грошового забезпечення у складі місячного грошового забезпечення за період з 14.03.2016 по 31.07.2017.

В іншій частині позову, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Стойка В.В.