Рішення № 140396489, 07.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 р. № 520/19035/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, 13, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання протиправною відповідь та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. Визнати протиправною відповідь Головного управління Національної поліції в Харківській області № 320046-2026 від 30.06.2026 (1517588) щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та направленні документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для призначення йому пенсії за вислугу років.

2. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області підготувати необхідні документи та направити їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно пункту «а» частини першої ст.12 Закону України від 9 квітня 1992 pоку N 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

В обґрунтування позову зазначено, що 30.06.2026 листом № 320046-2026 від 30.06.2026 (1517588) позивачу було відмовлено у задоволенні заяви про направлення документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно пункту «а» частини першої ст.12 Закону України від 9 квітня 1992 pоку N 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». вказує, що ГУНП в Харківській області обґрунтувало відмову тим, що Постановою КМУ № т119 від 16.02.2022 було внесено зміни до Постанови КМУ №393 від 17.07.1992, а саме до пункту 3, який був змінений з попередньої редакції: «До вислуги років для призначення пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах…», на нову редакцію: «До вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах…», чим було усунуто розбіжності між Законом № 2262-XII та Порядком № 393.

Однак позивач вважає, що обмеження, введені Постановою КМУ № 119 від 16.02.2022, на які посилається ГУНП в Харківській області у листі від 30.06.2026, юридично не існують. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі № 640/13694/22 п.4, пп.1 п.5, п.6, п.7 Постанови КМУ № 119 від 16.02.2022 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393" були визнані протиправними та нечинними.

Ухвалою суду від 07.07.2026 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Відповідач, Головне управління Національної поліції в Харківській області , подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачу правомірно відмовлено у направленні документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно пункту «а» частини першої ст.12 Закону України від 9 квітня 1992 pоку N 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», оскільки окремі положення Постанови КМУ № 119 від 16.02.2022 були визнані нечинними постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі № 640/13694/22, жодним чином не змінює змісту самої статті 12 Закону № 2262-XII, яка продовжує діяти та вимагати виключно 25 календарних років. Зазначає, що на день звільнення 30.11.2022 ОСОБА_1 мав лише 24 роки 06 місяців 09 днів календарної вислуги.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Судом з матеріалів справи встановлено, що Наказом ГУНП в Харківській області від 30.11.2022 № 579 о/с позивача було звільнено з органів поліції на підставі п. 6 ч.1 ст. 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) з 30.11.2022, без виплати грошового забезпечення з 01.11.2022.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 у справі № 520/13269/23 зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області обчислити ОСОБА_1 , вислугу років відповідно до вимог Закону України від 9 квітня 1992 pоку № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей", з урахуванням його стажу служби в поліції у календарному обчисленні (24 роки 06 місяців 09 днів) стажу служби у пільговому обчисленні (03 роки, 01 місяць, 02 дні) та на пільгових умовах часу участі в антитерористичній операції з 15.04.2014 по 14.09.2014 один місяць за три місяці, що у підсумку складає 28 років 05 місяців 11 днів.

На виконання вказаного рішення суду, наказом відповідача - ГУНП в Харківській області від 06.03.2024 № 95 о/с доповнено наказ про звільнення позивача таким змістом: з урахуванням його стажу в поліції у календарному обчисленні (24 роки 06 місяців 09 днів) стажу служби у пільговому обчисленні (03 роки 01 місяць 02 дні) та на пільгових умовах часу участі в антитерористичній операції з 15.04.2014 по 14.09.2014 - один місяць за три місяці, що у підсумку складає 28 років 05 місяців 11 днів.

18.03.2024 позивачем до СППЗ ГУНП в Харківській області була направлена заява про підготовку та подання відповідних документів до ГУПФУ в Харківській області для призначення пенсії за вислугу років.

29.03.2024 листом за вих. № Л-23/119-39-/01-2024 позивачу було відмовлено у задоволенні його заяви, мотивуючи тим, що вислуга років у календарному обчисленні не змінилась та складає 24 роки 06 місяців 09 днів, що не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» для набуття права на пенсію за вислугу років.

23.10.2024 позивачем до СППЗ ГУНП в Харківській області була направлена повторна заява про підготовку та подання відповідних документів до ГУ ПФ України в Харківській області для призначення пенсії за вислугу років.

01.11.2024 листом за вих. № Л-64/119-39-/01-2024 позивачу повторно було відмовлено у задоволенні його заяви, мотивуючи тим, що аналогічну заяву було вже розглянуто та надано відповідь 29.03.2024 листом за вих. № Л-23/119-39-/01-2024,

Не погоджуючись з наданою відповіддю позивач оскаржив її до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі № 520/6664/25 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

11.06.2026 ОСОБА_1 втретє звернувся до ГУНП в Харківській області із заявою про підготовку та подання відповідних документів до ГУ ПФ України в Харківській області для призначення пенсії за вислугу років у зв`язку зі зміною нормативно-правового регулювання.

30.06.2026 листом за вих. № 320046-2026 позивача проінформовано та роз`яснено про відсутність підстав для оформлення та направлення його документів до органів пенсійного фонду, у зв`язку з відсутністю у нього необхідної календарної вислуги років (не менше 25 календарних років на день звільнення).

Не погоджуючись з відмовою позивача, вважаючи, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі № 640/13694/22 п.4, пп.1 п.5, п.6, п.7 Постанови КМУ № 119 від 16.02.2022 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393" були визнані протиправними та нечинними, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон № 2262-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2262-ХІІ особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно з пунктом «б» статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Частиною першою статті 2 Закону № 2262-ХІІ визначено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Частиною 2 ст. 17 Закону № 2262-XII передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок № 393.

Суд, на підставі аналізу чинного законодавства, звертає увагу на існування двох різних правових вимірів вислуги років, які стосуються колишніх поліцейських:

- вислуга років для призначення пенсії відповідно до ст. 12 Закону №2262-ХІІ;

- вислуга років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до ст. 12 Закону №2262-ХІІ.

На час звільнення позивача зі служби (30.11.2022) діяла редакція п. 3 Порядку № 393, яка визначала види служби, які зараховуються, зокрема, працівникам органів внутрішніх справ, на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років.

Як свідчать матеріали справи, вислуга років позивача станом на день звільнення у календарному обчисленні (24 роки 06 місяців 09 днів) стажу служби у пільговому обчисленні (03 роки, 01 місяць, 02 дні) та на пільгових умовах часу участі в антитерористичній операції з 15.04.2014 по 14.09.2014 один місяць за три місяці, що у підсумку складає 28 років 05 місяців 11 днів.

Разом із тим, постановою №119, яка набрала чинності 19.02.2022 до Порядку № 393 внесено зміни, відповідно до яких Порядок № 393 доповнено пунктом 2-1 такого змісту: «Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови».

Пункт 3 Порядку № 393 (у редакції Постанови № 119) визначає, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.

Пункт 3 Порядку № 393 (у редакції Постанови № 119) визначає види служби, які зараховуються на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії.

Отже, правове регулювання щодо права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін і, у зв`язку з такими змінами, як Закон № 2262-XII, так і Порядок № 393 (у редакції Постанови № 119) виникнення права на таку пенсію пов`язують з наявністю певної вислуги років в календарному обчисленні, а не пільговому.

Розглядаючи питання розбіжностей у застосуванні норм матеріального права, суд до уваги, що різні аспекти дії закону у часі неодноразово досліджувалися Конституційним Судом України.

Зокрема, у рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У рішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Отже, у разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

Якщо під час вирішення суб`єктом владних повноважень певного питання (у цій справі щодо наявності підстав для направлення до пенсійного органу документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років), до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

Постанову № 119 прийнято Кабінетом Міністрів України на реалізацію своїх повноважень та після прийняття такої постанови і стаття 12 Закону №2262-XII, і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.

Так, виходячи з положень статті 12 Закону № 2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови № 393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.

Тобто постановою № 119 усунуто розбіжності між Законом № 2262-XII та Порядком № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII.

З огляду на наведене, суд вважає правильним підхід, відповідно до якого умовою для призначення пенсії за вислугу років для осіб, які звільнились зі служби до набрання чинності Постанови № 119, але звернулись із заявою про оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону № 2262-XII після набрання чинності зазначеної постанови, є наявність календарної вислуги років, без можливості обрахунку такої вислуги в пільговому обчисленні.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10 грудня 2024 року у справі №520/5695/23, Верховним Судом у постановах від 15 січня 2024 року у справі № 240/22910/22, від 23 грудня 2024 року у справі № 580/3058/24, від 24 грудня 2024 року у справі № 280/1070/24, від 14 травня 2025 року у справі №120/10332/23, від 30 червня 2025 у справі №380/10666/24, від 20 квітня 2026 у справі 460/1349/24.

Визначальним у цій справі є момент, коли позивач почав реалізовувати своє право на призначення пенсії.

Враховуючи те, що позивач звернувся із заявою про оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону № 2262-XII, тобто після набрання чинності Постановою №119, то суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, відтак його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними.

Враховуючи, що позивач звільнився зі служби в органах внутрішніх справ 30.11.2022 року і на день звільнення мав вислугу 24 роки 06 місяців 09 днів замість необхідних 25 календарних років, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для підготовки документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років, та направлення цих документів до органу, що призначає пенсію.

Щодо доводів позивача, що на час прийняття рішення судом першої інстанції, Постанова №119 була нечинною відповідно до Постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 року у справі №640/13694/22, судв зазначає наступне.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року в справі № 640/13694/22, визнано протиправними та нечинними: пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393"; підпункт 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393"; пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393"; пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393".

За правилами ч. 2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином вищезгадані пункти постанови № 119 втратили чинність 28 серпня 2025 року з набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду в справі №640/13694/22.

Такий підхід узгоджується з правозастосуванням, яке наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року в справі №910/10374/17.

Враховуючи положення частини другої статті 265 КАС України й те, що предметом оскарження у цій справі є, зокрема, дії відповідача щодо відмови у підготовці та поданні до органу Пенсійного фонду України документів для призначення пенсії за вислугу років, яка зумовлена застосуванням чинної на той час редакції Постанови № 393, то подальше скасування судом норм цього нормативно-правового акта не породжує для позивача юридичних наслідків, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні положення зазначеної постанови були чинними.

Тому, відмовляючи листом № 320046-2026 від 30.06.2026 (1517588) ОСОБА_1 у підготовці та направленні документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для призначення йому пенсії за вислугу років, відповідач діяв у відповідності до вимог чинного нормативно-правового акту.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає, що оскільки судом встановлена відсутність порушень відповідачем законодавства при відмову підготовці та направленні документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для призначення позивачу пенсії за вислугу років, тому відсутні підстави для стягнення моральної шкоди як похідної вимоги.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, 13, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання протиправною відповідь та зобов`язання вчинити певні дії- залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бідонько А.В.