Ухвала суду № 140395719, 05.10.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/352/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позовної заяви без розгляду

05 жовтня 2026 року с-ще. Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого?судді Спічака Вадима Олексійовича,

за участю:

секретаря судового засідання?Пірожок Владислава Юрійовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу «ЖК Люстдорф» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-??

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Овідіопольського районного суду Одеської області на стадії судового розгляду перебуває цивільна справа №509/352/24 за позовом Обслуговуючого кооперативу «ЖК Люстдорф» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.

При здійсненні автоматизованого розподілу справи було визначено головуючого суддю ОСОБА_2 .

Відповідно до Листа Вищої ради правосуддя №23614/0/9/25 від 01.12.2025 року та Наказу ОСОБА_3 «Про відсторонення від здійснення правосуддя судді ОСОБА_2 » № 08 г-о/с від 01.12.2025 року суддю Кириченка П.Л. з 01.12.2025 року відсторонено від здійснення правосуддя до ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про його звільнення з посади або скасування рішення Дисциплінарної палати.

В зв`язку з цим, 26.12.2025 року дану цивільну справу було передано для здійснення повторного розподілу справи.

При повторному автоматизованому розподілі судової справи між суддями дану цивільну справу 26.12.2025 року було передано на розгляд суді Гандзій Д.М.

26 грудня 2025 року ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області задоволено самовідвід судді Овідіопольського районного суду Одеської області Гандзій Д.М. у вказаній справі.

При повторному автоматизованому розподілі судової справи між суддями дану цивільну справу 29.12.2025 року було передано на розгляд суді Спічаку В.О.

Ухвалою судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 30.12.2025 року прийнято до свого провадження цивільну справу, про що повідомлено сторони.

У судові засідання, призначені на 25.02.2026 року, 30.04.2026 року, 25.06.2026 року, 12/08/2026 року, та 05/10/2026 року, представник позивача повторно не з`явився, був належним чином повідомлений про день та час слухання справи.

У судове засідання відповідач не прибула, про причини своєї явки не повідомила.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 25.06.2026 року було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Антонової Л.Г. щодо витребування у Обслуговуючого кооперативу «ЖК Люстдорф» оригінали документів: «Заяву про вступ до обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «ЛЮСТДОРФ» від 30.08.2013 року», «Заяву для оформлення та видачі картки доступу та реєстрації в системі контролю та управління доступом на територію ж/м «Совіньйон» за грудень 2016 року», судове засідання відкладено на 12.08.2026 року.

Ухвалою суду роз`яснено позивачеві, що у разі неможливості подати витребувані докази до суду, необхідно повідомити суд про неможливість подати докази із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суд про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, винні особи несуть відповідальність, передбачену законом, у тому числі суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до ч.11 ст. 272 ЦПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Приймаючи наявність у позивача зареєстрованого електронного кабінету, скерування копії вказаної ухвали суду про витребування доказів здійснювалось судом в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Дану ухвалу суду позивач отримав, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа 26.06.2026 року 09:16:00.

Станом на 12.08.2026 року витребувані документи до суду не надійшли, ухвала суду про витребування доказів - не виконана, причини невиконання суду не повідомлені, у зв`язку з чим судове засідання було повторно відкладено на 05.10.2026 року.

У судове засідання 05.10.2026 року представник позивача повторно не прибув, витребувані судом документи не надав, про причини невиконання ухвали суду про витребування доказів не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не виконано своїх процесуальних обов`язків і вимог суду, що унеможливлює розгляд судом і вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, а неподання позивачем витребуваних судом доказів перешкоджає розглянути і вирішити спір по суті на підставі наявних у справі доказів.

Слід відзначити, що позивач, який переважно найбільш зацікавлений у розгляді справи, повинен демонструвати своєю поведінкою сумлінність реалізації своїх процесуальних прав та виконання обов`язків. Ненадання до суду документів, які витребовуються на підставі ухвали суду, у відповідності до ч.5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, неповідомлення причини ненадання документів, позбавляє суд можливості для проведення розгляду справи чи відкладення розгляду справи, зобов`язуючи залишити позовну заяву без розгляду.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Мета процесуального механізму витребування доказів є допомогти сторонам в отриманні доказів, які вони не можуть одержати самостійно, що підтверджується обов`язком особи, яка заявляє клопотання про витребування доказів, долучити до нього відомості про неможливість отримання таких доказів особисто.

Ухвала суду про витребування доказів, у відповідності до положень статті 258 ЦПК України належить до різновиду судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Так, згідно з ч. 6 ст. 84 ЦПК України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Частинами 7, 8 ст. 84 ЦПК України встановлено, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Згідно з ч. 10 ст. 84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Також положення ч. 10 ст. 84 ЦПК України містять альтернативні варіанти дій суду першої інстанції в разі ухилення від виконання учасником справи вимог щодо надання доказів. Залишення позову без розгляду є лише одним з них і може застосовуватися тільки в разі неможливості здійснення судом розгляду справи за відсутності таких доказів.

Тобто, залишення позову без розгляду у випадку неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин неподання доказів може бути застосовано у випадку, якщо за результатами з`ясування питання щодо того, яке значення мають витребувані докази, суд дійде висновку про неможливості здійснення судом розгляду справи і вирішення її по суті за відсутності таких доказів.

Відтак, необхідною передумовою для залишення позову без розгляду у випадку неподання позивачем з неповажних причин або ж без повідомлення причин неподання доказів є з`ясування судом питання відносно того, яким чином не подання позивачем витребуваних судом документів перешкоджає вирішенню спору та у чому полягають перешкоди для розгляду та вирішення спору по суті заявлених позовних вимог за відсутності витребуваних документів.

Аналогічний правовий підхід було викладено Верховним Судом у постановах від 10.01.2024 у справі № 753/16924/20, від 29.05.2023 у справі № 523/20414/21 щодо застосування положень п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

При цьому, суд має з`ясувати також і те, яким чином неявка представника позивача та не подання ним витребуваних судом документів перешкоджає вирішенню спору та у чому полягають перешкоди для розгляду та вирішення спору по суті заявлених позовних вимог за відсутності представника позивача та витребуваних документів.

У постанові від 10.01.2024 у справі № 753/16924/20 Верховний Суд зазначив, що системний аналіз ст.ст. 13, 84 та п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України дозволяє дійти до висновку, що залишення позову без розгляду у випадку неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин неподання доказів може бути за умови з`ясування питання яке значення мають ці докази, при цьому суд має процесуальні підстави для визнання певної обставини, для з`ясування якої витребовувався доказ, або для відмови у визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.

Слід зазначити, що у даній справі в межах предмету позовних вимог та їх підстав, з урахуванням заперечень відповідача проти їх задоволення, витребувані судом докази на підставі зазначеної ухвали суду необхідні для підтвердження або спростування аргументів сторони відповідача в частині встановлення правових підстав нарахування заборгованості зі сплати членських внесків, яку позивач просить стягнути з відповідача як члена кооперативу, оскільки сама відповідач своє членство в кооперативі заперечує.

Отже документи, які були витребувані у позивача ухвалою суду, є необхідними для повного та всебічного встановлення обставин у справі, справедливого розгляду та вирішення судом спору.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Крім того, згідно з ч.2 ст.43 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, а також виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

На підставі викладеного, приймаючи повну обізнаність сторони позивача про наявний обов`язок з виконання ухвали суду, а саме надання до суду витребуваних судом доказів за клопотанням сторони відповідача, які мають значення для розгляду даної справи, приймаючи заперечення сторони відповідача проти задоволення позову, а також враховуючи безпідставне невиконання позивачем відповідної ухвали суду, та неповідомлення про причини ненадання вказаних доказів, суд вважає наявними підстави для застосування положень ч. 10 ст. 254 ЦПК України та положень п.9 ч.1 ст. 257 ЦПК України.

Судом також враховується, що відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно якої Україна зобов`язана гарантувати дотримання «справедливого і публічного розгляду справ впродовж розумного строку» в судочинстві.

За приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно вимог ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи викладене та, що для вирішення такого спору і для прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не надання позивачем витребуваних письмових доказів, унеможливлює встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а відтак в силу наведених вище положень статті 257 ЦПК України, суд доходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Одночасно судом враховується, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.92, (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.98 та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Одночасно суд зазначає, що ст. 129 Конституції України гарантовано, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом.

Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду.

При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки відповідно до частини 2 статті 257 ЦПК України не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду.

Керуючись ст. 1, 2, 4, 18, 43, 84, 257, 352-354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Обслуговуючого кооперативу «ЖК Люстдорф» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Спічак В.О.