Рішення № 140394011, 07.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 рокусправа № 380/25585/25

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Крутько О.В., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Приватного підприємства «Кінно-спортивна школа «Вадим» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,

в с т а н о в и в :

Головне управління ДПС у Львівській області (далі позивач, ГУ ДПС у Львівській області) звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства «Кінно-спортивна школа «Вадим» (далі відповідач, ПП «КСШ «Вадим»), в якому просить надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу відповідача (код ЄДРПОУ 34250880) за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем станом на 17.12.2025 рахується податковий борг з орендної плати за землю у розмірі 898 755,80 грн. Відповідачу надіслано податкову вимогу, але борг не погашено. Заступником начальника ГУ ДПС у Львівській області у порядку абзацу другого пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України прийнято рішення про стягнення коштів з рахунків у банках, однак інкасові доручення не скеровувалися через відсутність у боржника банківських рахунків. Майно відповідача описане в податкову заставу актами опису № 10/22 від 31.01.2019 та № 165/22 від 22.10.2024.

Ухвалою суду від 05.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити, зазначив, що договір оренди землі від 27.08.2009 укладено строком на один рік, а рішенням Судововишнянської міської ради від 03.09.2010 № 4 його не продовжено. Оскільки підставою для нарахування орендної плати є договір оренди (пункт 288.1 статті 288 ПК України), у позивача відсутні підстави стягувати орендну плату як податковий борг. Ці обставини встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили, у справах № 813/2465/14, № 813/1703/16 та № 1.380.2019.005609, якими контролюючому органу відмовлено у стягненні такого боргу. На думку відповідача, рішення № 11/22 від 16.05.2022 суперечить підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України. З 2020 року податкових вимог відповідач не отримував, а його звернення до позивача від 09.10.2023 та 02.01.2025 залишилися без відповіді.

27.01.2026 позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що суми грошових зобов?язань відповідач визначив самостійно у податкових деклараціях; такі суми є узгодженими та не підлягають оскарженню (пункт 54.1 статті 54, пункт 56.11 статті 56 ПК України), а уточнюючих розрахунків в порядку статті 50 ПК України відповідач не подавав.

20.02.2026 відповідач подав заперечення, в яких підтримав доводи відзиву та наголосив, що у справах № 813/2465/14 та № 813/1703/16 за період 2014 2020 років контролюючому органу відмовлено у стягненні коштів, а податкових вимог за 2020 2025 роки йому не надходило. Тому вважає борг у сумі 898 755,80 грн штучним і необґрунтованим.

Встановлені обставини справи.

Приватне підприємство «Кінно-спортивна школа «Вадим» (код ЄДРПОУ 34250880) зареєстроване 02.03.2006, перебуває на обліку як платник податків у ГУ ДПС у Львівській області.

27.08.2009 між Судововишнянською міською радою (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,7991 га (кадастровий номер 4622410500:04:003:0021) у м. Судова Вишня, вул. Заводська, 11, для розміщення та обслуговування навчального корпусу, технічних будівель та споруд. Згідно з пунктом 8 договору строк його дії 1 рік. Договір зареєстровано 09.09.2009 за № 04:09:454:00005.

Рішенням Судововишнянської міської ради від 03.09.2010 № 4 вирішено не продовжувати договір оренди земельної ділянки з відповідачем.

Головне управління Держгеокадастру у Львівській області у листі від 27.01.2026 № 19-13-0.90-426/2-26 підтвердило, що строк дії договору оренди становив 1 рік, рішення про його продовження міська рада не приймала, а земельна ділянка (за результатами інвентаризації - площею 1,7576 га) зареєстрована у комунальній власності Судововишнянської міської ради. Доказів укладення або поновлення договору оренди цієї ділянки після 2010 року та державної реєстрації такого права оренди суду не надано.

Відповідач подавав до контролюючого органу податкові декларації з плати за землю (орендна плата), у яких зазначав річну суму орендної плати 67 440,00 грн. У розділі II декларації за 2024 рік (подана 16.01.2024) у графі «Дата закінчення терміну дії договору оренди» зазначено 09.2010, а документом, що підтверджує право користування, договір оренди, зареєстрований 09.09.2009 за № 04:09:454:00005. Таким чином, з даних самих декларацій, наявних у контролюючого органу, вбачається, що чинного договору оренди у відповідача немає.

Згідно з довідкою ГУ ДПС у Львівській області від 17.12.2025 № 13591/6/13-01-13-07-09 станом на 17.12.2025 за відповідачем рахується заборгованість у сумі 898 755,80 грн з орендної плати за землю.

06.02.2019 контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми «Ю» № 1227-55 на суму 437 955,80 грн станом на 05.02.2019. Інших податкових вимог до позову не додано.

Рішенням заступника начальника ГУ ДПС у Львівській області від 16.05.2022 № 11/22 на підставі абзацу другого пункту 95.5 статті 95 ПК України вирішено стягнути усю суму податкового боргу відповідача з рахунків у банках. У рішенні від 16.05.2022 № 11/22 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу не зазначено суми коштів, яка стягується, а також виду платежу і періодів, за які виник борг. Рішення містить лише вказівку на погашення «усієї суми податкового боргу» без її визначення.

Рішенням заступника начальника ГУ ДФС у Львівській області від 18.01.2019 № 4254/10/55.17-13 вирішено здійснити опис майна відповідача у податкову заставу.

Акт опису майна № 10/22 від 31.01.2019 складено податковим керуючим Горак Г.Г. «на підставі рішення заступника начальника ГУ ДФС у Львівській області від 29.01.2019 № 4254/10/55.17-13». До акта включено нежитлову будівлю (реєстраційний номер майна 22116475) у м. Судова Вишня, вул. Заводська, 11, вартістю 160 870,00 грн.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.12.2025 № 458746700 податкову заставу щодо цієї будівлі зареєстровано 05.02.2019 з розміром основного зобов?язання 437 955,80 грн.

Акт опису майна від 22.10.2024 № 165/22 складено податковим керуючим Горак Г.Г., призначеним наказом ГУ ДПС у Львівській області від 07.10.2024 № 431, на підставі рішення заступника начальника ГУ ДПС у Львівській області від 18.01.2019 № 4254/10/55.17-13. У таблиці опису зазначено «Все майно та майно яке платник набуде прав власності у майбутньому».

Згідно з витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 24.10.2024 № 94275969 податкову заставу зареєстровано 24.10.2024 за № 31623580. Об?єктом обтяження зазначено «майно згідно акту опису майна від 24.10.2024 №165/1322».

Правовідносини сторін щодо стягнення з відповідача орендної плати за землю були предметом судового розгляду тричі:

У справі № 813/2465/14 постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014, встановлено, що у контролюючого органу відсутні правові підстави для стягнення сум орендної плати за ділянку площею 1,7991 га за договором від 27.08.2009 як податкового боргу за 2013 2014 роки, оскільки дія договору закінчилася.

У справі № 813/1703/16 постановою від 21.12.2016, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду від 31.08.2017 та постановою Верховного Суду від 13.02.2018, відмовлено у стягненні 149 211,42 грн орендної плати за 2014 березень 2016 року.

У справі № 1.380.2019.005609 рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2020, ГУ ДПС у Львівській області відмовлено у стягненні 196 676,69 грн орендної плати за жовтень 2016 серпень 2019 року, задекларованих відповідачем у деклараціях від 11.02.2016, 13.02.2017, 12.02.2018 та 12.02.2019.

Суди встановили, що дія договору оренди від 27.08.2009 закінчилася у вересні 2010 року, тож у відповідача відсутні правові підстави для включення сум орендної плати до декларацій, а в позивача для їх стягнення як податкового боргу. Крім того, апеляційний суд встановив, що податкова вимога форми «Ю» від 06.02.2019 № 1227-55 включала суми, у стягненні яких податковим органам було відмовлено рішеннями судів за 2013 березень 2016 року, і не відповідала на час її винесення самостійно задекларованим сумам. Ухвалою Верховного Суду від 15.06.2020 касаційну скаргу позивача повернуто.

Норми права, що підлягають застосуванню та висновки щодо правозастосування

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов?язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній фізичній або юридичній особі право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавленийсвоєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов?язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк.

Статтею 21 цього Закону визначено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. За абзацом другим частини першої статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України; в редакції, чинній на час ухвалення рішення) визначено, що орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов?язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

За підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг сума узгодженого грошового зобов?язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно підпункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов?язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов?язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до абзацу першого пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно підпункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до підпункту 88.1 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов?язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов?язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку (підпункт 89.1.1 пункту 89.1 статті 89 ПК України).

Згідно з абзацом першим пункту 89.2 статті 89 ПК України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків. У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (абзац третій пункту 89.2). У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків (абзац четвертий пункту 89.2).

За пунктом 89.3 статті 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред?являється платнику податків. Акт опису складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Механізм застосування податкової застави визначено Порядком застосування податкової застави податковими органами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 № 586, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.07.2017 за № 859/30727 (далі Порядок № 586).

Згідно з пунктом 7 розділу I Порядку № 586 право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені Кодексом, суми грошового зобов?язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку. День виникнення права податкової застави визначається на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем податкових органів (пункт 8 розділу I). Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу (пункт 9 розділу I). Повідомлення про виникнення у платника податків, що має податковий борг, права податкової застави міститься у податковій вимозі, яка надсилається відповідно до статті 59 Кодексу (пункт 12 розділу I).

Згідно з пунктами 1, 2 розділу II Порядку № 586 опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1), яке приймається керівником податкового органу (його заступником або уповноваженою особою) і надається платнику податків. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна (додаток 2), який реєструється у журналі реєстрації актів опису майна у податкову заставу. До акта опису насамперед включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу; якщо балансову вартість майна не визначено, опис здійснюється за результатами оцінки (пункти 5, 6 розділу II). У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису майна на суму, що відповідає сумі податкового боргу платника податків (пункт 8 розділу II).

Повноваження щодо опису майна платника податків, що має податковий борг, покладаються на податкового керуючого (абзац другий пункту 2 розділу II Порядку № 586). Відмова платника податків від підписання акта опису майна не звільняє його від поширення права податкової застави на описане майно; у такому разі опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих (пункт 3 розділу II).

У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість є меншою, ніж сума податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому. У такому разі податковий орган протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення платника про набуття майна приймає рішення про включення такого майна до акта опису або відмовляє у включенні, а в разі включення складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків (пункт 7 розділу II). Якщо майно є неподільним і його балансова вартість більша за суму податкового боргу, воно описується в повному обсязі; опис майна може бути проведено за інформацією органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів) (пункт 10 розділу II).

Форма акта опису майна (додаток 2 до Порядку № 586) передбачає зазначення найменування майна з детальною характеристикою кожного предмета, його кількості, одиниці виміру, балансової вартості одиниці та загальної вартості описаного майна. Журнал реєстрації актів опису майна у податкову заставу (додаток 3) також містить обов?язкову графу «Загальна вартість описаного майна, грн».

У разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 Кодексу таке майно звільняється з-під податкової застави з дня отримання податковим органом підтвердження надходження коштів до бюджету від такого продажу (пункт 4 розділу VI Порядку № 586).

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу IV Порядку № 586 податковий орган зобов?язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі у п?ятиденний строк з дня складення акта опису майна: щодо рухомого майна - у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, щодо нерухомого майна - відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків проваджуються не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Абзацом першим пункту 95.3 статті 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з абзацами другим, третім пункту 95.3 статті 95 ПК України контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Абзацом другим пункту 95.5 статті 95 ПК України визначено, що у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов?язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови, якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати.

Підпунктами 20.1.34, 20.1.34-1 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах на суму податкового боргу або його частини, а також щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 102.4 статті 102 ПК України, якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов?язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів і посадових осіб та підлягає виконанню на всій території України.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що дозвіл на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, може бути наданий лише за умови, що сума, до погашення якої звертається стягнення, є податковим боргом у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, а контролюючий орган додержався передбаченої законом процедури, зокрема надіслав платнику належну податкову вимогу. Зі змісту пунктів 95.1, 95.3 статті 95 ПК України випливає, що погашення податкового боргу за рахунок майна, яке перебуває у податковій заставі, є наступним заходом після стягнення коштів платника і застосовується в разі їх недостатності. Тобто зверненню до суду за дозволом на погашення боргу за рахунок заставного майна має передувати обґрунтоване рішення про стягнення коштів у визначеній сумі податкового боргу, яке не було виконане через відсутність чи недостатність коштів.

Згідно матеріалів справи контролюючий орган до позову долучив рішення заступника начальника ГУ ДПС у Львівській області від 16.05.2022 № 11/22, прийняте на підставі абзацу другого пункту 95.5 статті 95 ПК України. Це рішення не містить жодного обґрунтування: у ньому не зазначено підстав виникнення боргу, податкових декларацій і періодів, до яких він виник. Іншого рішення про стягнення суми боргу (898 755,80 грн) чи її частини позивач суду не надав. Водночас рішеннями судів у справах № 813/2465/14, № 813/1703/16 та № 1.380.2019.005609 контролюючому органу відмовлено у стягненні податкового боргу з орендної плати за попередні періоди. Крім того, у рішенні № 11/22 від 16.05.2022 не зазначено суми коштів, яка стягується. Таке рішення не підтверджує вичерпання заходів зі стягнення коштів у розмірі заявленого боргу, що є передумовою звернення стягнення на заставне майно (пункт 95.1 статті 95 ПК України).

Суд звертає увагу що позовна заява також не містить обґрунтування суми податкового боргу відповідача: позивач не зазначив за які податкові періоди, на підставі яких податкових декларацій і в яких сумах виникли грошові зобов?язання, що становлять суму 898 755,80 грн, коли настали граничні строки їх сплати та яка частина цієї суми охоплена податковою вимогою від 06.02.2019 № 1227-55 (сума 437 955,80 грн). Позивач не вказав, як заявлена сума співвідноситься із сумами, у стягненні яких суди вже відмовили.

В позовній заяві позивач в обґрунтування дотримання процедури стягнення посилається на податкову вимогу форми «Ю» від 06.02.2019 № 1227-55. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2020 у справі № 1.380.2019.005609 встановлено, що ця вимога включала суми, у стягненні яких було відмовлено рішеннями судів, і не відповідала самостійно задекларованим сумам. Податкова вимога, сформована на суму, яка не є податковим боргом, не може слугувати підставою для застосування заходів примусового стягнення.

Правило пункту 59.5 статті 59 ПК України про ненадсилання нової вимоги у разі збільшення боргу передбачає наявність правомірно сформованої та належно надісланої вимоги. Нових податкових вимог після 2019 року контролюючий орган не формував, що він не заперечує.

Право податкової застави та продаж заставного майна є засобами забезпечення та погашення саме податкового боргу (пункт 88.1 статті 88, пункт 95.1 статті 95 ПК України). Сам факт опису майна та реєстрації обтяження не доводить наявності податкового боргу. Примусовий продаж майна відповідача для погашення сум, що не є податковим боргом, був би втручанням у право власності, яке не ґрунтується на законі, у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Крім того, позивач не довів належними доказами, яке саме майно і на яку суму перебуває у податковій заставі. Акт опису майна від 22.10.2024 не відповідає вимогам пунктів 89.2, 89.3 статті 89 ПК України та розділу II Порядку № 586. У ньому не індивідуалізовано жодного об?єкта майна, не визначено його кількості, вартості (балансової чи оціночної) та загальної суми, на яку здійснено опис. Формулювання «все майно та майно, яке платник набуде у майбутньому» лише відтворює загальне правило пункту 89.2 статті 89 ПК України і не є описом майна. Акт складено на підставі рішення про опис від 18.01.2019, яке прийняло ГУ ДФС у Львівській області понад п?ять років тому щодо боргу в іншому розмірі; нового рішення про опис майна за формою додатка 1 до Порядку № 586 позивач не надав. В цьому акті не викреслений пункт про відсутність майна, яке може бути описано, що робить його зміст суперечливим.

Суд звертає увагу, що документи, якими позивач підтверджує податкову заставу, не узгоджуються між собою. У Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження зареєстровано на підставі акта від 24.10.2024 № 165/1322, тоді як суду надано акт від 22.10.2024. Акт опису № 10/22 від 31.01.2019 посилається на рішення про опис від 29.01.2019, хоча в матеріалах справи наявне рішення з тим самим номером від 18.01.2019. Цим актом описано нежитлову будівлю вартістю 160 870,00 грн, заставу щодо неї зареєстровано на суму 437 955,80 грн. Як встановлено постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2020, ця сума включала суми, у стягненні яких суди відмовили. Доказів визначення балансової вартості чи проведення оцінки описаного майна позивач не надав. Акти не містять підпису платника податків або відмітки про відмову від підписання з підписами двох понятих, як вимагає пункт 3 розділу II Порядку № 586.

Отже, наявні у справі акти опису є неналежними доказами передачі майна відповідача у податкову заставу в обсязі, що відповідає заявленій сумі боргу.

За пунктом 288.1 статті 288 ПК України єдиною підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди, а платником такого платежу є орендар (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Як встановлено рішеннями адміністративних судів у справах № 813/2465/14 та № 1.380.2019.005609 за участю тих самих сторін (контролюючого органу та відповідача) договір оренди від 27.08.2009 укладено строком на один рік, його дія закінчилася у вересні 2010 року, а орендодавець відмовився його продовжувати (рішення від 03.09.2010 № 4), тому відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України повторного доказування не потребують. Вони також підтверджуються листом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 27.01.2026. Доказів того, що після 2010 року між відповідачем і Судововишнянською міською радою укладено чи поновлено договір оренди або зареєстровано право оренди (стаття 125 Земельного кодексу України), позивач суду не надав. Фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності без оформлення права оренди не створює податкового обов?язку зі сплати орендної плати.

Доводи позивача про те, що суми самостійно задекларовані відповідачем, є узгодженими і не підлягають оскарженню (пункт 54.1 статті 54, пункт 56.11 статті 56 ПК України), суд відхиляє. Правило про узгодженість самостійно визначеного зобов?язання стосується суми зобов?язання, що виникло на підставі закону, і не створює податкового обов??язку там, де відсутній сам об?єкт та підстава оподаткування (стаття 67 Конституції України). Крім того, декларації відповідача містять відомості про закінчення строку дії договору оренди у вересні 2010 року.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об?єктивному дослідженні.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позивач не обґрунтував позовних вимог та не надав обґрунтованого рішення про стягнення суми податкового боргу (рішення від 16.05.2022 № 11/22 не містить ні суми стягнення, ні підстав її визначення), акти опису майна від 31.01.2019 № 10/22 та від 22.10.2024 є неналежними та суперечать даним державних реєстрів, а наявність у відповідача податкового боргу у заявленій сумі та дотримання передбаченої законом процедури його стягнення не доведені. За наведених доводів та обґрунтувань, у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.

Оскільки у задоволенні позову суб?єкта владних повноважень відмовлено, а доказів понесення відповідачем судових витрат немає, судові витрати відповідно до статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 9, 72 78, 90, 139, 241 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090) до Приватного підприємства «Кінно-спортивна школа «Вадим» (81340, Львівська обл., м. Судова Вишня, вул. 1 Листопада, буд. 43, кв. 12, код ЄДРПОУ 34250880) про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяКрутько Олена Василівна