Рішення № 140393962, 07.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 рокусправа № 380/13505/26

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України про визнання протиправними дій,-

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної гвардії України, з вимогами:

Визнати протиправними дії Головного управління Національної гвардії України щодо повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі, смерті, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні або перевірочні та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.

Зобов`язати Головне управління Національної гвардії України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.08.2025 року про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, разом із поданими до неї документами, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, з урахуванням правової оцінки суду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України та був звільнений у запас за станом здоров`я відповідно до свідоцтва про хворобу військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) від 08.11.2024 № 1785/186, яким встановлено причинний зв`язок: «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби». Надалі витягом з рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи від 23.07.2025 № ЦО-17004/1 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з причинним зв`язком: «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби». 19.08.2025 позивач через військову частину НОМЕР_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, надавши повний комплект документів, передбачений Порядком № 975. Надалі позивач повторно пройшов оцінювання, за наслідками якого рішенням експертної команди від 16.01.2026 № 184/26/720/Р йому продовжено ІІІ групу інвалідності з аналогічним причинним зв`язком, витяг з якого також було направлено відповідачу. Проте замість прийняття рішення про призначення допомоги чи відмову у її призначенні Головне управління Національної гвардії України листом повернуло матеріали до військової частини НОМЕР_1 на доопрацювання з додатком документа під назвою «Інформація», мотивуючи повернення тим, що основний діагноз позивача «хронічний панкреатит» за кодом К86.1, вказаний у витягу від 16.01.2026, відсутній у свідоцтві про хворобу ВЛК від 08.11.2024. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що грубо порушують вимоги пункту 23 Порядку № 975, оскільки орган військового управління перебрав на себе невластиві повноваження медико-експертних установ щодо ревізії медичних діагнозів та встановленого причинного зв`язку, безпідставно знівелювавши належність та чинність первинного витягу Центру оцінювання функціонального стану особи, а також факт врахування експертною командою всієї сукупності захворювань та самого свідоцтва ВЛК. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 06.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх№77723 від 01.09.2026) у якому проти позовних вимог заперечує. В обґрунтування клопотання відповідач послався на введення воєнного стану в Україні, участь підрозділів Національної гвардії України у відсічі збройній агресії та проходження представниками військової служби. По суті позовних вимог представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову повністю, зазначивши, що відповідно до приписів пункту 23 Порядку № 975 відповідач як розпорядник бюджетних коштів наділений прямою компетенцією щодо повернення документів на доопрацювання за наявності потреби перевірки та підтвердження обставин, викладених у документах. Оскільки у витягу експертної команди від 16.01.2026 основним діагнозом позивача зазначено хронічний панкреатит (К86.1), який не відображений у свідоцтві про хворобу ВЛК від 08.11.2024, відповідач правомірно скерував документи на доопрацювання до військової частини НОМЕР_1 для усунення розбіжностей, а тому позовні вимоги є безпідставними та передчасними. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх,№78319 від 03.09.2026) у якому критично оцінює доводи відповідача наведені у відзиві.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив таке.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 по стройовій частині від 08.06.2022 № 166 солдата ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_2 та на всі види забезпечення з 08.06.2022.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 по стройовій частині від 03.11.2023 № 354 позивача виключено зі списків особового складу у зв`язку з переміщенням для подальшого проходження служби у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України по стройовій частині від 04.11.2023 № 320 позивача зараховано до списків особового складу вказаної військової частини та на всі види забезпечення з 04.11.2023.

Під час проходження військової служби стан здоров`я позивача погіршився.

08.11.2024 госпітальною військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) складено свідоцтво про хворобу № 1785/186, згідно з яким позивача визнано непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців.

У вказаному свідоцтві встановлено причинний зв`язок захворювань: «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби». При цьому медичний огляд зафіксував комплекс розладів та соматичних захворювань, зокрема дефіцит маси тіла, гастроентерологічні розлади, кардіологічні та опорно-рухові патології.

27.11.2024 Обласною МСЕК м. Ужгород позивачу було встановлено 20 відсотків втрати професійної працездатності (довідка № 17/3 від 27.11.2024).

Не погоджуючись із цим рішенням, позивач оскаржив його в установленому порядку.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України по стройовій частині від 26.12.2024 № 378 солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я). За наслідками перегляду рішення МСЕК експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи 23.07.2025 прийнято рішення, оформлене витягом № ЦО-17004/1, яким попереднє рішення МСЕК скасовано та визнано позивача особою з інвалідністю ІІІ групи строком на 1 рік, з 27.11.2024 по 01.12.2025, встановивши причинний зв`язок: «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби».

19.08.2025 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою встановленого зразка про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, надавши визначений чинним законодавством пакет документів, включаючи свідоцтво про хворобу ВЛК від 08.11.2024 № 1785/186 та витяг з рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи від 23.07.2025 № ЦО-17004/1.

Військова частина НОМЕР_1 сформувала висновок та переслала матеріали до Головного управління Національної гвардії України як головного розпорядника коштів.

16.01.2026 позивач пройшов планове повторне оцінювання повсякденного функціонування особи, за наслідками якого рішенням експертної команди КНП «Львівське територіальне медичне об`єднання "Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги"» № 184/26/720/Р позивачу повторно встановлено ІІІ групу інвалідності строком на 2 роки, з 01.12.2025 по 01.12.2027, із причинним зв`язком: «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби».

У пункті 16 витягу експертної команди № 184/26/720/В прямо зазначено про врахування медичної документації, зокрема свідоцтва про хворобу № 1785/186 від 08.11.2024.

Відповідний витяг позивач надіслав поштою військовій частині НОМЕР_1 для долучення до матеріалів справи.

Листом Головного управління Національної гвардії України від 11.03.2026 № 27/13/3-А-301-Аз на адвокатський запит повідомлено, що документи перебувають на розгляді комісії.

Втім, замість прийняття передбаченого законом рішення по суті, Головне управління Національної гвардії України супровідним листом з додатком документа «Інформація» повернуло пакет документів позивача разом із його первинною заявою від 19.08.2025 військовій частині НОМЕР_1 на доопрацювання.

Військова частина НОМЕР_1 листом від 08.06.2026 № 50/115/2/3-2966-2026 повернула вказані матеріали позивачу, які останній отримав 16.06.2026.

Підставою повернення документів у документі «Інформація» відповідач визначив те, що у витягу експертної команди від 16.01.2026 № 184/26/720/В основним діагнозом позивача вказано К86.1 інший хронічний панкреатит, якого немає у свідоцтві про хворобу ВЛК від 08.11.2024 № 1785/186, у зв`язку з чим відповідач констатував потребу в «підтвердженні відповідних обставин».

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо такого повернення документів, позивач звернувся до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII).

Статтею 16 Закону № 2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Підпунктом 5 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII імперативно закріплено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Пунктом 6 статті 16-3 Закону № 2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги врегульовано Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі Порядок № 975).

Згідно з пунктом 21 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, або особа, звільнена з військової служби, подає уповноваженому органу: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією або витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються також копії документів, що посвідчують особу, реєстраційного номера облікової картки платника податків та реквізити банківського рахунку.

Відповідно до абзаців першого третього пункту 23 Порядку № 975 розпорядник бюджетних коштів після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю. Рішення оформляється протоколом за формою, встановленою розпорядником бюджетних коштів.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що повернення документів заявника на доопрацювання є винятковим процесуальним заходом, вичерпний перелік підстав для застосування якого прямо визначено пунктом 23 Порядку № 975, а саме: 1) неповний обсяг поданих документів; 2) необхідність підтвердження обставин, зазначених у документах; 3) подання документів неналежному органу (не за належністю).

Як встановлено судом, подана позивачем 19.08.2025 заява містила всі документи, вичерпно визначені пунктом 21 Порядку № 975, у тому числі обов`язковий первинний документ витяг з рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи від 23.07.2025 № ЦО-17004/1, яким встановлено ІІІ групу інвалідності та прямий причинний зв`язок захворювання з проходженням військової служби. Зазначене рішення Центру оцінювання функціонального стану особи прийняте відповідно до пунктів 52, 68 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338, в порядку перегляду попереднього рішення МСЕК, є чинним, ніким не скасованим і має обов`язковий характер для публічних органів влади.

Зміст листа Головного управління Національної гвардії України та документа «Інформація» свідчить про те, що відповідач повернув заяву та матеріали на доопрацювання не через відсутність обов`язкових документів чи невідповідність форми заяви, а з мотивів незгоди органу командування зі співвідношенням кодів діагнозів, зафіксованих у наступному витягу експертної команди від 16.01.2026 № 184/26/720/В, із формулюваннями свідоцтва про хворобу ВЛК від 08.11.2024 № 1785/186.

Суд наголошує, що питання встановлення діагнозу, ступеня функціональних розладів, наявності чи відсутності інвалідності, а також визначення причинного зв`язку захворювання чи поранення із військовою службою віднесено законом до виключної компетенції спеціалізованих медичних та медико-експертних органів (військово-лікарських комісій, експертних команд з оцінювання функціонального стану особи / МСЕК).

Верховний Суд у своїх постановах (зокрема від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18, від 22.09.2021 у справі № 420/3815/20, від 18.05.2022 у справі № 260/1770/20) послідовно сформував правову позицію, згідно з якою органи військового управління, Міністерство оборони України та інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, при вирішенні питання про призначення одноразової грошової допомоги не наділені дискреційними або експертними повноваженнями здійснювати ревізію, самостійну переоцінку чи ревізування медичних діагнозів, встановлених уповноваженими експертними комісіями, перевіряти правильність формулювання медичних термінів чи ставити під сумнів встановлений експертними органами причинний зв`язок інвалідності або захворювання із військовою службою.

Розпорядник коштів зобов`язаний виходити з презумпції правомірності та достовірності виданого уповноваженим медико-експертним органом документа, в якому зафіксовано групу інвалідності та причинний зв`язок, якщо такий документ не визнаний недійсним та не скасований у встановленому законом порядку.

Ба більше, як вбачається з пункту 16 витягу експертної команди від 16.01.2026 № 184/26/720/В, експертна комісія безпосередньо досліджувала свідоцтво про хворобу № 1785/186 від 08.11.2024 і на підставі всього комплексу соматичних розладів підтвердила позивачу ІІІ групу інвалідності з причинним зв`язком «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби». Окрім діагнозу К86.1, медичний висновок охоплює ще 33 позиції патологій, які повністю корелюють з висновками госпітальної ВЛК.

Правова природа застереження пункту 23 Порядку № 975 щодо повернення документів у зв`язку з потребою «підтвердження обставин» зводиться до виявлення формальних дефектів документації (як-от відсутність підпису, невідповідність дат, неможливість ідентифікувати суб`єкта звернення або наявність суперечностей у цивільному стані чи родинних зв`язках, що підтверджено практикою Верховного Суду, зокрема у постанові від 19.05.2026 у справі № 600/1860/25-а).

Натомість вимога відповідача фактично змушує позивача повторно спростовувати чи підтверджувати медичний діагноз, належним чином встановлений повноважною комісією, що виходить за межі компетенції суб`єкта владних повноважень та суперечить вимогам статей 16, 16-2, 16-3 Закону № 2011-XII.

Фактичне повернення всього пакета документів разом із первинною заявою позивача на підставі внутрішнього службового документа «Інформація» замість прийняття мотивованого процедурного рішення за наслідками розгляду звернення призвело до протиправного зволікання та блокування реалізації гарантованого державою конституційного права позивача на соціальний захист та отримання одноразової грошової допомоги.

Твердження відповідача про «передчасність» заявленого позову суд відхиляє, оскільки повернення документів заявнику припинило процедуру розгляду його заяви від 19.08.2025, породжує прямі негативні юридичні наслідки для особи та безпосередньо порушує її права, що відповідно до статті 5, частини другої статті 245 КАС України підлягає негайному судовому захисту.

Згідно із частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частинами 3 та 4 статті 245 КАС України визначено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Так, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Проте, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду правомірності повернення на доопрацювання документів позивача про призначення одноразової грошової допомоги, не обґрунтував наявності передбачених пунктом 23 Порядку № 975 підстав для такого повернення, чим порушив критерії правомірності поведінки суб`єкта владних повноважень, встановлені частиною другою статті 2 КАС України.

За таких обставин дії Головного управління Національної гвардії України щодо повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги слід визнати протиправними. Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України, враховуючи, що рішення по суті заяви розпорядником бюджетних коштів прийнято не було, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Національної гвардії України повторно розглянути заяву позивача від 19.08.2025 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги разом із доданими документами відповідно до вимог Порядку № 975 з урахуванням висновків суду.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, відтак судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

у х в а л и в:

1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Національної гвардії України (вул. Святослава Хороброго, 9-А, м. Київ, ЄДРПОУ 08803498) про визнання протиправним та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Національної гвардії України щодо повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі, смерті, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні або перевірочні та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.

3. Зобов`язати Головне управління Національної гвардії України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.08.2025 року про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, разом із поданими до неї документами, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, з урахуванням правової оцінки суду.

4.Судові витрати розподілу не підлягають.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна