Рішення № 140393686, 07.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДР І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року справа № 320/55948/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Щавінського В.Р., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до ФОП ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

встановив:

Київське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у загальному розмірі 9090,85 грн, з яких 8551,57 грн - адміністративно-господарські санкції та 539,28 грн - пеня.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач у 2024 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановлений статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», у зв`язку з чим відповідно до статті 20 цього Закону зобов`язаний сплатити адміністративно-господарські санкції.

Позивач зазначає, що відповідно до даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача за 2024 рік становила 8 осіб, при нормативі одного робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю. При цьому середньооблікова чисельність працівників, яким встановлено інвалідність, становила 0 осіб.

З огляду на невиконання нормативу позивачем визначено суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 8551,57 грн та пеню за несвоєчасну сплату таких санкцій у розмірі 539,28 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що протягом січня - жовтня 2024 року наймана праця у її господарській діяльності фактично не використовувалась. Наймані працівники були залучені лише у листопаді та грудні 2024 року.

Відповідач зазначив, що відповідно до поданої звітності у листопаді 2024 року середньооблікова чисельність штатних працівників становила 7 осіб, у грудні - 9 осіб, а у січні - жовтні 2024 року відповідний показник становив 0 осіб.

На думку відповідача, середньооблікова кількість штатних працівників за 2024 рік має визначатися з урахуванням усіх місяців відповідного року, а не лише двох останніх місяців, у яких використовувалась наймана праця.

Відповідач послався, зокрема, на пункт 3.2.5 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства та ділення одержаної суми на кількість місяців у відповідному періоді.

Відповідач вважає, що при визначенні середньооблікової чисельності за 2024 рік необхідно врахувати відсутність найманих працівників протягом десяти місяців року, у зв`язку з чим відповідний показник не досягає 8 осіб, а отже, норматив одного робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю у відповідача не виникав.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій за 2024 рік позивач визначив середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу відповідача за рік у кількості 8 осіб.

Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлено інвалідність, визначена у кількості 0 осіб.

Позивач визначив норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 робочого місця, суму адміністративно-господарських санкцій - 8551,57 грн.

Згідно з матеріалами справи та даними, на які посилається сам позивач, у 2024 році середньооблікова штатна чисельність працівників відповідача помісячно складала: у листопаді - 7 осіб, у грудні - 9 осіб, тоді як за попередні десять місяців року наймані працівники у відповідача були відсутні.

Вказані відомості позивач отримав на підставі інформації, що надійшла до Централізованого банку даних з проблем інвалідності від Пенсійного фонду України з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування на підставі даних податкової звітності.

Отже, фактичні дані щодо чисельності працівників у сторін не є спірними. Спір між сторонами полягає у правильності визначення середньооблікової чисельності штатних працівників відповідача за 2024 рік та, відповідно, у наявності підстав для виникнення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною другою статті 19 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції.

Таким чином, обов`язок зі сплати адміністративно-господарських санкцій за статтею 20 Закону № 875-XII безпосередньо пов`язаний із наявністю у роботодавця встановленого статтею 19 цього Закону нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Норматив, у свою чергу, визначається виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Порядок визначення середньооблікової кількості штатних працівників визначений Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286.

Відповідно до пункту 3.2.5 Інструкції № 286 середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року, у тому числі за рік, обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за відповідний період, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді.

Пунктом 3.2.6 Інструкції № 286 визначено порядок визначення середньооблікової кількості штатних працівників підприємства, що працювало неповний рік.

З наведеного вбачається, що для визначення середньооблікової чисельності штатних працівників за рік необхідно враховувати відповідні показники за весь розрахунковий період, а не лише за окремі місяці, у яких у роботодавця фактично використовувалась наймана праця.

Судом установлено, що протягом січня - жовтня 2024 року у відповідача наймані працівники були відсутні, у листопаді середньооблікова чисельність штатних працівників становила 7 осіб, а у грудні - 9 осіб.

Отже, при визначенні середньооблікової чисельності штатних працівників відповідача за 2024 рік підлягають врахуванню показники всіх дванадцяти місяців року.

Таким чином, відповідний розрахунок становить:

(0 + 0 + 0 + 0 + 0 + 0 + 0 + 0 + 0 + 0 + 7 + 9) : 12 = 1,33.

Після округлення до цілого значення середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача за 2024 рік становить 1 особу.

При цьому суд звертає увагу, що сам позивач у поданих до суду матеріалах зазначає, що середньооблікова штатна чисельність працівників відповідача у 2024 році помісячно складала 7 осіб у листопаді та 9 осіб у грудні.

Водночас позивач здійснив розрахунок річної середньооблікової чисельності шляхом ділення суми показників лише за листопад та грудень на два місяці, а саме:

(7 + 9) : 2 = 8.

Такий спосіб розрахунку не відповідає порядку визначення середньооблікової кількості штатних працівників за рік, оскільки не враховує десять місяців 2024 року, протягом яких наймані працівники у відповідача були відсутні.

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що кількість місяців діяльності відповідача у 2024 році для цілей визначення середньооблікової чисельності становила два місяці.

Відповідач здійснював підприємницьку діяльність протягом усього 2024 року, а не лише протягом листопада та грудня 2024 року. Обставина, що наймана праця фактично використовувалась лише у двох останніх місяцях року, не означає, що саме ці два місяці є періодом діяльності відповідача у розумінні порядку визначення річної середньооблікової чисельності.

Таким чином, посилання позивача на формулу (7 + 9) : 2 = 8 не може бути покладене в основу визначення річної середньооблікової чисельності штатних працівників відповідача.

За встановлених обставин середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача за 2024 рік не досягала 8 осіб.

Отже, у відповідача за результатами 2024 року не виник обов`язок щодо виконання нормативу одного робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю, встановленого частиною першою статті 19 Закону № 875-XII.

Відтак відсутня і передбачена статтею 20 Закону № 875-XII правова підстава для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Разом з тим у цій справі визначальною є відсутність самого нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому питання наявності чи відсутності вини відповідача та вжиття ним заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю не має самостійного значення для вирішення спору.

Оскільки середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача за 2024 рік становила 1 особу, обов`язок щодо забезпечення одного робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю у відповідача не виникав.

Таким чином, позивачем безпідставно визначено відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 8551,57 грн.

Оскільки підстави для стягнення адміністративно-господарських санкцій відсутні, відсутні також правові підстави для нарахування та стягнення пені у розмірі 539,28 грн за несвоєчасну сплату таких санкцій.

Суд також бере до уваги, що відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У цій справі позивач не довів належними та допустимими доказами правильності визначення середньооблікової чисельності штатних працівників відповідача за 2024 рік у кількості 8 осіб.

Натомість матеріали справи підтверджують, що у січні - жовтні 2024 року наймані працівники у відповідача були відсутні, у листопаді середньооблікова чисельність становила 7 осіб, а у грудні - 9 осіб.

Отже, позивачем не доведено наявності у відповідача у 2024 році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, невиконання якого могло б бути підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

За таких обставин суд вважає, що у відповідача відсутні підстави для сплати адміністративно-господарських санкцій та пені, а позовні вимоги Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарських санкцій у розмірі 8551,57 грн та пені у розмірі 539,28 грн.

У зв`язку з наведеним суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Оскільки спір вирішено не на користь суб`єкта владних повноважень, у силу вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України питання розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.