Рішення № 140393525, 06.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року справа №320/16395/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, в якому просить:

- стягнути з Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати З 11.02.2021 по 23.02.2023, що складає 302421,84 грн.;

- стягнути з Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 11.02.2021 по день фактичної виплати індексації 23.02.2023, що складає 7296,70 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 позовну заяву залишено без руху для подання заяви про поновлення строку звернення до суду та документа про сплату судового збору. Представник позивачки подав відповідні документи і квитанцію про сплату 3 024,21 грн судового збору.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та поновлено строк звернення до суду. Відповідачу запропоновано подати відзив.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 суд витребував від відповідача довідку про середній заробіток ОСОБА_1 , складену відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Відповідач не виконав вказану ухвалу суду, а також не надав відзив на позовну заяву.

Представник позивачки подав клопотання про пришвидшення розгляду справи від 20.03.2025. Воно не змінює предмета позову чи складу доказів. Справа вирішується за наявними матеріалами.

По суті спору позивачка зазначає, що 11.02.2021 її звільнено з посади заступника директора - начальника відділу Сквирського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. У день звільнення належні їй заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку та вихідна допомога не були виплачені. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2022 у справі № 320/11484/21 ці суми стягнуто з Білоцерківської РДА. Фактичне надходження присуджених коштів на банківський рахунок позивачки відбулося 23.02.2023.

Посилаючись на статті 116, 117 Кодексу законів про працю України, позивачка вважає, що їй належить середній заробіток за весь період затримки. Заявлену суму 302 421,84 грн вона визначила множенням названого нею середньомісячного заробітку 12 600,91 грн на 24 місяці. Крім того, позивачка просить компенсацію втрати частини доходів у сумі 7 296,70 грн, пов`язуючи її з несвоєчасною виплатою індексації.

У позові наведено лист Білоцерківської районної військової адміністрації від 13.03.2023 № К.02.29.02 як відповідь на звернення від 02.03.2023. У листі йдеться про участь Білоцерківської РДА у складі засновників центру соціальних служб, брак бюджетних асигнувань та коштів місцевого бюджету для компенсаційних виплат. Лист адресований ОСОБА_2 , а не позивачці. Тому його зміст суд оцінює як письмовий доказ повідомленої адміністрацією позиції, але не як безумовне визнання нею конкретних сум, заявлених ОСОБА_3 .

Відповідач відзиву на позов не подав, доказів виплати спірних сум або іншого розрахунку середнього заробітку суду не надав.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, судом встановлено наступне.

З трудової книжки позивачки та наказу директора Сквирського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 11.02.2021 № 19 вбачається, що позивачка працювала в цьому центрі з 07.08.2007 і була звільнена 11.02.2021 на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України. Останнім робочим днем наказ визначив 11.02.2021.

Довідкою центру від 11.02.2021 № 30 підтверджено нарахування за січень 2021 року 8 399,30 грн, за відпрацьовані дні лютого - 3 779,69 грн, компенсації за 16 невикористаних календарних днів відпустки - 5 349,93 грн та вихідної допомоги - 9 773,12 грн. У довідці прямо зазначено, що на момент звільнення ці кошти не виплачувалися.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2022 у справі № 320/11484/21 за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської РДА стягнуто з відповідача на користь позивачки 12 178,69 грн заробітної плати, 5 349,93 грн компенсації відпустки та 9 773,12 грн вихідної допомоги. Зокрема, суд у вказаній справі відхилив заперечення РДА про відсутність її обов`язку щодо спірних виплат, установивши перехід до неї відповідних обов`язків у зв`язку з реорганізацією Сквирської РДА та входженням до складу засновників центру соціальних служб.

Банківська виписка за 23.02.2023 відображає надходження на рахунок позивачки коштів із призначенням платежів, пов`язаним із виконанням рішення у справі № 320/11484/21. Сторони не подали доказів ранішого проведення повного розрахунку. Суд установлює датою фактичного розрахунку 23.02.2023.

У наданій довідці № 30 та рішенні у справі № 320/11484/21 окремої нарахованої індексації грошового забезпечення чи заробітної плати немає. Надані виписка й матеріали попереднього рішення не встановлюють її розміру або дати виплати.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частина перша статті 116 КЗпП України покладає на роботодавця обов`язок виплатити при звільненні всі належні працівникові суми у день звільнення, а якщо працівник цього дня не працював - не пізніше наступного дня після пред`явлення ним вимоги про розрахунок.

Судове рішення у справі № 320/11484/21 уже вирішило спір про належність позивачці основних виплат та обов`язок Білоцерківської РДА їх здійснити. За частиною четвертою статті 78 КАС України встановлені рішенням суду обставини у справі за участю тих самих осіб повторно не доказуються. У цій справі суд не переглядає розміру вже присуджених сум і не переоцінює заперечення РДА, відхилені в попередній справі. Предмет цього спору - наслідки їх несвоєчасної виплати.

За статтею 117 КЗпП України невиплата з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строк, визначений статтею 116 цього Кодексу, є підставою для виплати середнього заробітку за час затримки. Якщо розмір належних сум був спірним, відповідальність настає в разі вирішення спору на користь працівника. Факт ухвалення рішення про стягнення основного боргу не припиняє затримки; її завершує фактичний розрахунок. Попередній позов частково задоволено через відмову в моральній шкоді, проте грошові вимоги щодо розрахунку при звільненні задоволено в заявленому розмірі.

Оскільки останнім робочим днем позивачки було 11.02.2021, початком затримки є 12.02.2021. Виплата відбулася 23.02.2023. Посилання в листі адміністрації на відсутність бюджетних призначень не підтверджує своєчасності розрахунку та само собою не звільняє від відповідальності за затримку вже належних працівниці сум. Відповідач не подав і будь-яких інших доказів, які спростовували б невиплату протягом установленого періоду.

Суд бере до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12.11.2025 у справі № 306/2708/23. До правовідносин, які виникли до 19.07.2022 та продовжувалися після цієї дати, до 18.07.2022 застосовується попередня редакція статті 117 КЗпП України, що не обмежувала періоду відшкодування шістьма місяцями; з 19.07.2022 діє нова редакція із шестимісячним обмеженням, яке обчислюється від набрання нею чинності. Отже, у цій справі період, за який може бути обчислено відшкодування, охоплює 12.02.2021- 18.07.2022 та 19.07.2022- 19.01.2023 включно. Затримка тривала до 23.02.2023, однак за час після 19.01.2023 середній заробіток за статтею 117 КЗпП України стягненню не підлягає.

Відповідно до Порядку № 100 середня заробітна плата для такої виплати визначається на підставі виплат за два останні календарні місяці роботи, які передували місяцю звільнення, тобто за грудень 2020 року та січень 2021 року, з урахуванням фактично відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді. Середньоденний заробіток множиться на число робочих днів, що підлягають оплаті за визначений судом період затримки. Заявлене позивачкою множення середньомісячної суми на 24 місяці не відповідає цьому порядку та не враховує зміну статті 117 КЗпП України.

Матеріали справи містять довідку № 30 щодо січня 2021 року та індивідуальні відомості про застраховану особу, але не містять повних первинних даних про склад виплат та кількість фактично відпрацьованих днів у грудні 2020 року і січні 2021 року. Відомості реєстру страхування про місячний дохід і тривалість страхових відносин не тотожні табелю фактично відпрацьованого робочого часу. Ухвалу суду від 11.12.2024 про надання довідки за Порядком № 100 відповідач залишив невиконаною, не повідомивши причин.

За частиною дев`ятою статті 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних доказів без поважних причин суд може залежно від їх значення визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або розглянути справу за наявними доказами. Неподання відзиву також не може бути використане для спростування підтверджених позивачкою обставин. Водночас ці процесуальні наслідки не створюють відсутніх числових показників і не перетворюють неперевірний розрахунок 302421,84 грн на належно встановлений розмір середнього заробітку. Суд визнає доведеними право на відшкодування та визначені вище періоди, але не вбачає підстав указувати в резолютивній частині конкретну суму, якої неможливо обчислити без відсутніх первинних даних.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23 підтвердила можливість оцінювати співмірність відшкодування за статтею 117 КЗпП України з урахуванням розміру простроченої заборгованості, тривалості затримки та поведінки сторін, у тому числі щодо періоду після 19.07.2022. У цій справі несвоєчасно виплачено всі встановлені попереднім рішенням складові остаточного розрахунку на загальну суму 27 301,74 грн; затримка була тривалою; позивачка домагалася основних виплат у суді; відповідач не надав доказів на виправдання затримки та не виконав ухвалу про витребування розрахункових даних. Тому механічне зменшення належного відшкодування пропорційно частці невиплаченої суми серед інших сум остаточного розрахунку, як у випадку затримки лише незначної частини виплат, тут не застосовується. Визначені законом часові межі та наведені обставини не дають суду підстав наперед установлювати ще один довільний коефіцієнт зменшення.

Позивачка просила стягнути певну суму. Проте встановлення права на виплату без визначення суми у цій справі не усунуло б порушення, тоді як пряме стягнення названих у позові 302 421,84 грн не відповідало б вимогам доказування. З огляду на частину другу статті 9 та частину другу статті 245 КАС України належним способом захисту в межах переданого суду спору є зобов`язання відповідача обчислити за Порядком № 100 і виплатити середній заробіток за чітко визначені судом періоди, із використанням наявних у нього первинних документів щодо виплат і відпрацьованого часу. Така зміна способу захисту не змінює предмета спору: вона спрямована на отримання тієї самої виплати за статтею 117 КЗпП України. У частині стягнення конкретної суми 302 421,84 грн позов не підлягає задоволенню.

Суд окремо оцінює вимогу про компенсацію втрати частини доходів. За статтями 2- 4 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III та Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, компенсація пов`язується з порушенням строків виплати доходів, які не мають разового характеру, і обчислюється щодо відповідного доходу за місяць після утримання обов`язкових платежів з урахуванням індексу інфляції за час невиплати. Відсутність нарахування до ухвалення судового рішення сама по собі не завжди усуває право на компенсацію, якщо належний періодичний дохід установлено та надалі виплачено.

Однак у цій справі позивачка заявила 7 296,70 грн саме як компенсацію затримки виплати індексації грошового забезпечення. Рішення у справі № 320/11484/21 індексації не присуджувало; довідка № 30 не виокремлює її серед нарахованих сум; доказів визначення та фактичної виплати певної суми індексації 23.02.2023 немає. Посилання на інше рішення, яке позивачка згадує в обґрунтуванні позову, не дає можливості встановити предмет, період і розмір відповідного доходу. Власного помісячного розрахунку 7 296,70 грн з урахуванням сум після утримань та індексів інфляції позивачка також не надала.

Суд не ототожнює індексацію з усією присудженою у попередній справі заробітною платою. Можливість компенсації втрати частини фактично затриманої заробітної плати як окремого виду доходу не означає доведеності саме заявленої вимоги щодо індексації та суми 7 296,70 грн. За встановлених обставин у задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

За частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. У справах щодо протиправності рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача відповідно до частини другої цієї статті.

Відповідачі не надав заперечень та доказів на спростування доводів позивачка, а позивачка довела обґрунтованість своїх позовних вимог у частині права на отримання від відповідача виплати середнього заробітку за час затримки.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню у спосіб, викладений у резолютивній частині рішення.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у разі задоволення позову.

Позивачка сплатила 3 024,21 грн судового збору. Подані договір про надання правової допомоги від 09.03.2023 № 18/2023, акти від 13.03.2023 і 11.04.2023 та квитанції підтверджують заявлені 8 000,00 грн витрат на адвоката. Акт від 11.04.2023 стосується підготовки позовної заяви вартістю 6 500,00 грн, безпосередньо пов`язаної з розглядом справи. Акт від 13.03.2023 на 1 500,00 грн стосується окремого адвокатського запиту; з наданих матеріалів не вбачається його змісту та необхідності саме для розгляду цієї справи, тому підстав для відшкодування цієї складової немає.

Основний спір про право позивачки на відшкодування за затримку розрахунку вирішено на її користь, а заявлений нею спосіб захисту у вигляді стягнення непідтвердженої суми змінено з огляду на неподання відповідачем витребуваних даних. Судовий збір сплачено у зв`язку з цією основною майновою вимогою. Беручи до уваги фактичний результат вирішення спору та документальне підтвердження витрат на складання позову, суд вважає належним стягнути на користь позивачки 3 024,21 грн судового збору та 6 500,00 грн витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Витрати на адвокатський запит компенсації не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Зобов`язати Білоцерківську районну державну адміністрацію Київської області (код ЄДРПОУ 19425498) нарахувати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.02.2021 до 19.01.2023 включно, виходячи з виплат і фактично відпрацьованого часу за грудень 2020 року та січень 2021 року, з утриманням під час виплати встановлених законом податків і обов`язкових платежів.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ 19425498) 3 024,21 грн судового збору та 6 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.