Ухвала суду № 140393205, 05.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

05 жовтня 2026 року № 320/38271/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 3 листопада 2021 року № 1290/26-15-24-17-26/2422725739 про анулювання його реєстрації платником єдиного податку з 1 січня 2019 року;

- зобов`язати відповідача відновити реєстрацію позивача платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5 %, вилучити запис про анулювання, що випливає з рішення № 1290, та виправити реєстр так, щоб він відображав безперервність реєстрації з первісної дати реєстрації платником третьої групи - 1 квітня 2018 року - без перерви, спричиненої цим рішенням;

- зобов`язати відповідача виправити інтегровані картки платника податків позивача з метою усунення наслідків рішення № 1290, відновивши належне відображення відповідних зобов`язань платника третьої групи та відповідних платежів. Виправлення має враховувати чинні уточнення та вже обліковані суми, уникати подвійного обліку, у тому числі подвійного обліку військового збору на суму 13 709,07 грн, виявленого за 2025 рік, і залишатися обмеженим наслідками цього анулювання.

01.10.2026 через систему «Електронний суд» позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд забезпечити позов шляхом:

- зупинити дію рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 3 листопада 2021 року № 1290/26-15-24-17-26/2422725739 про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку третьої групи з 1 січня 2019 року до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/38271/26.

В обґрунтування заяви зазначено, що оскаржуване рішення ГУ ДПС у м. Києві від 03.11.2021 № 1290/26-15-24-17-26/2422725739 про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку продовжує породжувати для позивача правові та фактичні наслідки. Зокрема, 25.05.2026 ГУ ДПС у м. Києві відмовило позивачу у прийнятті податкової декларації платника єдиного податку за І квартал 2026 року з посиланням на відсутність у позивача статусу платника єдиного податку.

Крім того, відповідно до запиту ГУ ДПС у м. Києві від 21.09.2026 № 46648/Ж12/26-15-24-02-04-06 податковий орган виходить із перебування позивача на загальній системі оподаткування з 01.01.2019 та ставить питання щодо необхідності його реєстрації платником ПДВ.

Водночас позивач упродовж 2019 - 2026 років подавав податкову звітність як платник єдиного податку та сплачував відповідний податок, що підтверджується поданими до суду документами та відповідями ГУ ДПС.

Таким чином, продовження дії оскаржуваного рішення створює ризик подальшого формування податкових та облікових наслідків, які у разі задоволення позову вимагатимуть додаткового відновлення та коригування.

З огляду на це існує реальна необхідність у тимчасовому зупиненні дії оскаржуваного рішення до вирішення спору по суті, що забезпечить ефективний захист прав позивача та запобігатиме подальшому виникненню пов`язаних із ним наслідків.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.10.2026 заява про забезпечення позову передана на розгляд судді Колесніковій І.С.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви представника позивача про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Видами забезпечення позову за приписами частини 1 статті 151 КАС України є:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною 3 статті 151 КАС України встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5).

За приписами частини 6 статті 151 КАС України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

За своєю суттю інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, покликаним забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не може вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких заходів мати незворотні наслідки.

Правові засади, на підставі яких здійснене відповідне анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи, визначаються положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

За змістом пункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу, зокрема, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми (абзац 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України).

Отже, анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи відбувається за чітко визначених та передбачених ПК України підстав й може бути реалізоване шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

З огляду за спірні в справі правовідносини, для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору, а позивачем мають бути обґрунтовані підстави, за якими він вважає, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини 2 статті 150 КАС України.

Суд зауважує, що прийняття рішення про виключення ФОП ОСОБА_2 з реєстру платників єдиного податку третьої групи за ставкою 5% має наслідком зміну системи оподаткування, формату розрахункового документа, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача у вигляді зупинення господарської діяльності позивача, до ухвалення рішення суду у даній справі.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскарженого рішення істотно ускладнює ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень у сфері господарської діяльності, а саме: право здійснювати самостійно без обмежень господарську діяльність, оскільки анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5% призводить до негативних наслідків для позивача, зокрема, до неможливості здійснення господарської діяльності, можливого розірвання ділових відносин з контрагентами, вивільнення працівників, покладення додаткового обов`язку на позивача щодо подання документів та погіршення ділової репутації, утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності та у зв`язку з чим, для відновлення прав та інтересів позивача, необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право позивача на здійснення господарської діяльності, дасть можливість останньому до остаточного вирішення даного спору реалізовувати своє право на здійснення господарської діяльності.

Вказана позиція відповідає висновкам Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.10.2023 у справі № 160/11784/23, правовідносини в якій є подібними правовідносинам в цій справі.

Разом із цим, вирішуючи питання щодо наявності підстав для забезпечення позову, суд враховує правові висновки Верховного Суду щодо застосування статей 150 - 151 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, у постанові від 24.02.2026 у справі № 320/60807/24 Верховний Суд зазначив, що при розгляді заяви про забезпечення позову суд має встановити реальний характер загрози правам та інтересам позивача, її безпосередній зв`язок із предметом спору та обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав.

У цій же постанові Верховний Суд погодився з висновком про доцільність зупинення дії рішення контролюючого органу про виключення платника з Реєстру платників єдиного податку, оскільки зміна системи оподаткування може спричинити додаткове податкове навантаження, виникнення нових обов`язків щодо подання звітності та реєстрації платником ПДВ, а відновлення попереднього правового становища після розгляду справи вимагатиме вчинення додаткових юридично значущих та фінансових дій. Верховний Суд також наголосив, що такий захід забезпечення позову не вирішує спір по суті, а спрямований на збереження існуючого становища до остаточного вирішення спору.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 07.01.2026 у справі № 420/36625/24, у якій предметом спору також було рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації платника єдиного податку. Верховний Суд погодився з висновком про наявність підстав для забезпечення позову з огляду на те, що зміна системи оподаткування та пов`язані з цим податкові наслідки могли істотно ускладнити відновлення становища позивача у разі задоволення позову. При цьому, Суд підкреслив необхідність оцінки конкретних доказів та обставин кожної справи.

Також у постанові від 22.06.2026 у справі № 320/57616/24 Верховний Суд залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій про зупинення дії рішення контролюючого органу щодо виключення платника з Реєстру платників єдиного податку. Верховний Суд зазначив, що зміна системи оподаткування та пов`язаних із нею правил податкового обліку може створювати негативні наслідки для господарської діяльності, а відновлення порушеного становища в подальшому може потребувати значних зусиль і витрат. При цьому Суд окремо наголосив, що можливість забезпечення позову залежить від конкретних обставин справи та доведеності відповідного ризику.

Наведені правові висновки підлягають врахуванню судом з огляду на подібність спірних правовідносин, оскільки у цій справі також оскаржується рішення контролюючого органу, наслідком якого є зміна податкового статусу позивача.

Разом із тим, у цій справі суд враховує не лише потенційні наслідки зміни системи оподаткування, а й наявність документально підтверджених фактів фактичного застосування спірного рішення контролюючим органом.

Зокрема, 25.05.2026 ГУ ДПС у м. Києві відмовило позивачу у прийнятті податкової декларації платника єдиного податку за І квартал 2026 року з посиланням на відсутність у нього статусу платника єдиного податку.

Крім того, із запиту ГУ ДПС у м. Києві від 21.09.2026 № 46648/Ж12/26-15-24-02-04-06 вбачається, що контролюючий орган виходить із перебування позивача на загальній системі оподаткування з 01.01.2019 та ставить питання щодо необхідності його реєстрації платником податку на додану вартість.

Отже, на відміну від ситуації, за якої відповідні ризики могли б мати виключно припущений характер, матеріали заяви у цій справі містять докази фактичного застосування контролюючим органом наслідків оскаржуваного рішення.

За таких обставин суд доходить висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до подальшого формування податкових та облікових наслідків, які у разі задоволення позову потребуватимуть додаткового врегулювання та коригування, що, у свою чергу, може істотно ускладнити ефективне поновлення прав позивача.

При цьому, обраний позивачем спосіб забезпечення позову безпосередньо пов`язаний із предметом спору, оскільки стосується зупинення дії саме того рішення контролюючого органу, законність якого є предметом судового розгляду.

Зупинення дії оскаржуваного рішення не означає вирішення спору по суті, не встановлює його протиправності та не передбачає остаточного поновлення позивача у Реєстрі платників єдиного податку. Зазначений захід має тимчасовий характер та спрямований на збереження становища сторін до вирішення спору по суті.

З огляду на викладене суд вважає, що заявлений захід забезпечення позову є належним, необхідним та співмірним із заявленими позовними вимогами, а наявні у матеріалах справи обставини свідчать про існування передбачених статтею 150 КАС України підстав для його застосування.

Водночас вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки факт правомірності чи протиправності винесення оскарженого рішення відповідача буде встановлено під час повного, всебічного і об`єктивного розгляду в судовому засіданні всіх обставин справи.

Також суд зазначає, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Таким чином, приймаючи рішення про забезпечення позову, суд виходить з того, що в разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскарженого рішення заподіяна позивачу шкода внаслідок зупинення його господарської діяльності буде значно більшою, оскільки відновлення ділових зв`язків та нормалізація ведення господарської діяльності з урахуванням введення на усій території України правового режиму воєнного стану, що зумовило погіршення умов ведення бізнесу, призведе до значних зусиль та витрат.

З огляду на викладене, задля збереження існуючого стану, та зважаючи на об`єктивну наявність обставин, що можуть завдати матеріальних та інших збитків позивачу, суд вважає за доцільне задовольнити заяву про забезпечення позову для запобігання заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 150, 154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву позивача про забезпечення позову - задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення адміністративного позову.

3. До набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/38271/26:

- зупинити дію Рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 03.11.2021 № 1290/26-15-24-17-26/2422725739 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2019.

4. Стягувач (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ).

5. Боржник (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу: 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

6. Оригінал та копію даної ухвали видати (направити) позивачу, копію ухвали видати (направити) відповідачу.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання до 01.10.2029.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Колеснікова І.С.