Єдиний державний реєстр судових рішень
ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про повернення позовної заяви
06 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/29463/26
категорія 106030200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Семенюк М.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Головного управління справами Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 10.09.2026, копію якої позивач отримав 11.09.2026, позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви, які не були усунуті, а тому позовну заяву, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, слід повернути позивачу.
Позивачем, на виконання ухвали від 10.09.2026 про залишення позовної заяви без руху, подана заява про поновлення строку звернення до суду, в якій позивач просить поновити строк звернення до суду.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу, що ніяким законом не встановлені інші, ніж шість місяців, строки звернення до суду з адміністративним позовом у зв`язку із порушенням права особи внаслідок невиплати вказаної доплати до пенсії, яка не було нарахована пенсійним органом.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
В обґрунтування поважності порушення строку звернення до суду, позивач зазначає наступне:
"25.04.2026, тобто через три дні після останньої виплати, в межах строків, які суд визначив в ухвалі від 10.09.2026, я звернувся до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, 27 управління по фінансуванню військових частин та установ центрального підпорядкування та Головного управління справами Міністерства оборони України з заявою про нарахування і виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні";
"я повторно звертався до відповідних структурних підрозділів Міністерства оборони України 29.05.2026 та 07.07.2026. Лише 09.07.2026 Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України листом № 220/13/8925 виклав остаточну позицію про відсутність, на його думку, підстав для нарахування та виплати середнього заробітку. Від Головного управління справами Міністерства оборони України відповіді по суті вимог на час звернення до суду не надходило";
"з 27.05.2026 по 06.06.2026 я перебував на стаціонарному лікуванні у військовому закладі охорони здоров`я у зв`язку з погіршенням стану здоров`я".
Однак, суд звертає увагу, що доказів на підтвердження вказаної обставини суду не надано.
Також, в заяві суд зазначає, що ще 28.07.2026 вже звертався до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом з того самого питання, якому було присвоєно справу № 240/26124/26.
Суд звертає увагу, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Таким чином, враховуючи, що позивачем пропущений строк звернення до суду, в клопотанні (заяві) не зазначені підстави пропуску звернення до суду, які можуть бути визнані судом поважними, приписи ч.2 ст. 123, п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позов повертається позивачу.
Щодо клопотання про звільнення від сплати судового збору, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Статтею 8 Закону №3674-VI встановлено умови за яких суд своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати такого на певний строк: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Варто зауважити, що Законом №3674-VI визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу ж статті 8 Закону №3674-VI чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18.
Беручи до уваги суб`єктний склад учасників цієї справи та предмет спору, суд вважає, що скаржник не є суб`єктом, на якого в даному випадку розповсюджується імперативна дія законодавства (стаття 5 Закону №3674-VI) щодо звільнення від сплати судового збору.
Проте законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.
Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2020 року у справі №420/1582/19, від 17 вересня 2020 року у справі №460/3138/19 та інших констатував, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору.
Належними доказами, на підставі яких суд може вирішити питання щодо звільнення (відстрочення або розстрочення) від сплати судового збору, є: довідка про доходи за попередній календарний рік разом із відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків, про склад сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, а також інші документи, що підтверджують майновий стан сторони.
Таким чином, на підтвердження доводів викладених у клопотанні, позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що майновий/фінансовий стан позивача перешкоджає сплаті ним судового збору за подання адміністративного позову у даній справі у встановленому законодавством порядку та розмірі.
При прийнятті таких висновків суд враховує положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв`язку із цим обставини, пов`язані з небажанням сторони сплатити судовий збір, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про неможливість задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 12.05.2025 у справі № 520/6119/23.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 169, 243, 248 КАС України,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Головного управління справами Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Семенюк
Судове рішення № 140392362, Житомирський окружний адміністративний суд було прийнято 06.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 240/29463/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: