Ухвала суду № 1403923, 22.02.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-9577/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22лютого2007 року                                                                                                    м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є, Шипуліної Т.М.

при секретарі:

розглянувши у відкритому судовому засіданніПавлушку Р.С.

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2005 р.

у справі№ 28/354-04-7470 господарського суду Одеської області

за позовом Приватного підприємства «Ікар-2003»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.01.2005 р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2005 р., позов задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення СДПІ у Приморському районі м. Одеси від 20.04.2004 р. № 0001722602/0/8 про визначення приватному підприємству «Ікар» податкового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість в сумі 367 021,55 грн., в тому числі: основний платіж – 259 507,70 грн. та штрафні санкції, накладені на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», - 97 513,85 грн., та від 20.04.2004 р. № 0/10 про зменшення в картці особового рахунку позивача суми бюджетного відшкодування за серпень 2003 року на 51 783,00 грн.

Судові рішення вмотивовані тим, що суми податкового кредиту, задекларовані ПП «Ікар» за листопад 2002 року, квітень, серпень 2003 року, підтверджуються податковими накладними, виданими постачальниками придбаних позивачем в цих звітних податкових періодах товарів /робіт, послуг/.

Суди попередніх інстанцій визнали, крім того, недоведеним в судовому процесі факт повернення позивачем товару приватному підприємству «Експрес» в лютому 2004 року на суму 1117200,00 грн., в тому числі ПДВ 186200,00 грн., у зв’язку з чим визнали безпідставними доводи податкової інспекції про порушення позивачем вимог пункту 4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження в зазначеному звітному податковому періоді суми податкових зобов’язань на цю суму податку.

В касаційній скарзі СДПІ у Приморському районі м. Одеси просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, пункту 4.5 ст.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено і це підтверджується наявною у справі копією акту перевірки ПП «Ікар» від 19.04.2004 р. № 71-26-25426728, який був досліджений в судовому процесі, фактичною підставою для визначення позивачу суми податкового зобов’язання та зменшення суми бюджетного відшкодування в картці особового рахунку згідно спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкової інспекції, викладений в зазначеному акті перевірки, про порушення позивачем пункту 4.5 ст.4 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок віднесення до податкового кредиту в листопаді 2002 року 16 666,70 грн., в квітні 2003 року 66 641,00 грн., в серпні 2003 року 51 783,00 грн. без підтвердження цих сум податковими накладними постачальників. Крім того, позивач за висновком акту перевірки, не збільшив податкові зобов’язання на 186 200,00 грн. внаслідок повернення товару ПП «Експрес» на підставі накладної №349 від 16.02.2004 р. Актом зафіксований факт ненадання позивачем податкової накладної на повернення товару, а також розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до такої податкової накладної.

Правомірність дій позивача по формуванню податкового кредиту в зазначених звітних податкових періодах підтверджується дослідженими судом оригіналами податкових накладних від 14.11.2002 р. № 7/14-11 на суму 100000,20 грн., в тому числі ПДВ 16666,70 грн., від 10.04.2003 р. № 348/10-04 на суму 211266,74 грн., в тому числі ПДВ 35211,12 грн., від 14.04.2003 р. № 348/14-04 на суму 187499,24 грн., в тому числі ПДВ 31249,87 грн., від 20.08.2003 р. № 100 на суму 310698,01 грн., в тому числі ПДВ 51783,00 грн., виданих ТОВ «Южметтехпром», ПП «Експрес» та МПП «Укрспецтехпром» відповідно. Вказані податкові накладні відображені в книзі обліку придбання товарів / робіт, послуг /.

Оцінка зазначених податкових накладних та пояснень представників сторін щодо причин ненадання їх позивачем під час перевірки відповідає вимогам ст.43 ГПК України, за правилами якого здійснено судовий розгляд справи, а відтак суд правомірно вважав встановленим факт підтвердження податкового кредиту в спірних сумах податковими накладними.

Правильній оцінці наявних у справі письмових доказів /акту звірки взаєморозрахунків між ПП «Ікар» та ПП «Експрес» станом на 01.03.2005 р., оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361 за період з 01.10.2003 р. – 01.03.2005 р., складених ПП «Експрес» по контрагенту ПП «Ікар», податкової декларації з ПДВ за лютий 2004 року, поданої ПП «Експрес» / відповідає і висновок суду щодо недоведення в судовому процесі факту повернення позивачем у лютому 2004 року товару на суму 1 117 200,00 грн. приватному підприємству «Експрес» та заниження внаслідок цього податкових зобов’язань на 186 200,00 грн.

З огляду на те, що обставини справи судами попередніх інстанцій встановлені всебічно і повно, а їх юридична оцінка судом відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, підстави для скасування чи зміни постановлених у справі судових рішень відсутні.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2005 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                                                               Усенко Є.А.

Судді                                                                                                            Бившева Л.І.

                                                                                                                      Костенко М.І.

                                                                                                                      Маринчак Н.Є.

                                                                                                                      Шипуліна Т.М.

З оригіналом згідно

Суддя                                                            Усенко Є.А.