Рішення № 140392257, 07.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокуСправа №640/14925/22

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар К» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар К» (далі позивач, ТОВ «Солар К») до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 15 вересня 2021 року № 693300905 форми «ПС» по акцизному податку на електричну енергію на суму штрафних санкцій 1700,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 28 травня 2021 року № 42533/Ж5/26-15-09-03/43214119, яким встановлено неподання позивачем декларації з акцизного податку за період з грудня 2020 року по квітень 2021 року включно. Згідно з розрахунком штрафних (фінансових) санкцій до цього акта застосовано штрафну санкцію у розмірі 340,00 грн за кожне неподання позивачем декларації з акцизного податку за вказаний період. Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, а тому підлягає скасуванню, оскільки позивач не є платником акцизного податку та не повинен був подавати декларації з акцизного податку в указаний період.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року справу прийнято до провадження, розгляд справи постановлено проводити спочатку в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), від позивача витребувані докази.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 21 травня 2026 року № 960/0/15-26 з 01 червня 2026 року змінено територіальну підсудність судових справ Луганського окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського адміністративного суду від 24 серпня 2026 року справу прийнято до провадження, розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Із матеріалів справи вбачається, що ГУ ДПС у м. Києві позов не визнало, про що подало відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку щодо подання позивачем декларації акцизного податку, за результатами якої складено акт. Перевіркою встановлено неподання позивачем декларації акцизного податку за період з грудня 2020 року по квітень 2021 року у порушення вимог статті 49 Податкового Кодексу України, відповідальність платника передбачена пунктом 120.1 статті 120 розділу ІІ Податкового Кодексу України. На думку відповідача позивач повинен подавати декларацію акцизного податку незалежно від того, чи провадив господарську діяльність у звітному періоді, оскільки має ліцензію та провадить діяльність на ринку електроенергії, яка підлягає ліцензуванню.

Користуючись правом подання заяви по суті справи, представники позивача і відповідача у вересні 2026 року подали до суду додаткові пояснення в яких представник позивача, з підстав, зазначених у позовній заяві, просить задовольнити позовні вимоги, а представник відповідача вказує на безпідставність позову.

Дослідивши матеріали судової справи в електронній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), судом встановлено наступне.

Відповідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Солар К» (код ЄДРПОУ 43214119) зареєстроване як юридична особа 06 вересня 2019 року, перебуває на обліку як платник податків в ГУ ДПС у м. Києві, основним видом діяльності позивача є: 35.11. Виробництво електроенергії.

Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі пункту 20.1.4 статті 20 Податкового Кодексу України, у порядку статті 76 Податкового Кодексу України проведено камеральну перевірку ТОВ «Солар К» щодо подання декларації акцизного податку за період з грудня 2020 року по квітень 2021 року включно. Результати перевірки оформлено актом від 28 травня 2021 року № 42533/Ж5/26-15-09-03/43214119. Перевіркою встановлено неподання податкової звітності з акцизного податку в порушення вимог підпункту 49.18.1 пункту 49 статті 49 Податкового Кодексу України, відповідальність платника передбачена пунктом 120.1 статті 120 розділу ІІ Податкового Кодексу.

На підставі акта перевірки від 28 травня 2021 року № 42533/Ж5/26-15-09-03/43214119 відповідачем, з урахуванням виявлених порушень, винесено податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2021 року № 693300905, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пункту 120.1 статті 120 Податкового Кодексу до ТОВ «Солар К» застосовано штрафну санкцію у розмірі 1700,00 грн за неподання податкової звітності з акцизного податку з грудня 2020 року по квітень 2021 року.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.

Вирішення справи здійснюється судом відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (діючий на час виникнення спірних правовідносин) (далі ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами (пункт 15.2 статті 15 ПК України).

Відповідно до пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності (абзац перший пункту 49.2 статті 49 ПК України).

Згідно з пунктом 49.2-1 статті 49 ПК України платники, визначені підпунктом 212.1.15 пункту 212-1 статті 212 цього Кодексу, а також платники, які мають діючі (у тому числі призупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов`язані за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий), що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податковою) місяця (підпункт 49.18.1 пункту 49 18 статті 49 ПК України).

Відповідно до підпункту 212.1.13 пункту 212.1 статті 212 ПК України платниками податку (акцизного податку) є виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її на ринку електричної енергії.

Згідно з підпунктом 213.1.1 пункту 213.1 статті 213 ПК України об`єктами оподаткування є, зокрема, операції з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції).

До підакцизних товарів належить, зокрема, електрична енергія (пункт 215.1 статті 215 ПК України).

Водночас, підпунктом 213.2.8 пункту 213.2 статті 213 ПК України передбачено, що реалізація електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії належить до операцій з підакцизними товарами, які не підлягають оподаткуванню.

Згідно з пунктом 223.1 статті 223 ПК України базовий податковий період для сплати податку відповідає календарному місяцю.

Платники податку, визначені пунктом 212.1 статті 212 цього Кодексу (крім імпортерів підакцизних товарів,1 зазначених у підпунктах 215.3.4, 215.3.5, 215.3.5-1, 215.3.52, 215.3.6, 215.3.7, 215.3.8 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу), подають щомісяця не пізніше 20 числа наступного звітного (податкового) періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію з акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу (пункту 223.2 статті 223 ПК України).

З положеннями статті 223 ПК України кореспондуються положення Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 14 (далі Порядок № 14).

Відповідно до абзацу першого п 2 розділу І Порядку №14 декларацію складають та подають особи, визначені статтею 212 розділу VI Кодексу як платники акцизного податку.

Базовий податковий період для сплати акцизного податку відповідає календарному місяцю (п. 3 розділу 1 Порядку № 14).

Отже, особа набуває обов`язку подання контролюючому органу декларації акцизного податку (пункт 223.2 статті 223 ПК України, пункт 2 Порядку № 14) лише тоді, коли ця особа відповідає визначенню платника акцизного податку, наведеному у статті 212 ПК України.

Тож, позивач набуває обов`язку подання декларації акцизного податку, якщо він є виробником електричної енергії, має ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продає її на ринку електричної енергії (підпункт 212.1.13 пункту 212.1 статті 212 ПК України).

Із матеріалів справи вбачається, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 23 грудня 2020 року № 2695, позивачу видано ліцензію на право господарської діяльності з виробництва електричної енергії. У подальшому постановою НКРЕКП позивачу встановлено «зелений» тариф на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії.

28 грудня 2019 року між позивачем як продавцем за «зеленим» тарифом та Державним підприємством «Гарантований покупець» як гарантованим покупцем укладений договір № 1784/01. Відповідно до пункту 1.1. цього договору продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641.

25 травня 2021 року між позивачем як продавцем за «зеленим» тарифом та Державним підприємством «Гарантований покупець» як гарантованим покупцем укладено додаткову угоду № 1695/02/21 до договору від 28 грудня 2019 року № 1784/01, в якій сторони погодили, що продаж електроенергії буде здійснюватися з 01 червня 2021 року.

Відповідно до абзацу четвертого статті 1 Закону України від 20 лютого 2003 року № 555-ІV «Про альтернатами джерела енергії» (далі Закон № 555-ІV) альтернативні джерела енергії це відновлювані джерела енергії, до яких належать енергія сонячна, вітрова, геотермальна, гідротермальна, аеротермальна, енергії хвиль та припливів, гідроенергія, енергія біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів, та вторинні енергетичні ресурси, до яких належать доменний та коксівний гази, газ метан дегазації вугільних родовищ, перетворення скидного енергопотенціалу технологічних процесів.

Відновлювальні джерела енергії це джерела вітрової, сонячної, геотермальної енергії, енергії хвиль та припливів, гідроенергії, енергії біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій (підпункт 14.1.29 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» виробник електричної енергії (далі виробник) це суб`єкт господарювання, який здійснює виробництво електричної енергії.

Господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії (частина перша статті 8 Закону України від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії»).

Відповідно до частини першої статті 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.

Згідно з частиною третьою статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівля-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено «зелений» тариф, та гарантованим укладається на підставі типового договору купівлі-продажу за «зеленим» тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу за «зеленим» тарифом затверджується Регулятором.

Договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії «зеленого» тарифу.

Згідно з абзацам другим п 1.3 глави 1 Порядку купівлі гарантований покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП |від 26 квітня 2019 року № 641 (далі Порядок № 641) виробник за «зеленим» тарифом суб`єкт господарювання, що здійснює виробництво електричної енергії із використанням альтернативних джерел енергії та продаж електричної енергії гарантованому покупцю за «зеленим» тарифом відповідно до укладеного між ними договору.

Отже, уклавши з гарантованим покупцем договір 28 грудня 2019 року № 1784/01 та з урахуванням додаткової угоди від 25 травня 2021 року розпочавши у червні 2021 року виробництво та продаж електричної енергії за вказаним вище договором, позивач з саме з червня 202й року набув прав та обов`язків виробника за «зеленим» тарифом, за визначенням абзацу другого пункту 1.3 Порядку № 641, який має ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії, здійснює виробництво електричної енергії із використанням альтернативних джерел енергії та продає електричну енергію на ринку електричної енергії.

Підтвердженням цього є той факт, що згідно з відомостями, отриманими з офіційного сайту Дії «Гарантований покупець», на якого покладений обов`язок вести Реєстр виробників за «зеленим» тарифом (пункт 2.7 глави 2 Порядку № 641), позивач внесений до цього реєстру 01 червня 2021 року.

З огляду на вказане, суд вважає, що позивач лише з червня 2022 року набув права та обов`язки платника акцизного податку за визначенням підпункту 212.1.13 пункту 212.1 статті 212 ПК України і зокрема обов`язку щодо подання контролюючому органу декларацій акцизного податку за червень 2021 року і подальші звітні місяці, що передбачено пунктом 223.2 статті 223 ПК України.

Отже, оскільки позивач не порушив вимог підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 223.2 статті 223 ПК України в частині неподання декларацій акцизного податку за грудень 2020 року квітень 2021 року, то підстави для накладання на позивача за цей період штрафних санкцій, розрахованих виходячи зі штрафу у розмірі 340 грн, передбаченого пунктом 120.1 статті 120 ПК України за кожне неподання декларації, відсутні.

Щодо доводів скаржника про те, що згідно з пунктом 49.2-1 статті 49 ПК України платники, визначені підпунктом 212.1.15 пункту 212-1 статті 212 цього Кодексу, а також платники, які мають діючі (у тому числі призупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із чинним законодавством України, зобов`язані за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді, суд відхиляє з огляду на наступне.

Жодною правовою нормою не встановлено, що суб`єкт господарювання набуває статусу платника акцизного податку і відповідно обов`язку щодо подання декларацій з акцизного податку за кожний звітній період з моменту отримання ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії.

Крім того, Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» статтю 49 ПК України доповнено пунктом 49.2-1, а пункт 49.2 цієї статті викладений у новій редакції, яка на теперішній час є чинною.

До ухвалення цього закону пункт 49.2 статті 49 ПК України зобов`язував платника податків за кожний звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді. Як вбачається з пояснювальної записки до цього законопроекту, законодавцем запропоновано спростити порядок подання звітності платниками податків, які тимчасово припиняють господарську діяльність, а саме: виключити вимогу щодо подання платником податків податкової звітності незалежно від того, чи провадив такий платник податків господарську діяльність у звітному періоді, залишивши цю вимогу лише для окремих платників акцизного податку, зазначених у пункті 49.2-1 статті 49 ПК України.

Таким чином, вказані доводи відповідача не свідчать про правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб`єкта владних повноважень, яким допущено прийняття протиправного рішення.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар К» (код ЄДРПОУ 43214119, місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. Пчілки Олени, 8, кв. 295) до Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 15 вересня 2021 року № 693300905 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар К» штрафних санкцій у розмірі 1700,00 грн (одна тисяча сімсот гривень) в частині нарахування штрафних санкцій за неподання декларацій акцизного податку за грудень 2020 року квітень 2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар К» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.В. Кисіль