Рішення № 140392003, 07.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокуСправа №160/20841/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

16.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 16.07.2026 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 21910427, щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , недоодержаної пенсії її померлого чоловіка ОСОБА_2 в сумі 169508,81 грн., яка утворилась на підставі постанови Третього апеляційного адміністративного Суду від 19.11.2025 року, справа №160/7769/25;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 21910427, виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , недоодержану ОСОБА_2 пенсію у зв`язку з його смертю у сумі 169 508,81 грн. (сто шістдесят дев`ять п`ятсот вісім гривень вісімдесят одна копійка).

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач, ОСОБА_1 , є дружиною померлого ОСОБА_2 , який за життя перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію за вислугу років, призначену як працівнику органів внутрішніх справ відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач зазначає, що її чоловік ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент його смерті залишилися невиплаченими належні йому суми пенсійних виплат. Зокрема, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2022 року у справі №160/24921/21 відповідачем було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.12.2019 року. Крім того, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 року у справі №160/7769/25 було вирішено спір щодо належних ОСОБА_2 пенсійних виплат, унаслідок чого утворилася сума недоодержаної пенсії в розмірі 169 508,81 грн. Позивач вказує, що зазначена сума була нарахована на користь її померлого чоловіка, однак фактично за його життя виплачена не була, у зв`язку з чим після його смерті є недоодержаною пенсією, право на отримання якої має позивач як член сім`ї померлого пенсіонера. 16.03.2026 року ОСОБА_1 звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою щодо нарахування та виплати недоодержаних її померлим чоловіком ОСОБА_2 сум пенсійних виплат, нарахованих на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 року у справі №160/7769/25. За результатами розгляду вказаного звернення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 17.04.2026 року №45906-29233/Л-01/8-0400/26 фактично відмовлено позивачу у виплаті недоодержаної пенсії та рекомендовано вирішувати питання щодо отримання відповідної доплати до пенсії в судовому порядку. Підставою для такої позиції відповідача стало те, що відповідно до наданих документів місце реєстрації позивача та місце проживання ОСОБА_2 на день його смерті не збігалися, а документ, який би підтверджував їх спільне проживання за однією адресою, разом із заявою про виплату недоодержаної пенсії у шестимісячний строк після смерті пенсіонера не було надано. Позивач із такою позицією відповідача не погоджується та вважає її протиправною. На переконання позивача, вона як дружина померлого пенсіонера має право на отримання нарахованої, однак не виплаченої за життя ОСОБА_2 пенсії в сумі 169 508,81 грн відповідно до положень статті 61 Закону України №2262-XII. Позивач наголошує, що спірна сума є саме пенсією, яка належала її чоловікові та залишилася недоодержаною у зв`язку з його смертю, а тому відмова органу Пенсійного фонду у її виплаті порушує право позивача на отримання належних померлому пенсіонеру сум. За таких обставин, вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у виплаті недоодержаної пенсії протиправними та такими, що порушують її права та законні інтереси, позивач звернулася до суду з цим позовом, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті недоодержаної пенсії її померлого чоловіка ОСОБА_2 та зобов`язати відповідача виплатити їй недоодержану пенсію у сумі 169 508,81 грн.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 17.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.

21.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

24.07.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідач послався на те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2022 року у справі №160/24921/21, яке набрало законної сили 12.02.2022 року, було вирішено питання щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_2 , а на виконання відповідного судового рішення органом Пенсійного фонду здійснено перерахунок його пенсії. Також відповідач зазначив, що після смерті ОСОБА_2 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління з питання виплати недоодержаної її чоловіком суми пенсії. Спірна сума у розмірі 169 508,81 грн пов`язана з виконанням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 року у справі №160/7769/25. Обґрунтовуючи відсутність підстав для здійснення позивачу такої виплати, відповідач послався на положення статті 61 Закону №2262-XII, якою врегульовано порядок виплати сум пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові та залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Відповідач зауважив, що такі суми не включаються до складу спадщини та виплачуються тим членам сім`ї померлого пенсіонера, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання таких сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При цьому відповідач наголосив, що зазначені суми виплачуються за умови звернення за ними не пізніше шести місяців після смерті пенсіонера. Крім того, Головне управління послалося на положення Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-XII, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1, відповідно до якого для виплати недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подаються, зокрема, свідоцтво про смерть пенсіонера, документи, які підтверджують родинні відносини з померлим пенсіонером, та відомості про проживання з пенсіонером на день його смерті. За твердженням відповідача, згідно з наданими позивачем документами місце її реєстрації не збігалося з місцем проживання ОСОБА_2 , зазначеним у матеріалах його пенсійної справи. При цьому документа, який би підтверджував спільне проживання позивача з померлим пенсіонером на день його смерті, до органу Пенсійного фонду у встановлений строк надано не було. Відповідач також звернув увагу на положення статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, якими врегульовано питання процесуального правонаступництва, та зазначив, що у разі вибуття або заміни сторони у правовідносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони її правонаступником. Таким чином, на переконання відповідача, сам факт перебування позивача у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 не є безумовною підставою для здійснення їй виплати спірної суми без дотримання встановленого законодавством порядку одержання недоотриманої у зв`язку зі смертю пенсіонера пенсії. З огляду на викладене Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вважає свої дії правомірними, а заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги - необґрунтованими, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

27.07.2026 року від представника позивача ОСОБА_3 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначила, що доводи відповідача є необґрунтованими та не спростовують заявлених позовних вимог. Представник позивача вказала, що предметом спору у цій справі є право ОСОБА_1 на отримання недоодержаної її померлим чоловіком ОСОБА_2 пенсії у розмірі 169 508,81 грн, яка була нарахована на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 року у справі №160/7769/25. Щодо посилань відповідача на положення статті 52 КАС України про процесуальне правонаступництво представник позивача зауважила, що такі доводи не стосуються суті спірних правовідносин. Позивач не порушує питання про заміну померлого ОСОБА_2 його правонаступником у справі, в якій було ухвалено судове рішення, а звернулася до суду за захистом власного права на отримання недоодержаних сум пенсії померлого чоловіка. Представник позивача наголосила, що порядок отримання сум пенсії, які належали пенсіонерові та залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, врегульований спеціальною нормою - статтею 61 Закону України №2262-XII. Тому положення процесуального законодавства щодо правонаступництва не можуть бути підставою для відмови позивачу у виплаті належної їй суми. Також представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 є дружиною померлого пенсіонера, а тому належить до кола осіб, прямо визначених статтею 61 Закону №2262-XII як таких, що мають право на одержання недоодержаних сум пенсії. На переконання представника позивача, відповідач неправильно тлумачить положення цієї статті та фактично встановлює для позивача додаткові умови для отримання пенсійних коштів, які безпосередньо законом не передбачені. Окремо представник позивача заперечила проти доводів відповідача щодо відсутності доказів спільного проживання позивача з ОСОБА_2 на день його смерті та зазначила, що відмінність зареєстрованого місця проживання подружжя сама по собі не свідчить про відсутність сімейних відносин або фактичного спільного проживання. При цьому представник позивача звернула увагу на обставини, пов`язані зі станом здоров`я ОСОБА_1 , та зазначила про наявність медичних документів і листків непрацездатності, які підтверджують відповідні обставини та мають бути враховані при оцінці причин і обставин звернення позивача за отриманням недоодержаної пенсії. На думку представника позивача, відповідач, відмовляючи у виплаті спірної суми, не надав належної оцінки правовому статусу позивача як дружини померлого пенсіонера, характеру спірних коштів та тому факту, що сума 169 508,81 грн була нарахована як пенсійна виплата ОСОБА_2 , однак залишилася фактично неодержаною ним у зв`язку зі смертю. Представник позивача вважає, що наведені у відзиві заперечення не містять обставин, які могли б бути підставою для відмови у задоволенні заявлених вимог, а позиція органу Пенсійного фонду призводить до безпідставного позбавлення позивача права на отримання належних її померлому чоловікові пенсійних коштів. З огляду на викладене представник позивача просила доводи відзиву Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відхилити, а позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі, визнавши протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті недоодержаної пенсії та зобов`язавши відповідача виплатити позивачу недоодержану ОСОБА_2 пенсію у сумі 169 508,81 грн.

07.10.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , є дружиною ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію за вислугу років, призначену як працівнику органів внутрішніх справ відповідно до Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2022 року у справі №160/24921/21, яке набрало законної сили 12.02.2022 року, вирішено спір щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_2 .

На виконання зазначеного судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату за період з 01.12.2019 року по 31.05.2022 року у розмірі 169 508,81 грн.

У подальшому між ОСОБА_2 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виник спір щодо виплати відповідної доплати до пенсії, який був предметом судового розгляду у справі №160/7769/25.

Під час апеляційного перегляду зазначеної справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 року у справі №160/7769/25 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволено частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 за період з 01.06.2022 року по 12.09.2024 року, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Отже, питання щодо належної ОСОБА_2 пенсійної виплати було остаточно вирішено судом апеляційної інстанції 19.11.2025 року, тобто вже після його смерті.

Матеріалами справи підтверджується, що після смерті ОСОБА_2 залишилася невиплаченою нарахована йому сума пенсії у розмірі 169 508,81 грн.

16.03.2026 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо виплати недоодержаних її померлим чоловіком ОСОБА_2 сум пенсійних виплат.

За результатами розгляду вказаного звернення Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 17.04.2026 року №45906-29233/Л-01/8-0400/26 повідомило позивача про відсутність підстав для здійснення їй виплати недоодержаної пенсії ОСОБА_2 та зазначило про можливість вирішення питання щодо отримання відповідної доплати до пенсії в судовому порядку.

В обґрунтування своєї позиції відповідач послався на положення статті 61 Закону №2262-XII та зазначив, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові та залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини та виплачуються визначеним законом членам його сім`ї.

Також відповідач зазначив, що відповідно до наданих документів зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 не збігалося з місцем проживання ОСОБА_2 , зазначеним у матеріалах його пенсійної справи, а документ, який підтверджував би їх спільне проживання на день смерті пенсіонера, у встановлений строк позивачем подано не було.

Водночас матеріали справи містять медичні документи щодо стану здоров`я ОСОБА_1 , зокрема виписку з медичної карти, витяг, а також листки непрацездатності.

Так, матеріалами справи підтверджуються послідовні періоди тимчасової непрацездатності позивача: з 01.12.2025 року по 17.12.2025 року, з 18.12.2025 року по 05.01.2026 року, з 06.01.2026 року по 20.01.2026 року, з 21.01.2026 року по 04.02.2026 року, з 05.02.2026 року по 20.02.2026 року, з 21.02.2026 року по 06.03.2026 року, з 07.03.2026 року по 16.03.2026 року, з 17.03.2026 року по 23.03.2026 року та з 24.03.2026 року по 26.03.2026 року.

У відповідних листках непрацездатності зазначено, що причиною непрацездатності було захворювання або травма загального характеру, не пов`язані з нещасним випадком на виробництві. Відомості про порушення позивачем режиму лікування відсутні.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується тривала та фактично безперервна тимчасова непрацездатність позивача у період з 01.12.2025 року по 26.03.2026 року, за винятком окремих проміжків, що також підлягає врахуванню при оцінці обставин та строків її звернення до пенсійного органу.

Не погодившись із відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у виплаті недоодержаної пенсії померлого чоловіка та вважаючи, що має право на отримання нарахованої, але не виплаченої ОСОБА_2 пенсії у сумі 169 508,81 грн, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, деяких інших осіб та членів їх сімей, є Закон України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII).

Статтею 61 Закону №2262-XII врегульовано питання виплати пенсії та допомоги у разі смерті пенсіонера.

Відповідно до частини першої статті 61 Закону №2262-XII суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Водночас цією ж нормою передбачено, що батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше шести місяців після смерті пенсіонера.

Таким чином, законодавець установив спеціальний правовий режим сум пенсії, які належали пенсіонеру, проте залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, та визначив спеціальне коло осіб, які мають право претендувати на їх отримання.

Верховний Суд у постанові від 13.02.2024 року у справі №240/17105/21 зазначив, що Закон №2262-XII визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові та залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Такий підхід має соціальне спрямування, оскільки встановлює спеціальний порядок переходу права на отримання цих коштів до визначеного законом кола осіб. Право вимоги таких осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а на підставі спеціального юридичного складу, передбаченого Законом №2262-XII.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 01.05.2023 року у справі №520/926/21, від 16.05.2023 року у справі №420/288/21, від 27.09.2023 року у справі №420/16546/21, від 15.02.2024 року у справі №560/14067/21, від 11.04.2024 року у справі №280/737/19, від 03.07.2024 року у справі №420/8083/20 та від 17.07.2024 року у справі №420/24770/21.

Крім того, у постанові від 30.01.2020 року у справі №200/10269/19-а Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого у разі переходу до членів сім`ї померлого належних останньому соціальних виплат відповідні правовідносини не є спадковими, а тому до них не застосовуються норми спадкового права. Право вимоги у членів сім`ї виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом установлено переважне право членів сім`ї померлого на отримання соціальних виплат, які належали померлому, однак не були ним одержані за життя.

Подібного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 06.04.2022 року у справі №200/10136/20-а, зазначивши, що батьки і дружина (чоловік), а також визначені законом члени сім`ї мають право на одержання сум пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові та залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, навіть якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Отже, визначальним для вирішення цієї справи є встановлення правової природи спірних коштів, належності позивача до кола осіб, визначених статтею 61 Закону №2262-XII, а також обставин реалізації позивачем права на їх отримання.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 перебував на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію відповідно до Закону №2262-XII.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2022 року у справі №160/24921/21 відповідачем було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 та нараховано доплату за період з 01.12.2019 року по 31.05.2022 року у розмірі 169 508,81 грн.

Отже, спірна сума у розмірі 169 508,81 грн за своєю правовою природою є саме сумою пенсії, яка була нарахована ОСОБА_2 , проте фактично не виплачена йому.

Обставина того, що відповідна сума була визначена внаслідок виконання судового рішення, не змінює її правової природи як пенсійної виплати. Судове рішення у такому випадку є юридичною підставою для відновлення порушеного права пенсіонера та визначення належного йому розміру пенсійного забезпечення, а не підставою для трансформації пенсійної виплати в інший вид майнової вимоги.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

При цьому остаточне вирішення спору у справі №160/7769/25 відбулося вже після його смерті, оскільки постанову Третього апеляційного адміністративного суду у цій справі прийнято 19.11.2025 року.

Наведена обставина має істотне значення для вирішення цієї справи, оскільки за життя ОСОБА_2 відповідний судовий спір ще перебував на стадії апеляційного перегляду, а остаточний обсяг його права на спірну пенсійну виплату був визначений судом апеляційної інстанції після його смерті.

Таким чином, спірні 169 508,81 грн. є сумою пенсії, яка належала ОСОБА_2 та залишилася недоодержаною у зв`язку з його смертю, а тому до правовідносин щодо її отримання підлягають застосуванню приписи статті 61 Закону №2262-XII.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 , що підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом про шлюб.

Отже, позивач належить до прямо визначеного статтею 61 Закону №2262-XII кола осіб, яким законодавець надав право на отримання недоодержаних померлим пенсіонером сум пенсії.

Суд критично оцінює посилання відповідача на інститут процесуального правонаступництва, передбачений статтею 52 КАС України.

У межах цієї адміністративної справи позивач не просить здійснити її процесуальну заміну замість померлого ОСОБА_2 у справі, в якій ухвалено рішення щодо його пенсійного забезпечення, та не обґрунтовує свої вимоги спадковим правонаступництвом.

Предметом цієї справи є самостійне суб`єктивне право ОСОБА_1 як особи, визначеної статтею 61 Закону №2262-XII, на отримання пенсійних сум, які належали її померлому чоловіку, але залишилися ним недоодержаними.

Верховний Суд у постанові від 03.07.2024 року у справі №420/8083/20 наголосив, що заміна стягувача у виконавчому провадженні в таких правовідносинах не є належним способом захисту, водночас відмова пенсійного органу у виплаті відповідних сум члену сім`ї померлого може бути самостійною підставою для звернення такої особи до адміністративного суду з позовом за захистом власного права.

Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.02.2024 року у справі №240/17105/21 та від 17.07.2024 року у справі №420/24770/21, відповідно до яких право члена сім`ї на недоодержані померлим пенсіонером суми пенсії виникає не як наслідок процесуального чи спадкового правонаступництва, а безпосередньо із приписів спеціального пенсійного законодавства.

Відтак доводи відповідача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень статті 52 КАС України не спростовують наявності у позивача самостійного права на звернення до пенсійного органу та до адміністративного суду за захистом права, передбаченого статтею 61 Закону №2262-XII.

Щодо посилань відповідача на неподання позивачем документа, який підтверджував би її спільне проживання з ОСОБА_2 на день його смерті, суд зазначає таке.

Стаття 61 Закону №2262-XII безпосередньо називає серед осіб, які мають право на отримання недоодержаних сум пенсії, дружину (чоловіка) померлого пенсіонера.

Матеріалами справи підтверджується перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі.

При цьому сама по собі відмінність адрес зареєстрованого місця проживання подружжя не є беззаперечним доказом припинення між ними сімейних відносин або доказом відсутності у позивача статусу дружини померлого пенсіонера.

Реєстрація місця проживання має передусім обліковий характер та сама по собі не визначає існування чи припинення сімейних правовідносин.

Більше того, підзаконний нормативно-правовий акт, яким визначено порядок подання документів до органів Пенсійного фонду України, не може звужувати зміст та обсяг права, безпосередньо гарантованого законом.

Тому Порядок №3-1 підлягає застосуванню у системному взаємозв`язку зі статтею 61 Закону №2262-XII, а не таким чином, щоб установлювати додаткові матеріально-правові підстави для відмови у виплаті пенсії, яких сам Закон №2262-XII не передбачає.

Щодо шестимісячного строку звернення за недоодержаними сумами пенсії суд зазначає наступне.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тоді як позивач звернулася до пенсійного органу із відповідною заявою 16.03.2026 року.

Разом із тим суд не може оцінювати цю обставину відокремлено від особливостей виникнення спірних правовідносин та конкретних фактичних обставин справи.

Насамперед суд ураховує, що на момент смерті ОСОБА_2 остаточне судове рішення щодо спірної пенсійної виплати ще не було ухвалене.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/7769/25, якою остаточно визначено результат відповідного спору, прийнята лише 19.11.2025 року, тобто більш ніж через три місяці після смерті пенсіонера.

Таким чином, значна частина шестимісячного періоду, який обчислюється від дня смерті пенсіонера, припала на час, коли судовий спір щодо відповідної пенсійної виплати ще не був остаточно вирішений.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що починаючи з 01.12.2025 року позивач протягом тривалого періоду перебувала у стані тимчасової непрацездатності.

Листками непрацездатності підтверджуються послідовні періоди непрацездатності позивача з 01.12.2025 року по 17.12.2025 року, з 18.12.2025 року по 05.01.2026 року, з 06.01.2026 року по 20.01.2026 року, з 21.01.2026 року по 04.02.2026 року, з 05.02.2026 року по 20.02.2026 року, з 21.02.2026 року по 06.03.2026 року, з 07.03.2026 року по 16.03.2026 року та надалі.

Отже, після ухвалення постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 року та фактичного остаточного визначення правової долі спірних пенсійних коштів позивач через нетривалий час стала непрацездатною та перебувала у такому стані протягом тривалого періоду.

Заяву до пенсійного органу позивач подала 16.03.2026 року, тобто безпосередньо у період документально підтвердженої непрацездатності.

Суд ураховує, що Верховний Суд у постанові від 13.02.2024 року у справі №240/17105/21, а також у постановах від 15.02.2024 року у справі №560/14067/21 та від 17.07.2024 року у справі №420/24770/21 виходив із того, що правовий механізм статті 61 Закону №2262-XII має виражене соціальне спрямування та покликаний забезпечити перехід права на отримання належних померлому пенсіонеру коштів до визначеного законом кола членів його сім`ї.

З огляду на встановлені у цій справі виняткові обставини - смерть пенсіонера під час апеляційного перегляду справи, остаточне вирішення питання щодо спірної пенсійної виплати лише 19.11.2025 року, тривалу документально підтверджену непрацездатність позивача після прийняття такого рішення та її подальше звернення до пенсійного органу - суд доходить висновку, що формальне застосування шестимісячного строку без урахування сукупності наведених обставин призвело б до непропорційного позбавлення позивача права на отримання належної її померлому чоловікові пенсії.

При цьому відповідачем не заперечується сам факт нарахування ОСОБА_2 спірної суми пенсії у розмірі 169 508,81 грн., не наведено доказів її виплати пенсіонеру за життя, а також не спростовано факту перебування позивача у зареєстрованому шлюбі з померлим.

Тобто спір між сторонами фактично виник не щодо наявності чи розміру відповідної пенсійної виплати, а щодо можливості її отримання позивачем після смерті пенсіонера.

Суд звертає увагу, що принцип верховенства права вимагає від суду оцінювати не лише формальне дотримання процедурних умов, але й наслідки їх застосування для особи, особливо у правовідносинах соціального характеру.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване відповідне рішення (дія).

Натомість зі змісту листа відповідача від 17.04.2026 року №45906-29233/Л-01/8-0400/26 вбачається, що пенсійний орган обмежився формальною констатацією відмінності адрес реєстрації та неподання документів у визначений строк, не надавши належної оцінки статусу позивача як дружини померлого пенсіонера, характеру спірної суми, моменту остаточного вирішення судового спору щодо цієї виплати та обставинам, які об`єктивно впливали на можливість своєчасного звернення позивача.

За таких обставин суд доходить висновку, що відмова відповідача не відповідає критеріям обґрунтованості, добросовісності та пропорційності, установленим частиною другою статті 2 КАС України.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірності відмови ОСОБА_1 у виплаті недоодержаної пенсії її померлого чоловіка.

Судом натомість встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 ; останньому було нараховано пенсійну виплату у розмірі 169 508,81 грн.; за життя зазначена сума йому виплачена не була; після смерті пенсіонера позивач звернулася до органу Пенсійного фонду з вимогою про її виплату; відповідач у такій виплаті відмовив.

З огляду на наведене та враховуючи спеціальний правовий режим недоодержаних пенсійних виплат, визначений статтею 61 Закону №2262-XII, соціальну спрямованість цієї норми, правові висновки Верховного Суду та конкретні обставини цієї справи, суд доходить висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті недоодержаної пенсії її померлого чоловіка ОСОБА_2 у сумі 169 508,81 грн.

Щодо способу захисту порушеного права суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може, зокрема, визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень та зобов`язати його вчинити певні дії.

Оскільки розмір належної ОСОБА_2 , але недоодержаної ним пенсії вже визначений та становить 169 508,81 грн, а предметом спору є саме відмова відповідача виплатити цю суму позивачу, повторне покладення на відповідача обов`язку вирішити питання щодо можливості її виплати не забезпечить ефективного поновлення порушеного права.

За встановлених обставин належним та ефективним способом захисту є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 недоодержану ОСОБА_2 у зв`язку з його смертю пенсію у сумі 169 508,81 грн.

За наведених обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються встановленими судом обставинами справи та узгоджуються з наведеними правовими висновками Верховного Суду, у зв`язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1695,09 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1695,09 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоодержаної пенсії її померлого чоловіка ОСОБА_2 у сумі 169 508,81 грн., нарахованої на виконання судових рішень з урахуванням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 року у справі №160/7769/25.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 недоодержану ОСОБА_2 у зв`язку з його смертю пенсію у сумі 169 508,81 грн. (сто шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот вісім гривень 81 копійка).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1695,09 грн. (одна тисяча шістсот дев`яносто п`ять гривень 09 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник