Рішення № 140391932, 06.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокуСправа №160/24434/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качанка О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі також - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в призначенні пільгової пенсії тракториста-машиніста ОСОБА_1 № 046850020740 від 22.05.2026 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно з п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи на посаді тракториста-машиніста, зайнятого повний робочий день у виробництві сільськогосподарської продукції з 04.01.1992 по 22.01.1994 та з 14.02.1994 по 01.11.2002, і зобов`язати призначити, нараховувати та виплачувати позивачу з 19.03.2026 (з дати коли йому виповнилось 55 років) пільгову пенсію за віком, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 виповнилось 55 років і 01.05.2026 та 14.05.2026 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», надавши усі необхідні документи передбачені діючим законодавством.

Наприкінці травня 2026 року позивач отримав рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в призначенні пенсії № 046850020740, у зв`язку з недостатністю пільгового стажу роботи.

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 25.08.2026 в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

14.05.2026 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

22.05.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву та додані до неї документи та прийнято рішення № 046850020740 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону № 1058.

За наслідками розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 14.05.2026 та доданих до неї документів, до страхового стажу не зараховано періоди згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_1 від 18.06.1993: з 10.07.1992, в колгоспі імені Жовтневої революції, оскільки відсутній запис про звільнення. Крім того, відсутня інформація щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів); протягом травня - серпня 2009 року, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація про сплату страхових внесків за нарахований дохід; липень 2011 року, квітень 2026 року, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація про нарахування доходу та сплату страхових внесків.

До стажу роботи на посаді тракториста-машиніста, зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції не зараховано періоди: протягом травня - серпня 2009 року, липня 2011 року, згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 29.04.2026 № 04-26, оскільки не зараховано до страхового стажу; з 14.02.1994 по 01.11.2002, згідно з довідкою від 26.02.2026 № 15, оскільки довідка не відповідає вимогам додатку № 5 до пункту 20 Порядку № 637, а саме: відсутня інформація про безпосередню зайнятість заявника у виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного польового періоду рослинництві або на протязі календарного року в тваринництві; відсутній підпис головного бухгалтера; не зазначено про відповідальність страхувальника за подання недостовірних даних.

На день подання заяви про призначення пенсії вік позивача становив 55 років 01 місяць. Страховий стаж позивача становив 36 років 04 місяці 00 днів. Стаж на посаді тракториста-машиніста, зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції, становив 18 років 10 місяців 22 дні.

У зв`язку з викладеним, за наслідками розгляду заяви позивача від 14.05.2026 та доданих до неї документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення від 22.05.2026 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи трактористом-машиністом, зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції.

Ухвалою суду від 17.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини, що склалися між сторонами.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України, карткою платника податків.

14.05.2026 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Вказану заяву за принципом екстериторіальності було направлено на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 22.05.2026 № 046850020740 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що страховий стаж становить 36 років 04 місяці 00 днів. Стаж роботи на посаді тракториста-машиніста, зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції 18 років 10 місяців 22 дні. Результати розгляду документів, доданих до заяви:

- до страхового стажу не враховано періоди роботи, згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_1 від 18.06.1993:

з 10.07.1992, в колгоспі імені Жовтневої революції, оскільки відсутній запис про звільнення. Крім того, відсутня інформація щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів);

протягом травня - серпня 2009 року, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація про сплату страхових внесків за нарахований дохід;

липня 2011 року, квітня 2026 року, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація про нарахування доходу та сплату страхових внесків;

- до стажу роботи на посаді тракториста-машиніста, зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції, не зараховано періоди роботи:

протягом травня - серпня 2009 року, липня 2011 року, згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 29.04.2026 № 04-26, оскільки не зараховано до страхового стажу;

з 14.02.1994 по 01.11.2002, згідно з довідкою від 26.02.2026 № 15, оскільки довідка не відповідає вимогам додатку № 5 до пункту 20 Порядку № 637, а саме: відсутня інформація про безпосередню зайнятість заявника у виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного польового періоду рослинництві або на протязі календарного року в тваринництві; відсутній підпис головного бухгалтера; не зазначено про відповідальність страхувальника за подання недостовірних даних.

Позивач, не погоджуючись з таким рішенням, звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги та заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 частина 1 статті 92 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-ІV від 09.07.2003, пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Разом з тим, відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, страхового стажу:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

Судом встановлено, що станом на момент звернення за призначенням пенсії, ОСОБА_1 досяг 55 років, що є достатнім пенсійним віком, відповідно до вищенаведених положень статті 114 Закону № 1058-IV.

Зарахований відповідачем страховий стаж позивача склав 36 років 04 місяці 00 днів, при цьому, зарахований стаж роботи на посаді тракториста-машиніста, зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції 18 років 10 місяців 22 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до наведених положень законодавства.

Водночас, позивачем у позовній заяві визначено спірними періоди роботи з 04.01.1992 по 22.01.1994 та з 14.02.1994 по 01.11.2002, які, на його думку, мають бути зараховані до його пільгового стажу роботи на посаді тракториста-машиніста.

Тож, в межах перевірки визначених позивачем у позовній заяві спірних періодів його роботи з 04.01.1992 по 22.01.1994 та з 14.02.1994 по 01.11.2002, суд зазначає таке.

Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 25.04.2019 у справі № 159/4178/16-а.

З дослідження трудової книжки колгоспника позивача серії НОМЕР_1 , в межах спірних періодів роботи, судом встановлено, що позивач у періоди:

- з 04.01.1992 по 22.01.1994 працював трактористом-машиністом в Леухівському колективному сільськогосподарському підприємстві;

- з 14.02.1994 по 01.11.2002 працював трактористом третього класу в тваринницькій бригаді в Синельниківській ордена трудового червоного прапора селекційно-дослідної станції.

Суд зазначає, що записи в трудовій книжці серії НОМЕР_1 про роботу у наведені вище періоди, містять всі необхідні відомості про відповідний трудовий стаж позивача на посаді тракториста-машиніста, який має бути зарахований до відповідного пільгового стажу позивача, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.

Тож посилання відповідача на необхідність надання позивачем додаткових документів на підтвердження стажу його роботи у вищенаведені періоди та на недостатність наявних відомостей є незмістовними.

Суд зауважує, що головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також наявність кількості відповідного стажу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 392/1846/15-а.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 469/1193/16-а, у подібних правовідносинах щодо зарахування до пільгового стажу періодів роботи на посаді тракториста-машиніста, наголосив на пріоритетності записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.

До того ж, як вже мовилось, основним документом, який підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. Недотримання підприємством вимог законодавства не є відповідальністю працівника та не може бути причиною позбавлення останнього права на належне пенсійне забезпечення. Право особи на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, від 07.02.2018 у справі № 275/615/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Отже, підсумовуючи суд зазначає, що періоди роботи позивача з 04.01.1992 по 22.01.1994 та з 14.02.1994 по 01.11.2002 мають бути зараховані до його пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії від 22.05.2026 № 046850020740 прийнято не на підставі Конституції та законів України, без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Вирішуючи позовні вимоги про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, судом враховано, що станом на момент звернення за призначенням пенсії, ОСОБА_1 досяг 55 років, що є достатнім пенсійним віком за приписами пункту 3 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV.

Зарахований відповідачем страховий стаж позивача склав 36 років 04 місяці 00 днів, що навіть без урахування вищевказаних періодів трудової діяльності позивача, які підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача, є достатнім для призначення пенсії у відповідності до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV.

Зарахований відповідачем пільговий стаж позивача на посаді тракториста-машиніста склав 18 років 10 місяців 22 дні. При цьому, враховуючи наведені висновки суду щодо необхідності зарахування до пільгового стажу позивача, періодів його роботи на посаді тракториста-машиніста з 04.01.1992 по 22.01.1994 та з 14.02.1994 по 01.11.2002, відповідний стаж позивача, що право на пенсію за віком на пільгових умовах за пунктом 3 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, складає більше 20 років, що також є достатнім для призначення йому пенсії у відповідності до наведених вимог законодавства.

Отже, є законні підстави для призначення позивачу пенсії за його заявою від 14.05.2026.

Щодо інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є безумовною підставою для висновків суду про протиправність рішення відповідача 2, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, то суд зауважує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи наведені у сукупності судом обставини, суд дійшов висновку, що належним, достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде ухвалення рішення про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову у призначенні пенсії позивачу від 22.05.2026 № 046850020740;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, у відповідності до положень пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за його заявою від 14.05.2026, зарахувавши до пільгового стажу позивача на посаді тракториста-машиніста, зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції, періоди роботи з 04.01.1992 по 22.01.1994 та з 14.02.1994 по 01.11.2002.

Стосовно позовних вимог з формулюванням зобов`язати відповідача «нараховувати та виплачувати пенсію», суд зазначає таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З аналізу викладеного вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб факт порушення був обґрунтованим. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Враховуючи вищезазначене, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливе їх порушення в майбутньому.

З огляду на викладене, суд вважає передчасними вимоги щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому у зв`язку з вірогідним настанням певних наслідків, та у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій, а тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем при поданні позову був сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН1296 від 05.08.2026.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з тим, частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправильних дій (рішення) відповідача, судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у загальному розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (ідентифікаційний код 13844159, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 від 22.05.2026 № 046850020740.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, у відповідності до положень пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за його заявою від 14.05.2026, зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 на посаді тракториста-машиніста періоди роботи, зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції, з 04.01.1992 по 22.01.1994 та з 14.02.1994 по 01.11.2002.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06.10.2026.

Суддя О.М. Качанок