Рішення № 140391831, 05.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокуСправа № 160/19484/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції

про визнання протиправними, скасування наказів, поновлення на посаді та

стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

07.07.2026 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 29.05.2026 № 384 у частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції по особовому складу від 24.06.2026 № 1304 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції;

- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції з 25.06.2026;

- стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 25.06.2026 по день фактичного поновлення на посаді.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходила службу в поліції на посаді інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, мала спеціальне звання «лейтенант поліції». Наказом Департаменту патрульної поліції (далі Відповідач) від 29.05.2026 №384 до позивачки застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Підставою зазначено результати службового розслідування, призначеного наказом від 16.04.2026 № 910, за якими, на думку відповідача, дії позивачки вказують на її причетність до вчинення корупційного кримінального правопорушення та стали підставою для внесення відомостей до ЄРДР і подальшого вручення їй повідомлення про підозру за ч. 2 ст. 369-2 КК України. На виконання наказу № 384 Департаментом патрульної поліції видано наказ по особовому складу від 24.06.2026 № 1304 о/с, яким Позивачку звільнено зі служби в поліції з 24.06.2026 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Цей наказ надіслано позивачці засобами електронної комунікації(електронною поштою) 24.06.2026. Позивачка вважає зазначені накази протиправними і такими, що підлягають скасуванню. Позивачка не заперечує, що відносно неї існувало кримінальне провадження, повідомлення про підозру, ухвали слідчого судді, службові повідомлення, пояснення окремих працівників поліції, негативна службова характеристика та матеріали щодо неповної відеофіксації. Позов побудований не на запереченні факту існування таких матеріалів, а на тому, що навіть їх сукупність не доводить належним чином дисциплінарний проступок такого ступеня тяжкості, який виправдовував би найсуворіше стягнення звільнення зі служби в поліції. Предметом цієї справи не є вирішення питання винуватості чи невинуватості позивачки у кримінальному провадженні. Предметом спору є перевірка того, чи діяв відповідач на підставі, у межах повноважень і у спосіб, що передбачені законом, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно та з дотриманням права позивачки на захист. Оскаржувані накази не містять належної індивідуалізації і не пояснюють, чому за відсутності чинних стягнень, за наявності лише неповної відеофіксації як самостійно встановленого епізоду та за відсутності остаточно доведеного корупційного проступку неможливо було застосувати менш суворе стягнення. В умовах воєнного стану Дисциплінарний статут передбачає особливості застосування стягнень, у тому числі оцінку послідовності реагування. Переконливих мотивів обрання саме звільнення відповідач не навів. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.

08.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

31.07.2026 року від Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що закон прямо відносить до дисциплінарного проступку не лише невиконання конкретного посадового обов`язку, а й поведінку, яка порушує встановлені обмеження, не відповідає Присязі поліцейського або підриває авторитет Національної поліції. Дисциплінарна комісія не здійснювала кримінально-правову кваліфікацію дій позивача, не вирішувала питання про її винуватість за частиною другою або частиною третьою статті 369-2 Кримінального кодексу України та не підміняла собою суд у кримінальному провадженні. Під час службового розслідування оцінювалася поведінка поліцейського з погляду дотримання службової дисципліни, Присяги поліцейського, професійних обов`язків, установлених обмежень, правил використання технічних засобів та вимог щодо недопущення поведінки, яка підриває авторитет поліції. Для встановлення дисциплінарного проступку не вимагається доведення всіх елементів складу кримінального правопорушення за стандартами кримінального судочинства. Наявність або відсутність обвинувального вироку не є визначальною для вирішення питання про дисциплінарну відповідальність, якщо сукупність установлених службовим розслідуванням обставин дає підстави для висновку про порушення поліцейським службової дисципліни. У позовній заяві позивач фактично визнає існування кримінального провадження, повідомлення про підозру, ухвал слідчого судді, службових повідомлень, пояснень працівників поліції, негативної службової характеристики та матеріалів щодо порушення порядку використання портативного відеореєстратора. Проте кожен із цих доказів позивач штучно розглядає окремо, ігноруючи їх взаємний зв`язок та сукупність. Такий спосіб оцінки доказів не є вірним. Дисциплінарна комісія оцінювала не один ізольований документ, а всю сукупність установлених обставин, характер поведінки позивача, її дії під час несення служби, обставини контакту зі сторонньою особою, відсутність належної відеофіксації, подальше затримання, зміст отриманих відомостей, службову характеристику та пояснення учасників подій. Окремий доказ може не підтверджувати всіх обставин проступку, однак це не означає, що сукупність взаємопов`язаних доказів є недостатньою. Отже, твердження позивача про недоведеність дисциплінарного проступку ґрунтується на помилковому ототожненні дисциплінарної та кримінальної відповідальності та не спростовує висновків службового розслідування. Службове розслідування не є досудовим розслідуванням, а члени дисциплінарної комісії не наділені повноваженнями слідчого або прокурора. Вони не проводять допитів у розумінні Кримінального процесуального кодексу України та не зобов`язані дублювати всі процесуальні дії органу досудового розслідування. Позивач також не довів, що без повторного опитування ОСОБА_2 дисциплінарна комісія об`єктивно не могла встановити обставини, які входили до предмета службового розслідування. Більше того, позивач не зазначив, які саме відомості могла повідомити ОСОБА_2 , що спростовували б установлені комісією обставини, та не подав таких пояснень до суду. Саме по собі припущення про можливість отримання додаткової інформації не свідчить про неповноту службового розслідування. Отже, відсутність повторного опитування ОСОБА_2 не є порушенням процедури та не спростовує достатності сукупності інших досліджених матеріалів.

04.08.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що позивачка звертає увагу суду, що надані відповідачем матеріали не лише не підтверджують доводів відзиву, а в ключових частинах їх прямо спростовують, про що викладено у цій відповіді. Відповідач не здійснив дискреційного повноваження щодо обрання виду стягнення. Позивачка не стверджує, що частина друга статті 29 Дисциплінарного статуту зобов`язує керівника послідовно застосовувати кожен із передбачених статтею 13 Статуту видів стягнень. Навпаки, у наведених самим Відповідачем постановах Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 420/14443/22 та від 14 березня 2024 року у справі № 120/7551/22 зазначено, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення і не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Вада оскаржуваних наказів полягає в іншому. Відповідач узагалі не здійснив дискреції, якою був наділений.

07.08.2026 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких вказано, що наказ № 507 не був єдиною фактичною підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Службовим розслідуванням оцінювалася сукупність обставин поведінки позивача, зокрема обставини виконання службових обов`язків, контакту зі сторонньою особою під час несення служби, порушення порядку використання портативного відеореєстратора, матеріали, отримані у зв`язку з кримінальним провадженням, пояснення інших працівників поліції, службові документи та відомості, що характеризують позивача. Отже, посилання на наказ № 507 не свідчить про те, що дисциплінарна комісія підмінила орган досудового розслідування або суд. Зазначений наказ враховувався при визначенні дисциплінарно-правових наслідків установленої сукупності обставин, а не як обвинувальний акт щодо позивача. Посилання позивача на постанову Верховного Суду у справі № 822/1832/16 також не спростовує позиції відповідача. Як зазначає сама позивач, відповідна справа розглядалася за іншого нормативного регулювання. Крім того, у цій справі дисциплінарна оцінка не обмежувалася механічним відтворенням фабули кримінального провадження, оскільки службовим розслідуванням встановлювалися та оцінювалися й інші обставини, що мають самостійне дисциплінарне значення.

12.08.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду витребувано у відповідача додаткові докази по справі.

05.10.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходила службу в поліції на посаді інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, мала спеціальне звання «лейтенант поліції».

Наказом Департаменту патрульної поліції від 29.05.2026 № 384 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Підставою зазначено результати службового розслідування, призначеного наказом від 16.04.2026 № 910.

На виконання наказу № 384 Департаментом патрульної поліції видано наказ по особовому складу від 24.06.2026 № 1304 о/с, яким позивача звільнено зі служби в поліції з 24.06.2026 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Цей наказ надіслано позивачці засобами електронної комунікації(електронною поштою) 24.06.2026.

Позивач вважає зазначені накази протиправними і такими, що підлягають скасуванню, що і стало підставою для звернення до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Статтею 3 Закону №580-VIII визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції (частина третя статті 11 Закону №580-VIII).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно із частиною першою статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно частини першої статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частини перша та друга статті 19 Закону №580-VIII).

Законом України від 15.03.2018 року №2337-VІІІ затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Законом України "Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану" від 15.03.2022 р. №2123-IX Дисциплінарний статут Національної поліції України доповнено розділом V "Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану".

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно із частиною другої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння (частина третя статті 1 Дисциплінарного статуту).

Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст.12 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Відповідно до ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Згідно із статтями 14, 15, 19 Дисциплінарного статуту підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

У висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Відповідно до частин 1, 2, 5, 6 статті 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.

Статтею 27 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.

Стаття 29 Дисциплінарного статуту встановлює особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, а саме у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

Аналогічні положення закріплені в Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому наказом МВС України від 07.11.2018 р. №893 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 р. №1355/32807 (далі - Порядок №893).

Відповідно до пункту 1 Розділу VII Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування.

Так, відповідно до висновку про результати службового розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни було встановлено, що:

«16.04.2026 ВМАЗ ППП вмісті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП від окремих працівників управління стало відомо, о 15 год 20 хв працівниками Служби безпеки України, працівниками Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, та працівниками Дніпропетровської обласної прокуратури, у рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 01.04.2026 за № 42026040000000161 (ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною третьою статті 3692 Кримінального кодексу України (далі ККУ)), під час виконання службових обов`язків затримано лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 ППІІІ в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП.

Примітка:

16.04.2026 лейтенанту поліції ОСОБА_3 , Купріяненком Денисом Олеговичем, старшим слідчим Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачене частиною третьою статті 3692 ККУ (одержання неправомірної вигоди для себе за вилив на прийняття рішення особою, уповноваженою на функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди).

За попередніми даними лейтенант поліції ОСОБА_3 обіцяла за грошову суму в розмірі 3000 (три тисячі) доларів США (які у подальшому отримала) влаштувати третю особу на службу до 253-ого окремого штурмового полку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних сил України. Про факт повідомлення про підозру лейтенанту поліції ОСОБА_3 листом ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП від 17.04.2026 № 30539-2026 поінформовано підполковника поліції ОСОБА_4 , т.в.о. начальника Центрального відділу запобігання корупції Департаменту патрульної поліції.

Копію Повідомлення про підозру від 16.04.2026 та копії ухвал розслідування. районного суду м. Дніпра від 17.04.2026, долучено до матеріалів службового

Зі змісту вказаного повідомлення про підозру встановлено, що лейтенант поліції ОСОБА_3 , у невстановлені органами досудового розслідування, місце та час, розробила для себе та третіх осіб злочинну схему отримання неправомірної вигоди від громадян України за здійснення впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, (посадових осіб Збройних Сил України) з метою поновлення на військову службу військовослужбовців, які перебувають у статусі самовільного залишення частини (далі - СЗЧ), та фіктивного проходження служби такими особами в подальшому.

Крім того зазначалось, що лейтенант поліції ОСОБА_3 , маючи злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди для себе, за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, шляхом створення штучних умов для надання їй неправомірної вигоди, корисливих мотивів, діючи умисно, 12.02.2026 приблизно о 18 год 55 хв, за допомогою застосунку «Facebook» звернулася до раніше їй знайомої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та у ході особистого спілкування запевнила останню про наявність зв`язків із військовими посадовими особами та можливістю за грошову винагороду вирішувати проблемні питання з територіальними центрами комплектування та військовими частинами відносно військовозобов`язаних, які перебувають у розшуку та питання військовослужбовців, які поробувають у СЗЧ.

Таким чипом, лейтенант поліції ОСОБА_3 переконала ОСОБА_5 у реальності впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме на прийняття відповідних рішень щодо поновлення на військову службу військовослужбовців призваних під час мобілізації, які перебувають у статусі СЗЧ та фіктивне її проходження, без необхідності перебування безпосередньо у розтушуванні частини і виконання обов`язків військової служби, а також наявності у неї можливості здійснити такий вплив.

У подальшому, усвідомлюючи протиправний характер дій лейтенанта поліції ОСОБА_3 , 30.03.2026 ОСОБА_5 звернулась до працівників правоохоронних органів, повідомила про кримінальне правопорушення та з того часу діяла під контролем правоохоронних органів.

Лейтенант поліції ОСОБА_3 , продовжуючи свій корисливий умисел на одержання неправомірної вигоди, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь і передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, з метою власного незаконного збагачення, діючи з корисливих мотивів, 16.04.2026 приблизно о 15 год 12 хв, перебуваючи на контрольно пропускному пункті (блокпості) за адресою: АДРЕСА_1 , діючи шляхом вимагання, одержала від ОСОБА_5 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів загальною сумою 3000 доларів США (станом на 16.04.2026, відповідно до курсу Національного банку України, становить 130 530 грн.) для себе, за здійснення впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави (посадовими особами Збройних Сил України, військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 окремого штурмового полку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») щодо поновлення на військову службу військовослужбовця, призваного під час мобілізації, який наразі перебуває у статусі СЗЧ, з метою її фіктивного проходження, без необхідності перебування безпосередньо у розтушуванні частини і виконання обов`язків військової служби.

Зважаючи на це, вказані дії лейтенанта поліції ОСОБА_3 (одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди в розмірі 3000 (три тисячі) доларів США) кваліфіковані частиною третьою статті 3692 ККУ.

Також, установлено, що в ухвалі Центрального районного суду м. Дніпра від 17.04.2026, провадження № 1-кс/0203/2865/2026 по справі № 203/3979/26, зазначено:

«Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 строком до 16 червня 2026 року, заборонивши залишати житло - в період часу з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня, крім випадків звернення за медичною допомогою, виходу до спеціального сховища у разі оголошення тривоги, а також у невідкладних випадках, пов`язаних з ризиком для життя. Покласти на ОСОБА_6 до 19 червня 2026 року наступні обов`язки: ОСОБА_7 строком не залишати житло у визначений час без дозволу слідчого, прокурора або суду, окрім випадків, визначених цією ухвалою; не залишати місто Кривий Ріг Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду (крім явки до них); прибувати до слідчого, прокурора у кримінальному провадженні № 42026040000000161 та суду на кожний виклик; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні № 42026040000000161, крім участі у процесуальних діях в порядку, передбаченому КПК України; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в У країни; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та або місця роботи.» (Пунктуацію та орфографію збережено)

Водночас, в ухвалі Центрального районного суду м. Дніпра від 17.04.2026, провадження № 1-кс/0203/2866/2026 по справі № 203/3979/26, зазначено: «Відсторонити підозрювану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від посади інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції строком до 16 червня 2026 року». (Пунктуацію та орфографію збережено)

Під час службового розслідування встановлено, що відповідно до розстановки сил та засобів роти № 2 батальйону № 1 ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП з 07 год 00 хв до 19 год 00 хв 16.04.2026 у складі наряду патрульної поліції «БУРАН-401-Д» перебували: старший лейтенант поліції ОСОБА_8 , інспектор взводу № 1 роти № 2 батальйону №1 ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП та лейтенант поліції ОСОБА_1 , інспектор взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП.

Відповідно до відомостей журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті, копіювання цифрової інформації від 16.04.2026 № 628 установлено, що 16.04.2026 перед виконанням службових обов`язків старший лейтенант поліції ОСОБА_9 отримав портативний відеореєстратор № 477969, лейтенант поліції ОСОБА_3 отримала портативний відеореєстратор № 475223.

Під час службового розслідування дисциплінарною комісією переглянуто відеозаписи з портативного відеореєстратора лейтенанта поліції ОСОБА_3 № 475223, та встановлено, що вказаною працівницею поліції створено лише два відеозаписи: (clip 0 (з 12:00:09 до 02:09:37)), на якому зафіксовано рух службового транспортного засобу під час патрулювання та (clip-1 (з 11:14:45 до 11:21:17)) на якому зафіксовано зупинення нарядом поліції «Буран-401-Д» транспортного засобу.

Інших відеозаписів з указаного портативного відеореєстратора № 475223, в тому числі, на яких було би зафіксовано взаємодію лейтенанта поліції ОСОБА_3 приблизно о 15 год 00 хв з іншими особами дисциплінарною комісією не виявлено, що свідчить про незабезпечення вказаною працівницею поліції відеофіксації під час виконання службових обов`язків та порушення порядку застосування портативних відеореєстраторів.

Примітка:

Відповідно до пункту 5 розділу II та пункту 2 розділу VII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18 грудня 2018 року № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції.

Зокрема, через це дисциплінарній комісії не вдалось установити обставини, які передували затриманню лейтенанта поліції ОСОБА_3 16.04.2026.

Водночас, зважаючи на зазначене, дисциплінарною комісією встановлено факт учинення лейтенантом поліції ОСОБА_3 дисциплінарного проступку, який виразився в порушенні пункту 5 розділу II та пункту 2 розділу VII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18 грудня 2018 року № 1026.

За період проходження служби у поліції лейтенант поліції ОСОБА_3 характеризується низьким рівнем професійного потенціалу, пасивним ставленням та недбалим виконанням службових обов`язків, відсутністю мотивації до саморозвитку та підвищення професійного рівня, а також нездатністю визнавати власні помилки, у зв`язку з чим потребує посиленого контролю з боку керівництва. У колективі лейтенант поліції ОСОБА_3 характеризується несприйняттям критики на свою адресу, схильністю до періодичного провокування конфліктних ситуацій, байдужістю та нещирістю у взаєминах з колегами.

Зібравши, перевіривши та оцінивши матеріали і відомості, здобуті під час службового розслідування, зокрема зважаючи на відомості повідомлення про підозру в учиненні кримінального правопорушення, врученого лейтенанту поліції ОСОБА_3 , дисциплінарна комісія бере до уваги той факт, що вказана працівниця поліції причетна до вчинення неправомірних дій, які наслідку призвели до внесення відомостей про них в ЄРДР, а сама вона отримала статус підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, що має ознаки корупційного.

1. Службове розслідування, призначене з метою своєчасного, повного і об`єктивного з`ясування причин та обставин можливого вчинення дисциплінарного проступку лейтенантом поліції ОСОБА_1 (0127503), інспектором взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 ПП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП, якій повідомлено про підозру в учиненні нею кримінального правопорушення, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 42026040000000161 від 01.04.2026, за частиною третьою статті 3692 КК України, завершити.

2. Відомості, що стали підставою для призначення службового розслідування, визнати такими, що знайшли свого підтвердження.

3. За вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, зміст якої визначено статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1 та 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, статті 22 Закону України «Про запобігання корупції», пункту 5 розділу II та пункту 2 розділу VII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18 грудня 2018 року № 1026, зважаючи на наказ Національної поліції України від 19 липня 2022 року № 507 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції», відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту. застосувати до лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0127503), інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 ІШІ в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.».

Щодо доводів позивача, що відповідачем було порушено процедуру проведення службового розслідування, суд зазначає, що позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів порушення відповідачем процедури провдення службового розслідування.

Суд зазначає, що висновки відповідача ґрунтуються не тільки на матеріалах щодо адміністративного правопорушення, а містять опис обставин, які свідчать про системне порушення з боку позивача вимог чинного законодавства, а також порушення позивачем службової дисципліни, опис яких викладений у Висновку службового розслідування.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» та Присяги працівника поліції кожен поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватись Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, сумлінно виконувати свої службові обов`язки, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського.

Позивач, склавши Присягу, добровільно взяв на себе вищевказані зобов`язання, і був обізнаний, що за порушення цих вимог його буде притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відсутність або наявність в діях позивача підстав для притягнення його до кримінальної відповідальності, не є підставою для звільнення позивача від дисциплінарної відповідальності та ніяким чином не може ототожнюватись з наявністю фактів порушення службової дисципліни, тобто дисциплінарною відповідальністю, до якої було притягнуто останнього.

У ході службового розслідування комісія не вирішувала питання про обґрунтованість вчиненого проступку позивачем, яке здійснюється в межах кримінального провадження, а лише перевіряла дотримання ним вимог, що пред`являються до поліцейських та наявності в діях позивача.

Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача ґрунтується на самостійних правових підставах.

Набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення є підставою для звільнення поліцейського зі служби відповідно до п.10 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

Позивач звільнений зі служби відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

Поняття «службова дисципліна» включає у себе не лише обов`язок особи належним чином виконувати свої службові обов`язки, а і обов`язок дотримуватися положень чинного законодавства та Присяги.

Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів Національної поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Так дискреція це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зв`язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.

У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі "Hasan and Chaush v.Bulgaria" № 30985/96).

Згідно із Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, прийнятої 11.03.1980 р., державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами - державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Отже, вибір одного із видів дисциплінарного стягнення належить до дискреційних повноважень органу, що має право приймати рішення за результатами розгляду дисциплінарного провадження.

Разом з тим, дисциплінарним проступком визнається протиправне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність), тобто невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків при здійсненні повноважень, передбачених Конституцією України та Законами України, статутом, наказами керівника (установи) та іншими організаційно-розпорядчими документами, а також вчинок, що суперечить вимогам Правил етичної поведінки поліцейських.

Особливе значення при визначенні діяння працівника як дисциплінарного проступку має наявність у вчиненні цього діяння вини працівника, під якою розуміється певне психічне ставлення особи до своїх протиправних дій і їх шкідливих наслідків. Вина може виступати як умисел чи необережність. Характерні ознаки умислу: усвідомлення працівником суспільної шкідливості своєї поведінки; передбачення негативних наслідків такої поведінки; бажання настання шкідливих наслідків у результаті своєї поведінки або свідоме допущення їх. Залежно від характеру вольового ставлення особи до суспільно-шкідливих наслідків свого діяння визначають два види умислу: прямий - коли працівник, передбачаючи суспільно шкідливі наслідки своєї дії чи бездіяльності, бажає їх настання; побічний - коли працівник, передбачаючи суспільно шкідливі наслідки своєї дії чи бездіяльності, прямо не бажає їх, але свідомо допускає їх настання.

Отже, незалежно від форми вини обов`язковим її елементом є усвідомлення особою протиправності свого діяння. Форма вини впливає на ступінь тяжкості вчиненого проступку. Тобто дисциплінарний проступок, вчинений з необережності, вважається менш тяжким, ніж вчинений умисно. А від цього, своєю чергою, має залежати й вид дисциплінарного стягнення.

З огляду на встановлені судом обставини, відповідач, приймаючи рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення діяв у межах своєї компетенції і керувався нормами, які регулюють проходження служби в поліції.

Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що висновок службового розслідування сформований у межах компетенції та з врахуванням реального військового стану в Державі. Вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, а тому суд погоджується з аргументами відповідача про те, що спірний наказ є правомірним та обґрунтованим.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява №4909/04, відповідно до п.58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки доказів протиправності оскаржуваних наказів позивачем суду не надано, а судом в ході розгляду справи їх наявність не встановлена.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Департаменту патрульної поліції (03048, м.Київ, вул.Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправними, скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв