Рішення № 140391789, 06.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокуСправа №160/10346/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

22.04.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, в якій просить:

визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України (ЄДРПОУ 37567646, вул. Бастіонна, 6, м.Київ, 01601) щодо невиконання, протягом тривалого часу, виконавчого листа №160/19094/22 виданого 24 травня 2023 року про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 57341,27 (п`ятдесят сім тисяч триста сорок одна) гривень 27 коп. пенсійних виплат;

стягнути з Державної казначейської служби України (вулиця Бастіонна, 6, місто Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 25000,00 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 коп.;

стягнути з Державної казначейської служби України (вулиця Бастіонна, 6, місто Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 ) судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ОСОБА_1 є пенсіонером Міністерства внутрішніх справ, перебуває на пенсійному обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 року в справі №160/19094/22 змінено спосіб і порядок виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 року у справі №160/19094/22 та ухвалено стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову суму в розмірі 57 341,27 грн.

30.12.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області з заявою, в якій просив стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 57 341,27 грн., долучивши виконавчий лист №160/19094/22.

Листом Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області №04-101-10/1695 від 05.02.2026 року позивачеві повідомлено, що заборгованість за виконавчим листом Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.05.2023 по справі №160/19094/22, з урахуванням ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/19094/22 від 13.11.2025 року про стягнення 57341,27 гривень пенсійних коштів з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, підлягає виконанню у першу чергу.

Додатково повідомлено, що станом на 05.02.2026 сума коштів за судовими рішеннями, що надійшли раніше виконавчого документа позивача, становить 1 002 496 231,05 гривень.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» на поточний рік за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» передбачено 100 млн. гривень.

Таким чином, після виконання виконавчих документів, які надійшли раніше, Державна казначейська служба України здійснить заходи щодо перерахування коштів на користь позивача.

ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання протягом тривалого часу виконавчого листа №160/19094/22, виданого 24 травня 2023 року, про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 57341,27 грн. пенсійних виплат, у зв`язку з чим звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі №160/10346/26 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі №160/10346/26 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.08.2026 року для розгляду адміністративної справи №160/10346/26 визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2026 року клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі задоволено, відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 1331,20 грн. до ухвалення судового рішення у даній адміністративній справі та відкрито провадження в адміністративній справі №160/10346/26 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

12.08.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області надійшли пояснення щодо позову, в яких представник третьої особи з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до статті 3 Закону про гарантії, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, що має найменування КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою».

Оскільки в органах Казначейства відсутні рахунки Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у силу вимог частини першої статті 3 Закону про гарантії та пунктів 33, 47, 48 Порядку №845 виконання судового рішення у конкретних спірних правовідносинах здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону про гарантії заборгованість за рахунок коштів бюджетної програми КПКВК 3504040 погашається в наступній черговості:

у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника;

у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами;

у третю чергу погашається заборгованість за іншими рішеннями суду.

Заходи щодо виконання судових рішень органами Казначейства та Казначейством (в розрізі спірних правовідносин) врегульовано, зокрема, нормами Порядку № 845.

Пунктом 49 Порядку №845 передбачено, що у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Казначейством на виконання пункту 49 Порядку №845 скеровані пропозиції Міністерству фінансів України про необхідність збільшення бюджетних призначень за КПКВК 3504040 у передбачений бюджетним законодавством спосіб.

Зміст пункту 49 Порядку №845 не містить вимоги щодо конкретизації стягувача та виокремлення суми за кожним виконавчим документом, наданим до виконання, тому упередження позивача щодо форми пропозицій не утворюють основи для ствердження про протиправну складову в діях системи органів Казначейства.

Фрагментарне трактування законодавства та припущення стосовно форми і змісту відповідної документації не створює юридичного наслідку у вигляді процедурно-нормативних порушень в діях Казначейства, що в свою чергу могли би бути передумовою настання моральної шкоди.

Разом з тим, у вказаних листах Казначейства по кожній із наявних черг зазначено:

кількість судових рішень;

суму заборгованості за цими судовими рішеннями.

Таким чином, сама лише відсутність конкретизації певного виконавчого листа не означає не включення суми коштів, приведеної в ньому, до загального обсягу коштів необхідних для виконання черговості, що утворилась.

А отже, формуляр відповідних пропозицій не встановлений Порядком № 845, котрий прийнятий Постановою КМУ від 03.08.2011.

Крім того, позивачем не приведеного жодного розрахунку, обґрунтування, доведення доцільності стягнення шкоди у заявленому розмірі, ряд психоемоційних термінів, приведених у позові, не містять під собою будь-якої доказової бази у відповідності до норм КАС України, котрими окреслене доказування.

З урахуванням викладеного, представник третьої особи просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

13.08.2026 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення щодо пояснень Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, в яких позивач зазначає наступне.

Щодо невиконання відповідачем судового рішення і виконавчого листа понад тримісячного строку та не подання Казначейством до Міністерства фінансів України пропозицій щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України протягом 10 днів з дня надходження відповідних виконавчих документів для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету з дня надходження виконавчого документу для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету у цій справі.

Державною казначейською службою України протягом тривалого часу не виконується судове рішення та виконавчий лист №160/19094/22, виданий 24 травня 2023 року, про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 57341,27 (п`ятдесят сім тисяч триста сорок одна) гривень 27 коп. пенсійних виплат.

При розгляді необхідно застосувати норми права, викладені в Постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року у справі №826/7371/15, від 16 квітня 2020 року у справі №818/1814/17, від 4 вересня 2020 року у справі №640/5757/19, від 29 квітня 2021 року у справі №826/13511/17, від 13 травня 2021 року у справі № 160/6770/19, від 21 лютого 2023 року у справі №500/5748/21, в яких правовідносини подібні правовідносинам у цій справі - відповідач Державна казначейської служба України, предмет позову визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання протягом тривалого часу судового рішення.

Зі змісту пункту 49 Порядку №845 випливає, що у разі необхідності у додаткових коштах понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає до Міністерства фінансів України пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України протягом 10 днів з дня надходження відповідних виконавчих документів для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету.

Приписи пункту вимагають направлення до Міністерства фінансів України пропозицій щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України після надходження кожного виконавчого документа від кожного стягувача, а тому належним доказом виконання зазначених приписів може бути лише відповідне звернення до Міністерства фінансів України направлене із дотримання строку, встановленого Порядком №845.

Аналогічний висновок щодо тлумачення частини 4 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», абзацу 2 пункту 48 Порядку №845 викладений у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2018 року у справі №826/7371/15, від 4 вересня 2020 року у справі №640/5757/19, від 29 квітня 2021 року у справі №826/13511/17, від 21 лютого 2023 року у справі №500/5748/21.

З урахуванням викладеного, позивач просить задовольнити його позовні вимоги.

14.08.2026 року на адресу суду від представника Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Казначейство здійснює виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845.

На виконання рішення суду від 10.02.2023 Дніпропетровським окружним адміністративним судом 04.05.2023 року видано виконавчий лист у справі №160/19094/22, який разом з заявою позивача про виконання судового рішення надійшли 05.01.2026 до Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області.

Відповідно до статті 3 Закону про гарантії, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими с державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, що має найменування КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою».

Відповідно до пункту 28 Порядку №845 орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди класифікації видатків бюджету і рахунки, з яких проводиться безспірне списання коштів.

З дня визначення кодів класифікації видатків бюджету та рахунків орган Казначейства повідомляє боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, про здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржника та не проводить платежі, крім платежів, які визначені у пункті 25 цього Порядку.

У повідомленні зазначаються строк подання боржником або бюджетною установою, що здійснює централізоване обслуговування боржника, інформації, пов`язаної з виконанням рішення про стягнення коштів, який не може перевищувати п`яти робочих днів з дати надходження повідомлення, та відомості про не проведення органом Казначейства платежів за платіжними дорученнями боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника.

У разі неможливості визначення кодів класифікації видатків бюджету або рахунків, з яких проводиться безспірне списання коштів, орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа надсилає до боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, запит для встановлення відповідних даних із зазначенням строку надання відповіді (пункт 29 Порядку №845).

Відповідно до пункту 33 Порядку №845 коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку.

Пункт 47 Порядку №845 визначає, що безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником.

Аналогічні положення передбачає також частина 1 статті 3 Закону про гарантії.

Зважаючи на вищевикладене, в силу приписів частини першої статті 3 Закону про гарантії та пунктів 33, 47 Порядку №845, виконавчий лист в справі №160/19094/22 обліковуються на виконанні за бюджетною програмою КПКВК 3504040.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону про гарантії заборгованість за рахунок коштів бюджетної програми КПКВК 3504040 погашається в наступній черговості:

- у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника;

- у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами;

- у третю чергу погашається заборгованість за іншими рішеннями суду.

Отже, заборгованість Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перед позивачем за рішенням суду про стягнення пенсійних коштів у розмірі 57 341,27 грн. відноситься до першої черги.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачено відповідну бюджетну програму КПКВК 3504040, за вказаною бюджетною програмою передбачено 100,00 млн. гривень.

Отже, строки виконання судових рішень за КПКВК 3504040 насамперед залежать від суми коштів, встановленої у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Станом на 13.08.2026 року за бюджетною програмою КПКВК 3504040 перебуває 10 194 справ на загальну суму 942 442 602,48 грн., що мають бути виконані в порядку черговості перед виконавчим документом у справі №160/19094/22 щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області пенсійних коштів у розмірі 57 341,27 гривень.

А отже, Казначейство дотримувалося Порядку №845 та Закону про гарантії під час виконання свої повноважень.

Відтак, твердження позивача з приводу бездіяльності Казначейства, яка виразилась у невиконанні рішення суду, є безпідставними, оскільки Казначейство неухильно дотримувалось вимог законодавства.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

17.08.2026 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача, вважає їх необґрунтованими та помилковими, враховуючи наступне.

Щодо необхідності відшкодування моральної шкоди, позивач зазначив наступне.

У статті 56 Конституції України гарантовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 23 ЦК України).

Надмірно тривале невиконання державними органами судового рішення безсумнівно дає підстави для відшкодування моральної шкоди.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постановах від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17, від 27 листопада 2019 року у справі №750/6330/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (пункт 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (пункт 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Позивачеві спричинено моральну шкоду через тривале невиконання судового рішення державними органами.

З урахуванням викладеного, позивач просить задовольнити його позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2026 року заяву ОСОБА_1 про виправлення описки задоволено та виправлено описку в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2026 року в справі №160/10346/26, визначивши правильну суму судового збору за подання позовної заяви «1064,96 грн.».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2026 року визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Олійника Віктора Миколайовича в адміністративній справі №160/10346/26 та передано матеріали адміністративної справи №160/10346/26 для визначення складу суду та вирішення питання про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Олійника Віктора Миколайовича.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Олійника В.М. від розгляду справи №160/10346/26 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

10.09.2026 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення квитанції АТ "Райффайзен Банк" про сплату судового збору в розмірі 1064,96 грн.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 є пенсіонером Міністерства внутрішніх справ та з 2008 року перебуває на пенсійному обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 року в справі №160/19094/22 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково та вирішено:

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку його пенсії з 01.12.2019 р. на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» від 14.10.2022 р. №33/24/С-8768 та невиплати йому щомісячної надбавки до пенсії в сумі 2000,00 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 р. №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 р. на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» від 14.10.2022 р. №33/24/С-8768 та виплатити щомісячну надбавку до пенсії в сумі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" починаючи з 01.11.2021 р., з урахуванням виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 381,96 грн.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 року в справі №160/19094/22, 04.05.2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №160/19094/22.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 року в справі №160/19094/22, яке набрало законної сили 13.04.2023 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 року на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» від 14.10.2022 р. №33/24/С-8768 та з урахуванням щомісячної надбавки до пенсії в сумі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" починаючи з 01.11.2021 р., з урахуванням виплачених сум

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 року в справі №160/19094/22 заяву ОСОБА_1 про зміну способу виконання судового рішення у справі №160/19094/22 - задоволено та ухвалено:

Змінити спосіб і порядок виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 року у справі № 160/19094/22.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову суму у розмірі 57 341,27 грн.

30.12.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області з заявою, в якій просив стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 57 341,27 грн., долучивши виконавчий лист №160/19094/22.

Листом Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області №04-101-10/1695 від 05.02.2026 року позивачеві повідомлено, що заборгованість за виконавчим листом Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.05.2023 по справі №160/19094/22, з урахуванням ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/19094/22 від 13.11.2025 року про стягнення 57 341,27 гривень пенсійних коштів з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, підлягає виконанню у першу чергу.

Додатково повідомлено, що станом на 05.02.2026 сума коштів за судовими рішеннями, що надійшли раніше виконавчого документа позивача, становить 1 002 496 231,05 гривень.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» на поточний рік за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» передбачено 100 млн. гривень.

Таким чином, після виконання виконавчих документів, які надійшли раніше, Державна казначейська служба України здійснить заходи щодо перерахування коштів на користь позивача.

ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання протягом тривалого часу виконавчого листа №160/19094/22, виданого 24 травня 2023 року, про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 57 341,27 грн. пенсійних виплат, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими с державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, що має найменування КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою».

Відповідно до пункту 28 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ № 845 від 03 серпня 2011 року (далі - Порядок № 845), орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди класифікації видатків бюджету і рахунки, з яких проводиться безспірне списання коштів.

З дня визначення кодів класифікації видатків бюджету та рахунків орган Казначейства повідомляє боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, про здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржника та не проводить платежі, крім платежів, які визначені у пункті 25 цього Порядку.

У повідомленні зазначаються строк подання боржником або бюджетною установою, що здійснює централізоване обслуговування боржника, інформації, пов`язаної з виконанням рішення про стягнення коштів, який не може перевищувати п`яти робочих днів з дати надходження повідомлення та відомості про не проведення органом Казначейства платежів за платіжними дорученнями боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника.

У разі неможливості визначення кодів класифікації видатків бюджету або рахунків, з яких проводиться безспірне списання коштів, орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа надсилає до боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, запит для встановлення відповідних даних із зазначенням строку надання відповіді (пункт 29 Порядку №845).

Згідно з пунктом 31 Порядку №845 у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, вимогу щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.

Боржник або бюджетна установа, що здійснює централізоване обслуговування боржника, зобов`язані протягом одного місяця після надходження зазначеної вимоги надіслати органу Казначейства письмове повідомлення про заходи, вжиті ними з метою виконання судового рішення.

Після вчинення дій, передбачених пунктами 28, 29 Порядку №845, орган Казначейства встановив, що в Головному управлінні Казначейства у Дніпропетровській області відсутні відкриті рахунки на ім`я Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на яких можуть бути обліковані кошти цього органу та з яких можна здійснити безспірне списання коштів на виконання виконавчого листа №160/19094/22.

Відповідно до пункту 33 Порядку №845 коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку.

Пункт 47 Порядку №845 визначає, що безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником.

Аналогічні положення передбачає також частина 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Зважаючи на вищевикладене, в силу приписів частини першої статті 3 вищевказаного Закону та пунктів 33, 47 Порядку №845, виконавчий лист в справі №160/19094/22 обліковуються на виконанні за бюджетною програмою КПКВК 3504040.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» заборгованість за рахунок коштів бюджетної програми КПКВК 3504040 погашається в наступній черговості:

- у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника;

- у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами;

- у третю чергу погашається заборгованість за іншими рішеннями суду.

Отже, заборгованість Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перед позивачем за рішенням суду про стягнення пенсійних коштів у розмірі 57 341,27 грн. відноситься до першої черги.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачено відповідну бюджетну програму КПКВК 3504040, за вказаною бюджетною програмою передбачено 100,00 млн. гривень.

Отже, строки виконання судових рішень за КПКВК 3504040 залежать від суми коштів, встановленої у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

У даному випадку, станом на 13.08.2026 року за бюджетною програмою КПКВК 3504040 перебуває 10 194 справ на загальну суму 942 442 602,48 грн., що мають бути виконані в порядку черговості перед виконавчим документом у справі №160/19094/22 щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області пенсійних коштів у розмірі 57 341,27 гривень.

Казначейство діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 далі - Положення № 215).

Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, а також дорученнями Кабінету Міністрів України і Міністра фінансів (пункт 2 Положення № 215).

Згідно з пунктом 4 Положення № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету на підставі рішення суду.

Стаття 129 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Діяльність Казначейства, як державного органу, не є автономною (самостійною), оскільки вона спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів (пункт 1 Положення № 215).

Міністерство фінансів України (далі - Мінфін), згідно з абзацом другим пункту 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375 (далі - Положення № 375), є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що, зокрема, забезпечує формування та реалізує державну фінансову, бюджетну політику, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства, казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Мінфін відповідно до покладених на нього завдань (пункт 4 Положення № 375), зокрема, виконує такі повноваження:

- визначає обсяги фінансування державного бюджету та орієнтовні граничні показники видатків державного бюджету на середньостроковий період;

- розробляє в установленому порядку проект закону про Державний бюджет України на відповідний рік та готує відповідні матеріали, що додаються до нього;

- забезпечує здійсненім повноважень головного розпорядника бюджетних коштів в центральних органах виконавчої влади, діяльність яких координується та спрямовується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів;

- складає розпис Державного бюджету України та вносить зміни до нього за загальним фондом з метою забезпечення збалансованості надходжень та витрат державного бюджету.

Таким чином. Казначейство, виконуючи рішення судів, керується винятково актами законодавства України, зокрема, затвердженим Кабінетом Міністрів України Порядком № 845, та не має повноважень щодо здійснення списання коштів Державного бюджету понад обсяг призначень, визначений Верховною Радою України, та/або всупереч передбаченій законом черговості погашення заборгованості.

Бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, тобто не вчинення дії, яку носій публічної влади зобов`язаний був вчинити.

Дії чи бездіяльність можуть мати ознаки оскаржуваності тільки в тому випадку, коли вони мають певне юридичне значення та повинні бути вчинені згідно із вимогами законодавства України стосовно конкретного учасника правовідносин чи певного кола учасників таких правовідносин.

Казначейство вчиняло та вчиняє у повному обсязі дії, які безпосередньо визначені Законом.

Абзац другий пункту 48 Порядку № 845 визначає, що перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.

Строки перерахування коштів перериваються на період усунення обставин, визначених у пунктах 11, 13 та 49 цього Порядку (абзац четвертий пункту 48 Порядку № 845).

Пункт 49 Порядку № 845 передбачає, що коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Казначейство постійно звертається до Мінфіну із пропозиціями щодо необхідності передбачення у Законі про Державний бюджет України достатнього обсягу коштів за КПКВК 3504040. що дозволило б виконувати відповідні судові рішення у максимально стислі законом строки.

На підтвердження здійснених Казначейством передбачених законодавством заходів, спрямованих на реальне виконання рішення суду на користь позивача, надано листи Казначейства та отримані відповіді Мінфіну за період з січня 2026 по серпень 2026 року.

Суд враховує, що Казначейство на виконання пункту 49 Порядку № 845 направило до Мінфіну протягом 10 днів з дня надходження виконавчого листа у справі № 160/19094/22 лист щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України (лист Казначейства від 08.01.2026 № 5-05-1-05/618).

Ані пункт 49 Порядку № 845, ані інші акти законодавства не визначають форми та змісту інформування Мінфіну, зокрема, не встановлюють вимоги зазначення прізвищ стягувачів або номерів справ, що надійшли на виконання.

Попри регулярне надсилання Казначейством листів до Мінфіну на виконання пункту 49 Порядку № 845, питання щодо передбачення у державному бюджеті достатніх асигнувань для погашення заборгованості за бюджетною програмою КПКВК 3504040 наразі не вирішено.

Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України (абзац другий пункту 49 Порядку № 845).

У відповідних правовідносинах Казначейство є винятково виконавцем судових рішень та має можливість списати кошти державного бюджету в тому розмірі, в якому вони передбачені Верховною Радою України у Законі про Державний бюджет України.

Безпосередньо Казначейство, відповідно до наданих повноважень, не має права законодавчої ініціативи та не має можливості встановлювати або змінювати бюджетні призначення.

Крім того, законодавством передбачено механізм забезпечення прав стягувачів на отримання коштів за рішеннями суду за рахунок державного бюджету, шляхом покладення на Казначейство обов`язку виконувати такі рішення виключно із дотриманням принципу черговості їх надходження.

Таким чином, Казначейство, відповідно до наданих повноважень, здійснює виконання судових рішень виключно у межах передбаченої законом про Державний бюджет України на відповідний рік суми та у порядку черговості надходження виконавчих документів, що відповідає принципу справедливості та забезпечує права стягувачів на одержання коштів за рішенням суду.

Виплата коштів позивачеві поза чергою є неможливою, оскільки це призведе до недотримання принципу рівності перед законом, так як будуть порушені права інших стягувачів - фізичних та юридичних осіб, які подали до Казначейства виконавчі документи раніше ніж позивач.

У пунктах 29-35 розділу IV постанови Верховного Суду від 24.10.2024 у справі № 120/4764/21-а сформульовано правову позицію у справі про виконання судового рішення щодо стягнення коштів з Державного бюджету України, яку враховує суд.

Верховним Судом, зокрема, зазначено, що "відповідачем направлявся до Міністерства фінансів України лист із пропозиціями щодо необхідності внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України» у частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504030 у строк, передбачений пунктом 39 Порядку №845, що свідчить про відсутність бездіяльності з боку відповідача".

Враховуючи вищевикладене, будь-яка бездіяльність Казначейства відсутня, оскільки незалежні фактори, а саме нестача бюджетних асигнувань, які затверджуються Верховною Радою України, становлять об`єктивні перешкоди у виконанні виконавчого листа у справі № 160/19094/22.

А отже, судом вбачається, що Казначейством дотримано приписів Порядку №845 та Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Суд додатково зазначає, що в разі невиконання, неналежного виконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України.

А отже, невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 року в справі №160/19094/22, яке набрало законної сили, не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні адміністративного позову в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання протягом тривалого часу виконавчого листа №160/19094/22, виданого 24 травня 2023 року, про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 57 341,27 грн. пенсійних виплат.

Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 25 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 1 статі 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 статті 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Фактичною підставою для застосування відповідальності на підставі статті 1167 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4 (пункт 3) визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 зазначеної постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Іншими словами, моральна шкода фізичної особи визначається через страждання. Страждання - це негативна для людини емоція, змістом якої є біль, мука, тривога, переживання. Страждання є наслідком певних дій, які викликають такі емоції. Які саме дії викликають страждання - чинне законодавство не зазначає, обмежуючись лише загальною вказівкою на їхню протиправність.

Поміж тим, за практикою Європейського Суду з прав людини, обставинами, які беруться до уваги як такі, що заподіюють моральну шкоду, зокрема є: невизначеність ситуації з результатом кримінального провадження та його фінансових наслідків; незручності, викликані негативним впливом на здоров`я; стурбованість і тривога через те, що ситуація триває довго; негативний вплив на членів сім`ї; психічне напруження; глибоке відчуття несправедливості, викликане тривалим невиконанням судового рішення; розчарування тощо.

Поряд з цим, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У контексті спірних правовідносин саме на позивача законодавець покладає обов`язок доведення факту завдання йому моральної шкоди, а також надання доказів на підтвердження того, що саме рішення, дії чи бездіяльність відповідача призвело до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

Однак, позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому моральних страждань внаслідок дій чи бездіяльності відповідача, не обґрунтовано розмір моральної шкоди в сумі саме 25 000,00 грн.

Враховуючи вищевказане, а також те, що вимога про стягнення моральної шкоди є похідною від основної позовної вимоги щодо визнання бездіяльності відповідача протиправною, у задоволенні якої судом відмовлено, суд вважає за необхідне також відмовити у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 1064,96 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ "Райффайзен Банк" від 10.09.2026 року.

З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник