Ухвала суду № 140391755, 06.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

06 жовтня 2026 рокуСправа № 160/28570/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бухтіярова М.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11.09.2026 через підсистему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 13 серпня 2026 року № 144 ст в частині притягнення капітана поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність;

-визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо зменшення розміру щомісячної премії ОСОБА_1 за червень 2026 року, липень 2026 року та серпень 2026 року;

-зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоотриману частину щомісячної премії за червень 2026 року, липень 2026 року та серпень 2026 року у повному обсязі;

-зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області провести перерахунок виплати заробітної плати, компенсації за невикористані відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 у відповідності до нових показників преміювання за червень-серпень 2026 року.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст. 161 КАС України.

Ухвалою суду від 17.09.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску; оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду цієї позовної заяви у сумі 1064,96 грн., сплаченого у встановленому порядку; обґрунтування підстав для розгляду заявлених позовних вимог в межах одного позову.

Копія ухвали скерована представнику позивача адвокату Ілющенко А.А. через Електронний суд та доставлена до електронного кабінету.

21.09.2026 представником позивача адвокатом Ілющенко А.А. подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено квитанцію про сплату судового збору та заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

В обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду представником позивача зазначено, що пропуск звернення до суду відбувся з поважних причин. Оскаржуваний наказ ГУНП в Дніпропетровській області № 144 видано 13 серпня 2026 року. Позивача ознайомлено з ним 14 серпня 2026 року. Позовну заяву подано до суду 11 вересня 2026 року, оскільки позивачем подавалися рапорти з метою отримання інформації, необхідної для подання позовної заяви. Зокрема, зменшення премії за червень та липень 2026 року здійснювалося на підставі наказів ГУНП від 24.06.2026 № 1046 о/с та від 23.07.2026 № 1244 о/с. З наказами про преміювання позивача ознайомлено не було, підстави зменшення премії в наказах були відсутні. Для з`ясування підстав позбавлення премії та розміру недоотриманих сум, позивач та його представник вживали заходів щодо досудового збирання інформації та доказів. 29.07.2026 позивач звернувся до ГУНП з рапортом № 152079-2026 про надання завірених копій документів (висновків службових розслідувань, рапортів, додатків до наказів про преміювання). Відповідач листами від 17.08.2026 та 28.08.2026 надав інформацію лише частково (без Додатку № 1 до Наказів про преміювання, в якому зазначається конкретний розмір премії) та повідомив, що зменшення здійснювалось в межах дискреційних повноважень. Відповідь про надання інформації із додатками від 19.08.2026 фактично була отримана 04.09.2026 у, про що свідчить скриншот електронної пошти ОСОБА_1 . Відповідь про надання інформації від 28.08.2026 року №313352-2026 із додатками, фактично була отримана 09.09.2026 на електронну пошту позивача, про що свідчить скриншот електронної пошти ОСОБА_1 . Зважаючи на викладене, позивач вважає, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин та зазначений строк підлягає поновленню як пропущений з поважних та об`єктивних причин.

22.09.2026 представником позивача адвокатом Ілющенко А.А. подано клопотання про долучення доказів, а саме: витяг зі списку поліцейських про встановлення розміру премії за серпень 2026 року, лист ГУНП у Дніпропетровській області від 17.09.2026 №431779-2026 з додатками на адвокатський запит від 10.09.2026.

Розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до суду, поданої на усунення недоліків позову, судом встановлено часткове виконання вимог ухвали від 17.09.2026.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно з частинами першою-другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З даного приводу суд зазначає, що сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначені Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII.

Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2022 № 2123-IX з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану доповнено Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану».

Статтею 31 розділу V Дисциплінарного статуту Національної поліції України встановлено порядок оскарження дисциплінарного стягнення, застосованого у період дії воєнного стану.

Так, частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні неодноразово продовжено, такий правовий режим триває й на сьогодні.

Суд звертає увагу, що приймаючи Закон № 2123-ІХ та доповнюючи Дисциплінарний статут розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану», зокрема щодо встановлення такого короткого строку на оскарження дисциплінарного стягнення, законодавець мав на меті оптимізувати діяльність поліції, у тому числі, під час дії режиму воєнного стану, та врегулювати питання діяльності поліції передусім в умовах воєнного стану.

Тобто, внесення відповідних змін до Закону № 580-VIII та Дисциплінарного статуту спрямовані на забезпечення діяльності поліції та ефективного виконання нею завдань в умовах воєнного стану, а також задля швидкого та оперативного реагування на дії (бездіяльність) поліцейського, у разі кваліфікування їх як такі, що можуть виразитися у грубому порушенні службової дисципліни в умовах посиленого варіанту службової діяльності та (або) підриву авторитету Національної поліції України в цілому.

Оскільки існує колізія між загальним (КАС України) та спеціальним законом (Дисциплінарний статут), застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут.

Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 08.02.2023 у справі №120/7567/22, від 31.05.2023 у справі №160/9356/22, від 31.10.2023 у справі №340/4394/22, від 30.11.2023 у справі №500/1224/23, від 28.03.2024 у справі №420/22052/23, від 30.09.2024 у справі №520/5571/24, від 04.10.2024 у справі №580/4340/24, від 27.12.2024 у справі №420/13235/24, від 13.01.2025 у справі №260/6163/23, від 13.02.2025 у справі №320/42545/23.

Отже, для звернення поліцейського до адміністративного суду із позовною заявою щодо оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення законодавцем встановлено спеціальний строк 15 днів, який обраховується з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

За змістом частини шостої статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини другої якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Аналогічна позиція застосована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 6 лютого 2018 року у справі № 607/6231/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 438/769/13-а (2а/438/29/13), від 24 квітня 2018 року у справі № 357/18214/14, від 26 червня 2018 року у справі № 663/1012/16-а, від 10 липня 2018 року у справі № 820/4856/17, від 28 серпня 2018 року у справі № 826/11545/17, від 9 листопада 2018 року у справі № 334/3536/17(2-а/334/402/17), від 27 листопада 2018 року у справі № 537/2348/16-а, від 27 листопада 2018 року у справі № 305/2056/15-а, від 20 грудня 2018 року у справі № 756/513/17, від 20 грудня 2018 року у справі № 712/7831/16-а, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017), від 7 лютого 2019 року у справі № 802/497/16-а, від 14 травня 2019 року у справі № 826/26174/15, від 21 грудня 2019 року у справі №826/12776/15 та від 5 травня 2022 року у справі № 240/10663/20.

Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Водночас, вжиття конструкції «повинен був дізнатись» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав (постанова Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі № 460/10097/24).

Скаржнику недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а). При цьому, у визначенні моменту виникнення права на позов має значення, коли особа дізналася про факт порушення свого права, інтересу або коли саме вона повинна була дізнатись про це, і обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений саме на позивача.

Як слідує з позовних вимог, позивач просить, зокрема, скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 13 серпня 2026 року № 144 ст в частині притягнення капітана поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність.

Позивачем у позовній заяві самостійно вказано, що він ознайомлений із оскаржуваним наказом - 14.08.2026, а отже строк звернення до суду із цими позовними вимогами сплив 31.08.2026 (перший робочий день після граничного 29.08.2026, який припав на вихідний).

Водночас, до суду позивач звернувся лише 11.09.2026, тобто з пропуском строку, встановленого ч.4 ст. 31 Дисциплінарного статуту.

На виконання ухвали суду від 17.09.2026 представником позивача адвокатом Ілющенко А.А. подано заяву про поновлення строку звернення до суду, однак у якій не вказано жодних обставин, що об`єктивно унеможливлювали реалізацію позивачем його права щодо своєчасного звернення до суду із позовними вимогами щодо оскарження наказу відповідача про притягнення його дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову невідповідність, а також не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Суд повторно звертає увагу, що у визначенні моменту виникнення права на позов має значення, коли особа дізналася про факт порушення свого права. При цьому, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.

З дня ознайомлення з наказом від 13.08.2026 №144 ст, тобто з 14.08.2026, позивачу достеменно відомо про порушення прав та інтересів, а відтак подання рапортів з метою отримання інформації, звернення позивача за правничою допомогою та надіслання адвокатських запитів не змінюють момент, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду щодо оскарження наказу притягнення його дисциплінарної відповідальності.

Посилання представника позивача на те, що строк звернення до суду порушено внаслідок необхідності збору доказів для обґрунтування позову, суд в даному випадку вважає неприйнятними, оскільки як слідує з позовних матеріалів, адвокатський запит на отримання від ГУНП в Дніпропетровській області додаткових документів, а саме: матеріалів службового розслідування, за результатами якого прийнято наказ від 13.08.2026 №144 ст, датований 10.09.2026, а позов поданий до суду - 11.09.2026, тобто на наступний день, а отже за жодних обставин запитувані адвокатом документи не могли бути покладені в основу обґрунтування заявлених позовних вимог в частині оскарженні наказу від 13.08.2026 №144 ст. Крім того, положенням КАС України передбачена можливість звернення до суду із клопотання про витребування доказів та/або з клопотанням про надання додаткового часу для подання доказів, що не могло бути невідомо адвокату Анні Ілющенко.

Щодо посилань представника позивача в обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду на обставини воєнного стану в Україні, суд зазначає, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості звернення до суду позивачем у встановлені строки у зв`язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.

Відповідного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22.

У кожному конкретному випадку суд досліджує обставини, зазначені позивачем, у їх сукупності із наданими доказами на їх підтвердження.

Однак, представником позивача хоч і вказані обставини несення позивачем служби в умовах воєнного стану та отримання поранення під час виконання бойового завдання, однак не надано жодних доказів, що причини пропуску строку звернення до суду із цими позовними вимогами зумовлені саме такими обставинами.

Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Згідно з наданими до позову медичними документами позивач перебував на прийомі у лікаря та отримав консультативний висновок спеціаліста 10.05.2026 та 01.06.2026. Доказів на підтвердження наявності обставин неможливості звернення до суду протягом строку, який пропущено, не надано.

Посвідчення учасника бойових дій не є належним доказом на підтвердження об`єктивної неможливості звернення до суду із позовними вимогами щодо оскарження наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 13.08.2026 №144 ст.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про поновлення строку звернення до суду не обґрунтована, не містить належних доказів на підтвердження обставин, що мали місце непереборні обставин, перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду із позовними вимогами щодо оскарження наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 13.08.2026 №144 ст без зайвих зволікань з часу обізнаності про порушення його прав (з 14.08.2026), відтак позивачем не доведено пропуск звернення до суду з поважних причин, тому така заява задоволенню не підлягає.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. При цьому, триваюча пасивна поведінка позивача не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної обізнаності щодо порушення своїх прав та інтересів. Позивач, необґрунтовано, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

При цьому, не применшуючи особливу заслугу військовослужбовців, які стоять на захисті Україні, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, який також відтворений у ч. 3 ст. 2 та ст. 8 КАС України, які встановлюють, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, серед іншого, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому не може бути привілеїв чи надання прав конкретним учасникам судового процесу.

Суд звертає увагу, що законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Необхідно зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі №809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18.

Крім того, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

При вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).

Отже, станом на 06.10.2026 вимоги суду, викладені в ухвалі суду від 17.09.2026, виконані частково, оскільки представником позивача хоч і подано заяву про поновлення строку звернення до суду, однак не доведено поважності причин пропуску звернення позивача до суду із позовними вимогами щодо оскарження наказу від 13.08.2026 №144 ст.

Згідно частин першої-другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачу позовної заяви в частині позовних вимог щодо оскарження наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 13.08.2026 №144 ст.

Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами частини 8 статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст.ст.123, 169, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 13 серпня 2026 року № 144 ст - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.М. Бухтіярова