Ухвала суду № 140391032, 07.10.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/8375/26

Провадження №2/487/5002/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 Суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Афоніна С.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Максименко С.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до Миколаївської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно 31/100 частку домоволодіння АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі зазначеного, пред`явлена заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 175, 177 ЦПК України з наступних підстав.

Позивачем при пред`явленні позову не сплачено судовий збір та заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору або зменшити його розмір до суми, яку позивач зможе сплатити з урахуванням її майнового стану, або відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Питання відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати врегульоване як змістом статті 136 ЦПК України, так і у змісті статті 8 Закону України "Про судовий збір", яка, своєю чергою, є спеціальною.

Відповідно до частини першої-третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Змістом статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, і такими умовами є: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Аналогічні висновки щодо застосування вищезгаданої норми викладені Верховним судом у змісті постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20).

У Рішенні від 20 січня 2025 року у справі № 2-р(ІІ)/2025 Конституційний Суд України зробив висновок про те, що надання суду на підставі частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" дискреційного повноваження з відстрочення або розстрочення сплати стороною судового збору на певний строк з огляду на її майновий стан має правомірну мету - забезпечення доступу до суду та є додатковим засобом підтримувальної дії (affirmative action) держави в ділянці реалізації прав на судовий захист для осіб, які перебувають у складному майновому становищі.

Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та за наявності обставини, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними і допустимими доказами.

Звільнення від сплати судового збору дійсно є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізовує на підставі оцінки доказів, наданих особою. Водночас свобода розсуду суду під час вирішення питання про звільнення особи від сплати судового збору не є необмеженою.

Зокрема, вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік, наявність рухомого і нерухомого майна тощо. Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у змісті постанови від 23 листопада2023 року у справі № 215/7312/20, а також ухвали Великої Палати Верховного Суду від 10 травня 2019 року у справі № 9901/166/19.

Представником позивача подано до вказаного клопотання довідку про доходи ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо розміру пенсії позиваач за вересень 2026 року у сумі 4861,46 грн. та витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 18.05.2026 за №133/26/843/Р, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом 3 групи.

Згідно ч.1 ст. 4 закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно зі ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2026 році з 01 січня встановлений у розмірі 3328 гривень.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру для фізичних осіб або фізичних осіб-підприємців складає 1 відсотків ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсотків ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн. ) та не більше 16650 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом з вимогою майнового характеру про визнання права власності за набувальною давністю.

Отже, оскільки позивачем заявлено майнову вимогу, тому позов підлягає грошовій оцінці, а тому, у відповідності до п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову.

У п. 2 ч. 1 ст.176 ЦПК України вказано, що ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Згідно п. а ст. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" на підтвердження оцінки проведеної оцінки майна складається звіт чи акт про оцінку майна.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна.

За порядком проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, затвердженому постановою КМУ від 4 березня 2013 року № 231 зазначено, що термін дії звіту про оцінку нерухомого майна становить не більш як шість місяців з моменту оцінки, адже ціна позову має бути визначена у наведені строки.

Отже, ціна позову визначається від ринкової вартості майна на момент звернення до суду та повинна бути підтверджена відповідними відомостями (оцінкою відповідної установи).

При цьому, позивачем будь-яких доказів на підтвердження вартості 31/100 частки домоволодіння АДРЕСА_1 , у встановленому чинним законодавством порядку, суду не надано.

Отже позивачу необхідно надати докази дійсної вартості 31/100 частки домоволодіння АДРЕСА_1 , право власності на яку просить визнати позивач, відповідно до експертної оцінки такого майна, за результатами якої позивач може визначити ціну позову та сплатити судовий збір, або надасть суду можливість розглянути клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, відстрочку від сплати або зменшення розміру судового збору, якщо буде встановлено, що разом з іншими належними і допустимими доказами щодо майнового стану позивача, наявні обставини, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору.

Право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави, а відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви зазначені в мотивувальній частині ухвали судді, надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви десять днів.

На підстави викладеного, керуючись ст. 175, 177? 185 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно - залишити без руху, для усунення недоліків позовної заяви зазначені в мотивувальній частині ухвали судді.

Платіжні реквізити для сплати судового збору:

Отримувач коштів Миколаїв. ГУК/Заводськ.р-н/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37992030

Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA808999980313121206000014480

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Заводський районний суд м. Миколаєва (назва суду, де розглядається справа)

При заповненні платіжного документа у графі «Код платника» платником судового збору юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником фізичною особою ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв`язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви в строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали позивачу.

Роз`яснити позивачу, що в разі невиконання ухвали позовна заява буде вважатися неподаною та повернута, що не є перешкодою для повторного звернення до суду після усунення обставин, які стали підставою для її повернення.

Ухвала в частині визначення розміру судових витрат може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення або складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.М. Афоніна