Рішення № 140389652, 07.10.2026, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/1306/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2026 р.

Літинський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Желіховського В.М.

секретаря судового засідання Гречанівської В.В.

розглянувши у судовому засіданні в селищі Літин цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із вказаною позовною заявою мотивуючи її тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 91 років помер, ОСОБА_4 , після смерті якого спадкоємицею є їхня покійна мати ОСОБА_3 .

Позов мотивують тим, що після смерті ОСОБА_3 залишилася спадщина, яка складається з житлового будинку із по господарськими спорудами, які розташовані за адресою по АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії архівного витягу з рішення № 17 Малинівської сільської ради від 17.03.1994 року було вирішено передати гр. ОСОБА_4 - АДРЕСА_2 (так у документі).

Вищевказана земельна ділянка була розділена на декілька частин яким було присвоєно кадастрові номери, а саме:

- 0522484600:06:001:0299 - площею 0,2500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована АДРЕСА_1 ;

- 0522484600:06:001:0298 - площею 0,1200 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована АДРЕСА_1 ;

- 0522484600:06:001:0300 - площею 0,2300 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована Вінницька область, Вінницький район, с. Малинівка.

Вищевказану земельну ділянку покійна мати ОСОБА_3 , після смерті свого батька ОСОБА_4 , належним чином не оформила.

В нотаріальному порядку оформити спадщину, позивачам було відмовлено, в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок та на земельні ділянки.

Тому позивачі змушена звернутися до суду з вказаною позовною заявою та просить визнати за ними право власності на житловий будинок з погосподарськими будівлями та спорудами, а також на земельні ділянки, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 . Представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Данилюк П.П. в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність довірителів. Позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити. Про заочний розгляд справи не заперечують. Судові витрати залишити за позивачами.

Представник відповідача Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області в судове засідання не з`явився, надіслали до суду заяву про розгляд справи без участі представника. Подану позовну заяву підтримують.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання. Суд вважає, що позов підлягає до задоволення за таких підстав. Відповідно до свідоцтва про смерть (а.с.12) ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Про те що ОСОБА_3 була ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рідною мамою, підтверджується копіями свідоцтв про народження, серія НОМЕР_1 від 10 жовтня 1975 року та серія НОМЕР_2 від 16 серпня 1980 (а.с.13,14).

Відповідно до свідоцтва про смерть (а.с.15) ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_5 (а.с.16) її батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.17) 29.07.1973 року ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 і після укладення шлюбу змінила прізвище на " ОСОБА_8 ".

Відповідно до довідки про коло спадкоємців Першої вінницької державної нотаріальної контори за №337/02-14 (а.с.18) згідно матеріалів спадкової справи №229/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 гр. ОСОБА_3 , заведеної Першою вінницькою державною нотаріальною конторою 11 квітня 2022 року, спадкоємцями за законом на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 , є її діти ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Додатково повідомляють, що згідно матеріалів спадкової справи №235/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 гр. ОСОБА_4 , заведеної Літинською державною нотаріальною конторою 11 травня 2017 року, спадкоємцем за заповітом на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 , є його дочка ОСОБА_3 .

Відповідно до копії заповіту (а.с.19) ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: усе своє майно де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось ... заповідає ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області за №54 від 11.02.2026 (а.с.20) власником житлового будинку та господарських будівель, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 був ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до технічного паспорту (а.с.21-25) зазначена технічна характеристика житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , ринкова вартість якого становить 134 357,00 грн. (а.с.26).

Відповідно до копії архівного витягу з рішення № 17 Малинівської сільської ради від 17.03.1994 року було вирішено передати гр. ОСОБА_4 - АДРЕСА_2 (так у документі) (а.с.27).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.28) внесено відомості про земельну ділянку кадастровий номер 0522484600:06:001:0298 - площею 0,1200 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована АДРЕСА_1 , вартість якої становить 2787,76 грн. (а.с.32).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.29) внесено відомості про земельну ділянку кадастровий номер 0522484600:06:001:0299 площею 0,2500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована АДРЕСА_1 , вартість якої становить 227202,80 грн. (а.с.31).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.29) внесено відомості про земельну ділянку кадастровий номер 0522484600:06:001:0300 - площею 0,2300 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована Вінницька область, Вінницький район, село Малинівка, вартість якої становить 5343,21 грн. (а.с.33).

Постановою Першої вінницькою державною нотаріальною конторою за №771/02-31 від 06.05.2026 (а.с.34) позивачам відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом, в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Згідно зі ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав і інтересів може бути в тому числі визнання права. У відповідності до ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом. Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно п. 3.14 Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", № 296/5 від 22.02.2012 р., прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину. Відповідно до п. 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127, не належать до самочинного будівництва: (для одноквартирних (садибних), дачних та садових будинків:) індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року. Згідно ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав. Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами). Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об`єкти. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 01.09.2011, № 40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об`єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року"). Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекція України, від 30.07.2012, № 40-19-5376 "Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів"). Згідно ч.1 ст.120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Аналіз змісту норм статті 120 Земельного кодексу України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщенні. Зазначені норми закріпляють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Таким чином, за загальними правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа яка набула право власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 13 квітня 2016 року в справі №6-253цс16. При застосуванні положень ст.120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 04 лютого 2019 року в справі № 463/1696/15-ц. Тобто, до набувача права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розташованих на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні в силу закону, незалежно від волі попереднього користувача земельної ділянки та органу, уповноваженого розпоряджатися землею (у випадку належності земельної ділянки до земель державної або комунальної власності) переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщенні відповідні об`єкти нерухомості, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію сторін, суд вважає, що в зв`язку з відсутністю необхідних документів для оформлення спадщини позивачі не може зареєструвати за собою право власності, а тому з метою захисту майнових прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позов підлягає до задоволення, оскільки вони є спадкоємцями і мають право на оформлення спадщини. На підставі ст.ст. 328, 1218, 1222, 1225, 1264, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 48, 76,81, 206, 259, 263-268 ЦПК України, Постановою пленуму Верховного суду України за №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовільнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності в рівних частках по 1/2 на житловий будинок, загальною площею 20,2 кв.м. літ. „А, веранда літ. al", сарай літ. «Б», сарай літ. «б1», погріб з шиєю літ. «п/Б», сарай літ. «В», навіс літ. «в 1», гараж літ. «Г», огорожа №1, ворота з хвірткою №2, які розташовані за адресою по АДРЕСА_1 , після смерті, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності в рівних частках по 1/2 на земельну ділянку кадастровий номер, 0522484600:06:001:0299 площею 0,2500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності на земельну ділянку кадастровий номер, 0522484600:06:001:0298 - площею 0,1200 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності на земельну ділянку кадастровий номер, 0522484600:06:001:0300 - площею 0,2300 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована Вінницька область, Вінницький район, село Малинівка, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Желіховський В. М.