Ухвала суду № 140389548, 07.10.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кп/759/1870/26 ун. № 759/14354/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні № 12025100080001411 від 18 квітня 2025 року стосовно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, українця, гр-н України, офіційно не працює, освіта середня, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 , не судимий, який вчинив суспільно-небезпечні діяння, що містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 309 КК України, -

сторони провадження: прокурор: ОСОБА_4 , захисник: ОСОБА_5 , особа, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції дистанційно з іншого приміщення), законний представник - ОСОБА_7 , потерпіла - ОСОБА_8 , її представник ОСОБА_9 ,

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2025 року, о 14 год. 25 хв., ОСОБА_10 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 11-Б, вчинив дії, що містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, а саме, перебуваючи у громадському місці на подвір`ї вказаного будинку, повністю оголив своє тіло та оголеним вибіг у світлу пору доби у подвір`я, після чого демонстрував свої статеві органи жильцям та прохожим громадянам, а в подальшому і працівникам поліції, які прибули на місце події, крім того, завдав наявному у подвір`ї транспорту пошкоджень різного характеру (вм?ятини, подряпини). B результаті вказаних дій ОСОБА_11 , які були припинені лише працівниками поліції, відбулося тривале порушення громадського порядку та спокою.

Крім того, 18 квітня 2025 року, о 14 год. 30 хв., ОСОБА_10 , перебуваючи за вказаною ж адресою вчинив дії, що містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, а саме, заподіяв працівнику правоохоронного органу тілесні ушкодження у зв`язку з виконанням цим працівником своїх службових обов`язків.

Так, 18 квітня 2025 року інспектор УПП у м. Києві ДПП капітан поліції ОСОБА_12 разом із інспектором ВАП УПП у м. Києві ДПП капітаном поліції ОСОБА_13 заступили на добове чергування в складі екіпажу «Рубін 0805».

Цього ж дня, близько 14 год. 15 хв., здійснюючи охорону публічної безпеки та порядку, шляхом патрулювання на службовому автомобілі Святошинського району міста Києві, ОСОБА_12 спільно з ОСОБА_13 отримали виклик за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 11-Б, про «хуліганство». Після чого, працівники поліції прибули за вказаною адресою, де виявили раніше невідомого оголеного та агресивно налаштованого ОСОБА_11 , який з вікна будинку викидав меблі на припарковані поряд автомобілі, а потім, використовуючи металевий ключ, пошкодив припарковані на вулиці автомобілі. На вимоги поліції припинити вчинення протиправних діянь ОСОБА_10 не реагував, надалі працівниками поліції він був попереджений про можливість застосування спеціальних засобів, проте ОСОБА_10 , будучи агресивно налаштованим, не реагував і на ці попередження та почав висловлювати погрози в бік працівників поліції, відразу після чого, підбіг до поліцейської ОСОБА_13 та своїми руками штовхнув її в область тулуба, від чого вона впала на поряд розташовану лавку, отримавши тілесні ушкодження (струс головного мозку, вивих середньої фаланги 4-го пальця лівої кисті).

Реагуючи на протиправні дії ОСОБА_11 , працівниками поліції застосували стосовно нього спеціальний засіб - кайданки, після чого затримали.

Крім того ОСОБА_10 вчинив дії, що містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, а саме за невстановлених обставинах, але не пізніше 18 квітня 2025 року, незаконно придбав прозорий пакет з пазовим замком із наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабіс (масою 6,75 г), який незаконно зберігав за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 .

До суду надійшло клопотання прокурора про застосування стосовно ОСОБА_11 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом. Клопотання мотивоване тим, що є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_10 вчинив суспільно небезпечні діяння, які містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 309 КК України, у стані неосудності, що виключає застосування до нього покарання.

Дане клопотання вже було предметом судового розгляду.

Так, ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26 вересня 2025 року вказане клопотання прокурора було задоволено, у зв?язку з чим застосовані до ОСОБА_11 , який вчинив суспільно небезпечні діяння, які містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 309 КК України, примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Натомість, ухвалою Київського апеляційного суду від 19 серпня 2026 року вказана ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 26 вересня 2025 року скасована з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Своє рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що суд першої інстанції не дотримався вимог ч. 1 ст. 513 КПК України та вирішив питання про вину особи, щодо якої вирішувалося питання застосування примусових заходів медичного характеру, а саме, встановив умисел, мету і мотив його дій, хоча ці елементи суб`єктивної сторони складу кримінального правопорушення встановлюються виключно щодо осудної особи. Крім того, обравши до ОСОБА_11 закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом, не мотивував чому саме вказаний вид примусових заходів підлягає застосуванню, а також не навів, які докази свідчать про особливу небезпеку ОСОБА_11 для суспільства, що зумовлює його тримання саме в умовах суворого нагляду.

Згідно з приписами ст. 416 КПК України після скасування судом апеляційної інстанції ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд першої інстанції у новому складі здійснює розгляд провадження у раніше заявлених межах.

Прокурор в судовому засіданні просив застосувати щодо ОСОБА_11 примусовий захід медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з наданням психіатричної допомоги із суворим наглядом, підтримавши раніше заявлене клопотання.

Захисник, законний представник в судовому засіданні підтримали позицію прокурора про необхідність застосування щодо ОСОБА_11 примусового заходу медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з наданням психіатричної допомоги, але просили застосувати інший режим такого закладу - загальний.

Особа, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру - ОСОБА_10 підтримав захисника та свого законного представника, від надання показань відмовився.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_10 своїми діями вчинив суспільно-небезпечні діяння, які містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 345 та ч. 1 ст. 309 КК України, що доводиться сукупністю доказів, які були зібрані під час досудового розслідування та які були досліджені судом у судовому засіданні, зокрема даними, які містяться у:

- рапортах поліцейських (т. 1 а. 111-115);

- протоколі затримання особи з додатками у виді фототаблиць, за якими 18 квітня 2025 року о 19 год. 24 хв. ОСОБА_10 був в оголеному стані затриманий (т. 1 а. 116-124);

- протоколі огляду місця події від 18 квітня 2025 року з додатками, згідно з яким оглянута прибудинкова території по АДРЕСА_1, на якій виявлені пошкоджені транспортні засоби (т. 1 а. 125-153);

- протоколі обшуку від 18 квітня 2025 року з додатками, згідно з яким під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_11 виявлено заборонені речовини (т. 1 а. 154-165);

- висновку експерта № СЕ-19/111-25/24835-НЗПРАП від 30 квітня 2025 року, за яким надана на дослідження речовина рослинного походження зеленого кольору є наркотичним засобом, обіг якого обмежено, - канабісом (масою 6,75 г) (т. 1 а.175-178);

- висновку експерта № 042-906-2025 від 18 квітня 2025 року, згідно з яким потерпіла ОСОБА_13 отримала легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров?я у виді: струс головного мозку, вивих середньої фаланги 4-го пальця лівої кисті (т. 1 а. 188-197);

- висновку судово-психіатричного експерта № 926 від 17 червня 2025 року, згідно з яким у період часу, до якого відноситься діяння, ОСОБА_10 виявляв ознаки біполярного афективного розладу, поточного епізоду манії без психотичних симптомів, за своїм психічним станом не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, у теперішній час виявляє ознаки біполярного афективного розладу, поточного епізоду гнівливої манії без психотичних симптомів і за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує поміщення до спеціального лікувального закладу (госпіталізації) з метою обов?язкового лікування та запобігання вчинення ним суспільно-небезпечних діянь, ознак хронічного алкоголізму та наркоманії не виявляє (т.1 а. 203-211).

Всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що у кримінальному провадженні достатньо даних, які вказують на те, що ОСОБА_10 вчинив суспільно-небезпечні діяння, що містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 345 та ч. 1 ст. 309 КК України.

Разом з тим, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Згідно зі ст. 93 КК України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння у стані неосудності.

Відповідно до ч. 2 ст. 513 КПК України, суд, визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Види примусових заходів медичного характеру визначені у статті 94 КК України, зокрема, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом. При цьому, госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку (ч. 3 ст. 94). Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов`язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах посиленого нагляду (ч. 4 ст. 94). Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов`язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах суворого нагляду (ч. 5 ст. 94).

Таким чином, враховуючи дані висновку судово-психіатричного експертизи № 926 від 17 червня 2025 року, ОСОБА_10 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді поміщення (госпіталізації) до спеціального закладу з наданням психіатричної допомоги, оскільки хворий за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.

Що ж стосується режиму закладу з надання психіатричної допомоги і лікування, який повинен бути обраним до хворого ОСОБА_11 , то суд бере до уваги те, що у справі відсутні докази, в тому силі й висновки фахових експертів, про особливу небезпеку ОСОБА_11 для суспільства, а сам він вчинив суспільно небезпечні діяння, які не пов`язані з посяганням на життя інших осіб.

За таких обставин прохання в клопотанні прокурора про тримання хворого у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах суворого нагляду є безпідставним в цій частині.

Крім цього, матеріали справи містять довідку ВЛК від 03 червня 2024 року, в якій зазначено про його придатність до служби у військових частинах забезпечення (т. 1 а. 244), що ставить під сумнів його небезпечність як особи, якій не протипоказана військова служба. Доводи захисту з цього приводу виявилися належно мотивованими

Відтак, суд вбачає підстави для застосування до ОСОБА_11 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом, тим самим частково задовольнивши клопотання прокурора та погодитися із доводами захисту.

З приводу заявленого у справі цивільного позову потерпілою ОСОБА_13 до ОСОБА_11 про відшкодування моральної шкоди (т. 1 а. 25-31) слід зазначити таке.

ОСОБА_13 у позові просила стягнути із ОСОБА_11 на свою користь 250 000 грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_11 , які супроводжувалися завданням фізичної травми, лікуванням, їй завдано емоційних та душевних страждань, що спричинило підвищене психологічне навантаження, зміну звичайного укладу життя.

Сторона захисту в судовому засіданні вважала за можливе позов задовольнити частково, оскільки шкода завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 КПК України, цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

У даному випадку позов пред?явлено до особи, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними,

Згідно з правилами ч. 1 ст. 1186 ЦК шкода, завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодовується. Проте, як виняток, з урахуванням матеріального становища потерпілого та особи, яка завдала шкоди, суд може постановити рішення про відшкодування такою особою цієї шкоди частково або в повному обсязі.

На таке правозастосування орієнтував і Верховний Суд (див. постанова ВС у справі № 626/924/23 від 11 грудня 2024 року.

Згідно з висновком експерта № 042-906-2025 від 18 квітня 2025 року потерпіла ОСОБА_13 отримала легкі тілесні ушкодження (струс головного мозку, вивих середньої фаланги 4-го пальця лівої кисті), що спричинило короткочасний розлад здоров?я, тобто таке, яке не було небезпечним для життя (т. 1 а. 188-197), а тривалість її лікування (понад 21 добу) була обумовлена не характером отриманих ушкоджень, а наявністю супутньої патології.

Відтак, враховуючи проведений аналіз доказів та висновки суду щодо причетності ОСОБА_14 до вчинення діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, з'ясувавши всі обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, зважаючи на поведінку ОСОБА_14 під час події, тяжкість вимушених змін в житті потерпілої, які не були тривалими, суд на підставі ст. 23 ЦК України, вважає обґрунтованими та справедливими вимоги потерпілої про відшкодування їй моральної шкоди лише на суму 50 000 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_15 є власником нерухомого майна - гаражного боксу, площею 20,6 м2 за адресою: м. Київ, вул. Дружківська, 14, ГБК «Верстат-7», на який накладено арешт для забезпечення позову (т. 1 а. 88-93).

Матеріальне становище потерпілої випливає з її статусу працівника поліції.

Враховуючи викладене, суд з урахуванням матеріального становища потерпілого та особи, яка завдала шкоди, керуючись ст. 1186 ЦК України, знаходить правові підстави лише для часткового задоволення заявленого позову, тобто про відшкодування шкоди в межах доведеної частково, на суму 20 000 грн.

Раніше обраний ОСОБА_16 запобіжний захід у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку - Дніпровська філія «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров?я України», що за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 84, суд вважає залишити без змін до набрання ухвалою законної сили.

Судові витрати за проведення експертиз слід віднести на рахунок держави.

Арешт накладений на майно ОСОБА_19 належить залишити без змін задля забезпечення цивільного позову.

Питання про долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 19, 93, 94 КК України, ст. ст. 100, 369-372, 392, 395, 512, 513 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру у межах кримінального провадження ЄРДР № 12025100080001411 від 18 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_3 , який вчинив суспільно-небезпечні діяння, що містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 309 КК України - задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 , примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку - Дніпровська філія «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров?я України», що за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 84 - залишити без змін до набрання ухвали законної сили.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_17 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 250 000 грн. задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_17 на відшкодування завданої моральної шкоди 20 000 грн., а в іншій частині - відмовити в задоволенні вказаного позову.

Арешт, накладений на майно ОСОБА_11 (гараж), залишити без зміни задля забезпечення виконання ухвали суду в частині цивільного позову.

Судові витрати за проведення експертиз відшкодувати за рахунок держави.

Речові докази: - молоток з плямами речовини бурого кольору, ключ з плямами речовини бурого кольору, змиви речовин бурого кольору, які передані на зберігання до камери схову речових доказів Святошинського УП ГУНП у м. Києві - знищити; - DVD-диски, рослиноподібну суху речовину зеленого кольору, яку передано на зберігання до камери схову речових доказів Святошинського УП ГУНП у м. Києві - зберігати при матеріалах даної справи; - ключі від квартири та ключі від автомобіля, які передані на зберігання до камери схову речових доказів Святошинського УП ГУНП у м. Києві - повернути належним володільцям.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а собою, яка перебуває у закладі з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, в той же строк з моменту отримання копії ухвали.

СУДДЯ ОСОБА_18