Ухвала суду № 140389040, 24.09.2026, Оболонський районний суд міста Києва

24.09.2026 Справа № 756/16275/26

Справа № 756/16275/26

Провадження № 2-з/756/156/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Київ

Суддя Оболонського районного суду міста Києва Тиха О.О., розглянувши заяву Київської міської ради, подану через представника Стороженко Катерину Миколаївну, про забезпечення позову у справі за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на майно,

У С Т А Н О В И В :

Київська міська рада звернулася до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44067806 від 15.11.2018 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Більшиної С.О. із закриттям розділу на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю, літ. «А» (торговий павільйон), загальною площею 36,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі серія та номер: 1501, виданого 15.11.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Більшиною С.О., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1681867880000.

Одночасно з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на зазначену нежитлову будівлю, а також заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, стосовно цього об`єкта.

Заяву обґрунтовано тим, що 09.06.2026 посадовими особами Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) винесено припис № 202614895 щодо об`єкта, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:78:092:0068 в Оболонському районі м. Києва, із пропозицією надати дозвільну документацію на розміщення тимчасової споруди. У відповідь на припис відповідач надав копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 145532704 від 15.11.2018 та копію технічного паспорта. Відповідно до акта обстеження від 18.06.2026 зазначений об`єкт є тимчасовою спорудою - одноповерховою металевою конструкцією з полегшених металів фактичною площею 36,6 кв.м. Право власності на цей об`єкт як на нерухоме майно первинно зареєстровано 31.10.2018 за ОСОБА_2 на підставі акта про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта № 52 від 17.03.1999, а надалі - за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 15.11.2018 № 1501. За інформацією Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.06.2026 № 055-10760 та Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 25.06.2026 № 104-5173, документи щодо присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 ) не видавалися. На думку позивача, державна реєстрація права власності на тимчасову споруду суперечить п. 1 ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та порушує право територіальної громади міста Києва розпоряджатися земельною ділянкою. Відповідач у будь-який момент може відчужити спірний об`єкт, що унеможливить або істотно ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення позову, а вибуття об`єкта з володіння відповідача призведе до необхідності нових звернень до суду. Щодо зустрічного забезпечення позивач просив його не застосовувати, оскільки є органом місцевого самоврядування, а обраний вид забезпечення не завдасть відповідачу збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглянута судом без повідомлення учасників справи.

Суд, вивчивши доводи поданої заяви, дослідивши додатки до неї, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч. 2 ст. 150 ЦПК України). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 10 ст. 150 ЦПК України).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) зазначено, що характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. «Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) вказано, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті. Суд лише пересвідчується, що між сторонами виник спір.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, між сторонами виник спір щодо правомірності державної реєстрації права власності відповідача на нежитлову будівлю, літ. «А» (торговий павільйон), загальною площею 36,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1681867880000. Цей об`єкт є безпосереднім предметом спору, а право власності на нього зареєстровано за відповідачем ОСОБА_1 .

Відповідач як зареєстрований власник не обмежений у праві відчужити спірний об`єкт, передати його в іпотеку чи іншим чином ним розпорядитися. Перехід права власності до іншої особи під час розгляду справи призведе до того, що позивач не зможе захистити своє право в межах цього судового провадження без нових звернень до суду та залучення нових відповідачів, що істотно ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача у разі задоволення позову.

Предметом позову є скасування рішення про державну реєстрацію права власності із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на спірний об`єкт. Тому заборона вчиняти реєстраційні дії щодо цього об`єкта поряд з арештом спрямована на збереження незмінності тих відомостей реєстру, які оспорює позивач, до вирішення спору по суті, що узгоджується з ч. 2 ст. 150 ЦПК України.

Заявлені заходи безпосередньо пов`язані з предметом позовної вимоги і не є тотожними задоволенню позову, оскільки не припиняють право власності відповідача та не скасовують оскаржуване рішення про державну реєстрацію, а лише тимчасово обмежують можливість розпорядження майном і внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо нього.

Обраний позивачем спосіб забезпечення позову не позбавляє відповідача права володіння та користування майном, а лише обмежує його право розпорядження вказаним майном до часу ухвалення судом рішення у справі. Накладення арешту не вплине на матеріальний стан відповідача як власника майна та не призведе до понесення ним додаткових витрат. Отже, заявлені заходи є співмірними із заявленими позовними вимогами та забезпечують збалансованість інтересів сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Позивач є органом місцевого самоврядування з місцезнаходженням на території України, а в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують обставини, за наявності яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення відповідно до ч. 3 ст. 154 ЦПК України. Підстав для застосування зустрічного забезпечення суд не вбачає. Водночас відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України відповідач не позбавлений права звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та діють до вирішення спору по суті.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки наявні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених прав позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 149-154, 157, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Київської міської ради про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на нежитлову будівлю, літ. «А» (торговий павільйон), загальною площею 36,9 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1681867880000, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі серія та номер: 1501, виданого 15.11.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Більшиною С.О., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44067806 від 15.11.2018.

Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно (приймати рішення про державну реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін), стосовно нежитлової будівлі, літ. «А» (торговий павільйон), загальною площею 36,9 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1681867880000, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Строк пред`явлення ухвали до виконання - три роки з наступного дня після її постановлення.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Для цілей виконання цієї ухвали:

Стягувач - Київська міська рада, код ЄДРПОУ 22883141, місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36.

Боржник - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя О.О. Тиха