Рішення № 140387351, 06.10.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 Справа № 914/2798/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Щерби О. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Левітрейд", с. Підберізці, Львівської обл.,

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Підуашвілі Світлани Михайлівни, м. Львів

про: стягнення 67 643, 97 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Опришко О.З.;

від відповідача: не з`явився;

Хід розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Левітрейд» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Підуашвілі Світлани Михайлівни про стягнення 67 643,97 грн, з яких 54 190,60 грн основного боргу, 2 452,68 грн пені, 162,57 грн інфляційних втрат та 10 838,12 грн штрафу.

Ухвалою від 04.09.2026 суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк для усунення її недоліків. 08.09.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 25342/26), до якої долучено докази надіслання відповідачу копії позовної заяви з додатками, реквізити банківського рахунку позивача та пояснення щодо статусу відповідача.

Ухвалою від 09.09.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання на 06.10.2026.

У судове засідання 06.10.2026 представник позивача з`явився. Відповідачка не з`явився.

Зважаючи на предмет і підстави позову, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору по суті.

У судовому засіданні 06.10.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позивач зазначає, що 25.05.2026 між ним як постачальником та відповідачем як покупцем укладено Договір поставки № ЛТ250526/01, за яким позивач зобов`язався передавати у власність відповідача товар, а відповідач приймати та оплачувати його протягом семи днів з моменту поставки.

На виконання договору позивач за видатковою накладною № 22246 від 02.07.2026 поставив відповідачу товар на суму 61 920,00 грн, який відповідач оплатив лише частково, унаслідок чого за ним утворилася заборгованість у сумі 54 190,60 грн.

Посилаючись на пункти 7.2 та 7.4 договору і статтю 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу за період з 09.07.2026 по 31.08.2026 в сумі 2 452,68 грн, інфляційні втрати в сумі 162,57 грн, а також штраф у розмірі 20 % від суми боргу, що становить 10 838,12 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав, позовних вимог не заперечив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, тому ухвали суду у цій справі надсилалися йому рекомендованою кореспонденцією на адресу місцезнаходження, відомості про яку внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1 . Поштове відправлення з ухвалою від 05.10.2026 повернулося до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною першою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, якщо ухвалу направлено судом рекомендованим листом за адресою, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і поштове відправлення повернулося з посиланням на відсутність адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання, адресат вважається належним чином повідомленим, адже отримання листа перебуває поза межами контролю суду як відправника (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 27.07.2022 у справі № 908/3468/13). Крім того, ухвали у справі оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є відкритим.

За таких обставин відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи. Пунктом 1 частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Відповідно до частини другої статті 178 цього Кодексу у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Обставини, встановлені судом.

25.05.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Левітрейд» (постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Підуашвілі Світланою Михайлівною (покупець) укладено Договір поставки № ЛТ250526/01 (далі Договір).

Договір підписано обома сторонами та скріплено їхніми печатками.

Згідно з пунктом 4.1 Договору оплата за кожну поставлену партію Товару здійснюється протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару на умовах даного договору.

Пунктом 7.2 Договору сторони передбачили, що у разі невиконання чи неналежного виконання Покупцем умов, вказаних у п.п. 4.1 та 4.2 Договору, він сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого чи несвоєчасно оплаченого Товару за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 7.4 Договору у разі невиконання чи неналежного виконання Покупцем умов, вказаних у п.п. 4.1 та 4.2 Договору більш ніж на 45 (сорок п`ять) календарних днів, він сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 20% від суми неоплаченого чи несвоєчасно оплаченого Товару.

На виконання Договору позивач поставив відповідачу товар (сік для замороження Kelia Ice Pops у кількості 1500 упаковок) на загальну суму 61 920,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 22246 від 02.07.2026, у якій міститься посилання на Договір і яка підписана представником покупця без зауважень щодо кількості, якості чи вартості товару.

Відповідно до акта звірки взаємних розрахунків № 4375 від 26.08.2026 за період з 01.06.2026 по 26.08.2026, складеного позивачем і підписаного лише з його боку, протягом цього періоду позивач поставляв відповідачу товар також за видатковими накладними № 20827 і № 20828 від 18.06.2026, № 21532 від 25.06.2026 та № 22330 від 02.07.2026, а відповідач здійснював оплати, з яких після поставки 02.07.2026 - 10.07.2026 на суму 18 732,60 грн, 28.07.2026 на суму 10 000,00 грн, 06.08.2026 на суму 5 000,00 грн та 17.08.2026 на суму 5 000,00 грн.

Сальдо розрахунків станом на 26.08.2026 становить 54 190,60 грн на користь позивача.

Наведені в акті суми платежів після 02.07.2026, загалом 38 732,60 грн, у повному обсязі покривають вартість товару за накладними № 21532 і № 22330 (31 003,20 грн), а залишок у 7 729,40 грн зараховано в часткову оплату товару за накладною № 22246, що й зумовило заявлену до стягнення суму боргу 61 920,00 7 729,40 = 54 190,60 грн.

Оцінка суду.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною другою цієї статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 525 цього Кодексу одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а статтею 629 цього Кодексу закріплено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони визначили в пункті 4.1 Договору, що поставлений товар оплачується протягом семи календарних днів з моменту його отримання.

Отже, за товар, поставлений 02.07.2026, відповідач мав розрахуватися не пізніше 09.07.2026, а прострочення виконання грошового зобов`язання почалося з 10.07.2026.

Факт поставки товару на суму 61 920,00 грн підтверджено первинним документом, підписаним обома сторонами. Обов`язок довести оплату отриманого товару лежить на покупці, однак відповідач жодного доказу проведення розрахунків у повному обсязі не подав і заявлених вимог не спростував.

Позивач, зі свого боку, визнає часткову оплату цієї поставки і просить стягнути лише непогашений залишок, розмір якого узгоджується з даними акта звірки та не перевищує вартості поставленого за накладною № 22246 товару.

Відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Тому вимога про стягнення 54 190,60 грн основного боргу є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною першою статті 612 цього Кодексу передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 611 цього Кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 цього Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що позивач розпочав її нарахування з 09.07.2026, тобто з останнього дня строку оплати, коли прострочення ще не настало.

Пеня підлягає нарахуванню з 10.07.2026.

Суд зробивши перерахунок пені, встановив що до стягнення з відповідача підлягає 2 408,14 грн пені. У стягненні решти суд відмовити.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перевірку зазначених розрахунків із застосуванням індексів інфляції за допомогою системи «ЛІГА Закон», встановив їх правильність та визнає такими, що підлягають задоволенню у розмірі 162,57 грн.

Щодо стягнення штрафу, суд зазначає, що такий у розмірі 20% від суми 54 190,60 грн становить 10 838,12 грн.

Суд, здійснивши власний розрахунок штрафу, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 10 838,12 грн.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 86 цього Кодексу встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача слід стягнути 54 190,60 грн основного боргу, 2 408,14 грн пені, 162,57 грн інфляційних втрат та 10 838,12 грн штрафу, що разом становить 67 599,43 грн. У стягненні 44,54 грн пені суд відмовляє.

Судові витрати.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 3 328,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 11119 від 02.09.2026.

Позовну заяву подано в електронній формі, а частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Тому належний до сплати судовий збір за цим позовом становить 2 662,40 грн, а 665,60 грн сплачено зайво. Зазначена сума може бути повернута позивачу за його клопотанням.

У зв`язку з частковим задоволенням позову, на відповідача покладається 2 660,65 грн судового збору.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 236 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Підуашвілі Світлани Михайлівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Левітрейд» (81146, Львівська обл., Львівський р-н, с. Підберізці, вул. Виробнича, буд. 6; код ЄДРПОУ 40286794; IBAN: НОМЕР_2 у ПАТ «БАНК ВОСТОК») 54 190,60 грн основного боргу, 2 408,14 грн пені, 162,57 грн інфляційних втрат, 10 838,12 грн штрафу та 2 660,65 грн судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Позивачу подати докази понесення витрат на правову допомогу згідно з п. 8 ст. 129 ГПК України.

Наказ видати відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 07.10.2026.

Суддя Запотічняк О.Д.