Ухвала суду № 140387116, 01.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

01.10.2026Справа № 910/7682/26Суддя Привалов А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні, за участю секретаря судового засідання Ягельської А.О.,

справу №910/7682/26

за позовом ОСОБА_1

до 1) Національної академії наук України

2) Науково-технічний комплекс "Інститут електрозварювання ім. Є.О.Патона"

Національної академії наук України

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу

Резніченко Олену Анатоліївну

про визнання протиправними та скасування розпоряджень і державної реєстрації

змін до відомостей про юридичну особу

За участю представників сторін:

від позивача: Іщенко Г.М.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Чорній С.А.;

від третьої особи: не з`явився.

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Національної академії наук України; 2) Науково-технічного комплексу "Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона" Національної академії наук України; 3) ОСОБА_2 , в якому просить суд:

- визнати недійсним та скасувати розпорядження Президії Національної академії наук України від 04.03.2026 року №110 "Про внесення змін до розпорядження Президії НАН України від 14.07.2021 №359";

- визнати недійсним та скасувати розпорядження генерального директора Науково-технічниого комплексу "Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона" від 23.03.2026 №01 "Про підписання документації";

- скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу Науково-технічний комплекс "Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона" Національної академії наук України (код ЄДРПОУ 30179417), проведену 20.03.2026 державним реєстратором - приватним нотаріусом Резніченко Оленою Анатоліївною (реєстраційний номер запису 1000681070022003886), на підставі розпорядження Президії Національної академії наук України від 04.03.2026 №110 "Про внесення змін до розпорядження Президії НАН України від 14.07.2021 №359", якою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) виключено з переліку осіб, що мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації та зобов`язати державного реєстратора поновити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як особу, яка має право вчиняти дії від імені Науково-технічного комплексу "Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона" Національної академії наук України (код ЄДРПОУ 30179417) без довіреності, у тому числі підписувати договори та подавати документи для державної реєстрації, що існували до проведення реєстраційної дії від 20.03.2026 (реєстраційний номер запису 1000681070022003886).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Національна академія наук України не мала повноважень шляхом прийняття індивідуального розпорядження змінювати або звужувати обсяг повноважень позивача, визначений Статутом Науково-технічний комплекс "Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона" та Посадовою інструкцією заступника генерального директора з економіки, затвердженою генеральним директором НТК 14.07.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу семиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

10.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 03.09.2026. Залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Резніченко Олену Анатоліївну.

04.08.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

06.08.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшли відзив на позовну заяву та заява про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 231 ГПК України; від відповідача-2 - заява про закриття провадження у справі.

11.08.2026 через систему "Електронний суд" від третьої особи надійшли письмові пояснення.

19.08.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення/заперечення на відзиви відповідачів та заяви про закриття провадження у справі.

Підготовче засідання 03.09.2026 не відбулося, у зв`язку з оголошенням у місті Києві сигналу «повітряної тривоги».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2026 підготовче засідання у справі призначено на 01.10.2026.

У підготовчому засіданні 01.10.2026, заслухавши пояснення учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення заяв відповідачів про закриття провадження у справі, з огляду на такі осбтавини.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).

При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Так, в силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Статтею 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд. Систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб`єктний склад правовідносин і характер діяльності суб`єктів (характер спірного правовідношення).

Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством.

Отже, подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до ст. 4, 20 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтовуючи підсудність справи господарському суду, позивач посилався на п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, де зазначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Визначення корпоративних відносин закріплено статтею 96-1 Цивільного кодексу України.

1. Права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та установчих документів товариства.

2. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

3. Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом: 1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку; 3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом; 6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).

4. Учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом.

5. Законом можуть бути встановлені для певних осіб обмеження щодо володіння корпоративними правами. Законом можуть бути встановлені умови та/або обмеження щодо реалізації окремих корпоративних прав певними особами.

6. Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

Відповідно до ст. 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи або безпосередньо його єдиний учасник - фізична особа у разі прийняття таким учасником рішення про це та після внесення відповідних відомостей до єдиного державного реєстру.

Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом або установчими документами товариства.

За приписами ст. 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу.

У ч. 1 ст. 99-1 Цивільного кодексу України наведено визначення посадових осіб товариства, якими, зокрема, є: що уерівник (одноосібний виконавчий орган), голова та члени колегіального виконавчого органу, голова та члени наглядової ради або ради директорів, ліквідатор, голова та члени комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), головний бухгалтер, корпоративний секретар, а також голова та члени іншого органу товариства (крім консультативного), якщо утворення такого органу передбачено законом або установчими документами товариства, є посадовими особами такого товариства. Установчими документами товариства посадовими особами товариства можуть бути визнані й інші особи.

Як установлено судом з обставин справи, відповідно до положень пунктів 1.1., 1.2. Статуту Національної академії наук України, затвердженого постановою Загальних зборів Національної академії наук України від 27.05.2021 № 1 (далі - Статут НАН України), Національна академія наук України є вищою науковою самоврядною організацією України, що заснована на державній власності. НАН України у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства та цим Статутом, ухваленим та зареєстрованим у порядку, встановленому законом.

НАН України має у своєму віданні наукові установи, організації, підприємства, об`єкти державної дослідницької інфраструктури, інші об`єднання, а також об`єкти соціальної сфери, що забезпечують її діяльність (п. 1.6. Статуту НАН України).

НАН України є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа (п. 1.11. Статуту НАН України).

Крім того, НАН України створює, реорганізовує шляхом злиття, приєднання, поділу чи перетворення, а також ліквідовує наукові установи, організації, підприємства, об`єкти державної дослідницької інфраструктури та інші об`єднання, що перебувають у віданні НАН України, відповідно до Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», а також інших актів законодавства.

Науково-дослідні інститути та інші наукові установи (обсерваторії, ботанічні сади, дендропарки, заповідники, бібліотеки, музеї, науковотехнічні (технологічні) комплекси тощо) (далі - наукові установи НАН України) є державними науковими установами, юридичними особами, що діють на підставі Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та власних статутів (положень), які розробляються відповідно до вимог законодавства, цього Статуту, Основних принципів організації та діяльності наукової установи НАН України, що затверджуються Президією НАН України. Наукова установа НАН України входить до складу відділення НАН України або підпорядковується безпосередньо Президії НАН України (п. 3.7., 3.8. Статуту НАН України).

Відповідача-2 - Науково-технічний комплекс «Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона» Національної академії наук України створено постановою Президії НАН України від 13.07.1998 № 266 «Про створення Науково-технічного комплексу «Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона» Національної академії наук України».

Пунктом 3 вказаної постанови визначено, що загальне керівництво діяльністю НТК здійснює Президія НАН України, а наукове і науково-методичне керівництво - Відділення фізикотехнічних проблем матеріалознавства НАН України.

Отже, враховуючи положення Статутів відповідачів та дані, які містить в собі Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідачі є пов`язаними державними установами.

При цьому, п. 4.4. Статуту Науково-технічний комплекс «Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона» Національної академії наук України (надалі - Статут НТК) установлено, що оперативне управління роботою НТК здійснюється генеральним директором та його заступниками відповідно до розподілу обов`язків.

Відповідно до пункту 4.6. Статуту НТК, Генеральний директор НТК здійснює керівництво оперативною та господарською діяльністю НТК, без довіреності діє від імені НТК, представляє його в державних установах та організаціях як в Україні, так і за її межами.

Згідно з п. 4.7. Статуту НТК, Генеральний директор НТК ІЕЗ має заступників: заступника генерального директора з науково-техгічної діяльності, заступника генерального директора з інженерно-технічних питань та заступника генерального директора з економіки, а при необхідності і інших за рішенням Генерального директора.

Разом з тим, Статут НТК не містить положень щодо процедури колегіального прийняття рішень виконавчим органом об`єднання.

Крім того, як убачається з п. 1.2., 1.3. Посадової інструкції заступника генерального директора з економіки, затвердженої 14.07.2021 Генеральним директорм НТК Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона», заступник генерального директора з економіки безпосередньо підпорядковується генеральному директору Науково-технічного комплексу «Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона» Національної академії наук України; призначається на посаду і звільняється з посади наказом генерального директора та затверджується Президією національної академії наук України.

Отже, системний аналіз наведених положень законодавства і установчих документів НТК дає підстави стверджувати, що виконавчий орган НТК складається з однієї особи - генерального директора НТК.

Заступники генерального директора НТК не входять до складу виконавчого органу об`єднання. Заступник генерального директора належить до категорії найманих працівників та не є статутним органом управління юридичної особи.

Таким чином, зміна порядку підписання документів заступником чи скасування рішення про його внесення до ЄДР як представника та підписанта від імені юридичної особи не є припиненням повноважень органу управління, в розумінні ст. 99 ЦК України, а є виключно зміною порядку виконання посадових обов`язків у межах трудових відносин.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України та ст. 221 КЗпП України, спори про умови праці, посадові обов`язки та оскарження внутрішніх розпорядчих актів роботодавця належать до предметної юрисдикції суду цивільного судочинства.

Водночас, судом не приймаються до уваги посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 921/36/18, оскільки спір у вказаній справі стосувався відсторонення директора від виконання повноважень, що не є тотожнім даному спору, яких пов`язаний фактично зі зміною умов праці та виконанням посадових обов`язків позивачем.

Відповідно до частини другої статті 313 ГПК України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20- 23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Отже, оскільки позовна заява ОСОБА_1 до 1) Національної академії наук України; 2) Науково-технічного комплексу "Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона" Національної академії наук України про визнання протиправними та скасування розпоряджень і державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу не підлягає розгляду у господарському суді , суд закриває провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.

Суд у порядку вимог статті 231 ГПК України роз`яснює позивачу, що спір у цій справі підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За приписами частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Разом з тим, згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи на час постановлення даної ухвали клопотання позивача про повернення сплаченої суми судового збору, суд на час постановлення даної ухвали позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Керуючись ст. 2, 185, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/7682/26 на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.

2. Згідно ч. 1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений: 07.10.2026.

Суддя А.І. Привалов