Ухвала суду № 140387109, 05.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

05.10.2026Справа № 910/2266/26Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Х ВІЖЕН

про розстрочення виконання рішення суду

у справі

за позовом Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Х ВІЖЕН

про стягнення 599 302,65 грн,

Представники сторін:

від позивача: Чорний С.А.

від відповідача (заявника): Лобанець І.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю Х Віжен про стягнення 599 302,65 грн заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 позовні вимоги задоволено повністю. Ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Х ВІЖЕН (вул. Печерський узвіз, буд. 14/1, кімната 511, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 42938263) на користь Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (вул. Казимира Малевича, 11, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код: 05416923) заборгованість по орендній платі в сумі 465 986 грн. 69 коп., 133 315 грн. 96 коп. заборгованості по відшкодуванню витрат балансоутримувача та витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 191 грн. 64 коп.

15.06.2026 на виконання вказаного рішення суду видано наказ.

18.08.2026 до суду від відповідача (боржника) надійшла заява про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 у справі № 910/2266/26 шляхом сплати заборгованості рівними частинами строком на 9 місяців.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2026 вказану заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду призначено до розгляду у судовому засіданні на 05.10.2026, запропоновано позивачу подати заперечення на зазначену заяву.

02.09.2026 від позивача у даній справі до суду надійшли заперечення на заяву відповідача про розстрочення виконання рішення, у яких позивач посилається на те, що матеріали справи свідчать про спроможність боржника виконати судове рішення. Також для задоволення даної заяви відсутні об`єктивні, непереборні та виняткові обставинами, які ускладнюють своєчасне виконання рішення.

В судовому засіданні 05.10.2026 представник відповідача подану заяву підтримав.

Представник стягувача (позивача у справі) проти задоволення даної заяви заперечив.

Розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Х Віжен» про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 у справі №910/2266/26, суд зазначає таке.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За приписами ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України судове рішення по справі № 910/2266/26, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

За приписами ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Законодавство України не містить вичерпного переліку обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення на підставі яких суд може прийняти рішення про надання розстрочки.

Тобто перелік «обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення» у національному законодавстві є нечітким. Обмеження стосовно можливого та допустимого строку розстрочки (відстрочки) виконання остаточного рішення у законі відсутнє.

Отже, суд, який прийняв рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для надання розстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.

Вирішуючи питання про відстрочку/розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При винесенні ухвали про розстрочку виконання рішення суд бере до уваги не тільки доводи відповідача про те, що виконання судового рішення може привести боржника до стану, який унеможливить здійснення ним господарської діяльності, а й матеріальний інтерес позивача та ступінь вини боржника (відповідача) у виникненні спору, а також той факт, що важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об`єктивних, незалежних від відповідача обставин.

Отже, передумовою для надання розстрочки виконання рішення є встановлення виняткових обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, з огляду на що, суд повинен оцінити докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім того, у зв`язку з тим, що розстрочка/відстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і, перш за все, у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки/відстрочки виконання судового рішення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки/відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки/відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" Суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання розстрочення/відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки/розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, й щодо його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Подібна за своїм змістом правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі №905/30/16.

Особа, яка подала заяву про відстрочку/розстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі, а також повідомити суд, що така обставина зникне за час на який здійснена відстрочка виконання рішення.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Подана заява про розстрочення виконання рішення суду мотивована тим, що одночасне (одноразове) стягнення всієї суми заборгованості шляхом примусового виконання може призвести до блокування рахунків Товариства, зупинення його господарської діяльності та настання незворотних негативних наслідків, тоді як надання розстрочення дозволить відповідачу погасити заборгованість у повному обсязі за рахунок поточної діяльності, не порушуючи майнових інтересів позивача.

Суд, з огляду на матеріали справи, дійшов висновку, що заява про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 у справі №910/2266/26 не підлягає задоволенню, оскільки боржником доведено належними, допустимими та достовірними доказами відповідно до норм ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України наявності виключних обставин для можливості розстрочення виконання судового рішення.

Законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочення/відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому, тяжке фінансове становище та нерентабельність господарської діяльності не є тими виключними обставинами, які дають підстави для розстрочення виконання судового рішення, якщо важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об`єктивних, незалежних від відповідача обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, вищевказані правові норми зазначають, що підприємство організовує свою господарську діяльність на власний ризик, що як наслідок, покладає на останнє нести тягар несприятливих наслідків такої діяльності. Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб`єкт господарювання, а відповідно неприбутковість відповідача стосується виключно діяльності самого відповідача, в зв`язку з чим, наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Так, судом досліджено надані боржником докази неможливості негайного виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 у справі № 910/2266/26 виписку АТ «Перший Український Міжнародний Банк» по рахунку відповідача. Втім, суд зазначає, що відсутність у боржника необхідних коштів, як і порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються виключними обставинами, які є підставою для надання розстрочення виконання судового рішення.

До того ж, суд зазначає, що заявником не долучено належних та допустимих доказів на підтвердження його реального скрутного фінансового становища та неможливості виконання рішення суду у даній справі, тоді як із наданих позивачем доказів вбачається, що боржник не є збитковим підприємством.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи у сукупності, суд дійшов висновку, що перелічені боржником обставини не є виключними і такими, що унеможливлюють виконання рішення суду, а тому суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю «Х.Віжен» у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 у справі № 910/2266/26 із підстав необґрунтованості.

Керуючись статтями 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Х ВІЖЕН про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 у справі № 910/2266/26 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після оголошення та відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складення повної ухвали.

Дата підписання повної ухвали: 07.10.2026.

Суддя Т. Ю. Трофименко