Рішення № 140387058, 16.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026Справа № 910/4880/26Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лайт Інвест»

про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності,

Представники сторін:

від позивача: Воєводіна А.О.,

від відповідача: не з`явились,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лайт Інвест» із вимогою про усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Сипчу Крістіни Миколаївни про державну реєстрацію права власності від 29.07.2014 № 14942565 на майновий комплекс нежитлових торгових приміщень: (літ «Г») загальною площею 18,8 кв.м., (літ. «Д») загальною площею 19,0 кв.м., (літ. «Е») загальною площею 13,9 кв.м. на території Подільського району міста Києва по вул. Верхній Вал, 14 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 25772688000) за Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лайт Інвест».

Позовні вимоги обґрунтовано недотриманням визначеного законодавством порядку проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: проведено державну реєстрацію прав за відсутності документів, необхідних для відповідної реєстрації.

Одночасно з указаним позовом Київською міською радою подано заяву про забезпечення позову, яку ухвалою суду від 28.04.2026 повернуто заявникові.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 відкрито провадження у справі № 910/4880/26, підготовче засідання призначено на 03.06.2026. Встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Також вказаною ухвалою суд задовольнив клопотання Київської міської ради про витребування доказів та витребував у Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044; ідентифікаційний код 40452947) засвідчену у встановленому законодавством порядку паперову або електронну копію реєстраційної справи, яка включає документи, на підставі яких прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.07.2014 № 14942565 та проведено державну реєстрацію права власності на майновий комплекс нежитлових торгових приміщень: (літ «Ґ») загальною площею 18,8 кв.м., (літ. «Д») загальною площею 19,0 кв.м., (літ. «Е») загальною площею 13,9 кв.м. на території Подільського району міста Києва по вул. Верхній Вал, 14 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 25772688000) за Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лайт Інвест», а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення реєстраційних дій. Встановлено Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) строк до 19.05.2026 для надання витребуваних документів.

06.05.2026 до суду від Київської міської ради надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявник просив до набрання рішенням у справі законної сили накласти арешт на нерухоме майно, а саме: майновий комплекс нежитлових торгових приміщень: (літ. Г) заг. пл. 18,8 кв.м., (літ. Д) заг. пл. 19,0 кв.м., (літ. Е) заг. пл. 13,9 кв.м., загальною площею (кв.м): 51.7 за адресою вул. Верхній Вал, 14 у Подільському районі м. Києва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 25772688000), яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві приватної власності за ТОВ «Торговий дім «Лайт Інвест» (код ЄДРПОУ 39314283).

Також заявник просив до набрання рішенням законної сили заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно (приймати рішення про державну реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін, інше) стосовно майнового комплексу нежитлових торгових приміщень: (літ. Г) заг. пл. 18,8 кв.м., (літ. Д) заг. пл. 19,0 кв.м., (літ. Е) заг. пл. 13,9 кв.м., загальною площею (кв.м): 51.7 за адресою вул. Верхній Вал, 14 у Подільському районі м. Києва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 25772688000), який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві приватної власності за ТОВ «Торговий дім «Лайт Інвест» (код ЄДРПОУ 39314283) та вносити будь-які записи про такі зміни для Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 заяву Київської міської ради про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно (приймати рішення про державну реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін, інше) стосовно майнового комплексу нежитлових торгових приміщень: (літ. Г) заг. пл. 18,8 кв.м., (літ. Д) заг. пл. 19,0 кв.м., (літ. Е) заг. пл. 13,9 кв.м., загальною площею (кв.м): 51.7 за адресою: вул. Верхній Вал, 14 у Подільському районі м. Києва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 25772688000), який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лайт Інвест» (код ЄДРПОУ 39314283) та вносити будь-які записи про такі зміни для Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовлено.

25.05.2026 до суду від Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов лист від 15.05.2026 № 074/10-2029, у якому зазначено, що реєстраційна справа № 257726880000, а саме: заява про державну реєстрацію права власності від 29.07.2014 № 7573547 та документи, сформовані державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Сипчу К.М., відсутні на обліку в Департаменті. На виконання ухвали суду від 04.05.2026 Департаментом надано до суду наявні документи реєстраційної справи № 257726880000.

В підготовче засідання 03.06.2026 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином, заяв/клопотань та письмового відзиву на позовну заяву не подавав.

У зв`язку з неявкою в підготовче засідання представника відповідача, суд на місці постановив відкласти підготовче засідання на 05.08.2026, продовживши строк підготовчого провадження у даній справі на 30 днів відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України.

В підготовче засідання 05.08.2026 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився.

Водночас, суд зазначає, що з огляду на відсутність у відповідача зареєстрованого електронного кабінету у системі Електронний Суд ЄСІКС, з метою повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лайт Інвест» про розгляд справи, ухвали від 04.05.2026 про відкриття провадження у справі та від 03.06.2026 про відкладення підготовчого засідання, були направлені на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також на адресу реєстрації майнового комплексу, однак не були вручені та поверталися до суду у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Суд зазначає, що неотримання листа із ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України.

З огляду на відсутність будь-яких не розглянутих заяв/клопотань, враховуючи здійснення судом усіх необхідних та достатніх дій для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд в підготовчому засіданні 05.08.2026 постановив ухвалу без оформлення окремого документа про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 16.09.2026.

В судове засідання 16.09.2026 з`явився представник позивача, відповідач своїх уповноважених представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за його відсутності.

Так, представник позивача в судовому засіданні 16.09.2026 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

В порядку ч. 1 ст. 233, ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 16.09.2026 після закінчення судового розгляду справи ухвалено рішення по суті позовних вимог та проголошено його скорочений текст (вступну та резолютивну частини).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 469759888 від 25.03.2026, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською Інессою Володимирівною прийнято рішення від 27.12.2013 № 9604742, яким за Приватним підприємством «А.С.К.-Груп» (код ЄДРПОУ 34624879) (станом на сьогодні діяльність підприємства припинена) зареєстровано право власності на майновий комплекс нежитлових торгових приміщень: (літ. Г) заг. пл. 18,8 кв.м., (літ. Д) заг. пл. 19,0 кв.м., (літ. Е) заг. пл. 13,9 кв.м., загальною площею 51,7 кв.м. (надалі - Об`єкт нерухомого майна), за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 14.

Підставою для проведення державної реєстрації права власності на Об`єкт нерухомого майна за Приватним підприємством «А.С.К.-Груп» стало рішення Господарського суду Запорізької області від 09.12.2013 у справі № 908/3936/13.

Надалі, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською Інессою Володимирівною прийнято рішення від 27.12.2013 № 9606593 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайт-2013» (код ЄДРПОУ 39010634) (станом на сьогодні діяльність товариства припинена) зареєстровано право власності на Об`єкт нерухомого майна. Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу нерухомого майна від 27.12.2013, серія та номер 1206, видавник: Тверська І.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.

В подальшому, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Агарковою Анною Миколаївною 18.01.2014 зареєстровано право власності на Об`єкт нерухомого майна за Товариством з обмеженою відповідальністю «ІК СТРИЖ» (код ЄДРПОУ 39021803) (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 10054582 від 18.01.2014). Підставою для проведення вказаної державної реєстрації став договір купівлі-продажу, серія та номер: 15, виданий 18.01.2014, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Агаркова А.М.

Останнім набувачем Об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 257726880000) є Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лайт Інвест» (код ЄДРПОУ 39314283) (надалі також ТОВ «Торговий дім «Лайт Інвест», відповідач) за яким 29.07.2014 державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Сипчу Крістіною Миколаївною проведено державну реєстрацію права власності (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 14942565, від 05.08.2014), на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: 25202237, видане 05.08.2014, видавник: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві.

Так, за доводами Київської міської ради, зазначений Об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 14, межує зі сформованою в Державному земельному кадастрі земельною ділянкою із кадастровим номером 8000000000:85:425:0004 за адресою: вул. Верхній Вал, 16, м. Київ, яка належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.

При цьому, Київська міська рада жодних рішень про передачу земельної ділянки під таким об`єктом ані Приватному підприємству «А.С.К.-Груп», Товариству з обмеженою відповідальністю «Вайт-2013», Товариству з обмеженою відповідальністю «ІК СТРИЖ», ТОВ «Торговий дім «Лайт Інвест», ані іншим юридичним особам чи фізичним особам у власність чи користування не приймала.

Водночас, позивач вказує, що Об`єкт нерухомого майна мав ознаки тимчасової споруди (МАФ), які згідно з чинним законодавством України не є нерухомим майном та не можуть бути зареєстровані як об`єкти нерухомості.

Із наявних у матеріалах справи доказів, а саме: акта проведення демонтажу від 13.06.2023 № ОЗ-155 вбачається, що КП «Київблагосутрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на виконання доручень Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснено демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди на вул. Верхній Вал, 16 у м. Києві, власником якої є ТОВ «Торговий дім «Лайт Інвест».

При цьому, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 06.04.2026 проведено обстеження земельної ділянки по вул. Верхній Вал, 14 у Подільському районі м. Києва, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:85:425:0004, за результатами якого складено відповідний Акт № ДК/58-АО/2026, яким встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:85:425:0018, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:85:425:0004, вільна від забудови. Будь-які капітальні та збірно-розбірні об`єкт відсутні. Частина ділянки використовується як стоянка автомобілів. Встановити місце розташування об`єкта нерухомого майна - 257726880000 не стало можливим.

Листом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.03.2026 № 055-5688 повідомлено, що у Реєстрі адрес відсутні відомості про документи щодо присвоєння/зміни будь-яким об`єктам нерухомого майна адреси вул. Верхній Вал, 14 у Подільському районі міста Києва (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:85:425:0004); містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта будівництва за адресою: вул. Верхній Вал, 14 у Подільському районі міста Києва (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:85:425:0004) не надавались.

Листом Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 13.03.2026 № 062/14-5683 повідомлено, що згідно з даними реєстрових книг КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за адресою: вул. Верхній Вал, 14 у м. Києві нерухоме майно на праві власності не зареєстровано.

Водночас, Департамент комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 16.03.2026 № 062/06-13-1682 повідомив, що у Модулі «Облік та відображення об`єктів нерухомого майна територіальної громади міста Києва» (ІАС «Майно») за ознакою «вул. Верхній Вал, 14» об`єктів не виявлено. Приватизація об`єктів нерухомості за вказаною адресою Департаментом не здійснювалась, договори оренди не укладались.

Відтак, позивач вказує, що об`єкт, право власності на який зареєстровано за відповідачем, було демонтовано як самовільно встановлену тимчасову споруду, що фактично розміщувалася за адресою: вул. Верхній Вал, 16, що підтверджується актом демонтажу КП «Київблагоустрій» від 13.06.2023 № ОЗ-155, оскільки земельна ділянка, на якій він знаходився, не мала кадастрового номера та не була передана у власність або користування відповідно до рішення Київської міської ради.

Вказане стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду про усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію прав ТОВ «Торговий дім «Лайт Інвест», як такого, що не відповідає вимогам законодавства.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно зі статтею 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

За п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання щодо регулювання земельних відносин.

Згідно з п. 2 ст. 22 Закону Україну «Про столицю України - місто-герой Київ» у зв`язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право встановлювати порядок утримання та експлуатації об`єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.

Відповідно до ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 83 ЗК України та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Розпорядження землями комунальної власності м. Києва, в т.ч. надання земельних ділянок у власність чи у користування, у відповідності до статті 9 ЗК України та зазначеного вище Закону відноситься до виключних повноважень Київської міської ради як колегіального органу.

Територіальні громади одночасно є первинними носіями прав місцевого самоврядування і суб`єктами повноважень, пов`язаних із володінням, користуванням та розпорядженням об`єктами, розташованими на їх території. Зазначена норма Закону про місцеве самоврядування визначає право комунальної власності як невід`ємне право територіальної громади володіти, доцільно, економно та ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Отже, виключно Київська міська рада має право розпоряджатись землями комунальної власності шляхом прийняття відповідних рішень.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ст. 116 ЗК України).

З наведених норм вбачається, що єдиним законним способом набуття права власності чи користування на земельні ділянки за юридичними чи фізичними особами має бути наявність рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Втім, Київська міська рада будь-яких рішень щодо передачі земельної ділянки на вул. Верхній Вал, 14 у Подільському районі міста Києва, під Об`єктом нерухомого майна, у власність чи користування ані відповідачу, ані іншим юридичним чи фізичним особам не приймала.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що первинна реєстрація права власності на Об`єкт нерухомого майна за Приватним підприємством «А.С.К.-Груп» здійснена на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 09.12.2013 у справі № 908/3936/13.

Вказаним судовим рішенням суд визнав за Приватним підприємством «А.С.К.-Груп», зокрема, право власності на майновий комплекс нежитлових торгових приміщень загальною площею 51,70 кв.м., що складається із нежитлового торговельного приміщення літера «А» загальною площею 18,80 кв.м., нежитлового торговельного приміщення літери «Б» загальною площею 19,00 кв.м., нежитлового торговельного приміщення літери «В» загальною площею 13,90 кв.м., який розташований за адресою: вулиця Верхній Вал, 14 у м. Києві, на земельній ділянці площею 54,9 кв.м., кадастровий номер кварталу 8000000000:85:006.

Господарський суд Запорізької області у своєму рішенні від 09.12.2013 у справі № 908/3936/13 встановив, що будівлі, які є предметом спору у вказаній справі, були збудовані ТОВ «Ітекосейл» на замовлення Приватного підприємства «А.С.К.-Груп». При цьому, судом у вказаній справі встановлено неможливість Приватного підприємства «А.С.К.-Груп» ввести у т.ч. спірний об`єкт нерухомості в експлуатацію, отримати щодо нього необхідні дозволи та технічні умови.

Водночас, судом із вказаного судового рішення у справі № 908/3936/13 не встановлено, що для здійснення відповідного будівництва було належним чином оформлено речові права на земельну ділянку під відповідним об`єктом нерухомого майна.

Як визначено у ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, враховуючи, що як позивач, так і відповідач за даним позовом не брали участі у господарській справі № 908/3936/13, відповідно, прийняте у зазначеній справі судове рішення не є преюдиційним для сторін даного спору та, зокрема, не може бути створювати будь-яких обов`язків, зокрема, для позивача у справі № 910/4880/26, як власника землі територіальної громади.

Слід зазначити, що розміщення будь-якою особою споруди на земельній ділянці комунальної форми власності за відсутності документів, які підтверджують право користування такою земельною ділянкою, не можна визнати законним (див. постанову Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 918/633/16).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 914/2847/23.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 в справі № 916/1174/22 зазначено про те, що не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку.

Таким чином, рішення суду не могло та не може бути підставою виникнення у будь-якої особи права власності на нерухоме майно, тим більше на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді.

До того ж, позивач звертав увагу на те, що спірна земельна ділянка за адресою: вул. Верхній Вал, 14 у м. Києві не сформована, кадастровий номер не присвоювався.

Разом з тим, зазначений у рішенні Господарського суду Запорізької області від 09.12.2013 у справі № 908/3936/13 кадастровий номер кварталу 8000000000:85:006 не є кадастровим номером земельної ділянки, а є лише частиною останнього.

За визначеннями, які наведено у ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», кадастровий квартал - компактна територія, що визначається з метою раціональної організації кадастрової нумерації та межі якої, як правило, збігаються з природними або штучними межами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, вулицями, шляхами, інженерними спорудами, огорожами, фасадами будівель, лінійними спорудами тощо). Тоді як кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі (ч. 2 ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Відповідно до п. 30 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК : НЗД, де НКЗ - номер кадастрової зони, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НКК - номер кадастрового кварталу, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999).

Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки відокремлюються один від одного двокрапкою.

Відповідно до частин 1-4 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

За положеннями частин 9, 10 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Однак, суд зазначає, що земельна ділянка Київською міською радою під будівництво не відводилася та ані відповідач, ані попередні власники спірного Об`єкта нерухомого майна не набували речових прав на цю земельну ділянку в установленому законом порядку.

Водночас, поданими в матеріали справи доказами у їх сукупності підтверджується те, що стосовно спірного об`єкта нерухомості містобудівні умови та обмеження не надавались, адреси такому об`єкту не було присвоєно, як і не надано жодних документів щодо прийняття його в експлуатацію, а наразі його демонтовано. Відповідачем не було надано до суду жодних доказів, які б спростовували вказані обставини.

З огляду на зазначене, цілком вірогідними є доводи позивача про те, що спірний Об`єкт нерухомого майна мав ознаки тимчасової споруди, що підтверджується також Актом проведення демонтажу (переміщення) від 13.06.2023 № ОЗ-155, у якому зазначено про те, що об`єкт був демонтований, завантажений на транспортний засіб КП «Київблагоустрій» і транспортований на майданчик тимчасового складування та зберігання безхазяйного майна.

В матеріалах справи також відсутні будь-які документи, які б підтверджували тип будівлі - Об`єкта нерухомого майна (як-то технічний паспорт).

В свою чергу, із копій матеріалів реєстраційної справи № 257726880000, яка була надана Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), вбачається, що для державної реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем подавався, у т.ч. технічний паспорт, серія та номер: б/н від 30.10.2013, видавник ТОВ «Українська сервеїнгова компанія», однак вказаний документ відсутній в матеріалах справи, як і відсутнє свідоцтво про право власності відповідача, який значиться підставою проведення оскаржуваної реєстраційної дії.

З огляду на викладене та враховуючи те, що будівництво/встановлення спірного об`єкта нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано як на майновий комплекс нежитлових торгових приміщень, проведено на земельній ділянці комунальної власності, що не була відведена для цієї мети, за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, в силу приписів ч. 2 ст. 376 ЦК України є самочинним будівництвом, а відтак, право власності у відповідача та попередніх власників не виникало.

Викладене виключає право на отримання у користування земельної ділянки особами, за якими проведено реєстрацію права власності на спірне майно.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (постанови Великої Палата Верховного Суду від 04.12.2018 зі справи №910/18560/16, від 03.04.2019 зі справи №921/158/18, від 22.06.2021 зі справи №200/606/18, від 31.08.2021 зі справи №903/1030/19).

За вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №263/6022/16-ц, від 31.08.2021 у справі №903/1030/19).

Крім того, не допускається набуття права власності на об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на такій земельній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, право власності набуває той, хто має речове право на землю.

Аналогійний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (пункти 92-94), від 20.07.2022 у справі №923/196/20 (пункт 35).

Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованості активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрацій. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) слід розуміти офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З викладеного вбачається, що державна реєстрація прав є обов`язковою.

Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має. Таким чином, державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 (пункт 6.31.)).

Водночас, державна реєстрація - це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності. Тому ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації неможливо.

При дослідженні обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, який тягне виникнення права власності, а не є підставою його набуття. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/15993/16).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і надалі у редакції, чинній на час здійснення первинної державної реєстрації) у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

За змістом ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об`єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

На момент здійснення первинної державної реєстрації на спірне майно був чинний Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 (надалі - Порядок № 868), що визначав процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Пунктом 4 вказаного Порядку № 868 встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на об`єкти нерухомого майна, а саме на земельну ділянку, підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, квартиру, житлове та нежитлове приміщення.

У разі коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об`єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Державна реєстрація права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини проводиться незалежно від того, чи зареєстроване право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Державна реєстрація права власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення проводиться незалежно від того, чи зареєстроване право власності на житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, в яких вони розташовані.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки проводиться після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, що є похідними від права власності, проводиться після державної реєстрації права власності на таке майно відповідно до вимог цього Порядку, крім випадків, коли державна реєстрація речового права, що є похідним від права власності, проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності, а також коли державна реєстрація права власності проведена до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення.

Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, що розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення.

Відповідно до п. 6 Порядку № 868 документи, що подаються для проведення державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, повинні відповідати вимогам, що встановлені законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 15 Порядку № 868 визначено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Пунктом 49 Порядку №868 передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна заявник подає, зокрема, документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку; документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Таким чином, аналізуючи зазначені норми законодавства, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства. При цьому, держава наділена повноваженнями підтвердити таке право особи виключно у тому випадку, якщо вона набула майно у власність законно.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦК України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права і обов`язки.

Стаття 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) відносить земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Маючи земельну ділянку як складову частину, всі штучні будови (об`єкти нерухомості) володіють родовими ознаками, які дозволяють відрізнити їх від рухомих об`єктів. Така ознака як стаціонарність (нерухомість) характеризується міцним фізичним зв`язком об`єкта нерухомості із земною поверхнею і неможливістю його переміщення у просторі без фізичного руйнування і нанесення шкоди, що робить об`єкт непридатним для подальшого використання. З аналізу вказаних норм чинного законодавства вбачається, що серед переліку речових прав та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації є право власності на нерухоме майно.

Отже, при визначенні майна, права на яке підлягають державній реєстрації, слід враховувати, що для таких об`єктів повинні бути притаманні ознаки нерухомого майна, визначені ст. 181 ЦК України, а саме, розташування на земельній ділянці, переміщення споруди неможливе без її знецінення та зміни її призначення.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Отже, оскільки спірна земельна ділянка для будівництва об`єктів нерухомості в користування жодним юридичним чи фізичним особам не надавалася та не відводилася, у рішенні про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 14942565 від 05.08.2014 державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Сипчу К.М., копія якого міститься у реєстраційній справі, відсутні відомості про кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташовано майно, а нормами законодавства не визначено правового режиму тимчасових споруд як об`єкта нерухомого майна, відповідно, проведена за відповідачем та попередніми власниками державна реєстрація є такою, що здійснена із порушенням вимог статей 3, 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження», п. 49 Порядку №868, оскільки державну реєстрацію проведено за відсутності обов`язкових та необхідних документів для її проведення, тому право власності на вказане спірне майно не підлягало реєстрації.

Отже, первісний власник майна - Приватне підприємство «А.С.К.-Груп» не був законним власником вказаного майна та на законних підставах не набував, не міг набути право власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості, а тому не мав права його відчужувати шляхом укладання договору купівлі-продажу.

Подальші реєстраційні дії здійснено з метою створення уявної законності набуття права власності на майновий комплекс та з метою створення позаконкурентних засад для надання в оренду цієї земельної ділянки.

З урахуванням зазначеного, суд вважає слушними доводи позивача про нікчемність договорів купівлі-продажу майна, на підставі яких було здійснено подальшу перереєстрацію права власності на майновий комплекс за ТОВ «Вайт-2013» та ТОВ «ІК СТРИЖ», як таких, що в силу приписів ст. 228 ЦК України є такими, що порушують публічний порядок та спрямовані на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності.

Відповідно до статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства

Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений приписами ст. 16 Цивільного кодексу України. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому ефективність обраного позивачем способу захисту означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Таким чином, ефективний засіб (спосіб) захисту призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Вказані висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 915/161/20, від 21.01.2021 у справі № 921/266/18.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Законом встановлено, що власник земельної ділянки, права якого порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Однак, як вже було встановлено, спірне нерухоме майно було демонтовано, що свідчить про те, що наразі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про право власності на неіснуючий об`єкт нерухомого майна, який перешкоджає Київській міській раді здійснювати повноваження власника земель комунальної власності.

Київська міська рада у даному випадку не може використовувати земельну ділянку ні для власної забудови, ані іншим чином, і не може надати цю землю в оренду будь-кому, окрім особи, за якою зареєстровано право власності на нерухоме майно, тобто на даний час, за відповідачем.

Тому державна реєстрація нерухомого майна на чужій земельній ділянці фактично обмежує права власника землі.

Вказаної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19.05.2020 зі справи №916/1608/18 і від 15.11.2023 зі справи №916/1174/22.

З огляду на наявність лише державної реєстрації права власності на Об`єкт нерухомого майна, який фактично не існує, суд доходить висновку, що у даній справі належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки комунальної власності є вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно.

За таких обставин суд вважає, що заявлені позовні вимоги про усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 ГПК України.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано викладених у позові обставин та не доведено правомірності державної реєстрації за ним права власності на нерухоме майно, як і не доведено наявності законних підстав для користування земельною ділянкою комунальної власності.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Поряд з викладеним суд зазначає, що здійснені судом заходи забезпечення позову в межах цієї справи за ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2026, відповідно до ч. 7 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Сипчу Крістіни Миколаївни про державну реєстрацію права власності від 29.07.2014 № 14942565 на майновий комплекс нежитлових торгових приміщень: (літ "Г") загальною площею 18,8 кв.м., (літ. "Д") загальною площею 19,0 кв.м., (літ. "Е") загальною площею 13,9 кв.м. на території Подільського району міста Києва по вул. Верхній Вал, 14 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 25772688000) за Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лайт Інвест" (ідентифікаційний код 39314283).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лайт Інвест" (вул. Закревського Миколи, 37, кв. 75, м. Київ, 02217; ідентифікаційний код 39314283) на користь Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044; ідентифікаційний код 22883141) 3328,00 грн судового збору за подання позовної заяви та 1331,20 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 07.10.2026.

Суддя Т.Ю. Трофименко