Рішення № 140386588, 29.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026м. ДніпроСправа № 904/2488/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біопродакшн", територіальна громада Новоолександрівська, Дніпровський район, Дніпропетровська область

до держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м.Москва, Російська Федерація

про відшкодування матеріальної шкоди

Представники:

Від позивача: Чуприна Є.А., ордер серія АЕ № 1512577 від 03.07.2026

Від відповідача: не з`явився

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біопродакшн" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення матеріальної шкоди в сумі 21 030 226,70 грн., що станом на 20.04.2026 еквівалентно 479 110,65 доларів США.

Посилаючись на пункт 22 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", позивач зазначає про звільнення його від сплати судового збору за подання позову.

Ухвалою від 07.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 06.07.2026.

В судовому засіданні 06.07.2026 позивач надав усні пояснення по справі.

Відповідач свого представника не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав. Підготовче засідання відкладено на 04.08.2026.

В судовому засіданні від 04.08.2026 позивач подав заяву про долучення документів, проти закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

Ухвалою від 04.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.09.2026.

01.09.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

В судове засідання 01.09.2026 позивач свого представника не направив, про дату та час повідомлений належним чином.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

Ухвалою від 01.09.2026 клопотання позивача про відкладення судового засідання задоволено. Відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 29.09.2026.

29.09.2026 Відповідач свого представника в судове засідання не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав.

В судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті позовних вимог.

Позивач підтримав свою правову позицію.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

29.09.2026 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГПК України, оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані заподіянням Російською Федерацією шкоди внаслідок пошкодження орендованого об`єкта нерухомого майна за адресою: Аеродром, 30, Старі Кодаки, м. Дніпро.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач в судові засідання не з`явився, відзиву на позов не надав..

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно, - можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Таким чином, Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема в якості відповідача.

Водночас, у зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року, Україна розірвала дипломатичні відносини з РФ, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства РФ в Україні, з огляду на припинення його роботи на території України.

Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 щодо судового імунітету РФ у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором Верховний Суд дійшов висновку, що РФ, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі громадянину України. Верховний Суд виходив із того, що названа країна-агресор діяла не у межах свого суверенного права на самооборону, навпаки віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, а тому безумовно надалі не користується у такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Таким чином, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства РФ в Україні запитів щодо згоди РФ бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням РФ збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з РФ.

У постановах від 18.05.2022 у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно з якими підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004). Підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов`язаннями України в сфері боротьби з тероризмом.

Судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що звертаючись із позовом до Російської Федерації для правильного вирішення спору, Позивач не потребує згоди компетентних органів держави Російської Федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та Російською Федерацією з цього питання.

При цьому судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, відповідно до якої національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).

Враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з РФ, що унеможливлює надсилання ухвал суду на адресу Відповідача в особі посольства РФ в Україні повідомлення Відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань у даній справі, судом здійснено розміщення на офіційному веб-сайті судової влади України (https://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/) відповідних оголошень-повідомлень.

Відповідно до ч.1, п.3 ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є правомірність стягнення з відповідача збитків.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Біопродакшн» (далі ТОВ «Біопродакшн») починаючи з 09.09.2015 провадить господарську діяльність за адресою: Комплекс будівель та споруд №147, територіальна громада Новоолександрівська, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 52070.

Основним напрямом діяльності ТОВ «Біопродакш» являється розведення інших тварин (КВЕД 01.49), якщо точніше вирощування комах-ентомофагів-агентів біологічного захисту рослин від шкідників.

Позивач зазначає, що кожна виробнича лінія з вирощування комах-ентомофагів починається з придбання якісного маточника та його подальшого розведення згідно патенту №145748 (спосіб розведення хижих кліщів родини phytoseidae) та складених по ньому технологічних карт.

Також позивач зазначає, що вирощування ентомофагів вимагає дотримання чітких показників мікроклімату та правил біологічної безпеки лабораторного рівня. Щоб перетворити маточник у виробничу лінію, з якої фасується та продається продукція, потрібно, в середньому, півтора роки.

Позивач вказує, що 12.07.2016 між Публічним акціонерним товариством «Авіаційна компанія «Дніпроавіа» (далі ТОВ «АК «Дніпроавіа») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін Лайф» (далі ТОВ «Грін Лайф») був укладений Договір оренди нерухомого майна № 357 від 12.07.2016 (далі Договір № 357 від 12.07.2016).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 357 від 12.07.2016, Орендодавець (ТОВ «АК «Дніпроавіа») передає, а Орендар ( ТОВ «Грін Лайф») приймає в тимчасове платне користування на умовах, викладених у даному договорi і невiд`ємних додатках до нього, примiщення, вiдповiдно до плану наданого примiщення, iнв № 4, розташованого в службово-технiчнiй будiвлi (Додаток № 3 до Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору № 357 від 12.07.2016, орендоване майно знаходиться за адресою - Аеродром, 30, Старі Кодаки, м. Дніпропетровськ, 49042.

Відповідно до п. 1.5 Договору № 357 від 12.07.2016, орендар використовує майно пiд бiолабораторiю.

Відповідно до п. 2.4 Договору № 357 від 12.07.2016, передача орендованого майна в суборенду дозволяється з письмової згоди Орендодавця.

В подальшому, для провадження господарської діяльності, між ТОВ «Біопродакшн» та ТОВ «Грін Лайф» бул укладений договір суборенди нежитлового приміщення № 1-0201/2020 від 02.01.2020 (далі Договір суборенди).

Відповідно до п. l.1 Договору суборенди, орендар (ТОВ «Грін Лайф») зобов`язується передати на умовах i в порядку, визначених цим договором, а суборендар (ТОВ «Біопродакшн») зобов`язується прийняти на умовах i в порядку, визначених цим договором в строкове платне користування частину примiщення, в адмiнiстративнiй булiвлi, яка розташована за адресою: Аеродром, 30, Старі Кодаки, м. Дніпропетровськ, 49042 (далi за текстом - об`єкт оренди) або примiщення), загальною площею 1 000,00 (тисяча) квадратних мeтрів.

Відповідно до п. l.2 Договору суборенди, об`єкт оренди за цим договором орендується суборендарем для здiйснення господарської дiяльностi суборендаря.

Відповідно до п. l.4 Договору суборенди, право орендаря на користування та розпорядження нежитловим примiщенням, яке передається в суборенду згiдно з цим договором, за адресою: Аеродром, 30, Старі Кодаки, м. Дніпропетровськ, 49042, належить на пiдставi та в межах Договору № 357 від 12.07.2016.

Відповідно до п. 3.5 Договору суборенди, договiр суборенди припиняє свою дiю в наступних випадках:

- закiнчення строку дiї договору суборенди;

- за взаємною згодою cторін, вираженою в письмовiй формi.

Відповідно до п. 6.1 Договору суборенди, суборендар, серед іншого, має право встановлювати (проводити) мережi комунiкацiй та iнженерних систем, необхiдних для використання примiщення за його призначенням, з письмового дозволу Орендаря; встановлювати необхiдне для здiйснення господарської діяльності обладнання та устаткування, вiдповiдно до мети, зазначеної в п. 1.2 договору суборенди.

Позивач зазначає, що учасники як Договору № 357 від 12.07.2016, так Договору суборенди, виконують свої обов`язки, визначені ними, у повному обсязі. Обидва договори діють і не розірвані. Орендовані приміщення ТОВ «Біопродакшн» використовувало для провадження своєї діяльності там вирощувалися комахи для їх подальшого продажу, для чого у приміщенні була створені усі необхідні умови: дотримання температурного режиму, чіткий рівень вологості, системи очистки та кондиціювання повітря тощо.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з початком війни, яку російська федерація розпочала та здійснює на території незалежної держави Україна, в Україні з 05:30 год. 24.02.2022 введено воєнний стан, який триває до сьогодні.

Позивач вказує, що 17.03.2022 приблизно о 02:15 год., збройними силами рф був завданий ракетний удар по території м. Дніпра. Внаслідок такого ракетного удару, була завдана шкода міжнародному аеропорту м. Дніпра, а також виробничої будівлі ТОВ «Біопродакшн», розташованої за адресою вул. Аеродром, 30, с. Старі Кодаки, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл. В момент ракетного удару температура на вулиці була нижче 0, через розбиті шибки температура у приміщеннях опустилася нижче критичного показника. Також приміщення були забруднені вуличним пилом та сторонніми мікроорганізмами із зовнішнього середовища. Усе це призвело до значної загибелі комах в усіх виробничих лініях. Вибуховою хвилею вибило шибки на вікнах, що призвело до значних збитків для нашої компанії, зважаючи на специфіку виробництва. Внаслідок цього компанія була змушена на деякий час припинити роботу, значно скоротити обсяги виробництва, переїхати в інше приміщення та провести ремонт будівлі. Багато часу зайняло відновлення виробничих ліній, що будувалися попередні роки. Процес відновлення ускладнився ще й тим, що орендовані земельні ділянки, необхідні для розвитку маточників, частково знаходяться у зоні бойових дій, сполучення з ними вкрай складне і місцями неможливе.

Згiдно листа Дніпровського районного управління полiцiї Головного управлiння Нацiональної полiцiї в Дніпропетровській областi № 43/2-3654 вiд 17.02.2023 матерiали заяви ТОВ «Біопродакшн» (ЖЄО № 7726 від 07.04.2022) направлені до Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області для долучення до матеріалів кримінального провадження № 12022041030000630.

Після цього, ТОВ «Біопродакшн» відновило виробничі потужності в орендованому приміщенні, оскільки пошкодження були відносно незначними. 22.05.2023 у період часу між 03:27 год. та 03:48 год. армія відповідача нанесла комбінований ракетно-дроновий удар по м. Дніпру, в тому числі по території міжнародного аеропорту «Дніпропетровськ».

Внаслідок удару знову була пошкоджена цивільна інфраструктура ТОВ «Біопродакшн».

За фактом цього удару було відкрито кримінальне провадження № 22023040000000406, яке перебуває у провадженні УСБУ в Дніпропетровській області.

Листом УСБУ в Дніпропетровській області № 55/8/2/А-539/906-2026 від 10.04.2026 повідомлено, кримінальні провадження № 12022041030000360 від 17.03.2022 та № 22023040000000406 від 22.05.2023 об`єднані до кримінального провадження № 42022042030000026 від 24.02.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 438, ч. 2, ч. 3 ст. 110 КК України, у рамках якого досліджуються факти та обставини обстрілів збройними силами російської федерації по території м. Дніпра та Дніпропетровської області. На даний час слідчим управлінням Головного управління СБУ у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42022042030000026 від 24.02.2022.

Для визначення обсягу завданих збитків, ТОВ «Біопродакшн» звернулося до Запорізької Торгово-промислової палати. 22.06.2023 Запорізькою Торгово-промисловою палатою був складений Звіт про незалежну оцінку розміру реальних збитків ОЦ-1636 (далі Звіт).

Відповідно до розділу 4.3 Звіту «Визначення розміру реальних збитків внаслідок пошкодження, втрати (або) знищення майна, розмір реальних збитків внаслідок пошкодження, втрати та (або) знищення майна є сумою реальних збитків рухомих речей (машин та обладнання, інших необоротних активів) та реальних збитків товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ та біологічних активів) та складає, без урахування ПДВ, 17 525 188,92 грн. (сімнадцять мільйонів п`ятсот двадцять п`ять тисяч сто вісімдесят вісім грн. 92 коп.).

Розмір реальних збитків внаслідок пошкодження, втрати та (або) знищення майна, з урахуванням ПДВ, становить 21 030 226,70 грн. (двадцять один мільйон тридцять тисяч двісті двадцять шість грн. 70 коп.).

Позивач зазначає, що внаслідок атаки армії відповідача на цивільну інфраструктуру м. Дніпра, було пошкоджено належне ТОВ «Біопродакшн» майно та знищено колонію комах, яка вирощувалася у пошкодженому приміщенні. Це призвело до неможливості ТОВ «Біопродакшн» виконувати свої зобов`язання за договорами, в тому числі за такими, що були укладені з іноземними компаніями.

Через це, на деякий час діяльність ТОВ «Біопродакшн» була паралізована, так як необхідно було усунути наслідки удару, визначити обсяг знищеного майна, провести інвентаризацію тощо.

За таких обставин, ТОВ «Біопродашкн» звернулося до суду із даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ЕS-11/1 від 02.03.22р. військова агресія Російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, російську федерацію зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.22р. у справі щодо звинувачень в геноциді за Конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти російської федерації) зобов`язав Російську федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ЕS-12/1 від 24.03.22р., якою додатково засуджує військову агресію росії проти України, вимагає від Російської федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.22р. «Про заяву Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні»» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.22р., а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно з ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст. 1166 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Згідно зі ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Аналіз змісту статей 22, 1166, 1192 ЦК України свідчить, що реальні збитки можуть розраховуватись як у формі втрат, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, так і у формі витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення пошкодженої речі. Потерпілий за власним вибором може вимагати відшкодування або реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або реальної вартості будівельних робіт, необхідних для відновлення пошкодженого нерухомого майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії російської федерації проти України в розумінні ч. 3 ст. 75 ГПК України є загальновідомим фактом.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично може призвести до відновлення його порушених прав.

Згідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Елементами складу цивільного правопорушення, які підлягають обов`язковому доказуванню при стягненні збитків, є: протиправна поведінка, наявність збитків, їх розмір та прямий причинно-наслідковий зв`язок. Відповідно до ст. 74, 76, 77 ГПК України, обов`язок доказування цих обставин належними та допустимими доказами покладено на Позивача.

Позивач на підтвердження своїх вимог надав договір оренди нерухомого майна №357 від 12.08.2016, додаткову угоду від 27.09.2019 до договору оренди нерухомого майна №357 від 12.08.2016, додаткову угоду від 29.11.2021 до договору оренди нерухомого майна №357 від 12.08.2016, додаткову угоду від 25.01.2022 до договору оренди нерухомого майна №357 від 12.08.2016, договір суборенди №1-0201/2020 нежитлового приміщення від 02.01.2020, листи Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області №43/12-7-1170 від 31.10.2022, № 43/2-14р від 01.12.2022, лист Слідчого відділу Управління Службибезпеки України у Дніпропетровській області № 55/8-56св від 03.01.2023, звіт ОЦ-1636 про незалежну оцінку розміру реальних збитків Запорізької торгово-промислової палати від 22.06.2023 з додатками, лист Слідчого управління Дніпровського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області №43/2-3654 від 17.02.2023, акти списання №СпТ-0000010 від 30.03.2022, №СпТ-000009 від 22.05.2023, акт списання групи основних засобів № 02-25/05/23 від 25.05.2023,акт списання групи інших необоротних матеріальних активів №01-31/05/23 від 31.05.2023, лист Слідчого управління Дніпровського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області з додатком №55/8/2/55/4999/1316-2026 від 13.05.2026.

Проте, такий перелік документів є недостатнім, оскільки суперечить спеціальному законодавству, що регулює порядок фіксації шкоди, завданої збройною агресією рф.

Так, під час розгляду справи господарський суд керувався поміж іншим вимогами, що містяться в Постанові КМУ від 19.04.22р. №473 (з подальшими змінами) про затвердження «Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов`язаних із пошкодженням будівель та споруд» , відповідно до яких: рекомендовано виконавчим органам сільських, селищних, міських рад, а в разі їх відсутності військовим адміністраціям вжити заходів, передбачених Порядком, затвердженим цією постановою.

Цей Порядок визначає механізм оперативного реагування виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, військових адміністрацій, центральних органів виконавчої влади, органів управління та сил цивільного захисту, спрямований на ліквідацію наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов`язаних із пошкодженням будівель та споруд на території України, крім територій активних бойових дій або тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінрозвитку, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації, а також застосовується для фіксації пошкоджень будівель та споруд, зумовлених збройною агресією Російської Федерації (п.1. Порядку).

Обстеження пошкоджених об`єктів здійснюється за рішенням уповноважених органів шляхом комісійного обстеження, що проводиться відповідно до пункту 8-1 цього Порядку, та/або технічного обстеження, що проводиться відповідно до пункту 9 цього Порядку, - відповідно до затвердженого плану робіт. (п.6 Порядку).

Установлено, що акт обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок військових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації (акт комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації), складений відповідно до пункту 8-1 Порядку, затвердженого цією постановою, та/або звіт з технічного обстеження, складений відповідно до пункту 9 Порядку, затвердженого цією постановою, є документами, що підтверджують факт пошкодження або знищення нерухомого майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації для цілей реалізації положень пунктів 8-11 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про споживче кредитування і Закону України Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють організацію, координацію та виконання невідкладних робіт та є уповноваженими органами відповідно до Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов`язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2022 року № 473. У разі відсутності таких виконавчих органів, уповноваженим органом виступають військові адміністрації.

Відповідно до п. 8-1 Порядку, з метою забезпечення проведення комісійного обстеження пошкоджених об`єктів уповноваженим органом утворюється комісія/комісії з обстеження, до складу якої/яких залучаються фахівці/фахівець, які/який здобули/здобув вищу освіту у галузі знань Інженерія, виробництво та будівництво (G) за спеціальностями Будівництво та цивільна інженерія та/або Архітектура та містобудування, а також у разі необхідності обстеження пошкоджених об`єктів культурної спадщини - представники органів охорони культурної спадщини.

Інформація щодо діяльності комісії/комісій з обстеження (в тому числі її персональний склад та регламент роботи) розміщується на офіційному веб-сайті уповноваженого органу та обласної військової адміністрації на відповідній території.

Член комісії не може брати участі в розгляді питання та прийнятті рішення за наявності конфлікту інтересів, визначеного Законом України Про запобігання корупції. За наявності конфлікту інтересів член комісії зобов`язаний заявити самовідвід до початку розгляду питання порядку денного. З тих самих підстав йому може бути заявлено відвід іншими членами комісії. Питання про відвід члена комісії вирішується шляхом голосування більшістю голосів членів комісії, які беруть участь у засіданні та мають право голосу.

До проведення комісійного обстеження залучаються (за можливості) уповноважені представники власника або управителя (балансоутримувача) об`єкта (без права голосу).

За результатами комісійного обстеження складається акт обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок військових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації (далі - акт комісійного обстеження), в якому, зокрема, зазначається:

інформація про уповноважений орган, який утворив комісію, склад комісії та рішення щодо її утворення, дата обстеження;

інформація щодо форми власності та власника (управителя) пошкодженого об`єкта (за наявності), а для багатоквартирних будинків - інформація щодо юридичної особи, якою здійснюється управління зазначеним об`єктом;

інформація про пошкоджений об`єкт - назва, адреса, загальна площа, кількість поверхів, секцій тощо, дані про наявність в об`єкта статусу об`єкта культурної спадщини (в тому числі відомості про категорію пам`ятки культурної спадщини або статус щойно виявленого об`єкта культурної спадщини);

інформація щодо обсягу та ймовірних причин пошкоджень (якщо можливо визначити);

інформація щодо виконаних на дату обстеження ремонтно-відновлювальних та/або реставраційних робіт на об`єкті з метою усунення пошкоджень;

висновки за результатами обстеження (в тому числі інформація щодо фіксації факту пошкодження або знищення об`єкта та відповідна категорія пошкоджень об`єкта), а також інформація щодо необхідності проведення технічного обстеження відповідно до пункту 9 цього Порядку (у разі встановлення такої необхідності).

У разі складення акта комісійного обстеження для групи пошкоджених об`єктів інформація, передбачена таким актом, зазначається для кожного об`єкта окремо.

У разі коли за результатами проведеного обстеження встановлено факт знищення об`єкта, квартира та інші житлові та нежитлові приміщення такого об`єкта вважаються знищеними.

До акта комісійного обстеження обов`язково додаються результати фотофіксації об`єкта, що свідчать про характер та обсяг руйнувань.

Примірну форму акта комісійного обстеження наведено в додатку.

Комісія складає акт комісійного обстеження та реєструє відомості з нього в Державному реєстрі майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - Реєстр пошкодженого та знищеного майна).

Перелік та обсяг відомостей (інформації) щодо акта комісійного обстеження, які вносяться до Реєстру пошкодженого та знищеного майна визначаються Порядком ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2023 р. № 624 Деякі питання забезпечення функціонування Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (Офіційний вісник України, 2023 р., № 61, ст. 3437) (далі - Порядок ведення Реєстру пошкодженого та знищеного майна).

В той же час, до позовної заяви в якості доказів позивачем ні акту обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок військових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, ні звіту з технічного обстеження не надано.

Щодо доказів, наданих позивачем.

Наданий позивачем витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022041030000360 від 17.03.2022 свідчить лише про факт реєстрації кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 438 КК України (порушення законів та звичаїв війни). Проте, Витяг з ЄРДР є процесуальним документом, який фіксує початок досудового розслідування, і сам по собі не є безперечним доказом, що підтверджує факт заподіяння шкоди конкретному майну Позивача, обсяг такої шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між діями держави-агресора та збитками Позивача. В матеріалах справи відсутні копії протоколу огляду місця події, складеного слідчим, або інші матеріали кримінального провадження, які б ідентифікували пошкодження за адресою Позивача.

Акти про знищення (списання) майна є внутрішніми документами підприємства. Вони відображають односторонню фіксацію позивачем факту відсутності або пошкодження майна. За відсутності актів комісійного обстеження об`єкта нерухомого майна, складених за участю представників органів місцевого самоврядування або органів військово-цивільної адміністрації (відповідно до Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 326), або актів Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) про пожежу/руйнування, внутрішні акти Позивача не можуть вважатися належними та допустимими доказами, що підтверджують зовнішнє джерело та обставини знищення цього майна.

Звіт про оцінку майна визначає ймовірну вартість збитків, проте він базується на вихідних даних, наданих самим Позивачем (зокрема, згаданих внутрішніх актах). Оскільки сам факт знищення майна саме внаслідок військової агресії рф належними державними актами не доведений, Звіт про оцінку не може слугувати самостійним доказом правомірності та обґрунтованості розміру позовних вимог. Окрім того, Позивачем не надано витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або належних первинних бухгалтерських документів (інвентаризаційних описів, карток обліку основних засобів), які б підтверджували, що пошкоджене майно на законних підставах належало Позивачу та перебувало на його балансі на момент події.

За відсутності належного комісійного акта фіксації руйнувань, Звіт про оцінку є передчасним і не може вважатися достовірним доказом розміру збитків.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до умов п. 1.1. Договору суборенди №1-0201/2020 від 02.01.2020 орендар (ТОВ «Грін Лайф») зобов`язується передати на умовах i в порядку, визначених цим договором, а суборендар (ТОВ «Біопродакшн») зобов`язується прийняти на умовах i в порядку, визначених цим договором в строкове платне користування частину примiщення, в адмiнiстративнiй булiвлi, яка розташована за адресою: Аеродром, 30, Старі Кодаки, м. Дніпропетровськ, 49042 (далi за текстом - об`єкт оренди) або примiщення), загальною площею 1 000,00 (тисяча) квадратних мeтрів.

Згідно положень п. 2.1.2. даного договору приймання-передача об`єкта оренди здійснюється повноважними представниками сторін за актом приймання-передачі.

Підставою для використання об`єкта оренди суборендарем є акт приймання-передачі об`єкта оренди, який складається з формою, наведеною у додатку№1 до цього договору, із зазначенням технічного стану об`єкта оренди, наявного обладнання, інвентарю та іншого майна, що належить орендарю і передається разом із об`єктом оренди. Акт підписується повноважними представниками сторін. По одному примірнику акта знаходиться у кожної сторони. У момент підписання акту приймання-передачі орендар передає суборендарю ключі від об`єкта оренди. (п. 2.1.2 договору).

В п. 3.1. договору сторони узгодили, що об`єкт оренди передається орендарем суборендарю строком до 31.12.2020 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. У разі, якщо жодна зі сторін письмово не заявить про свій намір розірвати договір, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік на тих самих умовах.

Строк оренди встановлюється з дати підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди орендарем суборендарю і припиняється датою підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди від суборендаря орендарю.

За письмовою домовленістю сторін строк цього договору суборенди може бути змінено. (п. 3.2. договору).

При цьому, позивачем не надано акту приймання-передачі об`єкта оренди від орендаря суборендарю, який би підтверджував користування позивачем частиною примiщення, в адмiнiстративнiй будiвлi, яка розташована за адресою: Аеродром, 30, Старі Кодаки, м. Дніпропетровськ, 49042 (далi за текстом - об`єкт оренди) або примiщення), загальною площею 1 000,00 (тисяча) квадратних мeтрів.

Крім того, в договорі зазначено про надання даної частини приміщення в суборенду строком до 31.12.2020 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. У разі, якщо жодна зі сторін письмово не заявить про свій намір розірвати договір, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік на тих самих умовах.

Отже користування позивачем даним приміщенням могло здійснюватись до 31.12.2021, доказів продовження дії договору суборенди позивачем також не надано, при цьому ракетний та ракетно-дроновий удари, на які посилається позивач, були здійснені 17.03.2022 та 22.05.2023, тобто після закінчення терміну дії договору суборенди №1-0201/2020 від 02.01.2020.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що позивачем не надано належних доказів понесення збитків у розмірі 21 030 226,70 грн., суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на позивача.

При цьому, згідно п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»,від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Біопродакшн" до держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 07.10.2026.

СуддяН.Г. Назаренко