Рішення № 140386480, 30.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026м. ДніпроСправа № 904/4430/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. за участю секретаря судового засідання Мороза А.О. розглянув за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, смт Козин Обухівського району Київської обл., вул. Рудиківська, буд. 49; ідентифікаційний код 22927045) в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції (63460, м. Слобожанське Чугуївського району Харківської області, Балаклійське шоссе, буд. 2; ідентифікаційний код 05471247)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проматіка" (51900, м. Кам`янське Дніпропетровської обл., вул. Сокола Олекси, буд. 76, кв. 1; ідентифікаційний код 45504329)

про стягнення 1 085 835 грн. 13 коп.

Представники:

від позивача: Чебаненко В.Л. - представник (самопредставництво) (в режимівідео конференції);

від відповідача: Шеметенко А.С. - адвокат.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№3328/26 від 22.07.2026) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проматіка" про стягнення 1 085 835 грн. 13 коп. - штрафних санкцій за невиконання умов договору від 01.10.2025 №12/540 про закупівлю товарів, що складає 1 052 396 грн. 92 коп. - пені та 33 438 грн. 21 коп. - штрафу.

Також просить судові витрати покласти на відповідача.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2026 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У подальшому, позивачем подано заяву (вх.№37716/26 від 30.07.2026) про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем було виправлено недоліки позовної заяви та виконано вимоги суду, зазначені в ухвалі суду від 27.07.2026.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, яке відбудеться 02.09.2026 о 17:00 год.

Позивач у заяві (вх.№39336/26 від 10.08.2026) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду просить надати уповноваженим представникам ПАТ "Центренерго" Чебаненку Володимиру Львовичу, який зареєстрований в системі відеоконференцзвязку з використанням електронного цифрового підпису за адресою електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер телефону НОМЕР_1 , а також Срібній Оксані Олександрівні, яка зареєстрована в системі відеоконференцзвязку з використанням електронного цифрового підпису за адресою електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер телефону НОМЕР_2 можливість брати участь у судових засіданнях у справі №904/4430/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Відповідач у відзиві (вх.№39835/26 від 12.08.2026) на позовну заяву просить долучити відзив на позовну заяву до матеріалів справи №904/4430/26 та врахувати його під час розгляду справи, зменшити заявлений Публічним акціонерним товариством "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу "Зміївської теплової електричної станції" Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проматіка" розмір пені та штрафу на 95 %, судові витрати покласти на Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу "Зміївської теплової електричної станції" Публічного акціонерного товариства "Центренерго"? посилаючись на те, що: - 01.10.2025 між ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції ПАТ "Центренерго" та ТОВ "Проматіка" було укладено Договір про закупівлю товарів №12/540, відповідно до п. 1.1. якого на умовах, визначених договором, постачальник зобов`язується поставити (передати у власність) покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товари, найменування, номенклатура, асортимент, ціна, кількість та інші характеристики яких зазначені в додатках до договору; - відповідно до п. 5.3 договору, датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі товарів, в разі якщо фактична передача товарів і дата підписання Акту приймання-передачі товарів не співпадають - до підписання Акту приймання-передачі товарів (в т.ч. період приймання товарів за кількістю та якістю), такі товари вважаються переданою покупцю на відповідальне зберігання; - відповідач на виконання умов договору та заявки позивача на поставку товару від 10.10.2025 №07/1163-6141 на загальну суму 534 000, 00 грн. поставив на адресу позивача товар на загальну суму 401 986, 80 грн.; - в пункті 9.2. договору сторони узгодили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань щодо поставки товарів з постачальника стягується пеня у розмірі 2 відсотків вартості товарів, з якої допущено прострочення за кожен день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості, і крім цього, постачальник відшкодовує всі понесені покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання постачальником зобов`язань за цим договором, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції і 3-х відсотків річних, з позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача пеню та штраф за порушення строків поставки товару в загальному розмірі 1 085 835, 13 грн., однак відповідач не може погодитися із заявленою до стягнення сумою, адже вона є надмірною та не відповідає наслідкам допущеного відповідачем порушення; - для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 ЦК України, яке надає право суду зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити, для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2026 задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (вх.№39336/26 від 10.08.2026) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції частково.

Позивач у відповіді (вх.№40676/26 від 18.08.2026) на відзив просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на безпідставність доводів відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій, зазначаючи, що відповідач не довів наявності виняткових обставин, які є підставою для зменшення неустойки, не надав належних доказів на підтвердження своїх доводів, а порушення умов договору щодо своєчасної та повної поставки товару підтверджується матеріалами справи.

Відповідач у запереченнях (вх.№41633/26 від 25.08.2026) на відповіді на відзив просить суд долучити заперечення на відповідь на відзив до матеріалів справи №904/4430/26 та врахувати його під час розгляду справи, зменшити заявлений Публічним акціонерним товариством "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу "Зміївської теплової електричної станції" Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проматіка" розмір пені та штрафу на 95%, посилаючись на значне перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, недоведеності їх понесення, ступеня виконання відповідачем зобов`язання, фінансового стану відповідача, принципу справедливості та інтересів обох сторін спору.

У судове засідання 02.09.2026 з`явилися представники сторін.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (загальне позовне провадження) на 30.09.2026 о 15:00 год.

Позивач у заяві (вх.№43746/26 від 08.09.2026) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду просить надати уповноваженим представникам ПАТ "Центренерго" Чебаненку Володимиру Львовичу, який зареєстрований в системі відеоконференцзвязку з використанням електронного цифрового підпису за адресою електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер телефону НОМЕР_1 , а також Срібній Оксані Олександрівні, яка зареєстрована в системі відеоконференцзвязку з використанням електронного цифрового підпису за адресою електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер телефону НОМЕР_2 можливість брати участь у судовому засіданні у справі №904/4430/26, призначеному на 30.09.2026 о 15:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2026 задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (вх.№43746/26 від 08.09.2026) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 30.09.2026 з`явились представники сторін.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції, як покупцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Проматіка", як постачальником, було укладено договір про закупівлю товарів від 01.10.2025 №12/540 (надалі - Договір) (а.с. 9-11).

Договір укладався за процедурою відкритих торгів відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" та з урахуванням "Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №471).

Відповідно до пункту 1.1. Договору на умовах, визначених Договором, постачальник зобов`язується поставити (передати у власність) покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товари (надалі - товари), найменування, номенклатура, асортимент, ціна, кількість та інші характеристики яких зазначені в Додатках до Договору.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що постачальник гарантує, що товари належать йому на праві власності, не перебувають під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним в Україні законодавством.

Згідно пункту 3.1. Договору постачальник здійснює поставку товарів за умовами згідно Додатку до Договору.

Місце, строк, графік поставки Товарів визначається в Додатках до Договору (пункт 3.2. Договору).

Відповідно до пункту 3.3. Договору визначено, що фактичний об`єм кожної партії товарів зазначається у відповідній письмовій заявці покупця, яка є невід`ємною частиною даного Договору. При цьому покупець на підставі своїх письмових заявок, в межах запланованого в Договорі обсягу товарів, має право перерозподіляти товари між вантажоотримувачами без додаткового погодження з постачальником.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання - передачі товарів. В разі якщо фактична передача товарів і дата підписання Акту приймання - передачі товарів не співпадають - до підписання Акту приймання передачі товарів (в т.ч. в період приймання товарів за кількістю та якістю), такі товари вважається переданою покупцю на відповідальне зберігання.

Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку Товарів у строки, встановлені цим Договором (підпункт 7.3.1. Договору).

Згідно з пунктом 9.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

Пунктом 9.2. Договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань щодо поставки Товарів з Постачальника стягується пеня у розмірі 2 відсотків вартості Товарів, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості, і крім цього, Постачальник відшкодовує всі понесені Покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання Постачальником зобов`язань за цим Договором, а у разі здійснення попередньої оплати Постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає Покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції і 3-х відсотків річних.

Відповідно до пункту 1 Додатку №1 до Договору визначено перелік найменування, асортимент, кількість, ціна Товарів (а.с. 27-зворотна сторона-29).

Пунктом 2 Додатку №1 до Договору визначено, що загальна вартість товарів без ПДВ: 445 000,00 грн. (Чотириста сорок п`ять тисяч гривень 00 копійок); крім того, ПДВ - 20%: 89 000,00 грн. (Вісімдесят дев`ять тисяч гривень 00 копійок); загальна вартість товарів з ПДВ: 534 000,00 грн. (П`ятсот тридцять чотири тисячі гривень 00 копійок).

Відповідно до пункту 5 Додатку №1 до Договору зазначено, що строк поставки: протягом 40 робочих днів з дати отримання постачальником письмової заявки покупця, з можливістю дострокової поставки.

Письмова заявка позивача (лист від 10.10.2025 №07/1163-6141) була направлена відповідачу за допомогою засобів поштового зв`язку Укрпошти 14.10.2025 та, відповідно, отримана ним 20.10.2025, про що свідчить скріншот з екрану комп`ютеру оператора Укрпошти (а.с. 35-40).

Як вбачається, на виконання умов Договору відповідачем були здійснені наступні постачання товару:

- Акт приймання-передачі від 25.12.2025 на суму 19 242 грн. 00 коп. (а.с.9);

- Акт приймання-передачі від 29.12.2025 на суму 37 069 грн. 20 коп. (а.с. 10);

- Акт приймання-передачі від 28.01.2026 на суму 7 020 грн. 00 коп. (а.с. 11);

- Акт приймання-передачі від 18.02.2026 на суму 118 105 грн. 80 коп. (а.с. 12);

- Акт приймання-передачі від 05.03.2026 на суму 52 024 грн. 20 коп. (а.с. 13);

- Акт приймання-передачі від 09.03.2026 на суму 168 525 грн. 60 коп. (а.с. 14).

Також матеріали справи містять видаткові накладні (а.с. 15-20).

Позивач стверджує, що відповідачем виконано умови Договору в частині поставки товару на загальну суму 401 986 грн. 80 коп., на суму 132 013 грн. 20 коп. товар залишився непоставленим, проте поставку виконано з порушенням строків, у зв`язку з чим позивачем здійснено нарахування пені на суму 1 052 396 грн. 92 коп. та штрафу на суму 33 438 грн. 21 коп., відповідач проти позову заперечує та просить зменшити розмір пені та штрафу на 95%, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається, між сторонами було укладено Договір від 01.10.2025 №12/540.

Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається, відповідач відповідно до заявки від 10.10.2025 №07/1163-6141 повинен поставити партію товару позивачу.

Відповідно до пункту 5 Додатку №1 до Договору зазначено, що строк поставки: протягом 40 робочих днів з дати отримання постачальником письмової заявки покупця, з можливістю дострокової поставки.

Поставки були здійснені з порушенням встановленого Договором строку.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України).

Пунктом 9.2. Договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань щодо поставки Товарів з Постачальника стягується пеня у розмірі 2 відсотків вартості Товарів, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості, і крім цього, Постачальник відшкодовує всі понесені Покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання Постачальником зобов`язань за цим Договором, а у разі здійснення попередньої оплати Постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає Покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції і 3-х відсотків річних.

Як вбачається, позивачем було нараховано відповідачу пеню у розмірі 1 052 396 грн. 92 коп. та штраф у розмірі 33 438 грн. 21 коп.

Суд погоджується з наданими розрахунками, вважає їх арифметично правильними.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин вимоги позивача щодо стягнення пені за порушення строків поставки в сумі 1 052 396 грн. 92 коп. та штрафу за порушення строків поставки понад двадцять днів у сумі 33 438 грн. 21 коп. є правомірними.

Щодо зменшення розмірів пені та штрафу

Як вбачається, відповідач у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, яке міститься у відзиві на позовну заяву, просить зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій і пені на 95%, який не порушуватиме баланс інтересів сторін та відповідатиме компенсаційній, а не каральній природі неустойки.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити таке.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного виконання зобов`язань з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного виконання робіт не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України, має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто, укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

З мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

З урахуванням наведеного, зважаючи на відносно незначний період прострочення поставки, а також, приймаючи до уваги що заявлений розмір пені та штрафу перевищує вартість непоставленого відповідачем товару, суд убачає підстави для зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (штрафу, пені).

Крім того, суд вважає, що стягнення з відповідача неустойки (штрафу, пені) у загальному розмірі 1 085 835 грн. 13 коп., який становить на 822,52% більше вартості непоставленого товару, призведе до перетворення неустойки, як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання, на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

У зв`язку із викладеним, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає за можливе зменшити суму штрафних санкцій на 90% зі стягненням з відповідача пені за порушення строків поставки в сумі 105 239 грн. 62 коп. та штрафу за порушення строків з поставки понад двадцять днів в сумі 3 342 грн. 82 коп.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Проте, враховуючи, що пеню та штраф нараховано відповідачу позивачем правомірно, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 13 030 грн. 02 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, смт Козин Обухівського району Київської обл., вул. Рудиківська, буд. 49; ідентифікаційний код 22927045) в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції (63460, м. Слобожанське Чугуївського району Харківської області, Балаклійське шоссе, буд. 2; ідентифікаційний код 05471247) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проматіка" (51900, м. Кам`янське Дніпропетровської обл., вул. Сокола Олекси, буд. 76, кв. 1; ідентифікаційний код 45504329) про стягнення 1 085 835 грн. 13 коп. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проматіка" (51900, м. Кам`янське Дніпропетровської обл., вул. Сокола Олекси, буд. 76, кв. 1; ідентифікаційний код 45504329) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, смт Козин Обухівського району Київської обл., вул. Рудиківська, буд. 49; ідентифікаційний код 22927045) в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції (63460, м. Слобожанське Чугуївського району Харківської області, Балаклійське шоссе, буд. 2; ідентифікаційний код 05471247) 105 239 (сто п`ять тисяч двісті тридцять дев`ять) грн. 62 коп. - пені, 3 342 (три тисячі триста сорок дві) грн. 82 коп. - штрафу та 13 030 (тринадцять тисяч тридцять) грн. 02 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

07.10.2026