Ухвала суду № 140386448, 05.10.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

05 жовтня 2026 рокуСправа № 903/1058/21Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М, розглянувши звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про виконання рішення Господарського суду Волинської області від 24.01.2022

у справі за позовом: Волинського обласного центру зайнятості, м. Луцьк

до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, м. Луцьк

про стягнення 14 168,35 грн.

Встановив: Луцький обласний центр зайнятості звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про стягнення 14 168,35 грн. суми виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю та судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2270,00 грн.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 24.01.2022 позов задоволено та постановлено стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь Луцького міського центру зайнятості 14 168,35 грн. заборгованості та 2270 грн. витрат по сплаті судового збору.

07.03.2022 на виконання вищевказаного рішення Господарський суд Волинської області видав наказ за №903/1058/21-1.

16.06.2026 на адресу суду надійшла заява стягувача Волинського обласного центру зайнятості про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області подати звіт про виконання рішення Господарського суду Волинської області від 24.01.2022 у справі №903/1058/21.

Заява мотивована тим, що Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області не може застосувати до боржника заходи, визначені пунктами 25-35 Порядку №845, якими визначено порядку беспірного списання коштів в межах бюджетних призначень боржника з огляду на те, що Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області не включене до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, відповідно не має в органах Казначейства відкритих рахунків та не має бюджетних призначень та бюджетних асигнувань, як розпорядник чи одержувач бюджетних коштів. Враховуючи те, що боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, беручи до уваги те, що інший, аніж передбачений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» порядок виконання рішення у даній ситуації застосувати неможливо, з урахуванням усіх, вжитих стягувачем заходів, спрямованих на швидке та повне виконання рішення, право Волинського обласного центру зайнятості порушене, як стягувача, у зв`язку з чим останній звернувся із даною заявою до суду.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 22.06.2026 заяву Волинського обласного центру зайнятості за вх.№01-75/1357/26 від 16.06.2026 про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, м. Луцьк, вул. Київський Майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826) подати звіт про виконання рішення Господарського суду Волинської області від 24.01.2022 у справі №903/1058/21 у тримісячний строк з дня отримання даної ухвали.

17.09.2026 до суду надійшов звіт за вх.№01-87/5453/26 Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про виконання рішення Господарського суду Волинської області від 24.01.2022 у якому боржник зазначає, що добровільне виконання судового рішення на даний час не здійснено з поважних причин, а саме, через відсутність в бюджеті Головного управління відповідних бюджетних призначень на виконання такого рішення суду. Наказ Господарського суду Волинської області № 903/1058/21 від 07 березня 2022, виданий на виконання судового рішення від 24 січня 2022 у даній справі, перебуває на виконанні в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Волинській області. На запити Головного Управління Державної казначейської служби України у Волинській області щодо виконання рішення суду у даній справі Головним управлінням неодноразово надавалась інформація з посиланням на відповідні нормативно-правові акти України, за змістом якої виконання судового рішення ускладнене відсутністю бюджетних призначень. Така ж інформація надавалась відповідними листами Волинському обласному центру зайнятості (копії додаються). З метою вжиття усіх заходів для виконання судового рішення Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зверталося до Пенсійного фонду України, як до органу вищого рівня та розпорядника бюджетних коштів вищого рівня, з питанням виділення коштів на виконання рішення Господарського суду Волинської області від 24 січня 2022 року у справі № 903/1058/21. Пенсійний фонд України листами від 08 липня 2026 року № 2800-030102 9/51434 (в аналогічній справі) та від 17 липня 2026 року № 2800-050301-9/54268 роз`яснив норми порядку виконання судових рішень, боржниками у яких є державні органи, вказавши на висновки Верховного Суду щодо застосування норм Законів України Про виконавче провадження, Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі Порядок № 845. Боржник, доводить, що вжиті заходи та поважні причини перешкоджають фактичному виконанню даного судового рішення, а тому керуючись статтями 345-3, 345-4 Господарського процесуального кодексу України, просить суд прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про виконання рішення Господарського суду Волинської області від 24 січня 2022 року у справі № 903/1058/21.

01.10.2026 до суду від стягувача надійшли заперечення за вх..№ 01-87/5795/26 щодо звіту про виконання рішення, у яких останній вважає доводи боржника, наведені ним у звіті про виконання рішення, необґрунтованими та зазначає, що зі змісту поданого звіту від 17.09.2026 боржник дотримується позиції, що виконання рішення Господарського суду Волинської області від 24.01.2022 №903/1058/21 залежить не від ГУ ПФУ у Волинської області, а від ГУ ДКСУ у Волинській області так як, саме в органах Казначейства перебуває на виконанні наказ суду. Аналогічної позиції дотримується і Пенсійний фонд України, вказуючи у своїх листах від 08.07.2026 та 17.07.2026, що Пенсійний фонд та його територіальні підрозділи не є органами, на які законом покладено повноваження та обов`язки щодо виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, тому такі рішення суду підлягають виконанню органами державної казначейської служби України. Разом з тим, звертає увагу суду на те, що прийняття виконавчого документа ГУ ДКСУ у Волинській області не знімає з ГУ ПФУ у Волинської області статусу боржника та не звільняє його від відповідальності за кінцевий результат фактичне надходження коштів до Волинського обласного центру зайнятості. Доводить, що ГУ ПФУ у Волинській області повинно вживати всіх заходів по виконанню рішення суду, встановлених Порядком № 845. Оскільки у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вчинення боржником дій, передбачених Порядком № 845, спрямованих на виконання рішення суду.

Розглянувши звіт про виконання судового рішення у справі № 903/1058/21, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 345-3 ГПК України суд розглядає звіт про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні за правилами статті 342 цього Кодексу.

Звіт боржника про виконання судового рішення має містити:

1) найменування суду, до якого подається звіт;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);

4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення;

5) відомості про виконання боржником судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання;

6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про те, чи існують обставини, які ускладнюють виконання судового рішення боржником, які заходи вжито та вживаються боржником для їх усунення;

7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

До звіту додаються:

1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися;

2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Положеннями статті 345-4 ГПК України визначено, що за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 345-2 цього Кодексу.

Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 345-3 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також може додатково встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 345-2 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу за правилами статті 135 цього Кодексу.

Водночас, згідно з ч. 7 ст. 345-4 ГПК України, якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але боржником судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 345-2 цього Кодексу.

Як вже було встановлено судом раніше та вбачається із поданих в матеріалів справи документів, борг Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області перед Луцьким міським центром зайнятості становить у сумі 14 168,35 грн. заборгованості та 2270 грн. витрат по сплаті судового збору.

Доказів перерахування вказаної суми коштів на рахунок стягувача та виконання рішення у даній справі суду не надано.

Суд, оцінивши наведені у звіті боржника обґрунтування та причини неможливості надання відповідних документів та інформації щодо повного виконання рішення у даній справі вважає, що Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області не наведено достатньо обґрунтованих обставин які унеможливлюють виконання рішення суду.

При цьому, суд звертає увагу боржника, що у разі неналежного здійснення Головним Управлінням Державної казначейської служби України у Волинській області своїх повноважень або невиконання останнім передбачених обов`язків з примусового виконання рішення у справі № 903/1058/21, він не був позбавлений можливості оскаржити відповідні рішення/дії чи бездіяльність виконавця у порядку, передбаченому розділом VI ГПК України.

В порушення зазначених вимог, звіт боржника не містить строків виконання рішення в частині, що залишається невиконаною, а також боржником не зазначено запланованих заходів, спрямованих на повне виконання рішення.

Суд звертає увагу на принцип обов`язковості судових рішень, закріплений у ст. 18 ГПК України, яким визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Також суд враховує, що у Рішенні від 26.06.2013 №5-рп/2013 Конституційний Суд України зауважив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Конституційний Суд України, узявши до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене рішення.

В ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зазначено: виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист.

Отже, Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року закріплено, що судове рішення є обов`язкове до виконання та має бути виконаним. Одними з основних засад (принципів) господарського судочинства є верховенство права та обов`язковість судового рішення. У свою чергу, основним завданням другого з цих принципів є забезпечення першого названого принципу - верховенства права, оскільки без виконання судових рішень реалізація цього принципу є недосяжною. Зокрема, це випливає також із судової практики ЄСПЛ (дивитись, наприклад, рішення від 03 грудня 2003 року у справі "Рябих проти Росії" ("Ryabykh v. Russia", заява № 52854/99, п. 55), від 09 листопада 2004 року у справі "Науменко проти України" ("Svetlana Naumenko v. Ukraine", заява № 41984/98, п. 91) тощо).

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи баланс інтересів сторін та право на справедливий судовий розгляд, ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення, необґрунтованість наведених боржником обставин, які ускладнюють виконання судового рішення та відсутність орієнтовних строків виконання рішення та вжитих боржником заходів для повного та своєчасного його виконання, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 17.09.2026 про виконання рішення суду у справі № 903/1058/21.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 345-4 ГПК України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також може додатково встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 3452 цього Кодексу.

Суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу за правилами статті 135 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 135 ГПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.

Отже, накладання штрафу відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 135 ГПК України є правом суду.

Оцінюючі наведені у звіті обставини та заперечення стягувача щодо поданого боржником звіту та/або вимог про накладення на боржника штрафу за ненадання доказів повного виконання рішення суду, суд дійшов висновку не покладати на боржника штраф, однак встановити боржнику новий строк в 30 днів з дня отримання даної ухвали для подання звіту про виконання рішення Господарського суду Волинської області від 24.01.2022 у справі № 903/1058/21.

На підставі викладеного, керуючись статтями 233-235, 345-3, 345-4 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області за вх.№01-87/5795/26 від 17.09.2026 про виконання рішення суду у справі № 903/1058/21.

2. Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Волинській області новий строк 30 днів з дня отримання даної ухвали для подання звіту про виконання рішення Господарського суду Волинської області від 24.01.2022 у справі № 903/1058/21.

Відповідно до ст.ст. 231, 255 ГПК України, ухвала підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Відповідно до ст.ст. 253, 256, 257 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 10 (десяти) днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. М. Дем`як