Рішення № 140385725, 07.10.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8062/26

Провадження № 2/711/4207/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Булгакової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Кошубінської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Юніт Капітал», в особі представника за довіреністю Кукси К.О., звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 207714 від 03.11.2025 у розмірі 22 556,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 03.11.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» (далі первісний кредитор, кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі відповідач, позичальник) в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 207714 на суму 13 514,00 грн. На виконання умов вказаного договору, 03.11.2025 первісний кредитор ініціював переказ кредитних коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . Таким чином, кредитодавець виконав свої зобов`язання в повному обсязі. 03.04.2026 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 03042026, згідно з умовами якого позивач набув права грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Відповідач належним чином зобов`язання за договором не виконував, кошти у встановлені строки не повернув та відсотки за користування кредитом не сплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 24 656,99 грн., яка складається з: 13 514,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 8 441,99 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 601,00 грн. - заборгованість по комісії; 2 100,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Водночас, позивач не заявляє вимогу про стягнення штрафних санкцій у розмірі 2 100,00 грн. З огляду на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 207714 від 03.11.2025 у розмірі 22 556,99 грн., судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2026 вказану справу передано для розгляду судді Булгаковій Г.В.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.08.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи. Витребувано у АТ «Універсал Банк» інформацію та документи щодо належності ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_1 (або інших карток/рахунків), його анкетних даних та фінансового номера телефону, а також первинних бухгалтерських документів (виписок/платіжних інструкцій), що підтверджують факт зарахування на вказану картку коштів у сумі 10 000,36 грн. за період з 03.11.2025 до 08.11.2025.

11.08.2026 на виконання вимог ухвали суду від АТ «Універсал Банк» надійшли витребувані письмові докази.

21.08.2026 відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволені позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал». Заперечення обґрунтував тим, що він не був письмово повідомлений про відступлення права вимоги за договором факторингу та заміну кредитора у зобов`язанні. У пункті 2.7.1. договору про споживчий кредит № 207714 від 03.11.2025 зазначено, що денна процентна ставка становить 0,9033%. Однак, за розрахунком відповідача нарахована позивачем сума процентів (8 441,99 грн.) є завищеною та не відповідає умовам договору (за ставкою 0,9033% проценти мали б становити 7 710,31 грн.). Крім того, згідно з карткою обліку виконання договору фактично застосовувалася ставка 0,98631% на день (133,29 грн./день на суму 13 514,00 грн.), що свідчить про введення споживача в оману щодо реальної вартості кредиту та відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» тягне за собою нікчемність договору. Нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 601,00 грн. є неправомірним, оскільки обслуговування кредиту є супутньою послугою кредитодавця, вартість якої закладається в процентну ставку. Встановлення додаткової плати (комісії) за управління або обслуговування кредиту суперечить статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17. Крім цього, відповідач зазначив, що матеріали справи не містять належних і допустимих первинних бухгалтерських документів на підтвердження факту видачі кредитних коштів первісним кредитором. Оскільки договір кредиту є реальним і вважається укладеним з моменту передання грошей, за відсутності доказів зарахування коштів підстави для стягнення заборгованості відсутні. Також відповідач звернув увагу, що подані позивачем паперові копії електронних документів (кредитного договору та додатків до нього) підписані лише одноразовим ідентифікатором, який не забезпечує перевірки цілісності та незмінності тексту договору після його підписання (на відміну від КЕП/УЕП). Оскільки позивачем не надано оригіналу електронного документа та не доведено відсутності технічної можливості одностороннього внесення змін до тексту після підписання, такі копії не можуть братися судом до уваги як належні та допустимі докази.

26.08.2026 представник позивача за довіреністю Кукса К.О. подала відповідь на відзив, у якій просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначила, що кредитний договір укладено сторонами в електронній формі з використанням одноразового пароля-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а презумпцію правомірності правочину відповідачем не спростовано. Одразу після підписання договору, 03.11.2025 відповідачу було перераховано грошові кошти в розмірі 10 000,36 грн. на вказану ним банківську картку, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Кредіплюс», яка містить усі необхідні реквізити електронного розрахункового документа. Крім того, факт виконання ТОВ «ФК «Кредіплюс» зобов`язань за договором підтверджується письмовими доказами, наданими АТ «Універсал Банк» на виконання вимог ухвали суду від 04.08.2026. Нарахування відсотків за користування кредитом та комісії здійснено у відповідності до узгоджених сторонами умов договору, вимог статті 1054 ЦК України та статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», з якими відповідач ознайомився під час підписання договору. Отже, позивачем доведено факт надання відповідачу кредиту, а також розмір існуючої заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією, заперечення ж відповідача є безпідставними та не підтвердженими належними доказами.

11.09.2026 відповідач ОСОБА_1 подав заперечення на відповідь на відзив, у яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що позивачем надано лише посилання на веб-сторінку з договором у форматі PDF, що унеможливлює перевірку цілісності й незмінності документа та електронного підпису. Співвідношення визначених у договорі відсотків і комісій суперечить статті 8, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» та свідчить про нікчемність умов про нарахування додаткових комісій. Крім того, просив відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. або зменшити їх розмір до 1 019,46 грн. як неспівмірних із складністю справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином; у позовній заяві ОСОБА_2 просила проводити розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив; клопотань про відкладення розгляду або розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 03.11.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 207714, відповідно до пункту 2.1. якого кредитодавець зобов`язався на умовах визначених цим договором, на строк визначений пунктом 2.6. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у пункті 2.2.1 договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно пункту 2.6. договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Згідно з пунктами 2.2.1., 2.3., 2.4., 2.5., 2.6. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 13 514,00 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 10 000,36 грн. на картку № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 3 513,64 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно пункту 2.5 індивідуальної частини. Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 350,00% річних. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначений в пункті 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки може змінюватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди. Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 грн. Розмір комісії з управління та обслуговування кредиту не може бути змінено. Комісія за надання кредиту складає 3 513,64 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 26,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника по або за рахунок кредиту, якщо це передбачено пунктом 2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено. Загальний строк кредитування за цим договором складає 98 днів з 03.11.2025 (дата надання кредиту) по 09.02.2026.

Відповідно до пунктів 2.7., 2.7.1. договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 11 962,63 грн. Денна процентна ставка складає 0,9033% в день.

ТОВ «ФК «Кредіплюс» свої зобов`язання за вищевказаним договором виконало в повному обсязі, а саме перерахувало 03.11.2025 ОСОБА_1 , шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 10 000,36 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою № 2808/05-06 від 05.06.2026.

Належність відповідачу банківської карти № НОМЕР_2 та фактичне зарахування на неї кредитних коштів у розмірі 10 000,36 грн. підтверджується також письмовими доказами, наданими АТ «Універсал Банк» на виконання вимог ухвали суду від 04.08.2026.

З картки обліку виконання договору № 207714 від 03.11.2025 встановлено, що відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 24 656,99 грн., яка складається з: 13 514,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 8 441,99 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 601,00 грн. заборгованість по комісії; 2 100,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями.

03.04.2026 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» (далі за договором клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» (далі за договором фактор) укладено договір факторингу № 03042026, відповідно до пунктів 2.1., 4.1. якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі реєстру прав вимог, по формі встановленій у додатку № 3.

03.04.2026 ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Кредіплюс» підписали акт приймання-передачі реєстру прав вимог № 1 до договору факторингу № 03042026 від 03.04.2026, відповідно до пункту 1. якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр прав вимог від 03.04.2026, кількість боржників у якому 903; загальна сума заборгованості 19 378 907,04 грн.; сума фінансування, що підлягає сплаті 2 114 086,79 грн.

Згідно з платіжною інструкцією № 1110 від 09.04.2026 ТОВ «Юніт Капітал» перерахувало на рахунок ТОВ «ФК «Кредіплюс» 2 114 086,79 грн., призначення платежу: оплата за відступлення прав вимог згідно договору факторингу № 03042026 від 03.04.2026 та реєстру відступлення права вимоги № 1 до договору факторингу № 03042026 від 03.04.2026 без ПДВ.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимог № 1 від 03.04.2026 до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 207714 від 03.11.2025 у загальному розмірі 24 656,99 грн.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано доказів, що свідчать про погашення заборгованості.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктами 5, 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено порядок підписання правочинів у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладення договору в електронній формі через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису за умови використання відповідного засобу усіма сторонами правочину. В іншому випадку електронний правочин підписується сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором та/або аналога власноручного підпису за наявності письмової згоди сторін зі зразками таких аналогів.

Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно з статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи встановлені обставини у сукупності з наведеними нормами права, суд дійшов висновку, що між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 в електронній формі з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію» та ЦК України укладено договір про споживчий кредит № 207714 від 03.11.2025. На підставі вказаного правочину відповідач отримав кредит у розмірі 13 514,00 грн., однак у визначений договором строк кошти не повернув та проценти за користування кредитом не сплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у загальному розмірі 24 656,99 грн., яка складається з: 13 514,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 8 441,99 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 601,00 грн. заборгованість по комісії; 2 100,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями.

Твердження відповідача про те, що позивачем не доведено факт надання кредитних коштів, повністю спростовуються матеріалами справи.

Так, на виконання вимог ухвали суду від 04.08.2026 АТ «Універсал Банк» надано письмові докази та виписку за банківським рахунком, які підтверджують належність відповідачу ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_1 та фактичне зарахування на неї 03.11.2025 кредитних коштів у розмірі 10 000,36 грн. Крім того, факт перерахування вказаної суми підтверджується довідкою про перерахування коштів № 2808/05-06 від 05.06.2026. Прийнявши грошові кошти та розпорядившись ними на власний розсуд, відповідач конклюдентними діями підтвердив фактичне виникнення між сторонами кредитних правовідносин.

Щодо заперечень відповідача стосовно подання позивачем паперових копій електронних документів та сумнівів у цілісності й незмінності тексту кредитного договору, суд зазначає таке.

Згідно із частиною 1 статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Відповідно до частини 3 статті 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Водночас, частиною 5 статті 100 ЦПК України передбачено, що якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Зі змісту вказаних процесуальних норм убачається, що подання до суду паперової копії електронного доказу є законодавчо закріпленим способом процесуального доказування і саме по собі не свідчить про неприйнятність або недопустимість такого доказу. Паперова копія електронного доказу не береться судом до уваги лише у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо її відповідності оригіналу та неподання оригіналу на вимогу суду.

Договір про споживчий кредит № 207714 від 03.11.2025 укладений сторонами в електронній формі з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію» та ЦК України. Відповідач підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим на фінансовий номер телефону, що відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» за своїми правовими наслідками прирівнюється до власноручного підпису.

Дослідивши надані позивачем паперові копії електронного кредитного договору № 207714 від 03.11.2025 та додатків до нього, а також оцінивши їх у сукупності з іншими доказами у справі (довідкою про перерахування коштів, банківською випискою АТ «Універсал Банк»), суд не вбачає підстав сумніватися у відповідності копій оригіналам. Крім того, відповідач не звертався до суду з клопотаннями про витребування оригіналу електронного доказу чи призначення відповідної експертизи, а самі лише твердження про можливість односторонньої зміни тексту мають характер припущень, що суперечить вимогам частини 6 статті 81 ЦПК України. Відповідно до статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, яка відповідачем не спростована.

03.04.2026 на підставі договору факторингу № 03042026, відповідно до статей 512, 514, 1077 ЦК України, право грошової вимоги за договором № 207714 від 03.11.2025 перейшло від ТОВ «ФК «Кредіплюс» до ТОВ «Юніт Капітал».

Посилання відповідача на те, що його не було письмово повідомлено про заміну кредитора у зобов`язанні відповідно до статей 512-518 ЦК України, суд вважає безпідставними.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, за змістом вказаної норми неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не є підставою для відмови у задоволенні позову новому кредитору, а лише покладає на нового кредитора ризик настання несприятливих наслідків у разі здійснення боржником виконання зобов`язання первісному кредиторові. За відсутності письмового повідомлення відповідач мав можливість здійснити погашення заборгованості на рахунки первісного кредитора, що вважалося б належним виконанням. Проте ОСОБА_1 не надав суду жодних доказів часткового чи повного погашення заборгованості як первісному (ТОВ «ФК «Кредіплюс»), так і новому кредитору (ТОВ «Юніт Капітал»).

За таких обставин, оскільки факт укладення кредитного договору та перерахування коштів підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а відповідач у добровільному порядку зобов`язання за договором не виконав, вимоги ТОВ «Юніт Капітал» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 13 514,00 грн. та відсотками у розмірі 8 441,99 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією за управління та обслуговування кредиту в сумі 601,00 грн., суд погоджується з доводами відповідача про незаконність її нарахування з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 зазначила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати безоплатно один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки спірний договір укладено 03.11.2025, а умова пункту 2.4 щодо нарахування щомісячної комісії за управління та обслуговування кредиту не передбачає надання окремих послуг споживачу понад обсяг, визначений законом, ця умова є нікчемною в силу прямої вказівки закону. Відтак, нарахування комісії є безпідставним, а позовні вимоги в частині стягнення 601,00 грн. комісії задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 21 955,99 грн., що складає 97,33% від загальної ціни позову (22 556,99 грн.), то із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 591,31 грн.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (частина 4, 5 статті 137 ЦПК України).

Частиною 6 статті 137 ЦПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витратна оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, обсягом та витраченим часом.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано: договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, укладений між адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» в особі керуючого бюро адвоката Тимошенка О.О., та ТОВ «Юніт Капітал»; додаткову угоду № 25771563277 від 25.05.2026 до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026; акт прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2026; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4267/10 від 26.08.2010.

Надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у справі № 904/4507/18, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Водночас, у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).

У даному випадку, враховуючи незначну складність спірних правовідносин (справа є типовою для позивача), обсяг виконаної адвокатом роботи (адвокат участі у судовому засіданні не приймав, обсяг наданих послуг у вигляді професійної правничої допомоги не є значним), клопотання відповідача про зменшення витрат, а також принципи співмірності, розумності та реальності адвокатських витрат, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір витрат на правничу допомогу позивача, що підлягають розподілу, до 2 000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 259, 265, 268, 273, 277, 279, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163; місцезнаходження юридичної особи: бульв. Лесі Українки, буд. 34. оф. 333, м. Київ) заборгованість за договором про споживчий кредит № 207714 від 03.11.2025 у розмірі 21 955,99 грн., судовий збір у розмірі 2 591,31 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн., а всього 26 547,30 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: Г. В. Булгакова