Ухвала суду № 140385163, 06.10.2026, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/2024/26

Провадження № 1-кп/542/207/26

У Х В А Л А

Іменем України

06 жовтня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Новосанжарського районного суду Полтавської області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026170000000035 від 05 лютого 2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зачепилівка, Новосанжарський район, Полтавська область, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу статті 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2026 року до Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026170000000035 від 05 лютого 2026 року, відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 263 КК України.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2026 року призначено підготовче судове засідання з розгляду обвинувального акта у відповідному кримінальному провадженні.

У підготовчому судовому засіданні прокурор висловив думку про можливість призначення судового розгляду зазначеного кримінального провадження у відкритому судовому засіданні.

Захисник та обвинувачений просили повернути обвинувальний акт прокурору, з огляду на те, що у нього не зазначені пом`якшуючі обставини, формулювання обвинувачення є нечітким, не зазначені всі обставини кримінального правопорушення. Вказав, що покупець бойових припасів є агентом поліції.

Вирішуючи клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту прокурору, суд виходить з наступного.

Положеннями статті 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Порядок складання обвинувального акту, відомості, які має містити обвинувальний акт та документи, які додаються до обвинувального акту передбачено статтею 291 КПК України. Інших вимог, яким має відповідати обвинувальний акт, КПК України не встановлено.

Відповідно до частини 4 статті 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. При цьому обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим статтею 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, що повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Відповідно до частини 1 статті 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 291 КПК України до обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу).

Підстави для повернення обвинувального акту прокурору, визначені пунктом 3 частини 3 статті 314 КПК України, яким передбачено, що суд має право прийняти рішення повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Таким чином, вказаною нормою закону визначено вичерпний перелік підстав для повернення обвинувального акту прокурору, а саме невідповідність обвинувального акту вимогам закону. Статтями 109, 291 КПК України викладено вичерпні вимоги до змісту обвинувального акта та його додатків. Повернення обвинувального акта прокурору зі стадії підготовчого провадження в суді першої інстанції допускається лише у разі порушення прокурором чи слідчим цих вимог. Отже, суд може повернути прокурору обвинувальний акт виключно з підстав його невідповідності вимогам статті 291 КПК України, для чого є необхідність встановлення невідповідності такого акту положенням цієї статті. При цьому повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Даний обвинувальний акт складено 30 вересня 2026 року старшим слідчим відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП в Полтавській області капітаном поліції ОСОБА_6 , затверджений цього ж дня прокурором Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 , відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства, а саме згідно з положеннями статті 291 КПК України. В обвинувальному акті відображено всі необхідні відомості, які він має містити, зокрема викладені всі фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, вказана правова кваліфікація кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону і статтю закону України про кримінальну відповідальність та сформульовано обвинувачення.

Відповідно до постанови ОП ККС ВС від 15.04.2024 у справі № 753/25892/21 (провадження № 51-3076кмо23), в ухвалі про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характерупрокурору суд першої інстанції не вправі зазначати про неповноту чи неправильність досудового розслідування, неправильність кримінально-правової оцінки діяння та про необхідність проведення органом досудового розслідування слідчих (розшукових) дій та/або негласних слідчих (розшукових) дій.

З огляду на наведені положення КПК України, суд вважає, що аргументи захисника, зазначені у клопотанні про повернення обвинувального акта прокурору, не можуть бути визнані підставами, визначеними КПК України, для однозначного висновку про невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону та необхідність у зв`язку з цим повернення його прокурору, оскільки, доведеність вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та інші обставини, які підлягають доказуванню (ст. 91 КПК України), встановлюється та оцінюються судом виключно на стадії судового розгляду.

З огляду на викладене, клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4 про повернення обвинувального акту прокурору не підлягає задоволенню.

Отже, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду, виходячи з наступного.

Обвинувальний акт відповідає вимогам Кримінального процесуального Кодексу України і поверненню прокурору не підлягає.

Обвинувачений та захисник отримали копії обвинувального акта, реєстра матеріалів досудового розслідування своєчасно, що підтверджується розписками (а.с. 27, 28).

Підстав для закриття провадження згідно з пунктами 4-8, 10 частини 1 або частиною 2 статті 284 КПК України не встановлено.

Суд вважає за необхідне здійснювати судовий розгляд у відкритому судовому засіданні через відсутність підстав, передбачених частиною 2 статті 27 КПК України.

Враховуючи зміст статті 314-1 КПК України, зважаючи на те, що особа обвинувачується у вчиненні, кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 263 КК України, які є тяжким злочином, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від трьох до семи років, суд вважає за необхідне доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь відносно ОСОБА_5 .

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість призначити судовий розгляд, про час та місце судового засідання повідомити учасників кримінального провадження.

Також, до суду 01 жовтня 2026 року надійшло клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 терміном на 60 днів з визначення альтернативного заходу у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 обвинувачується в придбанні, носінні, зберіганні та збуті вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 263 КК України.

Прокурором вказано, що обставини, які дають підстави обвинувачувати ОСОБА_5 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, підтверджуються зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: показаннями свідків, висновками експертів, результатами проведення контролю за вчиненням злочину та результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії та іншими доказами, отриманими під час досудового розслідування.

Судом встановлено, що слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Полтави 18.08.2026 відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 15 жовтня 2026 року до 11 год 34 хв.

Посилався на наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, та на наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України, а саме: ризик переховуватись від органів досудового розслідування та суду, можливість знищити або сховати будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вказував, що зазначені ризики існували на досудовому розслідуванні та на теперішній час не зменшилися та продовжують існувати.

Наведене, на думку прокурора, свідчить в даному кримінальному провадженні про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

У судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання, надав пояснення, аналогічні викладеним у ньому, вказавши на тому, що помилково зазначив розмір застави як 80 тисяч прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Просив вважати зазначений у клопотанні розмір застави як 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб

Обвинувачений та його захисник проти задоволення клопотання заперечували, вказували на наявність підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`яких у вигляді домашнього арешту.

Зокрема, захисником зазначено, що заявлені прокурором ризики є недоведеними. Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду не підтверджений, ризик знищення документів відсутній, ризик впливу на свідків не конкретизований, ризик перешкоджання іншим чином не обґрунтований.

Захисник зазначив, що обвинувачений має постійне місце проживання, тому застосування до нього домашнього арешту є доречним.

Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов висновку про те, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до частини 2 статті 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною 3 статті 176 КПК України встановлено, що суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

За змістом положень пунктів 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Як вбачається з обвинувального акта ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, що відносяться до тяжкого злочину.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 18.08.2026 підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 15.10.2026 із визначенням розміру застави у межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 133120 грн.

Тобто, обґрунтованість підозри ОСОБА_5 в даному випадку була предметом перевірки слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави.

Досліджуючи підстави застосування запобіжних заходів, передбачених статтею 177 КПК України, суд виходить з такого.

Наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_5 обвинувачується, зокрема, у вчиненні тяжких злочинів, передбачених частиною 1 статті 263 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.

Вказане свідчить про те, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховуватися від суду.

Суд зазначає, що важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин. Тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо підозрюваного, що відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R (80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду».

Таким чином, судом встановлена актуальність існування ризику можливого переховування обвинуваченого від суду.

Перевіряючи наявність ризику, передбаченого пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України, що полягає у спробах обвинуваченого впливати на свідків у кримінальному провадженні, суд зазначає, що перебуваючи на волі, обвинувачений може перешкодити встановленню істини у справі, впливати на свідків з метою спонукання останніх до зміни раніше наданих показань або до відмови від їх надання. Таким чином, у разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, обвинувачений зможе застосувати заходи фізичного або психічного впливу до свідків злочину з метою спонукання останніх до зміни раніше наданих показань або до відмови від їх надання.

Отже, судом встановлена актуальність існування ризику незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Оцінюючи наявність ризику, передбаченого пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК України, а саме: ризику вчинення іншого правопорушення підтверджується відсутністю соціальних зв`язків, відсутністю заощаджень, а також тим, що обвинувачений і раніше притягався до відповідальності за вчинення корисливих злочинів і на шлях виправлення не став.

Наявність ризиків, передбачених пунктами 2, 4 частини 1 статті 177 КПК України, а саме: ризику знищити або сховати будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином не знайшли свого об`єктивного підтвердження на стадії підготовчого провадження. Посилання прокурора про існування таких ризиків не доведено і є припущенням.

Отже, ризики, які передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України існували на час обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , не зменшились та продовжують мати місце на даний час.

Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання зазначених ризиків. За практикою ЄСПЛ суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення таких стандартів, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості при оцінці порушень цінності суспільства.

Враховуючи існування доведених стороною обвинувачення ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, враховуючи особу обвинуваченого, вік, стан здоров`я, те, що матеріали провадження не містять будь-яких відомостей про неможливість утримувати обвинуваченого під вартою за станом здоров`я, - застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим.

Суд зауважує, що з вказаних підстав жодний інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не може забезпечити на теперішній час належну процесуальну поведінку обвинуваченого та дієвість кримінального провадження.

Так, особисте зобов`язання не можливо застосувати, у зв`язку з тим, що вказаний запобіжний захід є найменш суворим запобіжним заходом з-поміж інших, передбачених статтею 176 КПК України, та не забезпечить належної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду.

Особиста порука не може бути застосована, оскільки на адресу суду не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за ОСОБА_5 .

Домашній арешт неможливо застосувати у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків, а його перебування на свободі надасть йому усі можливості переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності, здійснювати тиск на свідків та потерпілих.

Отже, сукупність зазначених обставин свідчить про те, що наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, є такими, що виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, а більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти таким ризикам. З огляду на викладене, суд доходить висновку про доцільність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою на 60 днів.

Водночас, суд зазначає, що задовольняючи клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує недоведеність на даний момент стороною обвинувачення наявності обставин, передбачених частиною 4 статті 183 КПК України, а відтак вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави.

Відповідно до приписів частини 4 статті 182 КПК України, пункту 2 частини 5 статті 182 КПК України, враховуючи особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне визначити заставу у вигляді сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133120 грн (з розрахунку, що прожитковий мінімум для працездатних осіб дорівнює 3328 грн), оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Суд акцентує увагу на тому, що саме такий розмір застави був визначений і Шевченківським районним судом міста Полтави в ухвалі слідчого судді від 18 серпня 2026 року.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, суд зазначає, що розмір застави визначений судом у межах, встановлених статтею 182 КПК України. Він не є максимальним, і не перевищує встановлену межу.

Зважаючи на існування таких ризиків як переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, на переконання суду, саме розмір застави в межах 40 розмірів прожиткового мінімуму є достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії подальшої процесуальної поведінки обвинуваченого у даному провадженні.

Саме такий розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні і не порушує права обвинуваченого.

На думку суду, захистом не доведено, що більш м`який запобіжний захід зможе запобігти існуючим в провадженні ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 .

Суд вважає за необхідне відповідно до норм частини 3 статті 183 та частини 5 статті 194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов`язки: прибувати за кожним викликом до суду; не відлучатись з місця проживання у селищі Нові Санжари без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця навчання, роботи; утримуватися від спілкування із свідками по кримінальному провадженні; за наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до частини 4 статті 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

З огляду на викладене, клопотання захисника про застосування більш м`якого запобіжного заходу задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись статтями 314-316, 331, 369-372 КПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12026170000000035 від 05 лютого 2026 року відмовити.

Судовий розгляд кримінального провадження, кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026170000000035 від 05 лютого 2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 263 КК України, призначити у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Новосанжарського районного суду Полтавської області (пл. Перемоги 11, селище Нові Санжари, Полтавський район) на 15 год 00 хв 15 жовтня 2026 року.

Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

Зобов`язати Київський районний відділ філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який утримується в Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23)», яку надати суду до 15 жовтня 2026 року.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою задовольнити.

Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 04 грудня 2026 року включно.

Розмір застави визначити у межах 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 133120 грн (сто тридцять три тисячі сто двадцять гривень) у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: отримувач - ТУ ДСАУ в Полтавській області, ЗКПО 26304855, р/р UA 398201720355289002000015950 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, призначення платежу - застава, № ухвали суду та назва суду, прізвище, ім`я, по-батькові платника застави, сума застави, дата внесення застави.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов`язки: прибувати за кожним викликом до суду; не відлучатись з місця проживання у селищі Нові Санжари без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця навчання, роботи; утримуватися від спілкування із свідками по кримінальному провадженні; за наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та суд. У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

В судове засідання викликати прокурора, захисника, доставити обвинуваченого.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23)».

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той самий строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали проголошений 06 жовтня 2026 року о 15 годині 30 хвилин.

Суддя ОСОБА_8