Ухвала суду № 140384812, 06.10.2026, Тетіївський районний суд Київської області

06.10.2026 Справа № 940/1308/26

Провадження по справі № 4-с/940/11/26

У Х В А Л А

Іменем України

06 жовтня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Самсоненка Р.В.

за участю секретаря судових засідань Авілової Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Тетієві скаргу ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності органу ДВС та зобов`язання вчинити дії щодо скасування арешту з майна боржника,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою про визнання протиправною бездіяльності органу ДВС та зобов`язання вчинити дії щодо скасування арештів з майна боржника.

Скарга обґрунтована тим, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 484296534 від 02.07.2026 року (сформована адміністратором Мельниченко Т.М.), щодо скаржника наявні чинні записи про обтяження (арешти) всього належного йому нерухомого майна, а саме:

1. Запис про обтяження № 10006038 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна:

Вид обтяження: арешт нерухомого майна (невизначене майно, все що перебуває у власності боржника);

Дата та час реєстрації: 06.07.2010 о 16:36:59 (реєстратор: Київська обласна філія ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України);

Підстава обтяження: постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, б/н від 06.07.2010, видана ВДВС Тетіївського РУЮ;

Обтяжувач / Заявник: Відділ державної виконавчої служби Тетіївського районного управління юстиції (код ЄДРПОУ 34790409, адреса: 09800, Київська обл., м. Тетіїв, вул. Цвіткова, 9б);

2. Запис про обтяження № 36097784 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (спеціальний розділ):

Вид обтяження: арешт нерухомого майна;

Дата та час державної реєстрації: 26.03.2020 о 16:34:44 (державний реєстратор: Лесик Юлія Сергіївна, Тетіївський РВ ДВС ЦМУ МЮ (м. Київ));

Підстава внесення запису: постанова про арешт майна боржника, серія та номер: 61513497 від 26.03.2020, видавник: Тетіївський РВ ДВС, виконавець Лесик Ю.С. (Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 51794317 від 26.03.2020 17:17:47);

Обтяжувач: Тетіївський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34790409).

13.07.2026 року ОСОБА_1 особисто звернувся до Тетіївського відділу ДВС із заявою про скасування вказаних обтяжень та внесення змін до відповідних реєстрів у зв`язку з повним виконанням зобов`язань та відсутністю майнових претензій.

Листом Тетіївського відділу ДВС № 12255/19.6 від 04.07.2016 ОСОБА_1 було повідомлено про те, що з даних АСВП підстави для внесення запису про обтяження (від 2010 року) встановити неможливо, а матеріали виконавчого провадження знищено у зв`язку із закінченням терміну їх зберігання в архіві органу ДВС. З посиланням на відсутність передбачених ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» позасудових підстав, органом ДВС було відмовлено у знятті арешту та рекомендовано звернутися до суду.

Крім того, відповідно до Офіційного результату пошуку виконавчих проваджень в Автоматизованій системі виконавчого провадження (АСВП), сформованого станом на 21.07.2026 року о 12:33 щодо боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), у Тетіївському ВДВС перебували наступні виконавчі провадження, кожне з яких наразі є офіційно завершеним:

1) ВП № 61513497 (дата відкриття: 12.03.2020; Стягувач: Держава) стан ВП: ЗАВЕРШЕНО. (Саме в межах цього ВП було винесено постанову про арешт майна № 61513497 від 26.03.2020 та внесено запис про обтяження № 36097784);

2) ВП № 61885570 (дата відкриття: 21.04.2020; Стягувач: Тетіївський РВ ДВС ЦМУ МЮ (м. Київ), код ЄДРПОУ 34790409) стан ВП: ЗАВЕРШЕНО;

3) ВП № 61885743 (дата відкриття: 21.04.2020; Стягувач: Держава) стан ВП: ЗАВЕРШЕНО;

4) ВП № 66076785 (дата відкриття: 14.07.2021; Стягувач: Держава) стан ВП: ЗАВЕРШЕНО.

Таким чином, офіційними відомостями з АСВП підтверджується, що на цей час будь-які відкриті (активні) виконавчі провадження щодо скаржника ОСОБА_1 у суб`єкта оскарження або в інших органах ДВС відсутні, а всі раніше відкриті провадження є повністю завершеними.

Тому, на дату звернення до суду, скасувати зазначені арешти, які накладені на скаржника в межах виконавчого провадження являється можливим виключно в судовому порядку.

На підставі викладеного, заявник просить суд зняти арешт з усього його нерухомого майна.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 28.07.2026 скаргу прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

Скаржник ОСОБА_1 та його представник адвокат Короленко Т.Л. у судове засідання не прибули, до суду представник подав клопотання, в якому просить розгляд скарги проводити без участі скаржника та його представника, вимоги підтримують повністю та просять їх задовольнити.

Представник Тетіївського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Рябоконь М.В. у судове засідання не прибув, до суду надав заяву, в якій просить долучити до матеріалів справи копію витягу з Державного реєстру речових прав про припинення обтяження № 36097784 та Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 486868055 від 06.10.2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи скарги, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення врегульовано Розділом VII Цивільного процесуального кодексу України та Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що згідно із Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 484296534 від 02.07.2026 року, щодо ОСОБА_1 наявні чинні записи про обтяження (арешти) всього належного йому нерухомого майна, а саме:

-запис про обтяження від 06.7.2010 № 10006038 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна;

-запис про обтяження від 26.03.2020 № 36097784 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (спеціальний розділ).

З листа Тетіївського відділу ДВС № 12255/19.6 від 04.07.2016 вбачається, що з даних АСВП підстави для внесення запису про обтяження (від 2010 року) встановити неможливо, а матеріали виконавчого провадження знищено у зв`язку із закінченням терміну їх зберігання в архіві органу ДВС. З посиланням на відсутність передбачених ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» позасудових підстав, органом ДВС було відмовлено у знятті арешту та рекомендовано звернутися до суду.

Відповідно до Офіційного результату пошуку виконавчих проваджень в Автоматизованій системі виконавчого провадження (АСВП), сформованого станом на 21.07.2026 року о 12:33 щодо боржника ОСОБА_1 , у Тетіївському ВДВС перебували наступні виконавчі провадження, кожне з яких наразі є офіційно завершеним:

1) ВП № 61513497 (дата відкриття: 12.03.2020; Стягувач: Держава) стан ВП: ЗАВЕРШЕНО. (Саме в межах цього ВП було винесено постанову про арешт майна № 61513497 від 26.03.2020 та внесено запис про обтяження № 36097784);

2) ВП № 61885570 (дата відкриття: 21.04.2020; Стягувач: Тетіївський РВ ДВС ЦМУ МЮ (м. Київ), код ЄДРПОУ 34790409) стан ВП: ЗАВЕРШЕНО;

3) ВП № 61885743 (дата відкриття: 21.04.2020; Стягувач: Держава) стан ВП: ЗАВЕРШЕНО;

4) ВП № 66076785 (дата відкриття: 14.07.2021; Стягувач: Держава) стан ВП: ЗАВЕРШЕНО.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав № 485352511 від 10.07.2026, обтяження нерухомого майна ОСОБА_1 № 36097784 від 26.03.2020, накладеного в рамках виконавчого провадження № 61513497, припинено 10.07.2026.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

У разі відсутності матеріалів відкритого виконавчого провадження орган державної виконавчої служби у разі звернення особи зі скаргою має обґрунтувати правомірність тривалого перебування майна особи під арештом та забороною відчуження, а тому звернення з вимогою, зокрема, щодо оскарження рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України буде ефективним способом захисту.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 01 лютого 2023 року № 206/2832/21 (провадження № 61-10757св22).

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

При розгляді справ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та за зверненнями учасників виконавчого провадження суди мають керуватися положеннями статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, ЗУ "Про виконавче провадження", іншого законодавства, яким врегульовано ці питання.

Статтею 1 ЗУ "Про виконавче провадження" (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто на момент повернення 27.09.2018 року виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження") визначено, що виконавче провадження - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частинами першою, другою статті 40 ЗУ "Про виконавче провадження" визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Статтею 59 ЗУ "Про виконавче провадження" визначені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, у якій, серед іншого, зазначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз норм ЗУ "Про виконавче провадження" щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до ЗУ "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №2-356/12 (провадження №61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі №161/14034/20 (провадження №61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі №645/6694/15 (провадження №61-18160св19).

З матеріалів справи вбачається, що 06.07.2010 та 26.03.2020 державним виконавцем було зареєстровані обтяження майна боржника.

Крім того, з витягу з Державного реєстру речових прав № 485352511 від 10.07.2026, встановлено, що обтяження нерухомого майна ОСОБА_1 № 36097784 від 26.03.2020, накладеного в рамках виконавчого провадження № 61513497, припинено 10.07.2026.

Тому, суд дійшов висновку, що вимога про зняття арешту з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного постановою ВП № 61513497 від 26.03.2020 Тетіївського РВ ДВС (номер запису про обтяження: 36097784 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про зняття арешту з усього майна ОСОБА_1 накладеного постановою б/н від 06.07.2010 ВДВС Тетіївського РУЮ (номер запису про обтяження: 10006038 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна), суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених Законом.

Частиною 1 ст. 56 ЗУ "Про виконавче провадження" встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт майна в межах виконавчого провадження за своєю суттю є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів боржника в інтересах забезпечення ефективного захисту прав стягувача та реалізації актів правосуддя.

Отже, арешт майна як спосіб забезпечення реального виконання рішення передбачає накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Також суд зазначає, що згідно ч. 5 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно положень статті 12 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі документиможуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якимистягувачем єдержава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Разом з тим, ідентифікувати виконавче провадження по якому зареєстровано обтяження відносно боржника ОСОБА_1 не представляє можливосі, відкриті виконавчі провадження відсутні, матеріали виконавчого провадження знищені за закінченням строку їх зберігання, а арешт з майна боржника не знято, що є невиправданим втручанням у право володіння майном боржника.

Враховуючи, що стягувач жодних вимог чи заперечень до суду не подавав.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту, накладеного державним виконавцем на майно боржника у виконавчих провадженнях, відомості щодо яких відсутні в органу виконавчої служби у зв`язку із знищенням, є невиправданим втручанням у його право на мирне володіння майном з огляду на відсутність відкритих виконавчих проваджень на час звернення заявника із вказаною скаргою, відсутність фактичних майнових претензій стягувача.

Суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28 серпня 2024 року у справі № 947/36027/21 /провадження № 61-12849св23/, згідно якого збереження арештів, накладених державними виконавцями з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника.

Отже, враховуючи наявність протягом тривалого часу арешту, накладеного на підставі постанови б/н, від 06.07.2010, винесеної відділом ДВС Тетіївського РУЮ на нерухоме майно скаржника, та відсутність відкритих виконавчих проваджень, суд дійшов висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 в частині зняття арешту з нерухомого майна.

Разом з тим, щодо визнання протиправною бездіяльність відділу ДВС щодо незняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Згідно з ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності начальника відділу ДВС, оскільки на звернення ОСОБА_1 з заявою про зняття арешту йому була надана відповідь про вичерпний перелік випадків зняття державним виконавцем арешту та рекомендовано звернутися до суду, так як обставини, що на думку скаржника дають підстави для можливості державним виконавцем зняти накладений арешт, не підпадають під перелік, встановлений чинним законодавством, згідно з яким органи державної виконавчої служби знімають накладений арешт на майно.

За даних обставин, вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльність відділу ДВС щодо не зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 260, 261, 450, 451 ЦПК України, суд,

постановив:

Скаргу ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності органу ДВС та зобов`язання вчинити дії щодо скасування арештів з майна боржника задовольнити частково.

Зняти арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), накладений постановою б/н від 06.07.2010 ВДВС Тетіївського РУЮ (номер запису про обтяження: 10006038 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна).

У задоволенні інших вимог скарги ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Р.В. Самсоненко