Рішення № 140384377, 07.10.2026, Чуднівський районний суд Житомирської області

провадження № 2/294/152/26

справа № 294/538/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Чуднів

Чуднівський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Білери І.В., за участі:

секретаря судового засідання - Івашкевич В.П.

представника позивача адвоката Розмаїтої М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чуднівської міської ради Житомирської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В:

13.03.2024 позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Позовні вимоги мотивує тим, що постійно проживає в будинку за адресою АДРЕСА_1 , добросовісно, відкрито безперервно користується і володіє даним житловим будинком. Факт постійного та безперервного проживання позивача за вказаною адресою, а саме понад десять років підтверджується довідкою Тютюнниківського старостинського округу №9 Чуднівської міської ради від 16.02.2024 за вих. №145. За час проживання у вказаному житловому будинку позивач проводив поточні та капітальні ремонти, підтримував будинок та прибудинкову територію у належному технічному та естетичному стані, обробляв біля будинку земельну ділянку. Крім того користувався комунальними послугами, своєчасно сплачував та неодноразово укладав та переукладав договори за користування електроенергією як повноправний власник житлового будинку. Заволодівши будинком, планував оформити право власності на нерухоме майно, але не знав і не підозрював, що попередній господар на даний будинок не мав правовстановлюючих документів, тобто позивач не знав і не міг знати про відсутність у нього підстав для набуття права власності на вказаний житловий будинок. Таким чином позивач, який понад десять років добросовісно, відкрито, безперервно володіє житловим будинком, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , просить визнати за ним право власності на будинок за набувальною давністю, що не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 29.05.2025 головуючим у справі визначено суддю Білеру І.В.

Ухвалою судді від 17.06.2025 у справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання на 20.08.2026.

Ухвалою суду від 20.08.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду на 20.08.2026.

У судовому засіданні 20.08.2026 оголошено перерву до 30.09.2026.

30.09.2026 суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Розмаїта М.В. позовні вимоги підтримала, додатково пояснила, що відповідно до виписки погосподарської книги Тютюнниківського старостинського округу №9 Чуднівської міської ради Житомирської області, попередня власниця спірного житлового будинку ОСОБА_2 , якій він належав на праві власності з 2009 року, померла, позивач є племінником ОСОБА_2 , проживав з нею, піклувався, починаючи з 2015 року. Після смерті тітки у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок, позивач не зміг прийняти спадщину після її смерті, однак він єдиний спадкоємець її майна, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 19.10.2023, згідно якого позивач прийняв після смерті спадкодавця спадщину, яка складається з земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідач Чуднівська міська рада Житомирської області в судове засідання не з`явився, однак від представника ОСОБА_3 до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними матеріалами справи, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Відповідно до вимог ст. 223 ЦПК України, зважаючи на думку представника позивача, суд вважав за можливе проводити судовий розгляд за відсутності належним чином повідомлено відповідача.

Заслухавши пояснення сторін, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно витягу з реєстру територіальної громади від 19.02.2024 №2024/001723545 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно довідки Тютюнниківського старостинського округу №9 від 16.02.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрито, добросовісно, безперервно та протягом 10 років проживає і користується житловим будинком з усіма прибудовами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Довідкою № 361 від 26.02.2024, виданою Бердичівським міжміським бюро технічної інвентаризації ОСОБА_1 , встановлено, що станом на 31.12.2012, згідно наявних даних паперових носіїв, житловий будинок АДРЕСА_1 в БТІ не зареєстрований (а.с.13).

Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 12.03.2024 №369452031, відомості щодо права власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 відсутні.

За заявою позивача на його ім`я 21.02.2024 КП «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с.11-12).

Згідно довідок ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" №89 від 04.03.2024 а також №104 від 29.07.2026, виданої ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 у ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" заборгованість відсутня.

Водночас, випискою з погосподарської книги Тютюнниківського старостинського округу №9 Чуднівської міської ради Житомирського району Житомирської області №8 на 2006 2010 р.р. (особовий рахунок № НОМЕР_2 ), № НОМЕР_3 на НОМЕР_4 2015 р.р. (номер об`єкта по господарському обліку 0667-1), №15 на 2016 2023 р.р. (номер об`єкта по господарському обліку 0659-1) за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , значився житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 , який знаходиться на неприватизованій земельній ділянці площею 0,57 га, в т.ч. 0,25 га для ОЖБ та 0,32 га. для ОСГ, та який перебував у власності померлої ОСОБА_2 з 2009 року. Будівництво житлового будинку завершено у 1960 році.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.10.2023, посвідченого державним нотаріусом Романівської державної нотаріальної контори Назарцем Д.В., позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем майна померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: а саме: земельної ділянки площею 1,6287 га, кадастровий номер 1825888400:03:000:0439, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положень ст.328 ЦПК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Набувальна давність є однією із підстав набуття права власності.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині 1 статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Відтак, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України.

Подібні правові висновки зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/17274/17, а також у постанові Верховного Суду від 10.01.2023 у справі №462/1720/21.

Аналізуючі виниклі у цій справі відносини, суд приходить до переконання про відсутність усіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття ОСОБА_1 права власності за набувальною давністю .

Так, згідно відомостей погосподарської книги Тютюнниківського старостинського округу № №9 Чуднівської міської ради Житомирського району Житомирської області №8 на 2006 2010 р.р. (особовий рахунок № НОМЕР_2 ), № НОМЕР_3 на НОМЕР_4 2015 р.р. (номер об`єкта по господарському обліку 0667-1), №15 на 2016 2023 р.р. (номер об`єкта по господарському обліку 0659-1), спірний житловий будинок збудований у 1960 році. Відомостями виготовленого технічного паспорта на вказаний будинок підтверджується його правовий статус будинок садибного типу.

Особливості державної реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 05.08.1992 та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, визначено статтею 31 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частиною 2 статті 31 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05.08.1992 та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості, є необов`язковим.

Громадяни, які збудували житлові будинки до 05.08.1992, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності.

Технічну інвентаризацію нерухомого майна в сільській місцевості розпочато згідно з Правилами державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13.12.1995, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 19.01.1996 за № 31/1056.

Облік такого майна здійснювався виключно за погосподарськими книгами сільських рад.

Здійснення державної реєстрації права власності на житлові будинки, споруди на час закінчення будівництва спірного житлового будинку регулювалося підзаконними нормативними актами, зокрема, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31.01.1966, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 за №56. Згідно з пунктом 6 цієї Інструкції не підлягають реєстрації будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані.

Підстави набуття права власності на житловий будинок, споруди та належність цього майна особі визначаються законодавством, чинним на час набуття права власності.

Відповідно до пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31.10.1975 №45/5, пунктом 45 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР від 19.01.1976 №1/5, підтвердженням належності будинку може слугувати відповідна довідка виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, в якій, крім підтвердження належності жилого будинку (частини будинку) відчужувачу на підставі запису в погосподарській книзі, повинно бути також зазначено: дані про склад будинку, розмір загальної жилої площі і розмір земельної ділянки.

Виходячи з наведеного, підтвердженням належності жилого будинку (його частини) певній особі є запис в погосподарських книгах, ведення яких на той час передбачалось наказами Центрального статистичного управління СРСР і було обов`язковим.

Виникнення права власності на жилі будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права чи від прийняття об`єкта до експлуатації.

Наявними у матеріалах справи доказами, а саме записами у погосподарській книзі підтверджено, що будинок по АДРЕСА_1 , на праві власності належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . А отже твердження позивача про те, що у його фактичному користуванні перебував спірний житловий будинок понад десть років не відповідають дійсності, оскільки вказане нерухоме майно мало титульного власника тітку позивача, про яку позивач не міг не знати та не міг не розуміти, що житловий будинок є її власністю.

При цьому, відсутністю у спадкодавця ОСОБА_2 дітей, які могли б могли прийняти спадщину після померлої, не може слугувати підставою для висновку, що користування ОСОБА_1 чужим майном було безтитульним.

При вирішенні спорів, пов`язаних з набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності (див. постанови Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 201/12550/16-ц, від 15.06.2020 у справі № 323/2677/17, від 10.02.2022 року у справі № 622/284/20, від 05.06.2023 у справі № 368/1297/20, від 25.04.2023 у справі № 465/3716/18).

Отже, суд вважає, що між сторонами виникли спадкові правовідносини, оскільки житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами належав померлій тітці ОСОБА_1 ОСОБА_2 , а отже таке майно не є чужим для спадкоємця, або майном, власник якого невідомий.

В контексті положень ст. 344 ЦК України ОСОБА_1 не є безтитульним добросовісним набувачем спірного житлового будинку, а сама по собі відсутність правовстановлюючих документів та відсутність державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно, як і тривалість, відкритість і безперервність користування спірним майном за таких обставин, не є достатніми підставами для набуття права власності за набувальною давністю, оскільки позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

У зв`язку із зазначеним, судом також не приймається до уваги заява відповідача про визнання позовних вимог, оскільки це суперечить закону.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами та заявлені з невірно обраним способом захисту, оскільки застосування норм статті 344 ЦК України до спадкових відносин є підміною інституту спадкового правонаступництва інститутом набувальної давності, а тому задоволенню не підлягають.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з тим, що позовні вимоги не задоволено, судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову, стягненню з відповідача не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13, 81, 89, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Чуднівської міської ради Житомирської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Ірина БІЛЕРА