Рішення № 140383919, 06.10.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/3423/26

2/154/1855/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

з участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 999158529 від 25 червня 2019 року у розмірі 14 752,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 червня 2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 999158529, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 3 000,00 грн. Договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором. У подальшому відповідач збільшував суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума наданих йому кредитних коштів становила 6 250,00 грн.

Позивач зазначає, що первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав, перерахувавши кредитні кошти на банківську картку відповідача, однак останній належним чином зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів не виконав.

Унаслідок невиконання умов договору утворилась заборгованість у загальному розмірі 18 960,47 грн, яка складається із 5 798,48 грн заборгованості за тілом кредиту, 8953,61 грн заборгованості за процентами за користування кредитом та 4 208,38 грн штрафних санкцій. Вимог про стягнення штрафних санкцій позивач не заявляє.

Посилаючись на набуття права грошової вимоги до відповідача та неналежне виконання ним кредитних зобов`язань, ТОВ «ФК «ЕЙС» просить стягнути з ОСОБА_1 14752,09 грн заборгованості, з яких 5 798,48 грн - заборгованість за тілом кредиту та 8953,61 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме 2662,40 грн судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

06 жовтня 2026 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву, у якій просив розглянути справу без його участі та зазначив, що позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Одночасно відповідач просив суд при вирішенні справи врахувати обставини, пов`язані з його військовою службою, перебуванням протягом тривалого часу в полоні, отриманим пораненням та встановленням інвалідності, на підтвердження чого подав відповідні документи.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 18 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Цією ж ухвалою частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відомості щодо належності ОСОБА_1 платіжної картки з маскою НОМЕР_3, зарахування на неї кредитних коштів, відповідні первинні банківські документи, а також відомості щодо фінансового номера телефону, пов`язаного із зазначеною карткою.

15 вересня 2026 року на виконання ухвали суду надійшла відповідь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» із витребуваною судом інформацією та банківськими виписками.

06 жовтня 2026 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі та повне визнання позовних вимог, до якої долучено документи щодо проходження ним військової служби, перебування в полоні, отриманого поранення та інших пов`язаних із цим обставин.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, просили здійснювати розгляд справи за їх відсутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін

25 червня 2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір № 999158529.

За умовами пункту 1.1 договору кредитодавець зобов`язався надати відповідачу кредит без конкретної споживчої мети у сумі 3 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Пунктами 1.2, 1.3 договору строк дії договору та строк кредитування визначено тривалістю 30 днів.

Відповідно до пункту 1.4 договору протягом цього строку проценти за користування кредитом нараховувалися у розмірі 0,83 % від суми кредиту за кожний день користування ним.

Згідно з первісним графіком розрахунків термін платежу визначено 25 липня 2019 року, сума кредиту становила 3 000,00 грн, нараховані проценти - 747,00 грн, загальна сума до сплати - 3 747,00 грн.

Невід`ємною частиною договору відповідно до його пункту 4.1 є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Правилами визначено порядок укладення електронного договору через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця, зокрема шляхом заповнення позичальником заявки, створення особистого кабінету, направлення пропозиції укласти договір та її акцепту із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З довідки про дії позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця встановлено, що 25 червня 2019 року о 11 год 58 хв ОСОБА_1 подано заявку на отримання кредиту. Під час оформлення кредиту використано електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

Договір № 999158529 сформовано 25 червня 2019 року та акцептовано відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора HR53MQ73, направленого на зазначений ним номер мобільного телефону.

Факт належності відповідачу засобів, використаних при отриманні кредиту, додатково підтверджений інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК», наданою на виконання ухвали суду від 18 серпня 2026 року. Банком підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , відкриту до рахунку IBAN НОМЕР_4 , а номер телефону НОМЕР_5 був фінансовим номером за цією карткою та містився в анкетних даних відповідача.

На вказану платіжну картку 25 червня 2019 року зараховано 3 000,00 грн.

07 липня 2019 року сторони уклали додаткову угоду, якою суму кредиту збільшено на 1 500,00 грн. Відповідно до нового графіка розрахунків загальна сума кредиту становила 4 500,00 грн, сума процентів - 971,10 грн, а термін платежу залишився 25 липня 2019 року.

25 липня 2019 року, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником зобов`язань у первісно визначений строк та за його зверненням, сторони уклали додаткову угоду про продовження строку кредитування ще на 30 днів.

Пунктом 2 цієї додаткової угоди передбачено, що на дату її укладення позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом та пеню, у випадку її наявності. Починаючи з 25 липня 2019 року сторонами погоджено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 1,66 % на день.

25 липня 2019 року відповідач сплатив кредитодавцю 972,00 грн. Із зазначеної суми 971,10 грн зараховано в погашення нарахованих на той час процентів та 0,90 грн - у погашення основної суми кредиту.

Таким чином, на момент продовження строку кредитування нараховані за первісний період проценти були погашені відповідачем у повному обсязі.

27 липня 2019 року відповідач сплатив 600,00 грн. Із цього платежу 149,38 грн зараховано в погашення процентів та 450,62 грн - у погашення основної суми кредиту.

Водночас упродовж продовженого строку кредитування за додатковими угодами сума кредиту неодноразово збільшувалася: 27 липня 2019 року - на 500,00 грн, 30 липня 2019 року - на 100,00 грн та 150,00 грн, 31 липня 2019 року - на 250,00 грн та 150,00 грн, 03 серпня 2019 року - на 200,00 грн, 05 серпня 2019 року - на 100,00 грн, 06 серпня 2019 року - на 100,00 грн та 200,00 грн.

Факт перерахування усіх зазначених сум на належну відповідачу платіжну картку підтверджений безпосередньо АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та банківськими виписками.

Загальна сума фактично наданих відповідачу кредитних коштів за договором та додатковими угодами становила 6 250,00 грн.

23 серпня 2019 року відповідач здійснив ще один платіж у сумі 1 500,00 грн, який зараховано в погашення нарахованих процентів.

Отже, загалом у період виконання договору ОСОБА_1 сплатив кредитодавцю 3072,00 грн, з яких 2 620,48 грн зараховано в погашення процентів та 451,52 грн - у погашення тіла кредиту.

З урахуванням загальної суми фактично виданих кредитних коштів - 6 250,00 грн та сплачених у погашення тіла кредиту 451,52 грн непогашений залишок основної суми кредиту становив 5 798,48 грн.

Згідно з останнім погодженим сторонами графіком розрахунків після продовження строку кредитування та збільшення суми кредиту кінцевий термін платежу визначено 24 серпня 2019 року.

Станом на 24 серпня 2019 року, після врахування здійсненого 23 серпня 2019 року платежу в сумі 1 500,00 грн, загальна непогашена заборгованість становила 6 866,49 грн, з яких 5 798,48 грн - тіло кредиту та 1 068,01 грн - проценти, нараховані у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Пунктом 4.2 кредитного договору сторони передбачили, що у разі користування кредитом понад строк, визначений пунктом 1.3 договору або додатковими угодами, застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом у розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожний день.

Пунктом 4.3 договору сторони прямо погодили, що проценти, нараховані відповідно до пункту 4.2 після закінчення строку кредитування, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами у розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

Після 24 серпня 2019 року проценти нараховувалися на непогашений залишок тіла кредиту 5 798,48 грн із розрахунку 1,70 % на день, що становить 98,57 грн за один день.

Первісним кредитором у розрахунку заборгованості було також здійснено додатковий перерахунок процентів, унаслідок якого станом на 05 листопада 2019 року обліковувалась заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5 798,48 грн та за процентами у розмірі 9 573,14 грн.

05 листопада 2019 року на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та Реєстру прав вимоги № 51 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 999158529.

Після набуття права вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» здійснювало нарахування процентів до 12 листопада 2019 року включно у розмірі 98,57 грн на день, а в подальшому зменшило обліковану суму процентів на 1 309,52 грн.

У результаті такого коригування заборгованість за процентами становила 8 953,61 грн.

Вказана сума складається із 1 068,01 грн процентів, які залишилися несплаченими на дату закінчення продовженого строку кредитування - 24 серпня 2019 року, та 7 885,60 грн процентів, нарахованих за 80 днів прострочення з 25 серпня 2019 року до 12 листопада 2019 року включно із розрахунку 98,57 грн за один день.

Таким чином, здійснене первісним кредитором ретроспективне додаткове нарахування процентів у сумі 1 309,52 грн до заявленої позивачем заборгованості не входить.

04 листопада 2020 року на підставі договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року та відповідного Реєстру прав вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило право вимоги за кредитним договором № 999158529 ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС». На час такого відступлення розмір вимоги за тілом кредиту становив 5 798,48 грн, за процентами - 8 953,61 грн.

05 червня 2025 року за договором факторингу № 05/06/25-Е ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступило право вимоги за цим кредитним договором ТОВ «ФК «ЕЙС», що підтверджується Реєстром боржників та актом його приймання-передачі.

Доказів здійснення ОСОБА_1 будь-яких платежів на погашення заборгованості після 23 серпня 2019 року матеріали справи не містять. Розрахунок ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» не містить відомостей про отримання платежів від відповідача, а у виписці ТОВ «ФК «ЕЙС» обороти, які б свідчили про подальше погашення боргу, відсутні.

Станом на 15 червня 2026 року ТОВ «ФК «ЕЙС» обліковувало за кредитним договором загальну заборгованість у розмірі 18 960,47 грн, з яких 5 798,48 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8 953,61 грн - заборгованість за процентами та 4 208,38 грн - штрафні санкції.

Позивач вимог про стягнення штрафних санкцій у сумі 4 208,38 грн у цій справі не заявляє та просить стягнути лише 14 752,09 грн, з яких 5 798,48 грн - тіло кредиту та 8953,61 грн - проценти.

06 жовтня 2026 року ОСОБА_1 подав письмову заяву, в якій позов визнав у повному обсязі та просив розглянути справу без його участі. Одночасно відповідач просив врахувати обставини проходження ним військової служби, тривалого перебування в полоні, отриманого поранення та встановлення інвалідності, на підтвердження чого подав відповідні документи.

Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які посилається.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтями 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а письмова форма правочину вважається дотриманою, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, та воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною другою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття другою стороною, а якщо електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Досліджені судом кредитний договір, додаткові угоди, Правила, заявка, відомості інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця, а також незалежно отримана судом інформація АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у своїй сукупності підтверджують, що саме ОСОБА_1 здійснив дії, необхідні для укладення договору, використав одноразовий ідентифікатор, зазначив належний йому фінансовий номер телефону та банківську картку і фактично отримав передбачені договором та додатковими угодами кошти.

Крім того, відповідач у період виконання договору здійснив три платежі на загальну суму 3 072,00 грн, а також неодноразово укладав додаткові угоди про збільшення суми кредиту та продовження строку кредитування, що додатково підтверджує фактичне існування між сторонами кредитних правовідносин та прийняття відповідачем умов договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 1048, 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Суд установив, що первісний строк кредитування за договором становив 30 днів та закінчувався 25 липня 2019 року.

Разом із тим 25 липня 2019 року сторони за зверненням самого відповідача уклали додаткову угоду, якою продовжили строк кредитування ще на 30 днів та погодили на цей період процентну ставку 1,66 % на день.

Платіж відповідача в сумі 972,00 грн, здійснений у день укладення цієї додаткової угоди, повністю погасив нараховані за первісний період проценти у сумі 971,10 грн, а 0,90 грн було спрямовано на погашення тіла кредиту.

Наступний платіж у сумі 600,00 грн від 27 липня 2019 року також врахований кредитодавцем: 149,38 грн спрямовано на погашення процентів, а 450,62 грн - на погашення тіла кредиту.

Після цього відповідач продовжив користуватися кредитною лінією та за власними зверненнями отримував додаткові суми кредиту. Загалом за договором йому було фактично перераховано 6 250,00 грн, що підтверджено безпосередньо обслуговуючим банком.

З огляду на сплачені в рахунок тіла кредиту 451,52 грн непогашений залишок основного боргу становить 5 798,48 грн.

Наведений розрахунок узгоджується між собою з умовами договору, додатковими угодами, банківськими документами та розрахунком заборгованості і арифметично підтверджується матеріалами справи.

Щодо процентів суд виходить із такого.

За змістом статті 1048 ЦК України проценти є платою позичальника за правомірне користування наданими йому грошовими коштами протягом погодженого сторонами строку кредитування.

До закінчення продовженого сторонами строку кредитування, тобто до 24 серпня 2019 року включно, кредитодавець мав право нараховувати проценти відповідно до умов договору та додаткової угоди від 25 липня 2019 року.

Після врахування платежу відповідача в сумі 1 500,00 грн від 23 серпня 2019 року станом на 24 серпня 2019 року несплаченими залишилися 1 068,01 грн процентів, нарахованих у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 зазначила, що після спливу погодженого сторонами строку кредитування проценти як плата за правомірне користування кредитом відповідно до статті 1048 ЦК України не нараховуються. Водночас за період прострочення виконання грошового зобов`язання можуть нараховуватися проценти як міра відповідальності відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, визначеному законом або договором. Для вирішення цього питання суд повинен встановити зі змісту договору, чи погодили сторони відповідні проценти саме як міру відповідальності за прострочення.

У спірному договорі воля сторін щодо правової природи таких нарахувань сформульована однозначно.

Пункт 4.2 договору прямо поширюється на випадок користування кредитом понад строк, встановлений як самим договором, так і додатковими угодами, та визначає розмір процентів за понадстрокове користування - 1,70 % від суми кредиту за кожний день.

При цьому пунктом 4.3 договору сторони безпосередньо погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку кредитування відповідно до пункту 4.2, є процентами за понадстрокове користування грошовими коштами саме у розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

Отже, після 24 серпня 2019 року заявлені до стягнення нарахування мають не характер плати за правомірне користування кредитом за статтею 1048 ЦК України, а характер погоджених сторонами наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання.

На залишок основного боргу у сумі 5 798,48 грн договірний розмір таких процентів становить 98,57 грн за один день. За 80 днів - з 25 серпня 2019 року до 12 листопада 2019 року включно - їх розмір становить 7 885,60 грн.

Разом із 1 068,01 грн процентів, які залишилися несплаченими станом на кінець погодженого строку кредитування, загальний розмір заборгованості за процентами становить 8 953,61 грн.

При цьому суд звертає увагу, що первісно здійснений кредитодавцем ретроспективний перерахунок процентів, унаслідок якого заборгованість була збільшена ще на 1 309,52 грн, правонаступником скоригований у бік зменшення і до заявленої позивачем суми не включений.

Таким чином, заявлена до стягнення сума 8 953,61 грн не містить зазначеного додаткового ретроспективного нарахування, а її складові та періоди нарахування простежуються з наданого суду розрахунку і відповідають фактичному руху заборгованості.

Доводів про недійсність договору або його окремих умов, про несправедливість відповідної умови, необхідність зміни договору чи зменшення погодженого сторонами розміру процентів відповідач не заявляв.

Навпаки, ОСОБА_1 у письмовій заяві від 06 жовтня 2026 року прямо визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 зазначила, що за відсутності встановленої законом нікчемності відповідної умови суд не може без відповідної вимоги особи самостійно визнати умову договору недійсною, змінити договір та на цій підставі зменшити розмір процентів. Оспорюваність умови договору та зміна договору потребують відповідної вимоги сторони.

У цій справі відповідних вимог відповідачем не заявлено, а підстав вважати погоджені сторонами умови нікчемними судом не встановлено.

Сам по собі значний розмір погодженої сторонами процентної ставки за відсутності передбачених законом підстав не надає суду права за власною ініціативою змінювати чинний договір або встановлювати інший розмір грошового зобов`язання.

Встановлені законодавством у подальшому обмеження максимальної денної процентної ставки не мають зворотної дії в часі та не поширюються на спірний договір, укладений і строк кредитування за яким завершився у 2019 році.

Щодо переходу права вимоги суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Надані суду договори факторингу, реєстри прав вимоги, реєстр боржників, акти приймання-передачі та документи про здійснення фінансування у своїй сукупності підтверджують послідовний перехід права вимоги за договором № 999158529 від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», у подальшому - до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а 05 червня 2025 року - до ТОВ «ФК «ЕЙС».

При кожному наступному відступленні у відповідному реєстрі ідентифіковано ОСОБА_1 , його РНОКПП та кредитний договір № 999158529, а розмір основної заборгованості та процентів відповідає попередньому обліку вимоги.

Отже, ТОВ «ФК «ЕЙС» є належним кредитором у спірному зобов`язанні та має право вимагати від відповідача виконання зобов`язання в набутому обсязі.

Посилання відповідача у заяві від 06 жовтня 2026 року на проходження військової служби, тривале перебування в полоні, отримане поранення та встановлення інвалідності суд враховує.

Разом із тим наведені відповідачем обставини не спростовують встановлених судом фактів укладення кредитного договору, фактичного отримання ним кредитних коштів, здійснених ним платежів, розміру непогашеного залишку заборгованості та переходу права вимоги до позивача.

Відповідач не заперечує ані факту виникнення заборгованості, ані її розміру, не посилається на погашення боргу чи на наявність конкретної правової підстави для звільнення від виконання спірного зобов`язання та, навпаки, визнав заявлені до нього позовні вимоги повністю.

При цьому спірна заборгованість за тілом кредиту та процентами сформувалася у 2019 році, а доказів здійснення будь-яких платежів після 23 серпня 2019 року відповідач не подав і матеріали справи таких відомостей не містять.

Відповідно до частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Заяви про застосування наслідків спливу позовної давності ОСОБА_1 не подавав, натомість позов визнав у повному обсязі, а тому підстав для застосування позовної давності з ініціативи суду немає.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд не приймає такого визнання.

Перевіривши визнання відповідачем позову у сукупності з усіма письмовими доказами, суд не встановив, що таке визнання суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

При цьому висновок суду про обґрунтованість позову ґрунтується не лише на його визнанні відповідачем, а й на самостійній перевірці судом факту укладення та виконання кредитного договору, фактичного надання коштів, здійснених платежів, правильності обчислення залишку основного боргу та процентів, а також безперервності переходу права вимоги до позивача.

Висновок за результатами розгляду справи

Оцінивши докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд встановив, що ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором та додатковими угодами, фактично надавши ОСОБА_1 кредитні кошти на загальну суму 6 250,00 грн.

Відповідач свої зобов`язання виконав частково, сплативши загалом 3 072,00 грн, після чого залишок основного боргу становив 5 798,48 грн.

Непогашений розмір процентів, нарахованих відповідно до умов договору в межах строку кредитування та як погоджені сторонами наслідки прострочення грошового зобов`язання, становить 8 953,61 грн.

Позивач набув право вимоги за кредитним договором у встановленому законом та договорами факторингу порядку.

Заборгованість відповідачем після її відступлення не погашалася, доказів протилежного суду не надано.

ОСОБА_1 позов визнав у повному обсязі, а встановлені судом обставини та досліджені докази підтверджують наявність законних підстав для прийняття такого визнання.

За таких обставин позов ТОВ «ФК «ЕЙС» у частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 999158529 від 25 червня 2019 року у загальному розмірі 14 752,09 грн, з яких 5 798,48 грн - заборгованість за тілом кредиту та 8 953,61 грн - заборгованість за процентами, є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

При зверненні до суду ТОВ «ФК «ЕЙС» сплатило судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 53926 від 14 серпня 2026 року.

Відповідно до частини першої статті 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічне правило закріплено частиною третьою статті 7 Закону України «Про судовий збір».

ОСОБА_1 до початку розгляду справи по суті подав письмову заяву, в якій визнав позовні вимоги у повному обсязі.

За таких обставин ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягає поверненню з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого при поданні позову судового збору, що становить 1 331,20 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, решта сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1 331,20 грн відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд виходить із такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Згідно з частиною п`ятою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.

Позивач просить стягнути з відповідача 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження цих витрат позивач подав договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, додаткову угоду № 25770955958 від 19 червня 2026 року, укладену щодо надання правничої допомоги у спорі з ОСОБА_1 за кредитним договором № 999158529, а також акт приймання-передачі наданих послуг від 25 червня 2026 року.

Відповідно до акта загальна вартість наданих послуг становить 7 000,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - складання позовної заяви, 1 000,00 грн - вивчення матеріалів справи, 500,00 грн - підготовка та подання адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів, 500,00 грн - підготовка клопотання про витребування такої інформації судом.

Надані позивачем документи підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, її зв`язок із розглядом цієї справи та визначену сторонами договору вартість.

Водночас відповідач заявив клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які позивач просить покласти на нього.

Вирішуючи це клопотання, суд враховує, що встановлений договором між адвокатом і клієнтом розмір гонорару визначає їхні взаємні зобов`язання, однак при розподілі судових витрат суд повинен окремо оцінити, яка частина таких витрат може бути обґрунтовано покладена на іншу сторону з огляду на критерії співмірності, необхідності та розумності.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить із критеріїв реальності таких витрат, необхідності відповідних адвокатських дій та розумності їх розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

Суд враховує, що ця справа є малозначною, ціна позову становить 14 752,09 грн, а спір виник із типових кредитних правовідносин.

Позовна заява ґрунтується переважно на стандартних для цієї категорії спорів правових конструкціях та документах, а справа не вимагала від представника позивача вирішення виключних або особливо складних питань права.

Заявлені як окремі послуги вивчення матеріалів справи та складання позовної заяви за своїм характером є тісно пов`язаними складовими єдиної роботи з підготовки позову.

Так само адвокатський запит та клопотання про витребування доказів стосувалися одного питання - підтвердження належності відповідачу банківської картки та факту зарахування на неї кредитних коштів.

Разом із тим зазначені дії не були зайвими: отримана на виконання ухвали суду інформація АТ КБ «ПРИВАТБАНК» безпосередньо стосувалася предмета доказування та була врахована судом при вирішенні спору.

Суд також враховує, що представник позивача участі у судових засіданнях не брав, позивач просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, а відповідач не створював процесуального спору щодо заявленої заборгованості та визнав позов у повному обсязі.

Крім того, заявлені витрати у сумі 7 000,00 грн становлять майже половину ціни позову, що за встановленого обсягу виконаної адвокатом роботи не відповідає критерію пропорційності.

При оцінці доводів клопотання відповідача суд також враховує повідомлені ним та підтверджені матеріалами справи обставини тривалого перебування у полоні, отриманого поранення та встановлення інвалідності.

За таких обставин доводи відповідача про неспівмірність заявленої до відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу є частково обґрунтованими.

З урахуванням ціни позову, характеру та складності спору, обсягу фактично виконаної адвокатом роботи, часткового взаємного поглинання окремих заявлених послуг, відсутності участі представника позивача у судових засіданнях, повного визнання відповідачем позову, а також принципів розумності, співмірності та пропорційності суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з нього на користь позивача, із 7 000,00 грн до 3 000,00 грн.

Такий розмір, на переконання суду, забезпечує розумну компенсацію позивачу фактично необхідних витрат на підготовку та ведення справи і водночас не покладає на відповідача надмірного та непропорційного фінансового тягаря.

Визначення судом суми витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача, не змінює змісту зобов`язань між позивачем та адвокатським бюро за укладеним ними договором і стосується виключно розподілу судових витрат між сторонами.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 331,20 грн судового збору та 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а 1 331,20 грн судового збору - поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 142, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, статтями 204, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, заборгованість за кредитним договором № 999158529 від 25 червня 2019 року у загальному розмірі 14 752 (чотирнадцять тисяч сімсот п`ятдесят дві) гривні 09 копійок, з яких:

- 5 798 (п`ять тисяч сімсот дев`яносто вісім) гривень 48 копійок - заборгованість за тілом кредиту;

- 8 953 (вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят три) гривні 61 копійка - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» 3 000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви згідно з платіжною інструкцією № 53926 від 14 серпня 2026 року, у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Ігор Вітер