Рішення № 140383036, 07.10.2026, Миколаївський районний суд Одеської області

Справа № 508/664/26

Номер провадження 2/508/462/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року селище Миколаївка

Миколаївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Банташ Д.С.,

за участю секретаря с/з Мазарак Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтований невиконанням відповідачем умов кредитних договів № 2397344 від 05.01.2026 року, № 8444731 від 31.12.2025 року, № 100741687 від 04.01.2026. Зазначає, що 26.05.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежні фінанси» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 26052026. 25.05.2026 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 25052026. Представник позивача просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за зазначеними кредитними договорами у загальному розмірі 56837,38 грн. та понесені позивачем судові витрати.

Ухвалою Миколаївського районного суду Одеської області від 15.07.2026 року відкрито провадження у зазначеній цивільній справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Одночасно запропоновано відповідачу у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати на адресу Миколаївського районного суду Одеської області відзив на позов. Копію ухвали надіслано сторонам. (а.с.106)

Ухвалою Миколаївського районного суду Одеської області від 15.09.2026 року продовжено строк розгляду справи. Відкладено судовий розгляд. (а.с.124)

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, в прохальній частині позовної заяви просив суд здійснювати розгляд справи у його відсутність.

Відповідач в судове засідання не явилася, про дату, час і місце слухання справи була повідомлена належним чином, про що Довідка про доставку електронного документу до особистого кабінету відповідача в системі «Електронний суд». До суду надійшла заява відповідача від 15.09.2026 року, згідно якої відповідач просить розглянути справу за її відсутності; Врахувати її готовність до добровільного погашення основної суми фактично отриманих кредитних коштів у межах її реальних фінансових можливостей; Врахувати бажання відповідача щодо мирного врегулювання спору та готовність до переговорів із позивачем щодо реалістичних умов погашення заборгованості; Перевірити обґрунтованість та правильність розрахунку заявленої до стягнення заборгованості, у тому числі окремо перевірити основний борг, проценти, штрафи, пеню та інші нарахування; Не стягувати суми процентів, штрафів, пені та інших платежів, які не підтверджені належними доказами, є необґрунтованими або не мають законних підстав; Врахувати готовність відповідача до добровільного врегулювання спору та погашення обґрунтованої суми заборгованості на прийнятних для неї умовах (а.с.119-120) та заява від 06.10.2026 року про розгляд справи у її відсутність. (а.с.134)

Неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.

Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Суд вбачає, що сторони сповіщені про дату та час судового засідання належним чином, матеріалів справи достатньо для ухвалення рішення, а тому суд приходить до висновку про можливість розглядати справу.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 611, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 2397344

05 січня 2026 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 2397344.

Відповідно кредитного договору, предметом договору є грошові кошти в розмірі 4000,00 грн., строк ередитування 360 днів, за користування кредитом товариством нараховуються проценти в розмірі 0,93 % в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 540,00 грн., що нараховується за ставкою 13,50 № від суми кредиту одноразово, комісія за обслуговування кредиту 12848,00 грн., що нараховується за ставкою 14,60 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період. (а.с.10-21)

З наданої позивачем платіжного доручення № 49202090 від 05.01.2026 року про перерахунок коштів відповідачу вбачається, що ТОВ «ФК «Незалежні фінанси», виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного договору. (а.с.22)

26.05.2026 між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач) укладено Договір факторингу № 26052026, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (копія Договору факторингу додається). (а.с.24-31)

Згідно п. 1.1. Договору факторингу Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно п. 1.2 Договору факторингу, Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору (копія Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу додається).

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 26052026 від 26.05.2026, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 17212,00 грн., з яких: - 4 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 00,00 грн. сума заборгованості за відсотками; - 8000,00 грн. сума заборгованості за неустойкою/штрафом/пенею; - 540,00 грн. сума комісії за надання кредиту; 4672,00 грн. заборгованість по комісії за обслуговування кредиту. (а.с.32)

Проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1077, ч.1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Таким чином, суд вважає доведеним розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача в розмірі 4540,00 грн., що складається з 4000,00 грн. заборгованості за основним зобов`язанням; 540,00 грн. заборгованості за комісією за надання кредиту.

Щодо нарахування комісії за надання кредиту, суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію, зокрема, за надання кредиту.

Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1, ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача, як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Включення до тексту договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 540,00 грн., а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Сплата комісії передбачена умовами кредитного договору. Підстав для відмови у її стягненні суд не вбачає.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості по комісії за обслуговування кредиту № 2397344, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено Договір про споживчий кредит, пунктом 1.5.2 якого передбачено нарахування винагороди (комісії) за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) у загальному розмірі 12848,00 грн, що розраховується за ставкою 14,60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період.

Як вбачається зі змісту 2 Договору, вказана комісія встановлена за нібито надання позичальнику облікової інформації в особистому кабінеті, надсилання текстових повідомлень, нагадування про дати платежів, оновлення інформації та консультування службами підтримки Кредитодавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування», споживач має право у будь-який час отримати інформацію про стан свого кредитного рахунку, розмір нарахованої та сплаченої заборгованості, залишок боргу тощо безкоштовно. Кредитодавець не має права встановлювати плату за надання інформації, обов`язок надання якої покладений на нього законом.

Згідно з усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постановах від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 та від 12 жовтня 2022 року у справі № 522/10531/17, яка в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховується судом, комісія за обслуговування кредиту може бути визнана законною лише у разі, якщо вона стягується за надання конкретної, супутньої послуги, що надається споживачу та не пов`язана з безпосереднім виконанням банком своїх обов`язків.

Забезпечення роботи особистого кабінету, ведення обліку заборгованості, автоматичне розсилання SMS-повідомлень з нагадуванням про платіж та телефонне консультування є внутрішньою організаційною діяльністю самого Кредитодавця, яка здійснюється ним у власних інтересах для контролю за поверненням коштів. Такі дії не є самостійною послугою, що замовляється чи споживається позичальником у розумінні цивільного законодавства.

Крім того, встановлений п. 1.5.2 Договору механізм розрахунку комісії (14.60% від початкової суми кредиту щомісяця) створює істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що прямо суперечить ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» щодо заборони включення до договорів несправедливих умов.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки пункт 1.5.2 Договору суперечить імперативним нормам ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», дана умова є нікчемною з моменту укладення Договору і не породжує жодних правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з її недійсністю (ст. 216 ЦК України).

Враховуючи нікчемність умови договору про встановлення комісії за обслуговування кредиту, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за такою комісією у розмірі 4672,00 грн є безпідставними, протиправними та задоволенню не підлягають.

Що стосується нарахування позивачем штрафу в розмірі 8000,00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з розрахунком позивача, останнім визначено неустойку за порушення відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором № 2397344 від 05.01.2026 року в розмірі 8000,00 грн.

З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягненню з відповідача на користь позивача за кредитним договором № 2397344 від 05.01.2026 року становить 4540,00 грн.

Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 8444731

31.12.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 8444731.

Цей Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно кредитного договору, стандартна процентна ставка визначається в розмірі 0,97 % в день на залишок заборгованості. Сума позики становить 5000,00 грн, строк позики становить 360 днів, комісія за надання кредиту ставновить 1350,00 грн., або 27 % від суми кредиту, комісія за обслуговування кредиту становить 14,60 % від суми кредиту або 16060,00 грн. (а.с.38-49)

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Мілоан» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі 5000,00 грн. відповідно до умов укладеного договору. (а.с.50)

Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 100741687

04.01.2026 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 100741687.

Цей Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно кредитного договору, стандартна процентна ставка визначається в розмірі 0,94 % в день на залишок заборгованості. Сума позики становить 5000,00 грн, строк позики становить 360 днів, комісія за надання кредиту ставновить 562,50 грн., або 11,25 % від суми кредиту, комісія за обслуговування кредиту становить 7,40 % від суми кредиту або 8140,00 грн. (а.с.52-63)

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Мілоан» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі 5000,00 грн. відповідно до умов укладеного договору. (а.с.64)

25.05.2026 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 25052026, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. (а.с.67-76)

Згідно п.1.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить Клієнту.

Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, які формуються згідно Додатку №1 є невід`ємною частиною Договору.

Згідно п.1.2 Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до Реєстру боржників № 1 від 25.05.2026 до Договору факторингу № 25052026 від 25.05.2026, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 20190,00 грн., з яких: - 5000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 0,00 грн. сума заборгованості за відсотками; - 1350,00 грн. сума заборгованості по комісії за надання кредиту; - 8000,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня); 5840,00 грн. сума заборгованості зпо комісії за обслуговування кредиту. (а.с.77)

Відповідно до Реєстру боржників № 2 від 25.05.2026 до Договору факторингу № 25052026 від 25.05.2026, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 19435,38 грн., з яких: - 5000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 2912,88 грн. сума заборгованості за відсотками; - 562,50 грн. сума заборгованості по комісії за надання кредиту; - 8000,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня); 2960,00 грн. сума заборгованості зпо комісії за обслуговування кредиту. (а.с.78)

Проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1077, ч.1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Таким чином, за кредитним договором № 8444731 від 31.12.2025 року суд вважає доведеним розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача в розмірі 6350,00 грн., що складається з 5000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 1350,00 грн. заборгованість по комісії за надання кредиту.

Щодо нарахування комісії за надання кредиту, суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію, зокрема, за надання кредиту.

Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1, ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача, як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Включення до тексту договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 1350,00 грн., а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Сплата комісії передбачена умовами кредитного договору. Підстав для відмови у її стягненні суд не вбачає.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості по комісії за обслуговування кредиту № 8444731, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено Договір про споживчий кредит, пунктом 1.5.2 якого передбачено нарахування винагороди (комісії) за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) у загальному розмірі 16060,00 грн, що розраховується за ставкою 14,60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період.

Як вбачається зі змісту Договору, вказана комісія встановлена за нібито надання позичальнику облікової інформації в особистому кабінеті, надсилання текстових повідомлень, нагадування про дати платежів, оновлення інформації та консультування службами підтримки Кредитодавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування», споживач має право у будь-який час отримати інформацію про стан свого кредитного рахунку, розмір нарахованої та сплаченої заборгованості, залишок боргу тощо безкоштовно. Кредитодавець не має права встановлювати плату за надання інформації, обов`язок надання якої покладений на нього законом.

Згідно з усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постановах від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 та від 12 жовтня 2022 року у справі № 522/10531/17, яка в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховується судом, комісія за обслуговування кредиту може бути визнана законною лише у разі, якщо вона стягується за надання конкретної, супутньої послуги, що надається споживачу та не пов`язана з безпосереднім виконанням банком своїх обов`язків.

Забезпечення роботи особистого кабінету, ведення обліку заборгованості, автоматичне розсилання SMS-повідомлень з нагадуванням про платіж та телефонне консультування є внутрішньою організаційною діяльністю самого Кредитодавця, яка здійснюється ним у власних інтересах для контролю за поверненням коштів. Такі дії не є самостійною послугою, що замовляється чи споживається позичальником у розумінні цивільного законодавства.

Крім того, встановлений п. 1.5.2 Договору механізм розрахунку комісії (14.60% від початкової суми кредиту щомісяця) створює істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що прямо суперечить ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» щодо заборони включення до договорів несправедливих умов.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки пункт 1.5.2 Договору суперечить імперативним нормам ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», дана умова є нікчемною з моменту укладення Договору і не породжує жодних правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з її недійсністю (ст. 216 ЦК України).

Враховуючи нікчемність умови договору про встановлення комісії за обслуговування кредиту, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за такою комісією у розмірі 5840,00 грн є безпідставними, протиправними та задоволенню не підлягають.

Що стосується нарахування позивачем неустойки (штрафу, пені), в розмірі 8000,00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з розрахунком позивача, останнім визначено пеню за порушення відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором № 8444731 від 31.12.2025 року в розмірі 8000,00 грн.

З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягненню з відповідача на користь позивача за кредитним договором № 8444731 від 31.12.2025 року становить 6350,00 грн.

Також, за кредитним договором № 100741687 від 04.01.2026 року суд вважає доведеним розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача в розмірі 8475,38 грн., що складається з 5000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 2912,88 грн. заборгованість за відсотками; 562,50 грн. заборгованість по комісії за надання кредиту.

Щодо нарахування комісії за надання кредиту, суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію, зокрема, за надання кредиту.

Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1, ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача, як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Включення до тексту договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 562,50 грн., а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Сплата комісії передбачена умовами кредитного договору. Підстав для відмови у її стягненні суд не вбачає.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості по комісії за обслуговування кредиту № 100741687, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено Договір про споживчий кредит, пунктом 1.5.2 якого передбачено нарахування винагороди (комісії) за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) у загальному розмірі 8140,00 грн, що розраховується за ставкою 7,40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період.

Як вбачається зі змісту Договору, вказана комісія встановлена за нібито надання позичальнику облікової інформації в особистому кабінеті, надсилання текстових повідомлень, нагадування про дати платежів, оновлення інформації та консультування службами підтримки Кредитодавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування», споживач має право у будь-який час отримати інформацію про стан свого кредитного рахунку, розмір нарахованої та сплаченої заборгованості, залишок боргу тощо безкоштовно. Кредитодавець не має права встановлювати плату за надання інформації, обов`язок надання якої покладений на нього законом.

Згідно з усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постановах від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 та від 12 жовтня 2022 року у справі № 522/10531/17, яка в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховується судом, комісія за обслуговування кредиту може бути визнана законною лише у разі, якщо вона стягується за надання конкретної, супутньої послуги, що надається споживачу та не пов`язана з безпосереднім виконанням банком своїх обов`язків.

Забезпечення роботи особистого кабінету, ведення обліку заборгованості, автоматичне розсилання SMS-повідомлень з нагадуванням про платіж та телефонне консультування є внутрішньою організаційною діяльністю самого Кредитодавця, яка здійснюється ним у власних інтересах для контролю за поверненням коштів. Такі дії не є самостійною послугою, що замовляється чи споживається позичальником у розумінні цивільного законодавства.

Крім того, встановлений п. 1.5.2 Договору механізм розрахунку комісії (7,40 % від початкової суми кредиту щомісяця) створює істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що прямо суперечить ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» щодо заборони включення до договорів несправедливих умов.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки пункт 1.5.2 Договору суперечить імперативним нормам ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», дана умова є нікчемною з моменту укладення Договору і не породжує жодних правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з її недійсністю (ст. 216 ЦК України).

Враховуючи нікчемність умови договору про встановлення комісії за обслуговування кредиту, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за такою комісією у розмірі 2960,00 грн є безпідставними, протиправними та задоволенню не підлягають.

Що стосується нарахування позивачем неустойки (штрафу, пені), в розмірі 8000,00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з розрахунком позивача, останнім визначено пеню за порушення відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором № 100741687 від 04.01.2026 року в розмірі 8000,00 грн.

З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягненню з відповідача на користь позивача за кредитним договором № 100741687 від 04.01.2026 року становить 8475,38 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, разом з тим суд зазначає, що витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів в розмірі 0,5 розміру розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1664 грн.), заявлені Позивачем в позовній заяві не мають свого підтвердження та не можуть бути стягнуті з Відповідача.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме на 34,07 %, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір у сумі 923,85 грн.

Враховуючи вище викладене, на підставі 526, 610, 612, 1054 ЦК України, керуючись статтями 12, 13, 19, 89, 141, 209 - 210, 258 - 259, 265, 280 ЦПК України,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (юридична адреса: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, 2; реквізити ІВАN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк», код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за Договором про споживчий кредит № 2397344 від 05.01.2026 року у розмірі 4 540,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень 00 коп.); заборгованість за Договором про споживчий кредит № 8444731 від 31.12.2025 року у розмірі 6350,00 грн. (шість тисяч триста п`ятдесят гривень 00 коп.); заборгованість за Договором про споживчий кредит № 100741687 від 04.01.2026 року у розмірі 8 475,38 грн. (вісім тисяч чотириста сімдесят п`ять гривень 38 коп.), а всього загальну суму заборгованості за зазначеними договорами в розмірі 19 365,38 грн. (дев`ятнадцять тисяч триста шістдесят п`ять гривень 38 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (юридична адреса: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, 2; реквізити ІВАN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк», код ЄДРПОУ 35625014) сплачений судовий збір в розмірі 923,85 грн. (дев`ятсот двадцять три гривні 85 коп).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», юридична адреса: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, 2, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 07.10.2026 року.

Суддя Дмитро БАНТАШ