Рішення № 140382832, 07.09.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4102/26

Провадження № 2/496/3649/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Буран В.М.,

за участю: секретаря Агаджанян Д.Х.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільний позов ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Коллект Центр» звернулось до суду з позовом та просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 132 132,86 грн., судовий збір у розмірі 3328 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 10.03.2021 р. між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2106932656309.

Крім того, 10.03.2021 р. між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2106932620305.

01.12.2021р. між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено Договір факторингу № 1-12.

10.03.2023 р. між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено Договір факторингу № 10-01/2023/01.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Коллект Центр» загальною сумою 132132,86 грн.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 17.06.2026 р. відкрито спрощене провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін (а.с.83).

У судове засідання представник ТОВ «Коллект Центр» не з`явився, але в прохальній частині позову просив розгляд справи проводити без їхньої участі. Позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с.7).

Відповідач у судові засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

В установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строки не подав до суду відзив на позовну заяву.

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з тим, що відповідач повідомлений належним чином про час та місце слухання справи, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, не подав відзив та враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, суд вважає за необхідне ухвалити рішення про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що 10.03.2021 р. між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2106932656309.

Згідно з п. 1.1. Договору за цим договором товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 5900.00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.

Відповідно до п. 1.9. Договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 (один) рік.

Згідно п. 1.4. Договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі - «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: 2.00 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1.64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.В). Тип процентної ставки - фіксована.

Товариство своє зобов`язання виконало та перерахувало грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 5900.00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією ТОВ «Служба МК» (а.с. 32 зворот)

01.12.2021р. між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено Договір факторингу № 1-12, у відповідності до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» передало (відступає) ТОВ «Вердикт капітал» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Вердикт капітал» приймає належні ТОВ «Служба миттєвого кредитування» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

10.01.2023р. між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено Договір факторингу № 10-01/2023, у відповідності до умов якого ТОВ «Вердикт капітал» передало ТОВ «Коллект центр» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Коллект центр» приймає належні ТОВ «Вердикт капітал» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021 та Договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023, ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до Відповідача за загальною сумою 96838,47 грн.

Однак враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у сумі 66066,43 грн., з яких: 5900,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 60166,43 грн. - сума заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги.

Також судом було встановлено, що 10.03.2021 р. між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2106932620305.

Згідно п. 1.1. Договору за цим договором товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 5900.00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.

Відповідно до п. 1.9. Договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 (один) рік.

Згідно п. 1.4. Договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі - «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: 2.00 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1.64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в). Тип процентної ставки - фіксована.

Товариство своє зобов`язання виконало та перерахувало грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 5900.00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією ТОВ «Служба МК» (а.с. 18 зворот)

01.12.2021р. між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено Договір факторингу № 1-12, у відповідності до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» передало ТОВ «Вердикт капітал» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Вердикт капітал» приймає належні ТОВ «Служба миттєвого кредитування» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

10.03.2023 р. між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено Договір факторингу № 10-01/2023/01, у відповідності до умов якого ТОВ «Вердикт капітал» передало ТОВ «Коллект центр» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Коллект центр» прийняло належні ТОВ «Вердикт капітал» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021 та Договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023, ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до Відповідача за загальною сумою 96838,47 грн.

Однак враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у сумі 66066,43 грн., з яких: 5900,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 60166,43 грн. - сума заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги.

Усупереч умовам Кредитних договорів відповідач не виконав своїх зобов`язань. Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості за Кредитними договорами.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами існують зобов`язальні правовідносини.

Згідно з частинами першою, третьою статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Пунктом 5 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" (далі Закону) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема за кредитними договорами, передбачені статтями 1048 та 1056-1 ЦК України.

Зокрема, ч. 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 1056-1 ЦК України установлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував взятих на себе зобов`язань згідно умов кредитного договору та порушила умови договору щодо строків сплати кредиту, у зв`язку з чим утворилася заборгованість на загальну суму 132132,86 грн., з яких: 11800,00 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) та 120332,86 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Однак суд не погоджується заявленим позивачем розміром відсотків за користування кредитними коштами виходячи із наступних підстав.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Суд додатково зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 року (п.п. 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11.05.2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2. п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічну правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення відсотків за користування кредитними коштами, які складає у сумі 120332,86 грн, що перевищує суму наданих кредитних коштів більш ніж у 10 разів, та враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає за можливе зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір відсотків за користування кредитними коштами до суми наданих коштів та стягнути з відповідача на користь позивача відсотки у розмірі 11800,00 грн.

Інше не відповідало б принципам справедливості, розумності і пропорційності.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 09.06.2020 року по справі №466/9758/16-ц зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі №199/3939/18-ц).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано суду: договір про надання правової допомоги №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року складають 25000,00 грн. Заявка на надання юридичної допомоги № 73 від 01.04.2026 року. Витяг з Акту № 21 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026 року - надання усної консультації з вивченням документів 4000,00 грн., складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 18000,00 грн., письмова (вивчення документації Клієнта з посиланням на нормативно-правові акти та підготовкою аналітичної довідки щодо судової практики) 3000 грн.

Проте, представником позивача не надано до суду платіжне доручення з відміткою банку, касовий чек або інший документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках цієї справи на суму 25000 грн.

Таким чином, оскільки судові витрати на правову допомогу у розмірі 25000 грн. не підтверджені належними та допустимими доказами, тому позовні вимоги ТОВ "Коллект Центр" в частині стягнення із ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 25000 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно із ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з наданого платіжної інструкції № 0648290002 від 18.05.2026 року, позивач за подання даного позову до суду, сплатив судовий збір в розмірі 3328 гривень, а тому, у зв`язку з частковим задоволенням позову відповідачем підлягає відшкодуванню сума судового збору пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 594,40 гривень (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 23600 грн. ? 3328 грн. ? 132132,86 грн.). При цьому суд враховує роз`яснення, надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. № 36 постанови № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Керуючись ст. ст. 4, 19, 81, 89, 137, 141, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позов ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за кредитними договорами у сумі 23 600,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) судовий збір в розмірі 594,40 грн.

В інший частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2026 року, з урахуванням навантаження на склад суду, яке пов`язано з тим, що від штатної кількості 14 суддів, зараз здійснюють правосуддя тільки - 5, недостатня кількість суддів, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ, введенням воєнного стану, відпустки у вересні 2026 р., що обумовлює збільшення строку виготовлення повного тексту рішення суду, оскільки показники навантаження перевищують нормативні у 8 разів, передачі справ 3-х інших суддів, суд першої інстанції позбавлений можливості дотримання строків, передбачених національним законодавством.

З урахуванням рекомендованих Вищою радою правосуддя показників, ДСА України зробила розрахунок необхідної кількості суддів для здійснення ефективного правосуддя, яка суттєво перевищує кількість суддів визначену рішенням ВРП від 24 серпня 2023 р. 852/0/15/ - 23. Згідно розрахунків ДСА України, чисельність суддів Біляївського районного суду Одеської області, з урахуванням рівня навантаження, має складати 47 осіб. Зараз штатна кількість 14 суддів, фактично здійснюють правосуддя тільки 5 суддів. Станом на 01 вересня 2026 р., у провадженні судді перебуває 1997 справ.

Суддя: В.М. Буран