Рішення № 140382601, 07.10.2026, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/763/26

Провадження № 2/604/588/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року селище Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сіянко В.М.,

за участю секретаря судового засідання Феньо О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження при заочному розгляді в залі суду в селищі Підволочиськ цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

у с т а н о в и в:

30 червня 2026 року через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до Підволочиського районного суду Тернопільської області із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 38 088,14 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на неналежне виконання відповідачкою умов кредитного договору № 19.09.2025-100001918 від 19.09.2025, укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаного у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Так, 19.09.2025 позивач направив відповідачці пропозицію (оферту) укласти договір, яку остання прийняла на умовах, визначених офертою. Кредитний договір підписаний електронним підписом відповідачки, що відтворений шляхом використання нею одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону останньої. За твердженням позивача, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за вказаним договором виконало та надало відповідачці грошові кошти в розмірі 15 000,00 гривень шляхом перерахування їх на банківську картку відповідачки, яку вона вказала при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті. В свою чергу відповідачка належним чином не виконувала умови укладеного договору та лише частково сплатила кошти у загальному розмірі 13 459,02 гривень.

Як вказує позивач, відповідачка зобов`язувалась повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом, однак своїх зобов`язань не виконала належним чином, у зв`язку з чим за розрахунками позивача станом на 26.06.2026 за відповідачкою обліковується заборгованість у загальному розмірі 38 088,14 гривень, що складається з: тіла кредиту - 14 080,98 гривень; процентів - 16 897,16 гривень; процентів відповідно до ст. 625 ЦК України - 7 110,00 гривень.

Оскільки відповідачка добровільно не сплатила суму боргу за кредитом, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 19.09.2025-100001918 від 19.09.2025 у загальному розмірі 38 088,14 гривень та в порядку розподілу судових витрат стягнути судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень і витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 123,78 гривень.

Ухвалою судді Підволочиського районного суду Тернопільської області від 02 липня 2026 року відкрито провадження у справі № 604/763/26 та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, попередньо подав заяву, в якій просив розглядати справу за відсутності представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка в судове засідання повторно не з`явилась, з невідомих для суду причин, про час і місце судового засідання була повідомлена завчасно та належним чином, шляхом направлення поштового відправлення за місцем реєстрації. До суду повернулась поштова кореспонденція, направлена на адресу ОСОБА_1 , з відміткою пошти про відсутність адресата. Правом на подання відзиву відповідачка не скористалась.

Згідно ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена.

Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 223 ЦПК України, не вбачається.

Виходячи з наведеного, відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутності відповідача і ухвалює заочне рішення, проти чого представник позивача у своїй заяві не заперечує.

Справу розглянуто згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України за відсутності сторін, які подали відповідні заяви про розгляд справи за наявними матеріалами у справі без участі сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до такого висновку.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є кредитним договором.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19.09.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір № 19.09.2025-100001918 (кредитна лінія), який підписаний позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Суд зазначає, що відповідно до п. 12.1 договору між сторонами укладено третейське застереження про розгляд спорів у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, проте цим же пунктом договору прямо виключено з-під третейського розгляду справи у спорах щодо захисту прав споживачів та справи у спорах за позовом Позичальника до Кредитодавця щодо виконання договору Кредитодавцем. Крім того, згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.12.2018 у справі № 755/13805/16-ц, спори за договорами про надання споживчого кредиту не можуть бути предметом третейського розгляду, навіть за наявності третейського застереження, оскільки це порушує гарантії захисту прав споживача, встановлені Законом України «Про захист прав споживачів» та Законом України «Про споживче кредитування». За таких обставин справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства Підволочиським районним судом Тернопільської області.

Суд зазначає, що адреса відповідачки, вказана у позовній заяві та підтверджена даними Системи BankID НБУ (47801, Тернопільська обл., Тернопільський район, с-ще Підволочиськ, вул. Данила Галицького, буд. 112), відрізняється від адреси, зазначеної у Заявці до кредитного договору ( АДРЕСА_1 ; 31). Разом з тим, ідентифікація позичальника при укладенні договору здійснювалася через Систему BankID НБУ, яка підтверджує адресу місця реєстрації відповідачки - АДРЕСА_2 . Зазначена адреса також використовувалася судом при направленні поштової кореспонденції.

Відповідно до п. 3.1 договору за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію(ї) (якщо комісія (її) встановлена(і) договором).

Відповідно до п. 3.2 договору кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Позичальник зобов`язується не використовувати кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати кредит на рахунки організаторів азартних ігор.

Відповідно до п. 3.3 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: тип кредиту - кредитна лінія; вид фінансової послуги - надання коштів та банківських металів у кредит; дата надання/видачі кредиту, сума кредиту, строк, на який надається кредит, дата повернення (виплати) кредиту, проценти за користування кредитом, графік платежів - встановлюються у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

Сторонами кредитного договору погоджено наступні умови договору: загальний розмір кредиту - 15 000,00 гривень; строк, на який надається кредит, становить 181 день; дата повернення (виплати) кредиту - 18.03.2026; процентна ставка - фіксована незмінна, 1% за 1 (один) день користування кредитом, що відповідає річній процентній ставці 325,44%; денна процентна ставка - 0,89%, яка розрахована за формулою, визначеною ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»: 0,89% = (24 207,07 гривень / 15 000,00 гривень) / 181 ? 100%; комісія за надання кредиту - 20% від суми кредиту, що дорівнює 3 000,00 гривень; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача - 39 207,07 гривень; загальні витрати за споживчим кредитом - 24 207,07 гривень; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 4 496,6%.

Відповідно до п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту - перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-9410, зазначеного у Заявці, яка є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.3 договору днем надання кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК / ЗРК) / t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях. Відповідно до умов укладеного сторонами договору: ЗВСК = 24 207,07 гривень; ЗРК = 15 000,00 гривень; t = 181 день. Отже, ДПС = (24 207,07 гривень / 15 000,00 гривень) / 181 ? 100% = 0,89%, що узгоджується з умовами Паспорта споживчого кредиту та договору. При цьому денна процентна ставка не перевищує максимально дозволений розмір у 1%, встановлений ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Крім того, відповідно до Паспорта споживчого кредиту та умов договору процентна ставка за користування кредитом становить 325,44% річних, що відповідає 1% за 1 день користування кредитом. Зазначені показники є фіксованими та незмінними протягом усього строку кредитування, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України та ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та переказав 19.09.2025 відповідачці грошові кошти в розмірі 15 000,00 гривень на номер платіжної картки, вказаний позичальником при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується квитанцією про перерахунок коштів від 19.09.2025.

Відповідно до п. 6.1 договору позичальник зобов`язується використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів, комісії(ій), процентів річних шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів, комісії(ій) (якщо комісія (її) встановлена(і) договором) - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) процентів річних, які можуть бути нараховані кредитодавцем за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором - негайно, з моменту пред`явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких процентів.

Відповідно до п. 6.2 договору позичальник зобов`язаний протягом 3 (трьох) банківських днів письмово інформувати кредитодавця про виникнення будь-якого випадку або обставин, які б могли негативно вплинути на спроможність виконувати зобов`язання за цим договором, зокрема, про отримання будь-якого кредиту чи позики, а також про зміну місця проживання, роботи, прізвища, складу родини та інших даних про позичальника, які зафіксовані в договорі.

Як вбачається з наданого представником позивача розрахунку заборгованості за кредитом, заборгованість ОСОБА_1 станом на 26.06.2026 становить 38 088,14 гривень, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 14 080,98 гривень; сума прострочених платежів по процентах - 16 897,16 гривень; по процентах за ст. 625 ЦК України - 7 110,00 гривень.

Відповідно до п. 7.6 договору у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником будь-яких грошових зобов`язань за договором кредитодавець залишає за собою право нарахування процентів річних, розмір яких встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти. Максимальний розмір відповідальності позичальника встановлюється законом.

Згідно з п. 9.1 договору у разі несплати кредиту та/або процентів та/або комісії(ій) (якщо комісія (її) встановлена(і) договором) у строк, визначений договором, такий платіж вважається простроченим, крім випадків, встановлених договором.

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем в інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації в інформаційній системі кредитодавця. Цей договір діє протягом одного року(ів).

Отже, договір № 19.09.2025-100001918 про надання кредиту є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України, а також ст. 1054 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладення договору і волевиявлення учасників договору було вільним.

Тобто ТОВ «Споживчий центр» виконало зі своєї сторони умови кредитного договору, відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачка у рахунок погашення отриманого кредиту та сплати процентів за користування кредитом здійснила платежі на загальну суму 13 459,02 гривень, а саме: 20.10.2025 - 6 924,51 гривень; 18.11.2025 - 6 534,51 гривень.

Зробивши платежі з погашення боргу на виконання умов кредитного договору, відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту № 19.09.2025-100001918.

Водночас ОСОБА_1 не надано виписки по платіжній картці на спростування обставин отримання 19.09.2025 кредиту в сумі 15 000,00 гривень. Доказів перерахування коштів на виконання умов указаного договору відповідачкою до суду не надано.

У матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачкою обов`язку за укладеним з ТОВ «Споживчий центр» договором № 19.09.2025-100001918 про надання кредиту від 19.09.2025 з повернення кредиту в сумі 14 080,98 гривень та по сплаті процентів - 16 897,16 гривень.

Будь-яких доказів, які б спростували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем суду не представлено.

Відповідно до частини першої ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Сторони домовилися, що всі документи щодо надання кредиту підписуються клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України, електронний документ прирівнюється до письмової форми правочину. Спеціальне законодавство у сфері електронної комерції (Закони України «Про електронну комерцію» та «Про електронні документи та електронний документообіг») не заперечує юридичної сили електронних документів та договорів, укладених шляхом обміну електронними повідомленнями. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає можливість підписання електронного правочину, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Одноразовим ідентифікатором, як визначено ч. 1 ст. 3 цього ж Закону, є алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що приймає оферту, шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Таким чином, використання відповідачкою логіну та паролю для входу в особистий кабінет та/або введення одноразового ідентифікатора, надісланого на її контактний номер телефону, є належним способом ідентифікації та підписання електронного договору, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі № 234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Підписувач не може бути позбавлений права оспорювати юридичну силу кваліфікованого електронного підпису або самого електронного документа в судовому порядку. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через його електронну форму. Аналогічно, у цивільному праві діє загальна презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнана судом.

З досліджених доказів судом встановлено, що 19.09.2025 між ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець) і ОСОБА_1 (позичальник) було укладено електронний договір № 19.09.2025-100001918 про надання кредиту, у формі електронного документу, який було підписано з використанням одноразового ідентифікатора, на підставі якого відповідачкою був отриманий кредит у розмірі 15 000,00 гривень шляхом перерахування на її банківський рахунок (банківська картка), строком кредитування 181 день, дата повернення 18.03.2026, з процентною ставкою 1% в день.

Таким чином, без реєстрації на сайті товариства та заповнення форми, отримання смс-повідомлення, а також без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» не був би укладений.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

При цьому спірний договір, укладений між відповідачем та ТОВ «Споживчий центр», в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсним, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.

Матеріали справи не містять і заявник не надав суду доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Підписавши 19.09.2025 договір № 19.09.2025-100001918 про надання кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором, Пастер- ОСОБА_2 добровільно погодилась у письмовому вигляді на умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання та відсотки за користування кредитом.

З урахуванням наведеного, встановивши факт укладення між відповідачем ОСОБА_1 та позивачем ТОВ «Споживчий центр» договору № 19.09.2025-100001918 про надання кредиту, факт отримання відповідачкою коштів за вказаним договором та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору у строки, визначені сторонами, - суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» суми заборгованості по тілу кредиту у розмірі 14 080,98 гривень та суми заборгованості по нарахованим відсоткам у загальному розмірі 16 897,16 гривень.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 7 110,00 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд зазначає, що зазначена норма є спеціальною нормою прямої дії, яка підлягає обов`язковому застосуванню до спірних правовідносин, оскільки кредитний договір № 19.09.2025-100001918 від 19.09.2025 є договором про споживчий кредит, укладеним між кредитодавцем та позичальником - фізичною особою, а вимога про стягнення процентів за ст. 625 ЦК України ґрунтується виключно на факті прострочення виконання грошового зобов`язання, що виникло під час дії в Україні воєнного стану.

Таким чином, заборгованість у сумі 7 110,00 гривень за сумою заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачу ОСОБА_1 нарахована безпідставно, а отже у стягненні з неї цієї суми слід відмовити.

За правилами статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.

Надані позивачем докази суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості у загальному розмірі 30 978,14 гривень, в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

В ході розгляду справи відповідачка не надала жодного доказу на підтвердження того, що вона належним чином виконала грошові зобов`язання за договором № 19.09.2025-100001918 про надання кредиту від 19.09.2025.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат суд виходить з наступного.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем під час звернення з даним позовом до суду.

Судом встановлено, що позивач поніс судові витрати у виді сплати судового збору в сумі 2 662,40 гривень та витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 123,78 гривень.

Позовні вимоги задоволено на 81,33% (30 978,14 гривень / 38 088,14 гривень ? 100%).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 165,40 гривень (2 662,40 гривень ? 81,33% / 100%) судового збору та 100,67 гривень (123,78 гривень ? 81,33% / 100%) витрат, пов`язаних з надсиланням позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 204, 205, 207, 526, 530, 536, 599, 610-612, 626-628, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 223, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ: 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) заборгованість за кредитним договором № 19.09.2025-100001918 від 19.09.2025 (укладеного на умовах: сума кредиту - 15 000,00 гривень; строк - 181 день; дата повернення - 18.03.2026; процентна ставка - 1% за 1 день, що відповідає 325,44% річних; денна процентна ставка - 0,89%; комісія - 3 000,00 гривень) у загальному розмірі 30 978,14 грив ень (тридцять тисяч дев`ятсот сімдесят вісім 14 копійок), яка складається з: заборгованості по тілу кредиту в сумі 14 080,98 гривень (чотирнадцять тисяч вісімдесят 98 копійок) та заборгованості по відсотках в сумі 16 897,16 гривень (шістнадцять тисяч вісімсот дев`яносто сім 16 копійок), а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2 165,40 гривень (дві тисячі сто шістдесят п`ять 40 копійок) та витрати, пов`язані з надсиланням позовної заяви, в сумі 100,67 гривень (сто 67 копійок), а всього стягнути 33 244, 21 гривні (тридцять три тисячі двісті сорок чотири 21 копійку).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Сіянко