Рішення № 140382488, 28.09.2026, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 464/4578/25

№ провадження 2/453/78/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року Сколівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого-судді Ясінського Ю.Є.

секретаря судового засідання Гринюк Л.Я.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Мельника А.І.

представника відповідача Мотлях О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сколе Львівської області, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку, середній заробіток за весь час затримки виплат при звільненні,-

в с т а н о в и в :

05 серпня 012025 року до Сколівського районного суду Львівської області надійшла справа (№464/4578/25) із Сихівського районного суду м. Львова.

01 липня 2025 року представник позивача адвокат Мельник А.І. звернувся до суду із позовом, у якому просив стягнути з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 компенсацію за 205 календарних днів невикористаної щорічної відпустки у розмірі 428199,90 грн. Стягнути з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплат при звільненні працівника по день ухвалення судового рішення у справі. Стягнути з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 20000 грн. понесені Позивачем у зв`язку із зверненням до суду. Стягнути з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 128460 грн. (сто двадцять вісім тисяч чотириста шістдесят грн. 00 коп.), що становить тримісячний середній заробіток Позивача. Стягнути з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3391,36 грн.

Ухвалою судді від 12 серпня 2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

В обгрунтування своїх вимог покликається на те, що ОСОБА_1 працював у АТ «Укртрансгаз» з серпня 1984 року, зокрема з 1999 року на посаді заступника директора з виробництва. 10 вересня 2013 року, наказом № 392-к, ОСОБА_1 був незаконно звільнений з посади заступника головного інженера з виробництва філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз». 01 жовтня 2020 року, наказом № 922-к від 29 вересня 2020 року ОСОБА_1 переведений до загального підрозділу (керівництво ліквідованих відокремлених підрозділів). 01 квітня 2025 року, наказом АТ «Укртрансгаз» № 294-к, ОСОБА_1 звільнений за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію. 26 березня 2025 року, ОСОБА_1 звернувся до генерального директора АТ «Укртрансгаз» із заявою про звільнення за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію. Також просив, під час звільнення, здійснити виплату всіх належних йому коштів, згідно із законодавством України та умовами Колективного договору. 31 березня 2025 року, наказом № 294-к, АТ «Укртрансгаз» звільнив ОСОБА_1 , заступника головного інженера з виробництва керівництва ліквідованих відокремлених підрозділів загального відділу (табельний номер 25011005), з 01 квітня 2025 року, за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за віком. Як вбачається із наказу № 294-к від 31 березня 2025 року, ОСОБА_1 нарахували та повинні були виплатити компенсацію за 65 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 11 вересня 2019 року по 01 квітня 2025 року. Як вбачається із наказу № 294-к від 31 березня 2025 року ОСОБА_1 нарахували компенсацію за 65 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 11 вересня 2019 року по 01 квітня 2025 року. Проте, ОСОБА_1 не погоджується із таким розрахунком Відповідача. Всупереч вимогам чинного трудового законодавства України, АТ «Укртрансгаз» надіслав Позивачеві лист № 1001Вих-25-1972 від 01 квітня 2025 року, згідно із яким повідомив, що виплату компенсації здійснювати не буде, оскільки вказані кошти (91505,70 грн.) було, без згоди ОСОБА_1 , зараховано в рахунок погашення заборгованості перед АТ «Укратрансгаз». Станом на 01 квітня 2025 року у ОСОБА_1 була відсутня будь-яка визнана і підтверджена заборгованість перед АТ «Укртрансгаз». Відтак, 10 квітня 2025 року Позивач скерував до АТ «Укртрансгаз» лист, в якому повідомив АТ «Укртрансгаз» про те, що між ним, як працівником, та АТ «Укртрансгаз» як роботодавцем, не існує жодних заборгованостей, а також вимагав терміново виплатити належні кошти при звільненні. Однак, АТ «Укртрансгаз» не здійснив виплату нарахованої компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки. Як уже зазначалось, станом на день звільнення (01.04.2025 року) Позивача з АТ «Укртрансгаз» та звернення до суду із позовною заявою, Відповідач не здійснив виплату всіх належних Позивачеві сум. Згідно із ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Як зазначено в довідці АТ «Укртрансгаз» від 09 травня 2025 року № 9-253-194, розмір середньоденної заробітної плати Позивача становить - 2088,78 грн. Початок періоду затримки з виплати належних Позивачеві коштів 02 квітня 2025 року (наступний робочий день після звільнення Позивача). Зазначив, що вимога про проведення повного розрахунку містилася у заяві Позивача від 26 березня 2025 року про звільнення за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію. Посилаючись на вищенаведені обставини, просить суд задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

02 вересня 2025 року представник відповідача В.Болдін надіслав відзив на позовну заяву (вх.№5785) в якому зазначив, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин на які посилається в обгрунтування позовних вимог, а доводи аргументи (припущення), викладені у позовній заяві, є необгрунтованими та безпідставними. А тому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

15 жовтня 2026 року представник позивача адвокат Мельник А.І. надіслав (Електронний суд) письмові пояснення в яких зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими та підтверджуються належними та допустимими доказами. Натомість твердження АТ «Укртрансгаз», на яких грунтується відзив відповідача на позовну заяву, є оціночними, і свідчать про самостійне довільне трактування відповідачем обставин справи та вимог чинного законодавства України.

У судовому засіданні позивач та його представник підтвердили свої вимоги, пояснення надали, аналогічні змісту позову.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив та просив у задоволенні позову відмовити, виходячи із мортивів, викладених у відзиві на позов.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка позивач ОСОБА_1 надав показання з яких слідує, що 01 березня 2026 року він вступив до Пустомитівського ТРО. 05 травня 2022 року підписав контракт із командиром ТРО. На той час він працював у відповідача та написав заяву заяву про увільнення на час проходження служби. До кінця 2023 року він ходив на чергування, а після по виклику. Йому платили зарплату до листопада 2023 року. Станом на сьогодні контракт не розірвано, однак службу він не несе. Був увільнений від посадових обов`язків 01 березня 2022 року. Припинено з 05 травня 2022 року відповідно до наказу від 2023 року.

Заслухавши позивача та його представника, представника відповідача, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно із ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював у АТ «Укртрансгаз» з серпня 1984 року, зокрема з 1999 року на посаді заступника директора з виробництва. 10 вересня 2013 року, наказом № 392-к, ОСОБА_1 був незаконно звільнений з посади заступника головного інженера з виробництва філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», що підтверджується рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 22.08.2014 року у справі № 464/9967/13.

01 жовтня 2020 року, наказом № 922-к від 29 вересня 2020 року, ОСОБА_1 переведений до загального підрозділу (керівництво ліквідованих відокремлених підрозділів).

01 березня 2022 року, на підставі заяви ОСОБА_1 про увільнення від роботи зі збереженням місця роботи і середнього заробітку на період виконання громадських обов`язків члена добровольчого формування Львівського району Львівської області, «Укртрансгаз» прийняло рішення з 01 березня 2022 року увільнити ОСОБА_1 від роботи зі збереженням місця роботи і середнього заробітку на період виконання громадських обов`язків, відповідно до наказу №224-к від 24 березня 2022 року.

Оскільки працівник, залучений до добровольчого формування територіальної громади, виконує державні або громадські обов`язки у робочий час, то, згідно з положенням ч.1 ст. 119 КЗпП України, такому працівнику гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові 25 липня 2024 року в справі № 588/609/23 (провадження № 61-2207св24). У справі, що переглядається, суди вірно встановили, що на період виконання обов`язків добровольця територіальної оборони за позивачем зберігалось місце роботи і його відсутність в цей період на роботі не є прогулом. Колегія суддів вважає, що такий висновок судів ґрунтується на матеріалах справи і вимогах закону».

Отже, збереження середнього заробітку за Працівником на час здійснення громадських обов`язків, а саме добровольця територіальної громади, є обов`язком, а не правом Роботодавця.

27 листопада 2023 року АТ «Укртрансгаз» надіслав запит до Пустомитівської міської ради Львівської області про підтвердження перебування ОСОБА_1 на контракті в добровольчому формуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно відповіді Пустомитівської міської ради Львівської області від 21 грудня 2023 року стало відомо, що контракт з ОСОБА_1 припинено 05 травня 2022 року, внаслідок розформування добровольчого формування.

На підставі наказу АТ «Укртрансгаз» №122-во від 21 грудня 2023 року припинено увільнення ОСОБА_1 на підставі отриманої інформації, у зв`язку зі звільненням добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до пункту 23 Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року № 1449, підставами припинення контракту добровольця територіальної оборони є: - закінчення строку контракту; - порушення умов контракту або присяги добровольця територіальної оборони; - заява добровольця територіальної оборони про припинення контракту; - призов (прийняття) на військову службу; - укладення контракту про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил або інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, служби в

правоохоронних органах; - укладення контракту про проходження служби в державному органі спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України; - незадовільний стан здоров`я добровольця територіальної оборони; - наявність громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав, крім громадянства України; - розформування добровольчого формування.

У разі розформування добровольчого формування з підстав, передбачених підпунктами 1-3 пункту 12 цього Положення, контракти з добровольцями територіальної оборони вважаються припиненими з моменту настання таких підстав.

Як вбачається із пункту 12 Положення, підставами для розформування добровольчого формування є:

1) рішення Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил про розформування добровольчого формування за умови невиконання або неналежного виконання добровольчим формуванням завдань територіальної оборони, прийняте на підставі: рапорту командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил, якому підпорядковується добровольче формування; заяви командира добровольчого формування, погодженої командиром військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил, якому підпорядковується відповідне добровольче формування, у разі неможливості виконання вимоги, визначеної підпунктом 2 цього пункту, і забезпечення правоможності загальних зборів добровольчого формування; повідомлення командувача (командира) угруповання військ (сил) або угруповання об`єднаних сил та/або командира військової частини, у підпорядкування якого передане добровольче формування;

2) ухвалення рішення про розформування добровольчого формування на загальних зборах членів добровольчого формування;

3) припинення членства всіма членами добровольчого формування.

Отже, лише у випадку розформування добровольчого формування на підставі однієї з трьох вищевказаних підстав, контракти з добровольцями територіальної оборони вважаються припиненими з моменту настання таких підстав. В інших випадках припинення Контракту відбувається у формі, визначеній чинним законодавством України.

Згідно із ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Матеріали справи не містять доказів розформування добровольчого формування територіальної громади на підставі: - рішення Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил або інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, служби в

правоохоронних органах; - ухвалення рішення про розформування добровольчого формування на загальних зборах членів добровольчого формування або припинення членства всіма членами добровольчого формування.

Отже, Контракт добровольця територіальної громади, укладений 05 травня 2022 року з ОСОБА_1 , міг бути припинений лише у спосіб, встановлений чинним законодавством України, але не «автоматично»(згідно умов контракту, такий був укладений строком на три роки).

26 березня 2025 року, ОСОБА_1 звернувся до генерального директора АТ «Укртрансгаз» із заявою про звільнення за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію (копія додається). Також просив, під час звільнення, здійснити виплату всіх належних йому коштів, згідно із законодавством України та умовами Колективного договору.

31 березня 2025 року, наказом № 294-к, АТ «Укртрансгаз» звільнив ОСОБА_1 , заступника головного інженера з виробництва керівництва ліквідованих відокремлених підрозділів загального відділу (табельний номер 25011005), з 01 квітня 2025 року, за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за віком.

Як вбачається із наказу № 294-к від 31 березня 2025 року ОСОБА_1 нарахували та повинні були виплатити компенсацію за 65 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 11 вересня 2019 року по 01 квітня 2025 року.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь- якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

АТ «Укртрансгаз» надіслав Позивачеві лист № 1001 Вих-25-1972 від 01 квітня 2025 року, згідно із яким повідомив, що виплату компенсації здійснювати не буде, оскільки вказані кошти (91505,70 грн.) було, без згоди ОСОБА_1 , зараховано в рахунок погашення заборгованості перед АТ «Укратрансгаз».

10 квітня 2025 року Позивач скерував до АТ «Укртрансгаз» лист, в якому повідомив АТ «Укртрансгаз» про те, що між ним, як працівником, та АТ «Укртрансгаз», як роботодавцем, не існує жодних заборгованостей, а також вимагав терміново виплатити належні кошти при звільненні.

Відповідно до ст. 127 КЗпП України, відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) роботодавця:

1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках роботодавець вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми;

2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки.;

3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (ст. 136).

Згідно із ст. 129 КЗпП, не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення.

Таким чином, Роботодавець вправі самостійно здійснювати відрахування із заробітної плати працівника лише у детально регламентованих законодавством України випадках, на підставі відповідного наказу.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 05 травня 2025 року адвокатом Мельником А.І. скеровано Адвокатський запит № 01- 05/05-25 до АТ «Укртрансгаз» з проханням надати інформацію про кількість днів щорічної основної та додаткової відпустки, на яку мав право Бляут Ю. Є. під час роботи у АТ «Укртрансгаз»; період роботи, за який АТ «Укртрансгаз» нарахував ОСОБА_1 компенсацію за 65 календарних днів щорічної відпустки; період роботи, який не врахований при розрахунку компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки; середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 за час роботи у АТ «Укртрансгаз» на момент його звільнення.

16 травня 2025 року, АТ «Укртрансгаз» направив відповідь на адвокатський запит, а саме лист № 1001Вих-25-2845 від 15.05.2025 року, в якому зазначив:

1. Під час роботи в АТ «Укртрансгаз» ОСОБА_1 мав право на 26 календарних днів щорічної основної відпустки та 7 календарних днів щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день; разом 33 календарні дні.

2. При розрахунку компенсації днів невикористаної щорічної відпустки було взято період роботи з 11.09.2019 року по 04.05.2022 року.

3. При розрахунку компенсації днів невикористаної щорічної відпустки не було взято до уваги період роботи з 05.05.2022 року по 01.04.2025 року.

4. Розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 становить 2088,78 грн. (дві тисячі вісімдесят вісім грн. 78 коп.).

29 травня 2025 року, адвокатом Мельником А. І. скеровано інший Адвокатський запит № 01-29/05-25 до АТ «Укртрансгаз» з проханням надати інформацію про кількість днів щорічної основної відпустки, яку ОСОБА_1 використав за час роботи у АТ «Укртрансгаз» у період з 11.09.2019 року по 01.04.2025 року (із зазначенням таких відомостей по роках); про кількість днів щорічних додаткових відпусток (за ненормований робочий день та за стаж роботи у нафтогазовій галузі), які Позивач використав за час роботи у АТ «Укртрансгаз» у період з 11.09.2019 року по 01.04.2025 року (із зазначенням таких відомостей по роках); про кількість невикористаних днів щорічної основної та додаткових відпусток Позивача станом на 11.09.2019 року; а також надати копії наказів АТ «Укртрансгаз» за період з 11.09.2019 року по 01.04.2025 року про надання Позивачу щорічних (в тому числі частини) основної та додаткових відпусток з підтвердженням ознайомлення його з відповідними наказами.

20 червня 2025 року АТ «Укртрансгаз» направило відповідь на адвокатський запит, а саме лист № 1001Вих-25-3372 від 10.06.2025 року, в якому зазначив:

1. В період з 11.09.2019 по 01.04.2025 року ОСОБА_1 використав основної щорічної відпустки по роках: 2019 15 к.д.; 2020 7 к.д.; 2021 14 к.д.

2. В період з 11.09.2019 по 01.04.2025 року ОСОБА_1 використав додаткових щорічних відпусток по роках: 2020 7 к.д.; 2021 5 к.д.

3. Станом на 11.09.2019 року кількість невикористаних Позивачем днів щорічних відпусток становила 22 к.д.

Відповідно до п. 3.6 Колективного договору АТ «Укртрансгаз» від 21.12.2020 року, працівникам Товариства надаються додаткові оплачувані відпустки (без зменшення тривалості щорічної відпустки) за стаж роботи в нафтогазовій галузі за кожні три роки 1 календарний день, але не більше 5 календарних днів.

Оскільки Позивач працює в цій галузі з 1984 року, отже має право на 5 календарних днів додаткової відпустки щорічно.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 8 Закону України «Про відпустки» та підпункту «в» пункту 3.8 Колективного договору АТ «Укртрансгаз» від 21.12.2020 року, щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається за ненормований робочий день тривалістю до 7 (семи) календарних днів за Переліком посад, робіт та професій згідно з Додатком 5, пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, посаді, що дають право на відпустку.

Відповідно до ст. 76 КзПП України, тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України, а також трудовим та/або колективним договором.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про відпустки», законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Відтак, Позивач мав право на додаткову щорічну відпустку тривалістю 12 календарних днів (7 днів за ненормований робочий день та 5 днів за стаж роботи в нафтогазовій галузі).

За період з 11.09.2019 року по 01.04.2025 року Позивач використав таку кількість днів щорічних основної та додаткової відпусток:

1. 12.09.2019 року (наказ № 44-ВМ) 14 к.д. щорічної основної відпустки (за період роботи з 11.09.2018 року по 10.09.2019 року).

2. 17.10.2019 року (наказ № 212-В) - 1 к.д. щорічної основної відпустки (за період роботи з 11.09.2018 року по 10.09.2019 року).

3. 10.01.2020 року (наказ № 2-ВМ) 14 к.д. (7 основної і 7 додаткової щорічної відпустки) (за період роботи з 11.09.2018 року по 10.09.2019 року).

4. 28.09.2021 року (наказ № 591-6м) - 14 к.д. щорічної основної відпустки (за період роботи з 11.09.2019 року по 10.09.2021 року).

5. 28.09.2021 року (наказ № 1243-6) 5 к.д. щорічної додаткової відпустки (за період роботи з 11.09.2021 року по 10.09.2022 року).

ОСОБА_1 працював в АТ «Укртрансгаз» з серпня 1984 року, тобто мав право на повну щорічну основну відпустку (26 к.д.), а також на додаткові щорічні відпустки.

З цього вбачається, що кількість невикористаних днів щорічних основної та додаткової відпусток у Позивача в період з 11.09.2019 року по 01.04.2025 року становить:

- з 11.09.2018 по 10.09.2019 року 9 к.д.

- з 11.09.2019 по 10.09.2020 року 38 к.д.

- з 11.09.2020 по 10.09.2021 року 24 к.д.

- з 11.09.2021 по 10.09.2022 року 33 к.д.

- з 11.09.2022 по 10.09.2023 року 38 к.д.

- з 11.09.2023 по 10.09.2024 року 38 к.д.

- з 11.09.2024 по 01.04.2025 року 25 к.д. (часткова до 01.04.2025 року) за 8 місяців періоду, що дає право на повну щорічну основну та додаткові відпустки.

Отже, загалом, на момент звільнення, ОСОБА_1 мав право на компенсацію 205 календарних днів невикористаної щорічної відпустки.

Суд приходить до висновку, що заборгованість з виплати компенсації невикористаної щорічної відпустки, яка підлягає стягненню з відповідача повина становити 428 199,90 грн. (205 к.д.*2088,78 грн).

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, роботодавець повинен виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, а не складовою заробітної плати.

Отже, для застосування ст. 117 КЗпП України необхідним є встановлення факту невиплати належних працівникові сум у визначений законом строк та вини роботодавця у такій невиплаті.

У цій справі судом встановлено, що відповідач не виплатив позивачу в день звільнення належну йому компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки. Тому позивач має право на компенсацію, передбачену ст. 117 КЗпП України.

Разом із тим при визначенні конкретного розміру такого відшкодування суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності забезпечення справедливого та пропорційного співвідношення між розміром заборгованості роботодавця та розміром середнього заробітку за час затримки.

Верховний Суд наголошує, що після внесення змін до ст. 117 КЗпП України суд має враховувати, зокрема, розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, тривалість затримки, поведінку сторін та інші обставини справи, при цьому загальний період нарахування не може перевищувати шести місяців.

Як зазначено в довідці АТ «Укртрансгаз» від 09 травня 2025 року № 9-253-194, розмір середньоденної заробітної плати Позивача становить - 2088,78 грн. (дві тисячі вісімдесят вісім грн. 78 коп.).

Початок періоду затримки з виплати належних Позивачеві коштів 02.04.2025 року (наступний робочий день після звільнення Позивача). Отже, загальна сума середнього заробітку за весь час затримки виплат при звільненні ОСОБА_1 становить 275 718,96 грн. (132 р.д.*2088,78 грн).

Щодо моральної шкоди.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків або вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Сам факт порушення роботодавцем трудових прав працівника не виключає можливості відшкодування моральної шкоди. При цьому суд повинен установити факт порушення трудових прав, наявність моральних страждань, причинний зв`язок між порушенням та заподіяною шкодою, а також оцінити розмір заявленої компенсації з урахуванням характеру і тривалості страждань, ступеня вини роботодавця, вимог розумності та справедливості.

Установивши, що несвоєчасна виплата належних позивачу при звільненні коштів порушила його трудові права, суд доходить висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди.

Разом з тим заявлений позивачем розмір моральної шкоди суд вважає таким, що підлягає коригуванню з огляду на характер порушення, тривалість невиконання роботодавцем свого обов`язку, обсяг моральних переживань та принципи розумності, виваженості і справедливості.

З огляду на встановлені обставини справи суд визначає розмір моральної шкоди у сумі 1000 грн, що є належною та справедливою компенсацією заподіяних позивачу моральних страждань.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача в разі задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10,12, 81, 141, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України суд, -

у х в а л и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористанні дні щорічної відпустки у розмірі 428199 (чотириста двадцять вісім тисяч сто дев`яносто дев`ять) грн. 90 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплат при звільненні у розмірі 275 718 (двісті сімдесят п`ять тисяч сімсот вісімнадцять)грн. 96 коп. та 1000 (одну тисячу) моральної шкоди.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3391 (три тисячі триста дев`яносто одну) грн. 36 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Укртрансгаз» місце знаходження: ЄДРПОУ: 30019801, адреса: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1.

Суддя Ю.Є. ЯСІНСЬКИЙ