Рішення № 140382483, 06.10.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/2762/26

пр.№ 2/464/2326/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:

головуючої судді - БЕСПАЛЬОК О.А.,

з участю секретаря судових засідань РУРИ Х.Я.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «ФК «Солвентіс» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 26360 грн., мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 19 вересня 2020 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №3973739, згідно з умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 4000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом. 29 травня 2025 року ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя капітал» укладено договір факторингу №29/10-2025. 31 жовтня 2025 року між ТОВ «Секвоя капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладено договір факторингу №ДФ-31102025 на підставі якого позивач отримав право вимоги до відповідача за кредитним договором №3973739 від 9 вересня 2020 року. У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить стягнути з нього заборгованість у зазначеному розмірі та судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте просить розгляд справи проводити за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує, позов підтримує в повному обсязі та просить такий задоволити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, причин неявки не повідомив та не подав відзив на позовну заяву, а тому відповідно до ст.280 ЦПК України, за згодою позивача, судом здійснено заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

11 травня 2026 року ухвалою суду дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до судового розгляду на 01 червня 2026 року.

Ухвалою суду від 01 червня 2026 року розгляд справи відкладено на 16 червня 2026 року, у зв`язку з неявкою відповідача, також за клопотанням представника позивача витребувано у ПАТ АБ «Укргазбанк» додаткові докази.

08 червня 2026 року від АБ «Укргазбанк» надійшло повідомлення про неможливість виконання ухвали суду, оскільки відповідач не є клієнтом банку.

Ухвалою суду від 16 червня 2026 року розгляд справи відкладено на 26 червня 2026 року, у зв`язку з неявкою відповідача.

Ухвалою суду від 26 червня 2026 року розгляд справи відкладено на 22 липня 2026 року, у зв`язку з неявкою відповідача, також за клопотанням представника позивача витребувано у АТ «Таскомбанк» додаткові докази.

Ухвалою суду від 22 липня 2026 року розгляд справи відкладено на 05 серпня 2026 року, у зв`язку з неявкою відповідача, а також не виконанням ухвали суду про витребування доказів.

Ухвалою суду від 05 серпня 2026 року розгляд справи відкладено на 07 вересня 2026 року, у зв`язку з неявкою відповідача, а також не виконанням ухвали суду про витребування доказів.

25 серпня 2026 року від АТ «Таскомбанк» надійшло повідомлення про неможливість виконання ухвали суду, оскільки відповідач не є клієнтом банку. Рекомендовано звернутися у АТ «Оксі банк».

Ухвалою суду від 07 вересня 2026 року розгляд справи відкладено на 21 вересня 2026 року, у зв`язку з неявкою відповідача, а також витребувано у АТ «Оксі банк» докази.

Ухвалою суду від 21 вересня 2026 року розгляд справи відкладено на 06 жовтня 2026 року, у зв`язку з неявкою відповідача, а також не виконанням ухвали суду про витребування доказів.

22 вересня 2026 року від АТ «Оксі банк» надійшли витребувані докази.

З`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 19 вересня 2020 року року між ОСОБА_2 та ТОВ «Алекскредит» укладено кредитний договір №3973739 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Таким чином, договір був укладений в електронній формі, який відповідно до ст.207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми. З цього моменту електронний договір вважається укладеним, в силу положень ч.2 ст.640 та ст.1046 ЦК України.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243ск20).

Правила надання кредиту ТОВ «Алекскредит» розміщені на сайті кредитодавця URL: https://alexcredit.ua за посиланням URL: https://alexcredit.ua /umovi.

Відповідач добровільно за допомогою мережі інтернет перейшов на офіційний сайт товариства, обрав для себе у вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначив свої персональні дані в тому числі і банківську картку, на яку в подальшому отримав грошові кошти у сумі 4000 грн, пройшов декілька етапів підтвердження наміру вступити в договірні відносини з товариством та уклав кредитний договір без зовнішнього впливу та примусу.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 в розмірі 4000 грн. підтверджується довідкою ТОВ «Алекскредит».

Згідно з інформацією АТ «Оксібанк», наданою суду на виконання ухвали, банківська картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 . На зазначену банківську картку 19 вересня 2020 року були зараховані грошові кошти в сумі 4000 грн., що підтверджується також випискою по рахунку.

29 жовтня 2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено договір факторингу №29/10-2025, відповідно до умов якого до ТОВ «Секвоя Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №3973739 від 19 вересня 2020 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги.

31 жовтня 2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладено договір факторингу №ДФ-31102025, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Солвентіс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №3973739 від 19 вересня 2020 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги, а тому до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 26360 грн., з яких 4000 грн. - сума заборгованості з основною сумою боргу, 22360 грн. - сума заборгованості за відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Таким чином, ТОВ «ФК «Солвентіс» наділено правом грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2 .

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №3973739 від 19 вересня 2020 року у ОСОБА_2 виникла заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 26360 грн., з яких 4000 грн. - сума заборгованості з основною сумою боргу, 22360 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Позивач звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості, однак станом на момент звернення до суду з даним позовом відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Частиною 1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України врегульовано строк (термін) виконання зобов`язання, а саме частиною першою встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як зазначено в ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст.1078 ЦК України).

Відповідно до ст.1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно ч.1 ст.1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Більше того, відповідач мав змогу самостійно довести факт неотримання ним кредитних коштів, надавши суду банківську інформацію про наявність/відсутність у нього відповідних карткових рахунків, на які здійснювався переказ кредитних коштів згідно представлених позивачем платіжних інструкцій, чи інформацію про рух коштів на них.

Крім того, відповідач розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами також не спростував, не надав власний розрахунок наявної заборгованості. Клопотання про проведення експертизи з метою визначення механізму і розміру нарахованих сум, що склали заборгованість, відповідач суду не заявив. Доказів про повернення кредитних коштів на умовах і в порядку, визначеними кредитними договорами, ані перед первісними, ані перед новим кредитором відповідач також суду не надав.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушив умови договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за такими, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Стаття 137 ЦПК України закріплює наступні положення:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

- за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача подано такі документи: договір про надання правової допомоги №43657029/03 від 02 січня 2026 року між ТОВ «ФК «Солвентіс» та ФОП ОСОБА_3 ; додаткова угода №3973739 від 27 березня 2026 року; акт наданих послуг від 27 березня 2026 року на суму 6000 грн.

Таким чином, зважаючи на складність справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, враховуючи обсяг надання послуг та виконаних робіт, принципи співмірності, розумності та реальності витрат, суд прийшов до висновку, що судові витрати на правничу допомогу підлягають до задоволення, у розмірі 2000 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2662 грн. 40 коп., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12,81,137,141,263-265,273,279,280-282,354,355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС», ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження Київська область, м.Бровари, вул.Симона Петлюри, 21/1, IBAN НОМЕР_3 в АТ «СЕНС БАНК», МФО 300346, заборогованість за кредитним договором №3973739 від 19 вересня 2020 року в розмірі 26360 грн., витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. та 2662 грн. 40 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК