Рішення № 140382326, 06.10.2026, Бродівський районний суд Львівської області

Справа № 439/1848/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області в складі

головуючого судді Рахімової О.В.,

при секретарі Скорик І.Б.,

розглянувши в місті Броди у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до Бродівського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 грудня 2025 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем укладено електронний кредитний договір № 214140. Кредитодавець виконав свої зобов`язання та надав відповідачу кредитні кошти.

03 квітня 2026 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 03042026, а відповідно до Реєстру прав вимог № 2 та Акта приймання-передачі від 05 травня 2026 року до позивача перейшло право вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів виникла заборгованість. Позивач (з урахуванням невідкликаних вимог щодо штрафних санкцій) просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 31 685,26 грн, яка складається з: 31 275,14 грн. заборгованість за тілом кредиту; 8,12 грн заборгованість за відсотками; 402,00 грн заборгованість за комісією.

Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Позивачем повністю дотримано вимоги ч. 1 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України щодо надсилання відповідачу копії позовної заяви разом з доданими до неї документами, що підтверджується описом вкладення та трекінгом відправлення.

Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 04.08.2026 року провадження по справі відкрито та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

02.09.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Буй Богданом Володимировичем подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі, вважаючи їх незаконними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Представник відповідача зазначає, що позивач не довів реального перерахування відповідачу кредиту в розмірі 34 118,00 грн. Надана позивачем довідка про перерахування коштів спростовується офіційними відповідями АТ «Універсал Банк» від 21.08.2026 та від 24.08.2026 з випискою по картковому рахунку відповідача, згідно з якими 19.12.2025 від первісного кредитора («EASYPAY*KREDIPLIUS») надійшло лише 4,57 грн. Інші зарахування на картку того дня здійснені третіми особами та не мають відношення до спірного договору.

Оскільки факт видачі кредиту на суму 34 118,00 грн не підтверджений первинними бухгалтерськими документами, наданий позивачем розрахунок заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією є необґрунтованим і не може бути належним доказом.

Позивачем не було подано первинних платіжних документів разом із позовною заявою та не обґрунтовано неможливість їх подання у встановлений ч.ч. 2, 3 ст. 83 ЦПК України строк, у зв`язку з чим відповідач заперечує проти прийняття таких доказів судом надалі.

З огляду на це відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» у повному обсязі, врахувати докази, отримані від АТ «Універсал Банк», а судові витрати (попередньо оцінені у 12 000,00 грн. на правничу допомогу) покласти на позивача.

Представник позивача Кукса К.О., діючи в інтересах ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», подала відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник позивача зазначила, що згідно з п. 2.2.1 кредитного договору, загальна сума кредиту 34 118,00 грн. надана у такому порядку: 28 995,73 грн - для погашення заборгованості за раніше укладеним договором № 201558 від 22.09.2025; 5 117,70 грн для погашення заборгованості за комісією; 4,57 грн перераховано безпосередньо на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . 19.12.2025 первісний кредитор перерахував 4,57 грн, що підтверджується Довідкою від 05.06.2026 з електронним підписом директора ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», а також відомостями АТ «Універсал Банк», наданими на виконання ухвали суду (де зафіксовано надходження 4,57 грн та належність картки й фінансового номера телефону відповідачу). Операція перерахування коштів здійснювалася за участю ТОВ «ФК «Контрактовий дім».

Позивач стверджує, що надана довідка від 05.06.2026 є первинним електронним документом у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки містить усі обов`язкові реквізити та електронний підпис. Розрахунок заборгованості є узгодженим із Реєстром прав вимоги та відображає дійсну заборгованість, а проценти нараховані згідно зі ст. 1048 ЦК України та умовами договору.

Позивач заперечує проти вимог відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн., вважаючи їх необґрунтованими, недоведеними та не співмірними зі складністю справи, оскільки підготовка відзиву не потребувала значного обсягу юридичної чи технічної роботи.

З огляду на викладене, позивач просить позов задовольнити повністю, стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 31 685,26 грн, а також судові витрати (судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн).

04.09.2026 року представник відповідача адвокат Буй Б.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав заперечення на відповідь на відзив, у яких проти задоволення позову заперечив у повному обсязі.

Зазначає, що зміна версії позивача про видачу кредиту трьома складовими (28 995,73 грн на погашення іншого договору № 201558 від 22.09.2025; 5 117,70 грн на погашення комісії; 4,57 грн на картку відповідачки) відбулася лише після отримання банківської виписки, що спростувала факт зарахування 34 118,00 грн. При цьому позивач не надав жодного первинного документа (платіжного доручення, виписки, квитанції) чи самого договору № 201558, які б підтверджували реальність існування попереднього боргу та фактичний перерахунок або залік 99% заявленої суми кредиту (28 995,73 грн та 5 117,70 грн).

Надана позивачем Довідка від 05.06.2026 підтверджує здійснення операції з іншою юридичною особою ТОВ «ФК «Контрактовий дім», а не з Первісним кредитором ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС». Крім того, ця довідка стосується лише перерахування 4,57 грн і жодним чином не підтверджує надання решти суми кредиту.

У прохальній частині відповіді на відзив позивач просить врахувати її при розгляді зовсім іншої справи (№ 686/20529/26), що свідчить про підготовку документів за шаблоном без належної перевірки та аналізу матеріалів цієї справи.

Відповідачка заперечує проти прийняття будь-яких нових доказів на підтвердження версії позивача про залік чи перерахування коштів за договором № 201558, оскільки вони подані з порушенням строків, визначених ст. 83 ЦПК України, без обґрунтування поважності причин їх неподання разом із позовною заявою.

З огляду на викладене, відповідачка просить суд прийняти заперечення, відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та покласти на позивача судові витрати.

07.09.2026 представник позивача Кукса К.О., діючи в інтересах ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», подала додаткові пояснення, у яких позовні вимоги підтримала повністю.

Зазначила, що відповідно до п. 2.2.1 Кредитного договору № 214140 від 19.12.2025 сторони узгодили порядок надання кредиту в загальному розмірі 34 118,00 грн, а саме: 28 995,73 грн зараховано як погашення заборгованості відповідача за попереднім кредитним договором № 201558 від 22.09.2025 перед ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС»; 5 117,70 грн спрямовано на сплату комісії за надання кредиту (п. 2.5); 4,57 грн перераховано безпосередньо на картковий рахунок відповідача. Позивач наголошує, що надання частини коштів шляхом зарахування зустрічних вимог (ст. 601 ЦК України) не передбачає їх фактичного перерахування на банківську картку, у зв`язку з чим вимоги про надання платіжних доказів щодо всієї суми є безпідставними.

Часткове перерахування коштів із зарахуванням решти суми за цільовим призначенням є належним виконанням обов`язку кредитодавця з видачі кредиту, що узгоджується зі ст.ст. 526, 634, 638, 642 ЦК України та правовими позиціями Верховного Суду (зокрема, у справі № 607/2658/20). Відповідачка при укладенні договору підтвердила свою обізнаність з усіма його умовами.

Довідка від 05.06.2026 є належним і допустимим доказом, оскільки містить ПІБ відповідача, її РНОКПП, а також дату й номер спірного договору № 214140, що дозволяє чітко ідентифікувати операцію. Зазначення в довідці ТОВ «ФК «Контрактовий дім» пояснюється тим, що фінансова компанія має право залучати інших суб`єктів господарювання для здійснення окремих розрахункових операцій, що є внутрішніми договірними відносинами цих компаній та не впливає на факт виконання зобов`язань перед відповідачкою.

З огляду на викладене, позивач просить прийняти додаткові пояснення, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 31 685,26 грн. та судові витрати (судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.).

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву у якій просить розглянути справу без його участі, просить суд позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України уразі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 грудня 2025 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 214140 шляхом електронного підписання в інформаційно-комунікаційній системі.

За умовами п. 2.2.1 даного Договору, відповідач узгодила порядок надання та використання суми кредиту в загальному розмірі 34 118,00 грн:

28 995,73 грн спрямовано для погашення заборгованості позичальника за попереднім договором про споживчий кредит № 201558 від 22.09.2025, укладеним з ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС»;

5 117,70 грн спрямовано на погашення комісії за надання кредиту відповідно до п. 2.5 договору;

4,57 грн перераховано безпосередньо на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 .

Укладаючи Договір № 214140 від 19.12.2025, відповідач достеменно знала та підтвердила свою обізнаність про всі його істотні умови, у тому числі про спосіб розподілу та зарахування кредитних коштів, цільове спрямування частини суми на реструктуризацію/погашення її існуючого боргу за попереднім договором № 201558 від 22.09.2025, а також про сплату комісії за рахунок кредиту; підтверджується також графіком платежів за кредитним договором № 214140 від 19.12.2025 року підписаний відповідачем. Окрім того відповідно до паспорту споживчого кредиту

Згідно з відповіддю Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 24.08.2026 № БТ/Е-36466 , з доданим Витягом про рух коштів по картці від 23.08.2026, наданою на виконання ухвали Бродівського районного суду Львівської області від 04.08.2026, судом встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , до якої відкрито картковий рахунок № НОМЕР_4 . Фінансовим номером телефону за цією карткою в анкетних даних відповідачки зазначено НОМЕР_5 .

З наданої виписки про рух коштів за рахунком у період з 19.12.2025 по 24.12.2025 вбачається, що 19.12.2025 о 15:57:41 на картку № НОМЕР_3 було зараховано платіж у сумі 4,57 грн з призначенням «Від: EASYPAY KREDIPLIUS» (MCC 6012).

Суд оцінює вказану відповідь банка у сукупності з іншими матеріалами справи зазначає, що зафіксоване банківською випискою зарахування суми 4,57 грн безпосередньо узгоджується з умовами п. 2.2.1 Кредитного договору № 214140 від 19.12.2025, за яким саме цей розмір коштів підлягав перерахуванню на картковий рахунок відповідача, тоді як решта суми кредиту за згодою відповідачки була спрямована на погашення її попередньої заборгованості за Договором № 201558 та сплату комісії.»

03 квітня 2026 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 03042026, за яким право вимоги за Договором № 214140 від 19.12.2025 перейшло до позивача.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, сума заборгованості відповідача становить 31 685,26 грн, з яких: 31 275,14 грн заборгованість за тілом кредиту; 8,12 грн заборгованість за процентами; 402,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту.

Оцінюючи заперечення відповідача щодо невідповідності розміру заборгованості фактично отриманим на картку коштам (4,57 грн), суд зазначає, що вказаний розрахунок повністю узгоджується з умовами п. 2.2.1 спірного Договору.

Відповідно до умов укладеного правочину, загальний розмір наданого кредиту склав 34 118,00 грн, із яких за чітким волевиявленням та згодою відповідачки 28 995,73 грн було зараховано в рахунок погашення її існуючого боргу за попереднім договором № 201558 від 22.09.2025, 5 117,70 грн спрямовано на сплату комісії, а 4,57 грн перераховано на її банківську картку. Таким чином, первісний кредитор у повному обсязі виконав свій обов`язок із надання кредитного ліміту у формі реструктуризації/зарахування зустрічних вимог та переказу залишку, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок із повернення суми кредиту в обумовленому договором розмірі.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості є деталізованим, арифметично правильним, здійснений відповідно до умов Кредитного договору та вимог чинного законодавства, із урахуванням здійснених відповідачем часткових платежів та строку користування кредитними коштами.

Заперечуючи проти позову, відповідачка та її представник арифметичного розрахунку заборгованості чи контррозрахунку суду не надали, контрдоказів щодо часткового чи повного погашення заявленої суми не надали та факт неналежного виконання зобов`язань не спростували.

У матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно сплатив заборгованість за кредитним договором.

Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України,доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до положень ст.5,15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч. 1ст. 205 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 5 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електроннукомерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст.11Закону України «Про електроннукомерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання)до нього(ч.5ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому т.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст.12 Закону України «Про електроннукомерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1ст. 612 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. (ч. 2ст. 615 Цивільного кодексу України)

Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо договір не містить умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми кредиту.

Позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцеві відповідну суму коштів у строк та в порядку, встановленому договором. Якщо позичальник не виконав цього зобов`язання, він повинен сплатити пеню (у вигляді процентів) від дня, коли настав строк виконання, до дня повернення коштів кредитодавцеві, незалежно від сплати процентів за умовами договору.

Відповідно до частини першої статі 625Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.ст.610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З огляду на викладене, в розрізі даного спору убачається, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним 19.12.2025 року кредитним договором № 214140 та у зв`язку із неналежним виконанням боржником умов зазначеного договору, у позивача як кредитора за спірними зобов`язаннями виникло право вимоги стягнути з відповідача заборгованість по кредиту, по відсоткам за користування кредитом, а також по передбаченим договором санкціям.

Судовим розглядом було встановлено, що вказаний кредитний договір відповідачем не оспорювався, недійсним в судовому порядку не визнавався , а відтак є чинним і підлягає до виконання його сторонами. ОСОБА_1 під час укладення вказаного договору, ознайомилась з його текстом та змістом в цілому.

Таким чином, відповідачу первісним кредитором була надана уся інформація, що надається кредитодавцем споживачу відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки, кредитний договір був підписаний відповідачем без будь-яких застережень, суд приходить до висновку, що остання погодилась з його умовами, та зобов`язалась виконувати їх.

Правильність наданих товариством розрахунків заборгованості не спростована відповідачем в установленому законом порядку, вказаний розрахунок суд приймає до уваги як належний та допустимий доказ. У спростування зазначених представником позивача доводів відповідач будь-яких доказів не надав.

Суд вважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами.

Суд відхиляє доводи сторони відповідача щодо недоведеності видачі кредиту на повну суму 34 118,00 грн з огляду на те, що відповідач при підписанні Договору № 214140 від 19.12.2025 знала, розуміла та погодилась із тим, що сума кредиту видається не лише шляхом виплати готівки чи зарахування на картку, а й шляхом зарахування коштів у рахунок погашення її заборгованості за попереднім договором № 201558 та сплати комісії.

Підписавши договір електронним підписом, відповідач розпорядилася кредитними коштами на власний розсуд, виразивши волевиявлення на погашення попереднього боргу перед цим же кредитором. За таких обставин фактичне перерахування 4,57 грн на картку відповідача у поєднанні із зарахуванням решти суми за вказаним у договорі призначенням є належним виконанням первісним кредитором обов`язку з надання кредиту в повній сумі.

Оскільки відповідач взятих на себе зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів не виконала, вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 31 685,26 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача у разі задоволення позову. Позивачем при поданні позовної заяви в електронній формі сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (із застосуванням коефіцієнта 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»). Зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Розглядаючи вимогу позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн, суд керується наступним.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження заборгованості та фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду такі документи:

?Договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026,

?Акт прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2026.

Відповідно до опису виконаних робіт та розрахунку гонорару, зафіксованих в Акті прийому-передачі, адвокатом надано такі юридичні послуги:

1.Вивчення та аналіз матеріалів справи, аналіз судової практики 1 000,00 грн;

2.Складання та направлення адвокатського запиту 500,00 грн;

3.Складання та подання клопотання про витребування доказів 500,00 грн;

4.Складання та подання позовної заяви про стягнення заборгованості 5 000,00 грн.

5.Загальна вартість наданих послуг становить 7 000,00 грн.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що відповідачка та її представник заперечень чи клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу суду не подавали, доказів неспівмірності заявлених витрат не надали.

Оцінивши надані позивачем докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, враховуючи складність справи, обсяг підготовлених процесуальних документів, критерій реальності правничих витрат та розумності їх розміру, суд доходить висновку, що заявлена сума у розмірі 7 000,00 грн є обґрунтованою, документально підтвердженою та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 200, 258, 259, 263-265ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ: 43541163, адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333) заборгованість за кредитним договором № 214140 від 19.12.2025 у розмірі 31 685 (тридцять одна тисяча шістсот вісімдесят п`ять) грн 26 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Рахімова